Тема 5. Типові ризики іпотечного капіталу і управління ними

План

1. Ризики іпотечного капіталу: сутність, класифікація, політика управління, методики оцінки та нейтралізації

2. Характеристика окремих ризиків іпотечного кредитування та особливостей управління ними

 

 

Список використаних джерел

1. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 року № 898-IV. – Ст. 7, 8, 12.

2. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19 червня 2003 року № 979-IV. – Ст. 2-10.

3. Базилевич В.Д. Іпотечний ринок: підруч. / В.Д. Базилевич, Н.П. Погорєльцева. – К.: Знання, 2008. – С. 107-115.

4. Белых Л.П. Формирование портфеля недвижимости: учеб. пособ. / Л.П. Белых – М.: Финансы и статистика, 1999. – С. 39-58.

5. Коваленко Л. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / Л. Коваленко, Ремньова Л. – К.: Знання, 2005. – С. 365.

6. Любунь О.С. Іпотечне кредитування: підруч. / О.С. Любунь. – К.: ЦНЛ, 2005. – С. 149-165.

7. Любунь О.С. Іпотечний ринок: підруч. / О.С. Любунь. – К.: Атіка, 2006. – С. 133-148.

1. Ризики іпотечного капіталу: сутність, класифікація, політика управління, методики оцінки та нейтралізації

Існують різні трактування сутності ризику. Зокрема, Л. П. Белых пропонує таке трактування ризику: ризик – це ступінь визначеності чи невизначеності, пов’язана з отриманням очікуваних в майбутньому доходів [4, 39].

Любунь О.С. визначає ризик наступним чином: ризик – економічна категорія, яка характеризує ймовірність настання події, пов’язаної з можливими втратами (фінансовими, прибутковими, відсотковими, чи іншими негативними наслідками для діяльності суб'єктів внаслідок несприятливих змін [6, 149].

У фінансовій літературі можна побачити, наприклад, ще й таке визначення ризику: ризик – це усвідомлена можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв’язку з випадковими змінами умов економічної діяльності чи непередбаченими, несприятливими умовами.

Як економічна категорія ризик означає ймовірність виникнення непередбачуваних втрат:

- зменшення або повна втрата прибутку;

- недоотримання запланованих доходів;

- виникнення непередбачуваних витрат;

- втрата частини доходів або всього власного капіталу.

Залежно від рівня прийняття рішень можна виділити такі види ризиків (табл. 5.1).

 

 

Таблиця 5.1

Класифікація ризиків

Види ризиків	Характеристика
Глобальні	Ризики на рівні народного господарства викликані: - зміною політичної ситуації; - зміною макроекономічних параметрів. До них відносять: 1) політичні ризики; 2) ризики, пов’язані зі зміною законодавства (податкового, валютного, інвестиційного, цінового т. ін.); 3) ризики, пов’язані з розвитком внутрішніх, зовнішніх ринків, складових фінансового ринку.
Локальні	Ризики на рівні господарюючих суб’єктів. Ризики пов’язані з: 1) вирішенням повсякденних питань фінансово-господарської діяльності; 2) рішеннями в галузі: - довгострокового економічного розвитку суб’єкта, розробки стратегії; - фінансової політики суб’єкта.
Ризики поточної діяльності	1) ризики помилкових дій з боку фінансових менеджерів: - ризик упущеної вигоди; - ризик збільшення поточних витрат; - ризик зменшення платоспроможності; - інші. 2) ризики впливу стихійних сил: - форс мажорні обставини.
Залежно від тривалості впливу негативних факторів на фінансові результати	1) довгострокові ризики – пов’язані зі стійкими негативними тенденціями економічного розвитку; 2) короткострокові ризики – пов’язані зі зміною ринкової кон’юнктури.
Залежно від причини виникнення	1) систематичні ризики – ризики, які не залежать від фінансово-господарської діяльності суб’єкта, а існують об’єктивно, на загальнодержавному рівні: - інфляційний ризик; - процентний ризик; - валютний ризик; - податковий ризик; - інвестиційний ризик; 2) несистематичні (специфічні) ризики – ризики, які безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності суб’єкта, виникають при допущення прорахунків, помилок в процесі управління суб’єктом. Якщо систематичні ризики не піддаються регулюванню на рівні суб’єкта (на мікрорівні), то несистематичні ризики можна попередити чи ліквідувати шляхом прийняття спеціальних заходів, спеціального механізму їх нейтралізації.

 

Світовий досвід свідчить, що на ринку іпотечного капіталу можуть виникати різноманітні ризики. З методологічної точки зору їх можна поділити на дві групи:

1) ризики, пов’язані переважно з нерухомим майном;

2) ризики, більшою мірою пов’язані з ринком капіталу (банківські ризики).

Російський фахівець фінансового ринку, професор Л.П. Бєлих [4,58] поділяє ризики першої групи на три класи:

Перший клас – несистематичні ризики – ризики, залежні від видів нерухомості та від регіонів;

Другий клас – систематичні ризики – ризики, які на ринку нерухомості зазвичай спричиняються такими факторами: низька ліквідність активів; нестабільність податкового законодавства тощо.

Третій клас – випадкові ризики – ризики, які здебільшого є наслідком неякісного, неефективного управління об’єктами нерухомості (людський фактор).

На думку Р.Страйка, Дж.Тельгарського, К.Маркса, М.Равіса, типові ризики можна поділити на:

- кредитний;

- процентний;

- ризик ліквідності.

Характеристика найменувань ризиків, їх джерел та видів представлена у табл. 5.2.

 

Таблиця 5.2

Характеристика джерел кредитного ризику на іпотечному ринку

 

Найменування ризику	Характеристика джерел / види ризику
1. Ризик, пов'язаний із позичальником, гарантом, страховиком: 1.1. Об'єктивний (фінансових можливостей);     1.2. Суб'єктивний (репутації);   1.3. Юридичний	1.1. Неспроможність (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень або надходжень від продажу активів; 1.2. Репутація позичальника (гаранта, страховика) у діловому світі, його відповідальність і готовність узяти на себе зобов'язання; 1.3. Недоліки у складанні та оформленні кредитного договору і договору страхування
2. Ризик, пов'язаний із предметом застави: 2.1. Ліквідності; 2.2. Кон'юнктури;   2.3. Загибелі; 2.4. Юридичний	2.1. Неможливість реалізації предмета застави; 2.2. Можливість знецінення предмета застави за період дії кредитного договору; 2.3. Загибель предмета застави; 2.4. Недоліки у складанні й оформленні застави
3. Ризик від законодавця	Зміни в економічній системі, що можуть вплинути на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміни податкового законодавства)
4. Форс-мажорний ризик	Землетруси, катастрофи, пожежі, страйки, воєнні дії
5.Ризик емітентів цінних паперів	- кредитний - ринковий - процентний - ліквідності - валютний - операційно-технологічний - репутації - юридичний
6.Ризик інвесторів	- кредитний - ліквідності - процентний - юридичний
7.Ризик позичальників	- кредитний - процентний - валютний - юридичний

 

*Джерело: Вісник НБУ. – 2001. – № 11. – С. 44.

 

Ризиків в процесі здійснення іпотечного кредитування не потрібно боятися, необхідно визначати допустимий рівень, прогнозувати ймовірність настання ризикових подій, своєчасно нейтралізувати негативні наслідки, тобто ризиками необхідно управляти, тому виникає так званий ризик-менеджмент.

Як зазначено у кожному підручнику, навчальному посібнику, ризик-менеджмент (управління ризиком) – це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики, страхування ризиків.

Ризик-менеджмент має стратегію і тактику, дві підсистеми:

1) підсистема, що управляє (суб’єкт);

2) підсистема, якою управляють (об’єкт).

Суб’єкти управління ризиком:

- фінансові підрозділи;

- фінансові менеджери з ризику, спеціалісти з питань страхування;

- держава.

Об’єкти управління ризиком:

- ризикові вкладення капіталу;

- фінансові відносини із страховиками, кредиторами, позичальниками, посередниками, державою.

Етапи розробки політики управління фінансовими ризиками [5, 365]:

Етап 1 – визначення можливих видів ризику.

Етап 2 – встановлення основних факторів впливу на рівень фінансових ризиків.

Етап 3 – оцінювання імовірності виникнення окремих видів ризику.

Етап 4 – прогнозування можливого розміру фінансових втрат та визначення зони допустимого ризику.

Етап 5 – розробка системи заходів щодо запобігання ризиків.

Етап 6 – внутрішнє і зовнішнє страхування можливих фінансових втрат у випадку настання ризикової події.

Етап 7 – оцінювання ефективності розроблених заходів.