Особливості випуску та обігу іпотечних облігацій у світовій практиці

Найбільший ринок іпотечних облігацій у світі сформувався у США та Японії.

Ринок іпотечних облігацій США представляє собою сегмент фондового ринку, що має найбільш динамічну тенденцію розвитку. Тут фінансування іпотечних кредитів відбувається в основному на фондовому ринку шляхом випуску іпотечних облігацій.

2003 рік – іпотечних облігацій було випущено близько 4,6 трлн. дол.

У 2004р. центральні банки іноземних країн вклали в іпотечні облігації США на 158,3 млрд. дол. (22% загального обсягу облігацій), загальна сума вкладів стала 1,23 трлн. дол.

У Європі ринок іпотечних облігацій сконцентрований у трьох країнах: Німеччині, Данії та Швеції. На їх частку припадає 85% європейського ринку. Решта ринку: Іспанія, Франція, Австрія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Норвегія.

В Європі, безперечно, виділяється Німеччина, яка за масштабами цього ринку посідає ІІІ місце після США та Японії.

Німецькі іпотечні облігації можуть випускатися тільки спеціалізованими інститутами – іпотечними банками, яким дозволено лише певний різновид угод, і передусім випуск іпотечних облігацій, але заборонено всі види кредитування, крім іпотечного.

Банківська система Німеччини включає в себе 34 спеціалізовані іпотечні банки. При цьому, маючи лише 1% банківської спільноти, вони дають 25% загального обороту близько 1 млрд. євро.

За кожним іпотечним банком стоїть інший, як правило, більший банк, і це певним чином пояснює високий кредитний рейтинг іпотечних облігацій.

Закон про іпотечні банки з’явився в Німеччині у 1990р.

Іпотечний банк має право здійснити емісію облігацій (пім. Prandbrief) лише тоді, коли він вже придбав кредити, які можуть служити як їх покриття.

До недавнього часу загальна мінімальна вартість Prandbrief, які випускалися становила 10 млн. марок.

Емісія може здійснюватись 2-ма способами:

1) у документарній формі, у вигляді надруукованої типогрфським способом облігації (Prandbrief);

2) у вигляді сертифіката на емісію облігацій у крупних випусках, які розміщуються потім у банку-депозитарії, - це так звані глобальні свідоцтва, а для інвесторів папери надаються в електронній формі.

При випуску в паперовій формі облігації друкуються спеціалізованими типографіями ЦП з використанням особливого способу друку на захищеному папері. За додержанням вимог до якості друку слідкують:

- служба допуску;

- експерти – Німецького Федерального банку.

Інвестору видається лист Prandbrief і додатково до нього купонний лист процентних ставок, який містить річні процентні купони на весь час дії облігації. Для отримання суми відсотків інвестор пред’являє один процентний купон банку, банк здійснює його погашення.

Для задоволення вимог власників іпотечних облігацій іпотечний банк має створити забезпечення цих облігацій. Власники іпотечних облігацій у разі банкрутства іпотечного банку можуть розраховувати на переважне задоволення своїх вимог із цих коштів.

Як забезпечення іпотечних облігацій можна використовувати лише ті права вимог суми кредиту, за якими не перевищує 60% встановленої вартості об’єкта застави.

Для того щоб в будь-який момент можна було отримати інформацію про кредити, що складають заставу, відомості про них заносяться банком у спеціальний (іпотечний) реєстр. Внесення в реєстр є передумовою і доказом того, що на забезпечення поширюються особливі правила власника іпотечних облігацій. Для ідентифікації об’єкта іпотеки і кредиту в реєстр заносяться необхідні відомості.

Державний орган нагляду – Федеральне відомство з нагляду за діяльністю кредитних інститутів призначає довірену особу, яка разом із банком слідкує за тим, як зберігаються внесені в реєстр іпотеки цінності.

Законодавча база надає власнику іпотечної облігації широкі можливості захисту прав. Невипадково, що це дозволило іпотечним облігаціям стати надійними цінними паперами у Німеччині.

Німецьке право передбачає, що іпотечний банк може емітувати заставні листи, лише придбавши цінності, які можуть бути їх покриттям.

Мінімальний обсяг емісії заставних листів 10 млн марок, євро.

Емісія заставних здійснюється у вигляді:

1) реальної (в документарній формі) виготовленої друкарським способом іпотечної облігації – заставного листа;

2) сертифіката на емісію заставних листів у великих обсягах, які розміщуються у банку-депозитарії (“глобальні заставні свідоцтва”).

Заставні листи в документарній формі виготовляються спеціалізованими друкарнями особливим способом на захищеному від підробки папері; за якістю друку стежать представники відповідної біржової служби та експерти німецького Федерального банку.

Згідноіз законодавством про іпотечні банки заставний лист повинен містити так звані умови емісії: інформаційні дані про правові відносини між іпотечним банком і держателем закладного листа.

В ньому, закрема, зазначається:

- номінальна вартість заставного листа (емітують 100, 200, 500, 1000, 5000, 10000?);

- ставка, за якою банк зобов’язується сплачувати річні проценти, час і місце сплати;

- час і місце погашення заставного листа;

- назва іпотечного банку, який є боржником держателя заставного листа;

- положення про умови припинення дії угоди (дострокового погашення заставного листа);

- назва органу, який дозволив випуск заставних листів, і дата надання дозволу;

- дата надання заставного листа;

- його ідентифікаційний номер;

- підтвердження призначеною державою довіреною особою (опікуном іпотечного банку) того, що заставний лист має передбачене законом покриття, про що іпотечним банком, зроблено запис в іпотечному реєстрі (реєстрі покриття).

Заставні листи оформляються:

1) на пред’явника (≈75% заставних листів);

2) іменні (≈25%).

Особа, яка розмістила свій капітал у банку, отримує: а) заставний лист; б) купонний лист процентних ставок.

Останній укладається з річних процентних купонів, кількість яких відповідає терміну дії заставного лита.

Щоб отримати річну суму процентів вкладник пред’являє банку один процентний купон, а банк погашає його.

З метою спрощення і раціоналізації операцій з іпотечними цінними паперами в Німеччині здебільшого проводяться так звані “безштучні” емісії, після проведення яких заставні листи не видаються. Іпотечний банк видає на весь обсяг емісії сертифікат – єдине “глобальне свідоцтво”, який згідно з §9 закону про депозитування цінних паперів згодом розміщується на зберігання у банку-депозитарії.

Охочі придбати частину такої емісії отримують від іпотечного банку (або банку-посередника) квитанцію (документальне підтвердження про депозитування) на відповідну суму, в якій зазначено:

- емісію;

- розмір процентної ставки;

- номінальну вартість придбаної частини емісії;

- строк виплати процентів;

- строк виплати основного боргу.

Інвестор має право будь-коли реалізувати на фондовій біржі заставний лист або частину емісії, якою згідно з квитанцією володіє, і таким чином отримати свій капітал за курсовою вартістю, не чекаючи закінчення його номінальної вартості іпотечним банком.

Німецький досвід свідчить: заставні листи виявляються особливо надійною формою розміщення капіталів.

Заставні листи іпотечних банків стали найпоширенішими паперами німецького фондового ринку.

У Данії та Люксембургу, як і в Німеччині, іпотечні облігації випускаються виключно іпотечними банками, які відповідно до законодавства цих країн є спеціалізованими кредитними інститутами, що здійснюють іпотечні і пов’язані з ними операції.

У Данії капітал іпотечних банків створено за рахунок коштів комерційних і ощадних банків, а також Національного банку. У цих країнах:

- іпотечні кредити повністю забезпечені ресурсами за рахунок іпотечних облігацій, що продаються на Копенгагенській фондовій біржі;

- закон не дозволяє датським іпотечним банкам залучати депозити;

- облігації випускаються серіями (або лотами), характеристика яких залежить вд умов іпотечних кредитів, що їх забезпечують (строку процентної ставки, умов погашення).

У Франції іпотечні облігації (obligacions foncieres) переважно випускаються двома фінансовими компаніями Oredin Foncier de France та Caisse de Refinansment de Habitat.

Облігації, забезпечені іпотечними кредитами, випускаються у вигляді:

- облігацій зі строками 10-15 років і фіксованою процентною ставкою;

- облігацій з опціоном, що передбачають можливість їх випуску емітентом і зміни процентних ставок;

- облігацій з індексованою процентною ставкою.

В Іспанії емітентом іпотечних облігацій можуть бути будь-які кредитні інститути, тобто комерційні банки, ощадні банки, спеціалізовані фінансові інститути.

У Франції та Іспанії іпотечні облігації використовуються також для фінансового забезпечення кредитів державного і муніципального секторів. Кредити спрямовуються на фінансування інфраструктурних проектів (Німеччини, Австрії). У цих країнах кредити, що надаються публічному сектору, в основному фінансуються таким типом іпотечних облігацій. У Німеччині такі іпотечні облігації становлять 75% загального обсягу іпотечних облігацій, в Австрії – 60%.

Країни Центрально-Східної Європи досягли певних результатів у розвитку кредитування.

Тут уже створено провову базу іпотечного кредитування, у тому числі і стосовно емісії заставних листів: діяльність іпотечних банків у Чехії законодавчо врегульовано в 1995р., у Словаччині – 1996, Угорщині – 1997, у Польщі – 1998.

Принципи функціонування систем іпотечних банків у цих країнах значною мірою аналогічні німецьким.

Законодавство всіх перелічених країн передбачає: а) ліцензування іпотечної діяльності; б) особливий нагляд за емітентами заставних листів.

У Польщі та Угорщині іпотечні банки можуть виконувати лише малоризикові операції.

У Чехії і Словаччині універсальним комерційним банком дозволено займатися іпотечною дяльністю лише за умови застосування так званої “стіни захисту”. Але й у цих країнах ліцензії на іпотечну діяльність видаються переважно спеціалізованим банкам.

У цих країнах вирішено також проблему правового забезпечення принципу покриття та його меж.

Крім того законодавство держав Центрально-Східної Європи передбачає відповідальність банків за необачливе та необгрунтоване визначення вартості нерухомості, використуваної для покриття кредиту.

Законодавство Польщі, Словаччини й Угорщини передбачає запроваження:

- інституту довірених осіб;

- ведення реєстру покриття;

- забезпечення особливих умов зберігання цінностей покриття.

У Російській Федерації у процесі прийняття Закону “Про іпотечні цінні папери” також висловлювалися думки щодо дозволу випуску іпотечних сертифікатів спеціалізованими банками, яким би заборонялося приймати вклади фізичних осіб.

Ця точка зору не знайшла підтримки у законодавців, тому до випуску облігацій було допущено всі банки.

Центральний банк РФ ввів спеціальні нормативи для банків, які емітують іпотечні облігації, зокрема, це стосується вимог до співвідношення розміру іпотечних кредитів і власного капіталу. Розмір іпотечних кредитів має становити не менше 10% капіталу.

Висуваються вимоги до мінімального співвідношення величини іпотечних кредитів й обсягу емісії: обсяг іпотечних кредитів має бути не менше обсягу емісії іпотечних облігацій, тобто складати 100%.

І третя вимога: вимога до максимального співвідношення суми зобов’язань банку-емітента перед кредиторами першої черги (грунтується на припущені, що, поки заставу не внесено до конкурсної маси, існує загроза, що власник облігації не отримає своїх вкладень).

Тому обсяг залучених коштів населення у зобов’язаннях банку-емітента не повинен перевищувати 50% капіталу.

 

 

Для закріплення та самоперевірки знань виконайте тестові завдання:

 

 

1. Згідно Закону України “Про іпотеку” заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних цінних паперів:

а) іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів;

б) іпотечних облігацій, ощадних сертифікатів;

в) іпотечних сертифікатів, ф’ючерсів;

г) іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, ф’ючерсів, опціонів.

2. Заставна - це борговий цінний папір, який оформляється, якщо:

а) її випуск передбачений іпотечним договором;

б) цього вимагає іпотекодавець;

в) якщо цього вимагає іпотекодержатель;

г) боржник не виконує його основного зобов’язання.

3. Заставна складається в письмовій формі:

а) в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

б) в двох примірниках на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

в) в одному примірнику на бланку форми, яку встановлює іпотекодержатель;

г) вірної відповіді немає.

4. Анулювання заставної і видача нової заставної здійснюється за згодою:

а) між іпотекодавцем, боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної;

б) між боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної;

в) між іптекодавцем та власником заставної;

г) ДКЦПФР.

5. Продаж заставної із зобов’язанням зворотного випуску є угодою, згідно з якою будь-яка особа- кредитор зобов’язується сплатити іпотекодержателю (власнику заставної) грошові кошти, а іпотекодержатель (власник заставної) зобов’язується:

а) передати заставну цьому кредитору;

б) викупити її за погодженою сторонами ціною у визначений строк у майбутньому;

в) викупити її за погодженою сторонами ціною у визначений строк у майбутньому, але не пізніше строку повного виконання основного зобов’язання боржником;

г) вірні відповіді а) та б);

д) вірні відповіді а) та в).

6. Іпотечні сертифікати, згідно з Законом України “Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати”, можуть бути:

а) іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю;

б) іпотечні сертифікати участі;

в) сертифікати фонду операцій з нерухомістю, іпотечні сертифікати участі;

г) іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, іпотечні сертифікати участі, іпотечні сертифікати фонду операції з нерухомістю.

7. Іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю посвідчують:

а) право на отримання номінальної вартості;

б) право на отримання процентів за сертифікатами;

в) право на задоволення вимог у разі невиконання емітентом прийнятих на себе зобов’язань;

г) вірні відповіді а) та в);

д) вірні відповіді а), б), в).

8. Сертифікати участі є іменним цінним папером, власник яких має право:

а) право на отримання частки у платежах за іпотечними активами відповідно до договору про придбання сертифікатів;

б) право на задоволення вимог (у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов’язань) з вартості іпотечних активів, які перебувають у довірчій власності управителя;

в) вірні відповіді а) та б);

г) права, зазначені в пунктах а) та б), надаються сертифікатом з фіксованою дохідністю.

9. Іпотечна облігація засвідчує забезпечення іпотечним покриттям зобов’язання емітента:

а) сплатити її власнику номінальну вартість іпотечної облігації;

б) сплатити її власнику позичковий процент;

в) сплатити її власнику номінальну вартість іпотечної облігації та у встановлений строк сплатити процент;

г) сплатити її власнику у встановлений строк номінальну вартість і процент.

10. Іпотечні облігації дуже привабливі для інвесторів, тому що:

а) іпотечні облігації забезпечені іпотечними кредитами;

б) це надійний ліквідний фінансовий інструмент;

в) іпотечні облігації дозволяють знизити ризики для інвесторів у порівнянні з іншими облігаціями, які не мають такого забезпечення;

г) вірні усі твердження.

 

Тема 7. Іпотечний ринок

План

1. Сутність, правова база, структура іпотечного ринку

2. Функції іпотечного ринку

3. Інституційні учасники та інструменти іпотечного ринку

4. Види іпотечних ринків

5. Роль, значення, функціонування іпотечного ринку у фінансово-економічній системі держави

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д. Іпотечний ринок: підруч. / В.Д. Базилевич, Н.П. Погорєльцева. – К.: Знання, 2008. – С. 60-86, 135-137 (рис. 2.8), 143-144, 146-151 (рис. 2.9), 167-168, 230-234, 250-284.

2. Євтух О. Іпотечний механізм інвестування: навч. посіб. / О. Євтух. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. – С. 30-31.

3. Любунь О.С. Іпотечне кредитування: навч. посіб. / О.С. Любунь. – К.: ЦНЛ, 2005. – С. 16-32, 202-209.

4. Любунь О.С. Іпотечне кредитування: навч. посіб. / О.С. Любунь. – К.: Вид-во Європ. університету, 2006. – С. 13-27, 148-154.

5. Тимошик В. Роль організації іпотечного ринку в комплексному розвитку кредитно-фінансовій системі України / В. Тимошик // Економіка та держава. – 2006. – №2. – С. 76-78.