Валютний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Валютний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали.



Валютний ризик можна розділити на:

– ризик трансакції;

– ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик);

– економічний валютний ризик.

Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій.

Ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в тому, що величина еквіваленту валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахунку залишків в іноземних валютах в базову (національну) валюту.

Економічний валютний ризик полягає у змінах конкурентоспроможності фінансової установи або її структур на ринку через суттєві зміни обмінних курсів.

Валютна позиція банку(ВП) – це співвідношення між сумою активів і позабалансових вимог у визначеній іноземній валюті і сумою балансових і позабалансових зобов'язань у тій же валюті.

Відкрита валютна позиція, не дорівнює нулеві. Саме вона несе в собі додатковий ризик у випадку зміни валютного курсу. При цьому вона може бути довгою і короткою.

При довгій відкритій валютній позиції вартість активів і позабалансових вимог перевищує вартість пасивів і позабалансових зобов'язань по кожній іноземній валюті. У цьому випадку банк може понести втрати при збільшенні курсу національної валюти щодо іноземної.

При короткій відкритій валютній позиції вартість пасивів і позабалансових зобов'язань перевищує вартість активів і позабалансових вимог по кожній іноземній валюті. У цьому випадку банк може понести втрати при збільшенні курсу іноземної валюти щодо національної.

Закрита валютна позиція дорівнює нулеві. При цьому банк не несе ніяких додаткових витрат у випадку зміни валютних курсів, однак на практиці така ситуація зустрічається вкрай рідко.

Несприятлива подія - поява збитків від валютних операцій, які загрожують величині капіталу.

Вимірювач валютного ризику – відношення величини валютної позиції до величини регулятивного капіталу:

Величина ризику:

RISK = Валютна позиція / регулятивний капітал.

Метод VAR дає граничні (нормативні) величини ризику для прийнятного (звичайного) валютного ризику:

10% - для довгої ВП, 5% - для короткої ВП.

Процентний ризик

Ризик зміни процентної ставки – це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок.

Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов’язань та позабалансових інструментів.

Основними типами ризику зміни процентної ставки, на які зазвичай наражається банк, є:

1) ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів із змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов’язань та позабалансових позицій;

2) ризик зміни кривої доходності, який виникає через зміни у нахилі та формі кривої доходності;

3) базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного зв’язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;

4) ризик права вибору, який постає із наявності права відмови від виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямим чи непрямим чином присутнє в багатьох банківських активах, зобов’язаннях та позабалансових портфелях.

Розрізняють процентний ризик позиційний і структурний.

Позиційний ризик – це ризик якоїсь однієї операції, що зв'язаний зі зміною процентних ставок, а структурний – це загальний ризик банку і відповідно його балансу через коливання процентних ставок.

Несприятлива подія:

– поява від'ємної операційної % маржі МАRG = Ссерзв(А) - Ссерзв(Р);

– поява від’ємного ЧПД або від'ємного спреду ЧПД = Д% - З%

ЧПС= (2.1)

 

 

Вимірювачем процентного ризику є:

ü від’ємна різниця між фактичною операційною маржею (MARG) і значенням мінімальної дохідної маржі (гл.3) послідовно:

– За денним операціями.

– Середньозважена по портфелях А і Р (денні),

– Середньозважена по портфелях А і Р (місячні);

ü від’ємний спред послідовно по ресурсах:

– Д% - Зкуп%

– Д% - Ззалуч%

– Д% - Зусі%

 

Ключові терміни і поняття

– Сутність банківських ризиків.

– Завдання аналізу ризиків.

– Групи збитків, супроводжуючих ризиковані операції.

– Абсолютна та відносна оцінка ризиків.

– Поняття кредитного ризику.

– Показники, характеризуючи кредитний ризик.

– Поняття валютного ризику.

– Показники, характеризуючи валютний ризик.

– Поняття та види процентного ризику.

– Показники, характеризуючи процентний ризик.

 


Рис.2.17. Система ризиків банківської діяльності

Питання для самоконтролю

 

1. Поняття кредитного ризику.

2. Показники, які характеризують кредитний ризик.

3. Поняття валютного ризику.

4. Показники, які характеризують валютний ризик.

5. Поняття та види процентного ризику.

6. Показники, які характеризують процентний ризик.

 

Бібліографічний список

[18,19,20,43,46,47,55].

Тема 10. Забезпечення фінансової стійкості банку

Мета - закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо основ оцінки стабільності фінансового становища комерційного банку.

План

1. Робота НБУ з комерційними банками: організація міжбанківських розрахунків, контроль за діяльністю комерційних банків з використанням економічних нормативів.

 

 

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Обов’язкові банківські резерви - сума коштів, яку повинні постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках у центральному банку. Вони встановлюються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Зараз політика обов’язкових резервів, яка проводиться центральними банками, має подвійне значення:

1. Мусить забезпечити підтримку стійкої ліквідності КБ.

2. Є інструментом регулювання обсягу грошової маси.

Сума залишків залучених коштів для розрахунку обов’язкових резервів визначається за формулою середньоарифметичної за звітний період, яка має такий вигляд:

 

, (2.1)

де - середні залишки залучених коштів, що використовуються для обчислення обов’язкових резервів за звітний період;

- сума залишків залучених коштів за станом на кожну дату звітного періоду;

n- кількість календарних днів звітного періоду.

де - середні залишки залучених коштів, що використовуються для обчислення обов’язкових резервів за звітний період;

- сума залишків залучених коштів за станом на кожну дату звітного періоду;

n- кількість календарних днів звітного періоду.

Політика обов’язкових резервів базується на функції НБУ як банку банків. Законодавчо йому надається право встановлювати норми обов’язкових резервів, які комерційні банки повинні зберігати на коррахунку в управлінні НБУ за місцем знаходження банку.

За допомогою обов’язкових резервів НБУ визначає потребу та здійснює регулювання грошової маси в обігу.

Слід звернути увагу на те, що політика обов’язкового резервування - досить результативний інструмент грошово-кредитного регулювання.

В умовах перехідної економіки України НБУ досить часто і рішуче застосовує цей інструмент грошово-кредитної політики, оскільки для використання інших, більш м’яких, інструментів в країні не було достатніх передумов.

Згідно з Положенням НБУ “Про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів” комерційні банки надають обласному управлінню НБУ двічі на місяць довідку про суму залучених коштів та залишки коштів на їх кореспондентських рахунках. Таким чином НБУ не тільки встановлює і регулює, але і контролює додержання комерційними банками норм обов’язкового резервування, а при порушенні цих норм застосовує до банків штрафні санкції.

Слід звернути увагу на, що платоспроможність банку – це здатність своєчасно виконувати власні розрахунки та розрахунки клієнтів банку у певному обсязі.

Рівень платоспроможності банку визначається відповідними показниками.

Важливі показники (коефіцієнти) платоспроможності такі:

¨ достатність капіталу;

¨ коефіцієнт миттєвої ліквідності;

¨ коефіцієнт загальної ліквідності;

¨ відношення високоліквідних активів до робочих активів;

¨ відношення коштів до коррахунку та в касі банку до залучених коштів.

Існують нормативні значення таких показників, і вони визначені НБУ. За порушення нормативних значень показників платоспроможності НБУ вживає санкції. В основу нормативних значень цих показників покладено оптимальні співвідношення між групами активів і пасивів як у цілому, так і за їх складовими частинами. Передбачається, що в разі виконання усіх показників платоспроможності та ліквідності банк вважається платоспроможним, тобто фінансово надійним.

Достатність капіталу банку –це показник, що характеризується співвідношенням власних коштів (капіталу) банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.

Він обчислюється за формулою

 

 

Н2 = ВК\Ар *100, (2.2)

 

До власних коштів банку належать фонди банку та нерозподілений прибуток звітного року.

До активів банку належать кошти на коррахунку, у касі та прирівняні до них кошти, вкладення в державні цінні папери, кредити надані банком т. ін.

Показник миттєвої ліквідності – розраховується як співвідношення суми коштів на коррахунку Ккр та в касі К до поточних поточних (залишки на поточних рахунках) зобов’язань банку. Показник миттєвої ліквідності:

 

Н4 = (Ккр + К)\ Зпот*100, (2.3)

 

 

Показник загальної ліквідності банку.Цей норматив розраховується як співвідношення загальних активів А до загальних зобов’язань банку З:

 

 

Лзаг = Азагзаг*100, (2.4)

 

 

Показник співвідношення високоліквідних активів до робочих активів.Цей показник характеризує частку високоліквідних активів у робочих активів і розраховується за формулою:

 

Лвл = (Ккр + К + ЦБдерж)\Араб*100, (2.5)

 

 

До складу високоліквідних активів належать кошти в касі банку, на коррахунку, кошти, що вкладені в державні боргові папери. До складу робочих активів належать чисті активи (без залишків на транзитних та регулюючих рахунках).

При розрахунку нормативної суми (НС) припустимого ризику банку щодо одного заявника кредиту, необхідно знати, що норматив припустимого ризику щодо одного заявника кредиту згідно інструкції № 278 НБУ встановлює 25% капіталу банку.

Фактичне значення показника визначається як капітал помножений на нормативне значення показника максимального розміру ризику щодо одного заявника кредиту.

Якщо фактичне значення цього показника перевищує його нормативне значення, то визначається понаднормативна сума (ПНС) ризику.

За кожний випадок порушення максимального розміру ризику, щодо одного заявника кредиту, НБУ застосовує штрафні санкції, сума яких розраховується шляхом перемноження понаднормової суми припустимого ризику на відсоткову ставку (за кожен день дії домовленості) та на тривалість дії домовленості.

Метою контрольних функцій НБУ є захист інтересів клієнтів (вкладників) та акціонерів і забезпечення фінансової надійності комерційних банків.

Внаслідок здійснення валютних операцій в банку постійно змінюється відношення балансових і позабалансових вимог і зобов’язань по кожній іноземній валюті. Це відношення називається валютною позицією. Вона може бути:

¨ довгою (long position), коли потреби в іноземній валюті перевищують зобов’язання по ній;

¨ короткою (short position), коли зобов’язання перевищують потреби в відповідній іноземній валюті.

Загальна величина відкритої валютної позиції банка дорівнює сумі абсолютних величин довгої і короткої валютних позицій банка на кожній іноземній валюті.

Показник загальної відкритої валютної позиції банка розраховується як відношення загальної величини відкритої валютної позиції (ВП) до капіталу банка (К):

 

Н13 = ВП\К*100, (2.6)

 

 

Нормативне значення показника загальної відкритої валютної позиції банку не повинно перевищувати 20%.

При визначенні прибутковості комерційного банку необхідно звернути увагу на те що, найважливішими показниками прибутковості є:

¨ прибутковість активів (ROA \Return on Assets\);

¨ прибутковість капіталу (ROE \Return on Equty\).

Прибутковість активів (ROA) – це відношення чистого прибутку (після оподаткування) до середньої вартості активів, %:

 

ROA = Пчистсер * 100, (2.7)

 

Прибутковість капіталу (ROE) –це відношення чистого прибутку до статутного капіталу банку, %:

 

 

ROЕ = Пчистстатут* 100, (2.8)

 

 

Показник ROA характеризує ефективність використання всіх ресурсів, що їх банк отримав у своє розпорядження, а показник ROE – дохідність капіталу акціонерів.

Для збільшення прибутковості активів банку застосовуються такі заходи:

¨ збільшується ставка відсотків за активними операціями та зменшується ставка відсотків за залученими коштами;

¨ збільшується частка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показник платоспроможності);

¨ зменшується співвідношення власних та залучених коштів.

 

Питання для самоконтролю

1 Що таке фінансова стійкість і ліквідність банку?

2. Від яких макроекономічних факторів залежить фінансова стабільність комерційних банків?

3. Який порядок формування резервів банків для покриття можливих втрат від активних операцій?

4. Визначте показники рівня прибутковості роботи банку.

 

5.Яку інформацію містить звіт про фінансові результати?

6. Які економічні нормативи застосовує Національний банк України щодо комерційних банків?

7. Які нормативи обов’язкових резервів встановив НБУ?

Бібліографічний список

[18,19,20,43,46,47,55].

 

 

Тести для перевірки знань

 

1. Банківська система - це:

а) організація, функцією якої є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок отриманих коштів підприємств, організацій, населення й інших кредитних ресурсів;

б) сукупність банківських організацій, які діють на підставі чинних законів згідно з покладеними на них функціями та загальними принципами організації банківської справи;

в) основна ланка кредитної системи країни, до якої входять кредитні установи, які здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на підставі комерційного розрахунку.

 

2. В залежності від економічного складу всі види діяльності комерційних банків поділяють на:

а) пасивні операції;

б) активні операції;

в) послуги;

г) всі відповіді правильні;

д) правильної відповіді немає.

 

3. Активні операції - це:

а) операції банку по розміщенню вільних коштів з метою отримання прибутку;

б) операції банку по формуванню власних коштів з метою отримання прибутку;

в)операції банку, за які він отримує відповідну грошову винагороду.

 

4. Робочі активи - це:

а) кошти на кореспондентському рахунку, в касі, розміщені в інших банках;

б) кошти, які можуть бути трансформовані в готівку;

в) фінансові операції по розміщенню вільних коштів.

 

5. Пасивні операції - це:

a) фінансові операції по розміщенню вільних коштів з метою отримання прибутку;

б) операції, за допомогою яких комерційний банк формує свої ресурси.

 

6. Високоліквідні активи - це:

а) кошти на кореспондентському рахунку, в касі, вкладені в майно;

б) кошти, вкладені в цінні папери;

в) кошти та активи, які можуть бути легко трансформовані в готівкові кошти.

 

7. Економічні нормативи встановлюються:

а) з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової сталості банків;

б) для скорочення зовнішніх і внутрішніх банківських ризиків;

в) обидві відповіді правильні;

г) правильної відповіді немає.

 

8. Нормативне значення показника платоспроможності повинно бути:

а) не менше 5%;

б) не менше 8%;

в) не більше 8%.

 

9. Норматив співвідношення високоліквідних активів з робочими активами банку визначається:

а) відношенням високоліквідних активів банку до робочих активів у процентах;

б) відношенням робочих активів до високоліквідних активів у процентах.

 

10. Значення нормативу загальної ліквідності повинно бути:

а) не менше 20%;

б) не менше 100%;

в) не більше 100%.

 

11. Норматив загальної ліквідності розраховується за формулою:

а) , де А- загальний актив; З - загальні зобов’язання банку;

б) , де Ккр- кошти на розрахунковому рахунку; К - каса; Рп, Пр - розрахункові та поточні рахунки;

в) .

 

12. Платоспроможність банку визначається як:

а) капітал банку ´ активи банку з урахуванням ризику ´ 100%;

б) активи банку з урахуванням ризику/капітал банку ´ 100%;

в) капітал банку/активи банку з урахуванням ризику ´ 100%.

 

13. Економічний норматив, який характеризує використання власних коштів банків для придбання часток акціонерних товариств (акцій, цінних паперів), підприємств та недержавних боргових зобов’язань:

а) норматив великих кредитів;

б) норматив загальної ліквідності;

в) норматив інвестування.

 

14. До першої групи активів, зважених на коефіцієнт ризиків, відносять:

а) прострочені кредити;

б) міжбанківські депозити;

в) факторингові операції;

г) кредити та депозити НБУ.

 

15. Співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) в касі (К) до розрахункових (Рп) та поточних зобов’язань (Пр) - це:

а) норматив достатності капіталу;

б) норматив загальної ліквідності;

в) норматив миттєвої ліквідності.

 

16. Співвідношення загальних активів до загальних зобов’язань банку ( ) - це:

а) норматив розміру ризику на одного заявника кредиту;

б) норматив загальної ліквідності;

в) норматив достатності капіталу.

 

17. Основним джерелом доходів комерційних банків є:

а) проценти, які стягуються з заявника кредиту за використання позики;

б) доходи від операцій з цінними паперами;

в) доходи від операцій з іноземною валютою.

 

18. До перемінних видатків комерційного банку відносяться:

а) виплати процентів по вкладах, депозитах та міжбанківському кредиту за залишки коштів на розрахункових рахунках;

б) видатки на надання гарантій та доручень клієнтам, а також від проведення довірчих операцій;

в) проценти з надання різних банківських послуг.

 

19. Відносно постійні витрати комерційного банку - це:

а) виплата процентів по вкладах, депозитах та міжбанківському кредиту за лишки коштів на розрахункових рахунках;

б) витрати від проведення операцій з цінними паперами та з іноземною валютою;

в) витрати на заробітну плату і нарахування на неї, бланки й канцелярське приладдя, утримання приміщень, охорони, охоронної та протипожежної сигналізації тощо.

 

20. Комерційні банки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності:

а) щорічно;

б) щоквартально, в останній операційний день кварталу;

в) щомісячно.

 

21. Нерозподілений прибуток - це:

а) кошти, передані до банку їх власником або третьою особою за дорученням і за рахунок власника для збереження на певних умовах;

б) сукупний розмір позик з урахуванням векселів та 100% сум забалансових вимог, які є у комерційного банку щодо одного заявника кредиту, який перевищує 10% власних коштів банку;

в) джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження.

 

22. Банківські ресурси - це:

а) сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують самостійність і стабільність банку;

б) сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів;

в) сукупність коштів, які знаходяться в розпорядженні банку та використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

 

23. Власні кошти банку розраховуються за формулою:

а) основний капітал - додатковий капітал + прибуток;

б) основний капітал + позиковий капітал + прибуток - відрахування;

в) основний капітал + додатковий капітал - відрахування.

 

24. Додатковий капітал включає:

а) результати переоцінки, фінансування капітальних вкладень, нематеріальні активи, вкладення в акції підприємств;

б) результати переоцінки, спеціальний фонд валютних ризиків, фінансування капітальних вкладень, яке здійснюється в закладах банків, резерви страхування активних операцій банків, поточні доходи (видатки);

в) спеціальний фонд валютних ризиків, результати переоцінки, поточні доходи (видатки), нерозподілена частина прибутку.

 

25. Залучені кошти банку - це:

а) кошти, які банк залучає на вклади і депозити;

б) кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій;

в) кошти, які банк залучає шляхом випуску акцій, і розміщує серед акціонерів банку.

 

26. Депозит - це:

а) кошти фізичних осіб, які здають їх на збереження в банк з наступним поверненням;

б) кошти юридичних або фізичних осіб, які здають на збереження в банк і звільняються банками від обов’язкового резервування на визначений строк;

в) кошти фізичних або юридичних осіб, або цінні папери, які здають на збереження в банк за відповідну плату.

 

27. Запозичені кошти банку - це:

а) кошти, які банк залучає шляхом випуску варанта;

б) кошти, які банк залучає шляхом випуску облігацій або міжбанківських кредитів;

в) кошти, які банк залучає на вклади і депозити.

 

28. З якою метою комерційні банки звертаються за міжбанківським кредитом?

а) для регулювання ліквідності;

б) для поширення своєї кредитної діяльності;

в) для покриття нестачі в кредитних ресурсах.

 

29. Управління банківськими ресурсами - це:

а) діяльність, пов’язана з залученням коштів, визначенням величини і відповідної структури джерел коштів у тісному зв’язку з їх розміщенням;

б) діяльність, пов’язана зі стабілізацією розміру маржі банку за умови прийнятого рівня ризику.

 

30. Платіжними називають документи, складені за встановленою формою, які:

а) надають у банки юридичні особи з дорученням переказати з їх рахунку певну суму грошей;

б) передаються однією особою іншій з зобов’язанням сплатити певну суму грошей пред’явнику документа;

в) надають характеристику відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг та супроводжують їх від постачальника до платника.

 

31. Чек - це:

а) письмове розпорядження власника рахунку банку про виплату визначеної суми грошей;

б) специфічна послуга, яка надається банками своїм клієнтам у зв’язку з їх розрахунково-платіжним обслуговуванням;

в) письмове зобов’язання однієї особи перед іншою сплатити у встановлений строк вказану суму грошей власнику документа.

 

32. Платіжна вимога-доручення - це документ, який містить:

а) вимогу постачальника до банку про списання з рахунку покупця вказаної суми грошей;

б) вимогу постачальника до покупця сплатити відправлені йому комерційні документи на відвантажені товари та доручення покупця своєму банку сплатити вказані документи, перерахувавши гроші постачальнику;

в) вимогу постачальника до покупця сплатити відправлені йому платіжні документи і доручення постачальника своєму банку стягнути вказану суму грошей з покупця.

 

33. Платіжна вимога - це:

а) письмове доручення платника банку про списання з його рахунку вказаної суми грошей;

б) письмове доручення кредитора банку про стягнення з його рахунку вказаної суми і зарахування її на рахунок третьої особи;

в) письмове доручення постачальника банку стягнути вказану суму з покупця та зарахувати на свій рахунок.

 

34. Акредитив - це:

а) зобов’язання банку оплатити продукцію, яке він видає за дорученням свого клієнта-платника його контрагенту-постачальнику;

б) письмове зобов’язання покупця оплатити продукцію, яку продає постачальник;

в) зобов’язання постачальника поставити продукцію при зарахуванні на його рахунок визначеної суми грошей.

 

35. Покритий акредитив - це:

а) акредитив, сплата по якому гарантується банком за рахунок його кредиту без попереднього бронювання коштів платника;

б) акредитив для здійснення платежів, з якого заздалегідь бронюються кошти в повній сумі на окремому рахунку;

в) акредитив, який може бути анульований або змінений за розпорядженням платника, яке він дає через свій банк.

 

36. Акредитив, який може бути анульований або змінений покупцем тільки за згодою постачальника - це:

а) відкличний;

б) непокритий;

в) безвідкличний;

г) покритий.

 

37. Доміциляція векселя - це:

а) послуга банку, суть якої полягає в сплаті векселя за рахунок раніше внесеної до банку суми коштів за дорученням векселедавця;

б) виконання банком доручення власника векселя щодо стягнення платежу з боржника;

в) доручення векселедавця або трасата банку стягнути борг по векселю у встановлений строк.

 

38. Грошові розрахунки шляхом запису у рахунках в банках, коли гроші списуються з рахунку платника та зараховуються на рахунок продавця - це:

а) готівковий розрахунок;

б) безготівковий розрахунок;

в) грошовий обіг.

 

39. Хто виписує чек?

а) платник;

б) постачальник;

в) банк.

 

40. Хто виставляє акредитив?

а) постачальник;

б) покупець;

в) банк.

 

41. Платіжне доручення - це:

а) письмове розпорядження власника рахунку банку про виплату певної суми грошей;

б) письмове розпорядження платника банку, який його обслуговує, про списання з його рахунку певної суми на рахунок отримувача;

в) письмове розпорядження постачальника своєму банку стягнути вказану суму грошей з покупця та зарахувати її на свій рахунок.

 

42. Акредитивна заява - це:

а) письмове доручення платника своєму банку забронювати за його рахунок або за рахунок банку вказану суму грошей для оплати документів конкретного постачальника на відвантажені на його адресу певні товари на визначених умовах;

б) письмове доручення платника банку про списання з його рахунку вказаної суми грошей на рахунок отримувача;

в) письмове доручення від банку постачальника банку покупця забронювати вказану суму коштів для оплати документів на всі відвантажені товари.

 

43. Вексель - це:

а) письмове зобов’язання власника рахунку банку про виплату вказаної суми коштів пред’явнику векселя;

б) письмове зобов’язання однієї особи перед іншою або другої особи перед третьою сплатити у визначений строк вказану суму коштів власнику векселя;

в) письмове зобов’язання однієї особи перед іншою сплатити у встановлений строк вказану суму коштів власнику векселя, який пред’явив його до сплати.

 

44. Перевага акредитива без акцепта:

а) зменшує ризик порушення постачальником умов договору;

б) забезпечує платнику належний контроль за діями постачальника;

в) не підвищує витрати постачальника на здійснення розрахунків.

 

45. Векселедавець (трасант) - це:

а) особа, яка володіє векселем;

б) особа, яка виписує вексель та дає наказ іншій особі про його оплату;

в) особа, якій адресований наказ про оплату векселя.

 

46. Індосамент - це:

а) передатний напис на векселях, чеках та інших цінних паперах, що підтверджує перехід права на вказані документи до іншої особи;

б) передатний напис, який ставить платник по векселю на зворотному боці векселя;

в) підпис векселедавця на зворотному боці векселя.

 

47. Інкасування векселя полягає:

а) у виконанні банком доручення власника векселя щодо стягнення платежу з боржника;

б) у виконанні банком доручення векселедавця щодо стягнення платежу з боржника;

в) у виконанні банком доручення векселедавця щодо стягнення платежу з власника векселя.

 

48. Договір з попередньою оплатою:

а) передбачає негайну оплату розрахункових документів покупця, як тільки вони будуть пред’явлені постачальнику;

б) передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки вони будуть пред’явлені фактору;

в) фактор зобов’язується постачальнику оплатити розрахункові документи.

 

49. На підставі яких документів банки видають готівкою кошти своїм клієнтам?

а) видаткового касового ордера, грошового чека;

б) заяви клієнта;

в) видаткового касового ордера, заяви.

 

50. Кредитні операції - це:

а) засіб страхування банку від ризику неповернення клiєнтом кредиту;

б) гроші в нацiональнiй або iноземнiй валютi, переданi в банк їх власником для збереження на певних умовах;

в) договір про видачу кредиту, який супроводжується записами в банкiвських рахунках з вiдповiдним вiдображенням у балансах кредитора та заявника кредиту;

г) фінансові операції по розміщенню вiльних коштiв з метою отримання прибутку.

 

51. Кредитна лiнiя - це:

а) лiнiя, яка являє собою юридично оформлене зобов`язання банку, перед отримувачем кредиту надати йому на протягом певного періоду кредит у межах погодженого лiмiту;

б) лiнiя, яка являє собою юридично оформлене зобов`язання банку перед кредитором надавати йому протягом певного перiоду кредит у будь-яких межах;

 

52. Великий кредит - це:

а) сукупність коштів у розпорядженні банку для використання їх для виконання різноманітних банківських операцій;

б) сукупний розмір позик, що має у комерційний банк для одного заявника кредиту або групи споріднених отримувачів кредитів, які перевищують 10% власних коштів банку;

в) сукупний розмір кредитів, що має комерційний банк для одного заявника кредиту або групи споріднених отримувачів кредитів, які перевищують 15% власних коштів банка.

 

53. Кредитний ризик - це:

а) ризик несплати отримувачем кредиту основного боргу та відсотків, що належать кредитору;

б) ризик несплати юридичною особою мінімального боргу та процентів кредитору;

в) ризик несплати відсотків вiд суми основного боргу.

 

54. Кредитоспроможність - це:

а)спроможність банку своєчасно сплачувати свої фінансові зобов`язання перед клієнтами;

б) наявність у заявника кредиту передумов для отримання кредиту

та спроможність своєчасної його сплати;

в) правильної відповіді немає.

 

55. Кредити нестандартні - це:

а) кредити, незалежно вiд забезпечення, строк повернення яких не настав;

б) кредити пролонгованi бiльш ніж 2 рази або з загальним строком пролонгацiї понад 6 мiсяцiв; прострочені до 30 днів недостатньо забезпечені кредити;

в) кредити пролонгованi бiльш ніж 2 рази або з загальним строком пролонгацiї понад 6 мiсяцiв, прострочені до 30 днів незабезпечені кредити; прострочені від 30 до 60 днів недостатньо забезпечені кредити.

 

56. Стандартні кредити - це:

а) кредити пролонгованi бiльше 2 разiв або з загальним строком пролонгацiї понад 6 мiсяцiв, простроченi до 30 днiв, недостатньо забезпеченi кредити;

б) кредити, незалежно вiд виду забезпечення, строк погашення яких ще не настав, кредити, по яких своєчасно та в повному обсязi сплачується основний борг;

в) простроченi вiд 60 до 180 днiв незабезпеченi кредити та недостатньо забезпеченi кредити, прострочені понад 180 днiв.

 

57. Етап процесу кредитування, на якому банк визначає вид кредиту, суму, строк забезпечення, ціну кредиту тощо.:

а) експертиза кредитної заяви;

б) структурування кредиту;

в) аналiз кредитоспроможностi клiєнта.

 

58. До проблемних кредитів належать:

а) кредити, можливість погашення яких згідно з умовами кредитного договору може викликати сумнів;

б) незабезпечені кредити або недостатньо забезпечені кредити;

в) кредити, пролонговані більше 2-х раз, або з загальним строком пролонгації понад 6 місяців.

 

59. Яких заходів може вжити банк, щоб уникнути проблемних кредитів?

а) дострокове стягнення боргу;

б) надання відстрочки;

в) проведення постійного контролю та моніторингу виданої позики.

 

60. Мета кредитної політики:

а) підтримка оптимальних відносин між кредитами та основним і додатковим капіталом банку;

б) підтримка оптимальних відносин між кредитором і отримувачем кредиту;

в) підтримка оптимальних відносин між кредитами, депозитами й іншими зобов’язаннями банку та його власним капіталом.

 

61. Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають у:

а) додержанні безпеки банківських коштів, забезпеченні їх диверсифікації, доходу та ліквідності;

б) забезпеченні стабільності коштів та отриманні процентів;

в) інвестуванні між різними об’єктами для зменшення ризику можливих витрат капіталу.

 

62. Повторне вкладення коштів у ті напрямки, з яких вони вивільнилися - це:

а) дохідність облігацій;

б) реінвестування;

в) рефінансування.

 

63. Агресивні цінні папери - це:

а) сукупність всіх видів цінних паперів, що належать банку;

б) ті, що надані отримувачу кредиту без встановлення конкретного строку погашення;

в) ті, що забезпечують швидке зростання капіталу.

 

64. Облігації державних внутрішніх позик та інші високоліквідні цінні папери - це:

а) агресивні цінні папери;

б) вторинні резерви ліквідності;

в) номінальні резерви ліквідності.

 

65. Розподіл коштів, що інвестуються між різними об’єктами для зменшення ризику можливих втрат капіталу чи доходів від нього, це:

а) диверсифікація;

б) цесія;

в) рефінансування.

 

66. Ліквідність цінних паперів - це:

а) відношення чистого прибутку до виручки від реалізації продукції;

б) відношення виручки від реалізації продукції до номінальної вартості цінних паперів;

в) їх здатність перетворюватись у кошти.

 

67. Коефіцієнт оборотності коштів, який розраховується банками при визначенні інвестиційних цілей, це:

а) відношення чистого прибутку до виручки від реалізації продукції;

б) відношення виручки від реалізації продукції до вартості активів підприємства;

в) відношення пасивів підприємства до вартості активів підприємства.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.11.178 (0.08 с.)