Змістовий модуль 4. Забезпечення економічної безпеки.

ТЕМА 9. Ризики функціонування банківської системи.

Мета: Закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодоопануванню студентами сучасних методів здійснення аналізу ризиків та методів їхнього зниження.

 

План вивчення теми

1. Основні завдання аналізу ризиків.

2. Групи збитків, супроводжуючих ризиковані операції.

3. Сутність та показники, які характеризують кредитний ризик.

4. Аналіз валютного ризику.

5. Аналіз процентного ризику.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчаючи дану тему, неофіти обов'язково стикаються з методологічними і філософськими питаннями природознавства та економіки, зокрема.

Щоб грамотно підійти до поняття економічного ризику як якісного явища і його кількісному вимірюванню, потрібно почати з загального поняття економічного події (зокрема, несприятливої).

Економічна подія – це явище діяльності, пов'язаної з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням товарів, робіт і послуг (зокрема, за Самуельсеним - діяльності, пов'язаної з обміном і грошовими угодами між людьми).

 

Тепер можна визначити ризик як економічну категорію, тобто абстракцію, яка властива економічним подіям.

Розглянемо ряд визначень ризику, що даються вітчизняними та зарубіжними авторами:

1. Ризик – потенційна, чисельно вимірна можливість втрати.

Поняттям ризику характеризується невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків.

2. Ризик – імовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень планованих доходів, прибутку.

3. Ризик – це невизначеність наших фінансових результатів у майбутньому.

4. J.P.Morgan визначає ризик як ступінь невизначеності отримання майбутніх чистих доходів.

5. Ризик – це вартісне вираження імовірності події, що веде до втрат.

6. Ризик – шанс несприятливого результату, небезпека, загроза втрат і пошкоджень.

7. Ризик – ймовірність втрати цінностей (фінансових, матеріальних, товарних ресурсів) в результаті діяльності, якщо обстановка і умови проведення діяльності будуть змінюватися у напрямку, відмінному від передбаченого планами і розрахунками.

Таким чином, категорія ризику застосовується, як правило, до несприятливих економічних подій (прямим збиткам, втрати доходів, зменшення вартості або навіть втрати активів, зростання ціни зобов'язань, втрати капіталу, зменшення вартості фірми, банку тощо).

З чим Я зараз не згоден і буду наполягати на Вашому розумінні – це пов'язувати категорію ризику з ймовірністю (вероятностью – русс.) події. Ймовірність несприятливої події = це одна з кількісних характеристик ризику як економічної якості.

Ймовірність події – числова характеристика можливості (возможности – русс) появи деякої певної події в ланцюзі подій, що можуть повторюватися необмежену кількість разів. У деяких випадках чисельне значення ймовірності виходить як відношення числа можливих випадків, котрий сприяє даної події, до числа всіх рівноможливих випадків взагалі. Не можна змішувати ймовірність з частотою (точність якої залежить від числа спостережень), які мало відрізняються один від одного. Точніше, ймовірність події не можна розрахувати, її тільки можна дізнатися з практики. Як ринкову ціну: її не можна розрахувати, її можна лише дізнатися на ринку.

Для розуміння категорії ризику такою подією є несприятлива подія.

Для розуміння причини появи ризику як економічної категорії потрібно звернуться до методологічних основ природознавства, зокрема лапласовському детермінізмові. Він оперує можливістю повного взаємозв'язку всіх явищ природи, у тому числі й економіці. Основне припущення: знаючи кінцеве (нехай навіть досить велику кількість) причин можна розрахувати кількісну характеристику будь-якої події. Навіть оцінити вплив кількості бузини в городі на Полтавщині на кількість дядьків у місті Києві. Однак вартість обсягу інформації для отримання кількісної характеристики економічного явища може бути не порівняти з економічною вигодою результату. Відсутність необхідного об'єму інформації людина замінила поняттям ризик. Тобто економічна подія може з'явитися, а може бути і НІ.

Виходячи з принципу лапласовського детермінізму ризик – якісна невизначеність в появі несприятливої економічного події, яка повинна мати кількісний опис.

В даний час теорія ймовірностей в економічних дослідженнях використовується з науковою метою для отримання нових якісних і кількісних результатів. У банківському менеджменті ризиками - ризик-менеджменті (як визначенні, оцінці, моніторингу, контролю) використовується метод VAR (Value at Range – величина на кордоні), який полягає у встановленні граничної величини ризику, який визнаний звичайним (безпечним) для роботи банку.

Управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їхній моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також в враховує взаємозв’язки між різними категоріями (видами) ризиків. Комплекс дій з ризик-менеджменту має на меті забезпечити досягнення наступних цілей:

– Ризики мають бути зрозумілими та усвідомленими банком та його керівництвом;

– Ризики мають знаходитись у межах рівнів толерантності, встановлених спостережною радою;

– Рішення з прийняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльності банку;

– Рішення з прийняття ризику мають бути конкретними і чіткими;

– Очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик;

– Розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк;

– Стимули до досягнення високих результатів діяльності мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.

З точки зору ризик-менеджменту, банківська діяльність зводиться до прийняття ризику і отримання за це відповідної компенсації (економічної вигоди).

Мета управління ризиками – сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме:

– клієнтів та контрагентів;

– керівництва;

– працівників;

– спостережної ради і акціонерів (власників);

– органів нагляду;

– рейтингових агентств, інвесторів та кредиторів;

– інших сторін.

Серед купи ризиків, на які наражається банк(рис.2.17):

– Кредитний ризик,

– Ринковий ризик,

– Ризик ліквідності,

– Ризик зміни процентної ставки,

– Ринковий ризик,

– Валютний ризик,

– Операційно-технологічний ризик,

– Ризик репутації,

– Юридичний ризик,

– Стратегічний ризик.

Детально розглянемо 4 (ліквідності, кредитний, процентний, валютний), останні очікую в курсовій роботі, або в індивідуальному завданні.

Ризик ліквідності

Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов’язання у належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов’язання.

Несприятлива подія – нестача активів для виконання зобов'язань.

 

 

Вимірювач ризику:

– Частка А / О,

– Різніця (ГЕП) А-О.

– Величина ризику А

RISK = 100% - величина показника ліквідності активів. О

Метод VAR дає граничні (нормативні) величини активів для прийнятного (звичайного) ризику втрати ліквідності.

Миттєва ліквідність – 20% (тобто 80% - ий ризик вважається нормальним), поточна - 40%, короткострокова - 60%.

Ясно, якщо показник ліквідності = 100%, ризик втрати ліквідності - 0.

Ризики прийнятні: [0 - 80%], [0 - 60%], [0 - 40%].

 

Кредитний ризик

Кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банківською установою або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання.

Кредитний ризик присутній в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або користувача активами (кредитами). Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов’язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом.

При оцінці кредитного ризику доцільно розділяти індивідуальний та портфельний кредитний ризик.

Джерелом індивідуального кредитного ризику виступає окремий, конкретний контрагент банку – отримувач кредиту, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за прийнятими зобов’язаннями.

Портфельний кредитний ризик проявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж внаслідок зміни ринкової процентної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику виступає сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик – кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.

Несприятлива подія – неповернення кредиту (втрата активів)

Вимірювач індивідуального кредитного ризику - відношення величини активу до величини регулятивного капіталу:

Величина ризику

RISK = Актив / регулятивний капітал.

Метод VAR дає граничні (нормативні) величини ризику для прийнятного (звичайного) кредитного ризику: 25% - для пересічного контрагенту, кредитоотримувача, - 5% - для інсайдера банку.

Класифікація кредитів дає додаткові відомості про величину кредитного ризику при користуванні кредитом наступної класифікації:

– стандартний - 0%,

– під контролем - 5%,

– субстандартний - 20%,

– сумнівний - 80%,

– безнадійний - 100%.

–

Валютний ризик