Фактори, що впливають на ефективність психокорекційної роботи

Наведена нижче класифікація складена на підставі робіт Р. Корзіні, Б. Розінберга (1964), І.Ялома (1970), С. Кратохвіла (1978). Отже, на ефективність психокорекційної роботи впливають наступні фактори: універсальність, прийняття, альтруїзм, відреагування, саморозкриття, зворотний зв'язок, інсайт, корекційний емоційний досвід, перевірка нової поведінки, надання інформації. Деякі з розглянутих факторів характерні й для індивідуальної, і для групової психокорекції, інші - тільки для групової. Розглянемо ці фактори детальніше.

1. Універсальність, або "почуття спільності", "участь у групі", спостерігається тільки в груповій психокорекції. Фактор означає, що проблеми клієнта універсальні й у тому або іншому ступені проявляються у всіх людей. Клієнт не самотній у своїх проблемах. Уже сама особиста участь у роботі психокорекційної групи впливає ефективно й викликає бажані зміни.

У звичайному житті клієнти ізольовані від різного роду соціальних контактів і почувають себе відкинутими. Прийом до групи, а потім активна взаємодія з її учасниками в атмосфері прийняття й взаємопідтримки справляють на них сильне враження. Приходячи в групу, клієнти думають, що в них особливі виняткові проблеми й що вони навряд чи зможуть поділитися своїми думками й переживаннями. Коли ж у групі вони бачать, що в інших членів ті ж самі побоювання й що в інших є такі ж проблеми, їм стає значно легше.

2. Прийняття, або акцепція. С. Кратохвіл називає цей фактор емоційною підтримкою. При емоційній підтримці велике значення має створення клімату психологічної безпеки. Безумовне прийняття клієнта групою, поряд з емпатією психолога і його конгруентністю, - одна із складових позитивного відношення, що прагне побудувати психолог. У найпростішій формі емоційна підтримка проявляється в тому, що психолог в індивідуальній психокорекції або учасники групи при груповій психокорекції слухають людину й намагаються зрозуміти її. Далі потрібно прийняття й співчуття. Якщо клієнт є членом групи, то його приймають без оглядки на його поведінку, особливості поведінки, минуле. Він приймається таким, який він є, із власними думками й почуттями. Група дозволяє йому відрізнятися від інших членів групи, від норм суспільства й ніхто його не засуджує.

3. Альтруїзм. Позитивний психокорекційний ефект на клієнта може зробити не тільки підтримка й допомога, одержувана від інших, але й те, що він сам допомагає іншим, співчуваючи їм, разом обговорюючи їхньої проблеми.

Клієнт, що приходить у групу деморалізованим, невпевненим у собі, з почуттям, що сам нічого не може запропонувати, у процесі групової роботи починає відчувати себе необхідним і корисним для інших. Альтруїзм допомагає перебороти хворобливу спрямованість на себе, підвищує почуття приналежності до іншим, почуття впевненості й адекватної самооцінки. Цей механізм специфічний для групової психокорекції. Він відсутній в індивідуальній психокорекції, тому що там клієнт перебуває винятково в позиції людини, якій допомагають. У груповій психокорекції всі клієнти грають психокорекційні ролі стосовно інших членів групи.

4. Відреагування, або катарсис. Сильний прояв афектів - важлива складова частина корекційного процесу. Однак вважається, що відреагування саме по собі не приводить до яких-небудь змін, але створює певну основу або передумову для зміни.

Цей механізм є універсальним. Він спрацьовує і в індивідуальній, і в груповій психокорекції. Емоційне відреагування приносить значне полегшення клієнтам і всіляко підтримується й психологом, і учасниками корекційної групи. На думку Ялома, відреагування травматичних переживань і вираження сильних, важливих для індивіда емоцій стимулює розвиток групової згуртованості.

Емоційне відреагування підкріплюється спеціальними прийомами в психодрамі й групах зустрічей (енкаутергрупи). У групах зустрічей часто стимулюють злість й її відреагування шляхом сильних ударів по подушці, що символізує супротивника.

5. Саморозкриття (самоексплорація). Цей механізм більшою мірою є присутнім при груповій психокорекції, стимулює відвертість, прояв прихованих думок, бажань, переживань. У процесі психокорекції клієнт розкриває самого себе, приймає на себе відповідальність, тому що йде на ризик реалізації почуттів, мотивів і поведінки зі своєї прихованої або таємної області. Деякі психологи говорять про "самороздягання": людина знімає маску, починає відверто говорити про приховані мотиви, про які група навряд чи могла б догадатися. Мова йде про глибоко інтимну інформацію, яку клієнт не кожному б довірив. Крім різних переживань і відносин, пов'язаних з почуттям провини, сюди відносяться події й вчинки, яких клієнт просто соромиться. До "самороздягання" справа дійти може тільки в тому випадку, якщо всі інші члени групи реагують взаєморозумінням і підтримкою. Існує, однак, ризик, що якщо клієнт розкриється й не одержить підтримки, те таке "самороздягання" виявиться для нього хворобливим і нанесе психотравму.

6. Зворотний зв'язок, або конфронтація. Зворотний зв'язок означає, що клієнт довідається від інших членів групи, як вони сприймають його поведінку, як вона на них впливає. Цей механізм має місце й в індивідуальній психокорекції, і в груповій, але в груповій його значення в багато разів збільшується. Зворотний зв'язок -- головний фактор групової психокорекції. Інші люди можуть бути джерелом тієї інформації про нас самих, котра нам не зовсім доступна. У повсякденному житті ми часто зіштовхуємося з людьми, проблеми яких прямо написані в них на обличчі, і люди, що вступають із такою людиною у контакт, не вказують їй на її недоліки, тому що бояться здатися безтактними й скривдити. Але ж саме ця (неприємна для людини) інформація представляє матеріал, за допомогою якого вона могла би змінитися. В інтерперсональних відносинах таких ситуацій безліч.

Наприклад, людина, що має звичай багато говорити й не розуміє, чому люди уникають розмов з нею, у корекційній групі одержує інформацію про те, що її спосіб вербального спілкування дуже нудотний. Людина, що не розуміє, чому багато хто ставляться до неї недружелюбно, довідається, що її неусвідомлюваний іронічний тон дратує людей.

Однак не всяка інформація про людину, отримана від інших, є зворотним зв'язком. Зворотний зв'язок треба відрізняти від інтерпретації.

Інтерпретація - це тлумачення, пояснення думки, міркування із приводу побаченого, почутого. Для інтерпретації характерні висловлення типу: "Я думаю, що ти робиш те то… Для зворотного зв'язку характерні висловлення типу: "Коли ти робиш те-то, я почуваю от що..."

Інтерпретації можуть бути помилкові або представляти власні проекції інтерпретатора. Зворотний же зв'язок по суті своєї не може бути неправильним. Він є вираженням того, як одна людина реагує на іншу. Зворотний зв'язок може бути невербальним, проявлятися в жестах або в міміці. Значну цінність для клієнтів представляє й наявність диференційованого зворотного зв'язку. Не всяку поведінку можна оцінити однозначно: негативно або позитивно. Вона впливає по-різному на різних людей. На основі диференційованого зворотного зв'язку пацієнт може навчитися диференціювати свою поведінку.

Термін "конфронтація" часто застосовують для негативного зворотного зв'язку. Г.Л. Ісуріна й В.А.Мурзенко (1976) вважають конфронтацію у формі конструктивної критики дуже корисним психокорекційним фактором. Одночасно вони вказують, що при перевазі однієї тільки конфронтації критика перестає сприйматися як дружелюбна й конструктивна, що веде до посилення психологічного захисту. Конфронтацію необхідно поєднувати з емоційною підтримкою, що створює атмосферу взаємного інтересу, розуміння й довіри.

7. Інсайт (усвідомлення). Інсайт означає розуміння клієнтом неусвідомлюваних раніше зв'язків між особливостями своєї особистості й неадаптивними способами поведінки. Інсайт відноситься до когнітивного научіння й разом з емоційним корекційним досвідом і досвідом нової поведінки поєднується в категорію інтерперсонального научіння.

8. Корекційний емоційний досвід. Корекційний емоційний досвід являє собою інтенсивні переживання актуальних відносин або ситуацій, завдяки якому відбувається корекція неправильного узагальнення, зробленого на основі важких минулих переживань. Це поняття ввів психоаналітик А. Франс в 1932 р. Він вважав, що через те, що багато пацієнтів перенесли в дитинстві психологічну травму у зв'язку з поганим ставленням до них батьків, то психологові необхідно створити корективний емоційний досвід для нейтралізації ефектів первинної травми. Психологи реагують на клієнта інакше, ніж реагували на нього батьки в дитинстві. Клієнт емоційно переживає, порівнює відносини, виправляє свої позиції. Психокорекція здійснює як би процес емоційного перевиховання.

Сутність цього механізму полягає в тому, що клієнт в умовах психокорекційної ситуації, будь то індивідуальна або групова психокорекція, повторно переживає емоційний конфлікт, що дотепер був не в змозі вирішити. Але реакція на його поведінку психолога або члена групи відрізняється від тієї, котру він звичайно провокує в навколишніх. Наприклад, можна чекати, що клієнтка із сильним почуттям недовіри, агресивності до чоловіків, що возникли в результаті її переживання, розчарування в минулому, привнесе цю недовіру й агресивність клієнтам чоловічої статі в психокорекційній групі. Ефективні впливи тут можуть зробити несподівані прояви з боку чоловіків. Вони не відсторонюються від клієнтки, не висловлюють роздратування й невдоволення, а, навпроти, - терплячі, ввічливі, ласкаві. Клієнтка, що поводиться у відповідності зі своїм колишнім досвідом, поступово починає усвідомлювати, що її звичні генералізовані реакції неприйнятні в новій ситуації. І вона спробує змінити їх.

Різновидом корективного досвіду в групі є так зване корективне повторення первинної родини, повторення сімейних відносин клієнта в групі. Група нагадує родину. Її члени в значній мірі залежать від керівника. Учасники групи можуть суперничати між собою, щоб здобути "батьківське розташування". Корекційна ситуація може викликати ряд інших аналогій з родинами клієнтів, надати корективний досвід, проробити невирішені в дитинстві відносини й конфлікти. Іноді свідомо групою керують чоловік і жінка, щоб групова ситуація як можна точніше імітувала сімейну. Малоадаптивным відносинам у групі не дають застигти у твердих стереотипах, як це трапляється в родинах. Вони рівняються, переоцінюються. Клієнта спонукають до перевірки нової, більше зрілої форми поведінки.

9. Перевірка нової поведінки. Відповідно до усвідомлення старих неадаптивних стереотипів поведінки поступово здійснюється перехід до придбання нових. Психокорекційна група надає для цього цілий ряд можливостей. Прогрес залежить від готовності клієнта до змін, ступеню його ідентифікації із групою, від стійкості його колишніх принципів і позицій, від індивідуальних рис характеру. У закріпленні нових реакцій більшу роль грають імпульси з боку групи. Соціально невпевнений клієнт, що намагається завоювати визнання пасивним очікуванням, починає проявляти активність і висловлювати власну думку. При цьому він не тільки не втрачає симпатії своїх товаришів по групі, але його починають більше цінувати й визнавати. У результаті цього позитивного зворотного зв'язку нова поведінка закріплюється й клієнт переконується в її вигодах.

Якщо відбувається зміна, то вона викликає новий цикл інтерперсонального навчання на основі триваючого зворотного зв'язку. Ялом говорить про перший виток адаптаційної спіралі, що зароджується усередині групи, а потім виходить за її межі. Зі зміною неадекватної поведінки підвищується здатність клієнта налагоджувати відносини. Завдяки цьому зменшується його пригніченість, розгубленість, ростуть упевненість у собі й відвертість. Іншим людям ця поведінка подобається значно більше, ніж колишня. І вони виражають більше позитивних почуттів, що, у свою чергу, підкріплює й стимулює подальшу позитивну зміну. Наприкінці цієї адаптаційної спіралі клієнт досягає незалежності й більше не має потреби в емоційній підтримці.

У груповій психокорекції може застосовуватися й систематично плановане навчання, тренінг, заснований на принципах научіння. При навчанні новим способам поведінки більшу роль грає моделювання, імітація поведінки інших членів групи й керівника. Цей механізм впливу називається імітуючою поведінкою, або моделюванням. Люди вчаться поводитися, спостерігаючи поведінку інших. Клієнти наслідують своїх товаришів по групі, спостерігаючи - які форми їхньої поведінки група схвалює, а які - відкидає. Якщо клієнт зауважує, що інші учасники групи поводяться відверто, беруть на себе певний ризик, пов'язаний із саморозкриттям і група схвалює таку поведінку, то це допомагає йому поводитися точно в такий же спосіб.

10. Надання інформації, навчання спостереженню. У групі клієнт одержує нові знання про те, як люди поводяться, інформацію про інтерперсональні відносини, про адаптивну й неадаптивну персональну стратегії. Тут мається на увазі не зворотний зв'язок, інтерпретація, яку клієнт одержує відносно власної поведінки, а відомості, які він здобуває в результаті своїх спостережень за поведінкою інших. Клієнт проводить аналогії, узагальнює, робить висновки, спостерігає й у такий спосіб учиться й пізнає деякі закономірності людських відносин. Він може тепер глянути на ті самі речі з різних сторін, познайомитися з різними думками по тому самому питанню й багато чому навчитися, навіть якщо сам не буде приймати активної участі в обговоренні.

Багато дослідників підкреслюють значення спостереження для позитивної зміни. Клієнти, які просто спостерігали за поведінкою інших членів групи, використали свої спостереження як джерело усвідомлення, розуміння, вирішення власних проблем.