Особливості музичного мистецтва

Музичне мистецтво східних слов’ян доби Київської Русі досягло високого рівня. Про це свідчать фольклорна спадщина, давньоруський культовий спів, музика княжого двору, ратна (військова) музика.

В усній народній традиції важливе місце посідали ігри, календарні та родинно-побутові пісні, похоронні плачі й голосіння.

Плин часу породжував нові народні пісенні жанри. Серед них найзначнішим вважається билинний епос, що активно розвивався у Х-ХІ ст. У билинах у художньо-поетичній формі відбивалась боротьба народу за незалежність, втілювалися патріотичні ідеї, уявлення про героїв-богатирів, наділених мудрістю, силою, красою. Такими постають билинні герої Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, Микула Селянинович. Історія зберегла також імена народних співців билин – Бояна, Митуси, Ора, згадки про них зустрічаються у «Слові о полку Ігоревім», Іпатіївському літописі.

Носіями народного мистецтва були скоморохи. Ці обдаровані виконавці-імпровізатори поєднували якості актора, танцюриста, співака, музиканта-інструменталіста, акробата. Вони були постійними учасниками народних свят, розваг, урочистих подій, нерідко їх запрошували до боярських і княжих дворів. Лише церква негативно ставилася до цих «веселих молодців», як їх називали у ті часи.

Цікавим надбанням є музика княжого двору. Починаючи з середини Х ст. прийоми іноземних послів проходили під музичний супровід. Цей звичай запровадила княгиня Ольга, яка під час свого перебування у Константинополі 945 р. була вражена грою на різних інструментах, зокрема органі. Ймовірно, що саме з того часу орган поширюється на Русі.

Князі утримували при своєму дворі професійних музикантів-інструменталістів, співаків, танцюристів. Учасниками князівських розваг, свят у княжих палатах були співці – сказителі билин, скоморохи.

Музика супроводжувала ратні походи княжих бойових дружин. Головну роль тут відігравали духові та ударні інструменти.

У часи Київської Русі широкою популярністю користувалися струнні смичкові інструменти, зокрема гудок, смик; щипкові – лютня, гуслі, псалтир; духові – роги, труби, сурми, свистки, сопілки, дудки, жалійки, волинки, органи; ударні – бубни, тарілки, дзвіночки, брязкальця. Важливу роль відігравали церковні дзвони, які сповіщали про наступ ворога, пожежу, скликали людей на віче.

У культурно-мистецькій спадщині Київської Русі чільне місце посідає церковний спів. Давньоруські одноголосні наспіви називалися знаменним розспівом. Він був запозичений з Візантії та збагачений народними пісенними традиціями східних слов’ян.

Основою знаменного розспіву стали «гласи» – хорові монодії, де мелодія наближалася до речитації (поєднання декламування і співу). Знаменний розспів був суто вокальним, без інструментального супроводу.

У Київській Русі з’явилися центри навчання співу. Це, зокрема, великий хор та школа при Десятинній церкві, двір деместиків – співаків-солістів, що були одночасно диригентами й учителями співу. Важливу роль у формуванні й поширенні музичної традиції відігравав Києво-Печерський монастир. Серед відомих майстрів церковного співу слід назвати деместика і піснетворця Стефана.

Багата й різноманітна спадщина часів Київської Русі стала міцним підґрунтям для формування професійної музичної культури українського народу.

Внесок Київської Русі у розвиток світової культури

Київська Русь, освоївши кращі досягнення європейських народів, східних слов’ян, протягом ХІ-ХІІ ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посіла визначне місце серед культур країн Європи та світу.

Численні археологічні знахідки та писемні джерела свідчать про самобутність культури Київської Русі й спростовують твердження окремих науковців про іноземні впливи на неї, які особливо були популярними серед учених у ХІХ і на початку ХХ ст.

Високий освітній рівень русичів підтверджується великою кількістю писемних пам’яток та написів на пряслицях, холодній зброї, берестяних грамотах, а також графіті (написи на стінах) у Софії Київській та Новгородській. За правління Володимира та Ярослава працювали школи. Народилася й утвердилася любов до книги, утворюються майстерні для переписування та оздоблення книги. Виникають перші бібліотеки. Київські князі були високоосвіченими людьми – «книголюбцями». Так, Ярослав Мудрий, за свідченням літописця, «почитая часто в день і в нощи», був палким прихильником книги.

На основі багатої фольклорної традиції розвивається оригінальне письменство (художня література, повчання, ораторська проза, літописи, агіографія). Разом із народом і в середовищі народу жили обрядова усна творчість, казки, історичні перекази, легенди, ліричні пісні, прислів’я, приказки, загадки. Майже у первозданному вигляді до нас дійшли високі взірці обрядової поезії – колядки та щедрівки.

Широко побутувала в Київській Русі перекладна література: філософські й богословські трактати, апокрифи, романи і повісті, історичні хроніки та вибране з них, так звані Ізборники. Вони істотно розширювали кругозір та світосприйняття давньоруського читача.

Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев’яна архітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, яка частково ввібрала в себе традиції будівничих Русі. Із кам’яним зодчеством приходить на Київську Русь монументальний живопис – фрески та мозаїки, з’являється іконопис.

Високого рівня розвитку досягло декоративно-ужиткове мистецтво. Досконалі вироби майстрів Київської Русі були популярними не лише на батьківщині, а й за її межами. Переважно йшлося про вироби із золота: намиста, колти, ланцюжки, сережки, діадеми, браслети, фібули, персні тощо.

Культурний розвиток Київської Русі створив родючий ґрунт, на якому пізніше постали різноманітні у своїх проявах і самобутні за характером культури українського, російського й білоруського народів. На українських землях саме демократичні тенденції давньоруської культури знайшли найбільш сприятливі умови для подальшої еволюції. Ці тенденції були тісно пов’язані з патріотичною боротьбою за національну самобутність вітчизняної культури, що стала тотожною боротьбі за рідну мову, православну віру, соборну державу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які першовитоки має культура Київської Русі?

2. Як сприймали русичі процес християнізації?

3. Розкрийте роль християнізації Русі для її подальшого культурного розвитку.

4. На які два види поділялася писемна література часів Київської Русі?

5. Охарактеризуйте основні жанри давньоруської оригінальної літератури.

6. Назвіть три основні види загальноосвітніх навчальних закладів, що існували на Русі у Х-ХІІ ст.

7. Який новий вид архітектури з’явився на Русі після прийняття християнства?

8. Назвіть види образотворчого мистецтва Київської Русі.

9. Які види декоративно-ужиткового мистецтва набули високого рівня розвитку і поширення на Русі?

10. Які види музичного мистецтва можна виділити за часів Київської Русі?

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Хронологічні межі існування держави Київська Русь

a. X-XV cтоліття

b. IX-XII cтоліття

c. VI-X cтоліття

d. XIII-XVII cтоліття

 

2. Християнство у Київській Русі офіційно було запроваджено у

a. 988 р.

b. 1037 р.

c. 860 р.

d. 1240 р.

 

3. Реформа щодо запровадження християнства як державної релігії була проведена

a. Ярославом Мудрим

b Володимиром Мономахом

c. Данилом Галицьким

d. Володимиром Великим

 

4. Автор знаменитого твору ораторської літератури часів Київської Русі «Слово про закон і благодать», це

a. Митрополит Іларіон

b. Ярослав Мудрий

c. Володимир Мономах

d. Літописець Нестор

 

5. Літературу доби Київської Русі прийнято поділяти на

a. Перекладна, оригінальна

b. Церковна, християнська

c. Біблійна, житійна

d. Апокрифи, гімнографія

 

6. Оригінальна література Київської Русі поділяється на

a. Літописи, ораторська, житійна, повчальна, паломницька література

a. B. Церковна проповідь, літописи, біблійна, педагогічна література

b. C. Гімнографія, літописи, кондак, акафіст

c. D. Ікос, канон, гімнографія, апокрифи

 

7. Агіографічну літературу інакше називають

a. Апокрифами

b. Літописами

c. Церковною проповіддю

d. Житійною літературою

 

8. Софіївський собор був побудований у

a. 1240 р.

b. 988 р.

c. 1037 р.

d. 899 р.

 

9. Софіївський собор представлений

a. Романським стилем

b. Бароко

c. Готичним стилем

b. Візантійсько-руським стилем

 

10. Найрозвиненіші види декоративно-ужиткового мистецтва Давньої Русі

a. Металообробка, гончарство, чернь, дереворізьблення

c. Гончарство, дереворізьблення, зернь, металообробка

d. Металообробка, гончарство, дереворізьблення, кісткорізьблення, ткацтво, склоробство

e. Кісткорізьблення, ткацтво, склоробство.