Основні методи індивідуального психокорекційного впливу

1. Переконання. В основному застосовується до людей, що володіють високим рівнем інтелектуального розвитку і здатні самостійно справитися зі своїми психологічними проблемами. Це, як правило, люди з досить розвинутою силою волі, але до початку психокорекційного впливу не переконані в тому, що в них дійсно є проблеми, над якими варто працювати, чи просто що не вірять у те, що за допомогою психолога їм вдасться ці проблеми вирішити.

Переконання починається із з'ясування того, що знає клієнт про свої проблеми і як він їх розуміє. Потім психолог обговорює і погоджує з клієнтом мету і задачі психокорекції, і тільки після того, як клієнт погодиться, починає роботу з ним. Психолог докладно роз'ясняє клієнту що, як і чому він робить, а також — якщо в цьому є необхідність — пояснює причини виникнення і спосіб подолання недоліків. Переконання як метод психологічного впливу звичайно застосовується стосовно малонавіюваних людей. Для тих, хто є сильно навіюваним найкращий спосіб впливу — навіювання.

Якщо клієнт має високий рівень інтелектуального розвитку, то стосовно нього доцільно використовувати переконання і навіювання в комплексі.

Використовуючи метод переконання, психолог користується наступними прийомами:

1. З'ясовує власне відношення клієнта до його психологічних і поведінкових проблем, встановлює причини, у силу яких він дотримується тієї чи іншої позиції. Перш ніж намагатися в чомусь переконати клієнта, необхідно з'ясувати його точку зору на проблему. Знаючи заздалегідь точку зору клієнта, легше підібрати персонально для нього переконливі аргументи, факти і потрібну логіку доказу.

2. Виходить з того, що в розумінні своєї проблеми клієнт правий. Обговорюються з ним різні точки зору на дану проблему. Психолог, заздалегідь не відкидаючи і не заперечуючи можливу правоту клієнта, не намагаючись відразу і цілком його переконати, запрошує його вислухати і зважити різні точки зору. Клієнт, що довіряє психологу, як правило, погоджується на це і виражає готовність визнати правоту психолога.

3. Пропонує клієнту самостійно прийняти рішення про те, яким рекомендаціям слідувати і яким — не слідувати. Перш ніж надати клієнту таку можливість, необхідно домовитися з ним про те, що він і психолог знаходяться один з одним у рівнопартнерських відносинах і мають право не тільки ставити один одному питання, але і робити цілком самостійні висновки, приймати незалежні рішення.

4. Поділяє проблему, обговорювану з клієнтом, на ряд окремих питань і послідовно домагається згоди клієнта з тими відповідями на ці питання, що хоче одержати сам. Розмова з клієнтом у цьому випадку доцільно будувати так, щоб спочатку клієнт відповідав і виражав згоду з висновками психолога на окремі питання, а потім поступово переходив до більш складних принципових питань. Тут застосовується техніка «психологічного поглажування». Для того, щоб переконати клієнта, що піддається навіюванню, у власній правоті, необхідно поставити ряд питань, на які клієнт вимушено відповідає «так», потім кілька питань, на які клієнт відповідає «може бути», і потім переходити до тих питанням, на які клієнт спочатку готовий був відповісти «ні», але під впливом відповідей «так» і «може бути» він уже готовий відповісти не настільки категорично.

2. Навіювання. «Це більш простий, а для клієнта — менш ефективний спосіб впливу, ніж переконання, тому що при навіюванні не задіяна воля клієнта, що здатна підсилити психокорекційний ефект. Але з іншого боку, користуючись навіюванням, можна швидше домогтися потрібного результату, тому що цей метод не вимагає тривалих роз'яснень і довгих дискусій психолога і клієнта. Але зате вплив, заснований на чистому навіюванні, зникає швидше, ніж вплив, що базується на переконанні. В основі навіювання лежить механізм прямого впливу психолога на підсвідомість клієнта, на використання не тільки розуму, але і почуттів, емоцій. Навіювання звичайно використовують в умовах, коли увага і свідомість клієнта чимось відвернені. Найкращою умовою для навіювання є ситуація, за якої клієнта вводять у стан повного розслаблення. Це можуть робити тільки фахівці, що мають відповідну освіту і професійно володіють технікою.

Особливе місце серед методів індивідуального впливу займає психологічне консультування. Завдання психологічного консультування полягає в тому, щоб допомогти клієнту розібратися у своїх проблемах і разом із клієнтом знайти шляхи вирішення цієї ситуації. Психологічне консультування найчастіше розглядають як спеціальну область діяльності практичного психолога. Існують особливі правила і техніка проведення психологічного консультування.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Індивідуально-психологічна корекція — це обґрунтований вплив психолога на дискретні характеристики внутрішнього світу людини (Г.С. Абрамова). Ухвалення рішення про проведення індивідуальної психологічної корекції, шляхи її здійснення визначається уявленням психолога про зміст своєї корекційої роботи.

Усе багатство і розмаїтість запитів клієнтів може бути зведене до чотирьох основних стратегій їхнього ставлення до ситуації. Клієнти можуть хотіти:

· змінити ситуацію;

· змінити себе так, щоб адаптуватися до ситуації;

· вийти із ситуації;

· знайти нові способи жити в ситуації.

Кінцеві завдання психокорекційної роботи полягають в досягненні змін у трьох основних сферах: когнітивній, емоційній і поведінковій. Однак ступінь змін у цих трьох сферах різна при індивідуальній і ґруповій формах психокорекції. При індивідуальній психокорекції спілкування обмежується діадою «клієнт — психолог». Інструментом впливу в цьому випадку є психолог, що обмежує діапазон реального емоційного впливу і реальних варіантів поведінки як у кількісному плані, так і в якісному. При груповій формі корекції інструментом впливу виступає психокорекційна група. При цьому складається ситуація реальної емоційної взаємодії, реальної поведінки, у яку включені клієнти із широким діапазоном різних відносин, установок, емоційних і поведінкових реакцій. Завдяки цим особливостям акцент в індивідуальній роботі переноситься на сферу інтелектуального усвідомлення, а безпосередня робота з емоційними і поведінковими стереотипами може обмежуватися взаєминами «психолог — клієнт». З огляду на специфіку індивідуальної психокорекції, можна сформулювати конкретні її задачі в кожній із трьох сфер.

1. Сфера інтелектуального усвідомлення (когнітивний аспект). Якщо в груповій психокорекції провідною є інтеракційна орієнтація, то в індивідуальній — біографічна. Тому індивідуальна психокорекція в більшій мірі орієнтована на генетичне усвідомлення. Під час індивідуальної корекційної роботи на підставі аналізу своєї біографії клієнт може:

— усвідомити мотиви своєї поведінки, особливості своїх відносин, емоційних і поведінкових реакцій;

— усвідомити неконструктивний характер своїх відносин, емоційних і поведінкових стереотипів;

— усвідомити зв'язок між різними психогенними факторами і соматичними розладами;

— усвідомити міру своєї участі у виникненні конфліктних і психотравмуючих ситуацій;

— усвідомити глибокі причини своїх переживань і способів реагування, а також умови формування своєї системи відносин.

2. Емоційна сфера. В індивідуальній психокорекції психолог має справу як з «живими» емоціями клієнта, так і з їхнім «відображенням», тому задачі в емоційній сфері деякою мірою також пов'язані з усвідомленням. У процесі психокорекції клієнт може:

— одержати емоційну підтримку від психолога, що сприяє ослабленню захисних механізмів;

— навчитися розуміти і вербалізувати свої почуття;

— випробувати більш щирі почуття до самого себе; розкрити свої проблеми з відповідними їм переживаннями (часто прихованими від самого себе);

— модифікувати спосіб переживань, емоційного реагування.

3. Поведінкова сфера. У результаті проведеної корекційної роботи клієнт може навчитися коректувати свої неадекватні реакції й опанувати новими формами поведінки.