Підготовка до групової корекції



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підготовка до групової корекції



Питання про те, чи потрібно попередньо надавати клієнтам інформацію про групову психокорекцію, залишається відкритим.

Аналітично-орієнтовані тренери вважають, що невизначеність в очікуваннях, що стосуються ролей клієнта й тренера, просто необхідна на початкових фазах корекції.

Вони ґрунтуються на передумові, що істотним фактором є перенесення на інших членів групи своїх проблем. Тому на ранніх етапах необхідно створити умови для перенесення. Невизначені ситуації, відсутність інформації, фрустрація свідомих і несвідомих бажань підтримують регресивні реакції відносно тренера й створюють умови для такого здійснення перенесення.

Деякі тренери, що спираються насамперед на групову динаміку, також виступають проти попереднього пояснення групових цілей. Головним завданням вони вважають аналіз напруги, що виникає в групі. Пригніченість і непевність, що лежать в основі напруги, спонукують групу до рішення проблем і досягненню автономії.

Багато авторів вважають, що клієнта необхідно певним чином проінформувати про все, що відбувається в групі, для того, щоб він добре пристосувався до тієї ролі, що від нього чекають у групі. Таку позицію займають тренери, які не вважають напругу найважливішим істотним елементом групової корекції, а приділяють особливу увагу співробітництву клієнтів у групі й груповій згуртованості. Одним з важливих джерел безпорадності клієнта на початку групи є почуття несумісності цілей. Клієнт часто не може зрозуміти зв'язок групових цілей зі своїми власними цілями. У вступному поясненні психолог саме й показує - як ці цілі взаємозалежні.

Багато психологів рекомендують проведення попередньої розмови, головними завданнями якої є: прагнення дати клієнтам певну емоційну основу, щоб вони сприйняли психокорекцію як метод, який може їм допомогти у вирішенні їх внутрішніх; пояснення ролі клієнта і ролі психолога в процесі взаємодії; прагнення дати клієнтам загальне уявлення про процес корекції, особливо про процес негативного переносу.

Психолог повинен підкреслити, що роль клієнта бути досить активною й ухвалення рішення цілком лягає на нього; що в процесі психокорекції в клієнта може виникати сильне почуття стосовно психолога, причому в одній стадії -позитивне, а в іншій - негативне, зі значним ступенем невдоволення й критичності. Особливо необхідно відзначити, що стан клієнта під час сеансу буде коливатися: часом клієнтові буде гірше, ніж до початку корекційного впливу.

Питання про спеціальну підготовку клієнтів до групової психокорекції вирішується по-різному. В основному це визначається індивідуальним стилем роботи психолога й конкретним клієнтом, з яким він працює. У неменшому ступені вибір залежить від престижу групової психокорекції в тій установі, де вона проводиться. Стосовно до відкритих груп це визначається рівнем розвитку групи.

Психокорекційні заняття повинні відбуватися в один ітой же час, у тому самому затишному приміщенні, зі стільцями, які можна розташувати по колу. Бажано, щоб тренер відрізнявся зовнішнім виглядом, але це не обов'язково. Незалежно від індивідуального стилю професійної діяльності на одному з перших занять групи психолог повинен викласти основні принципи роботи групи, обов'язкові для всіх її членів: необхідність виконувати строгий розпорядок групових занять; старатися говорити в групі про все відкрито та щиро; не виносити за межі групи того, що відбувається під час групових занять; допомагати товаришам по групі включатися в работу групи; пізнати і змінити посіб поведінки і переживань; не витрачати час на розмови на загальні теми, концентруватися на конкретних проблемах як власних, так і інших членів групи; вислуховувати думки, поради оточуючих, обдумувати їх, але приймати рішення самостійно.

Сама по собі реалізація цих принципів для багатьох клієнтів є важка. Ці труднощі можуть бути темою для обговорення в групі й предметом психокорекційногопропрацювання.

Обговорення в групі повинне базуватися на готовності до розуміння, відмові від оцінних суджень і приклеювання ярликів.

 

ГРУПОВА ДИНАМІКА

Групова динаміка - це сукупність групових дій й інтеракцій, що виникають у результаті взаємин і взаємодій членів групи, їхньої діяльності й впливів членів на оточення, являє собою розвиток або рух групи в часі.

У загальному вигляді групову динаміку становлять завдання й норми групи; її структура й структура лідерства в групі; групові ролі; згуртованість групи; групова напруга.

Всі елементи групової динаміки обговорюються в процесі роботи, тому що в них найбільше яскраво виражається специфіка системи відносин, установок, особливості поведінки іншого й можуть розглядатися при цьому як основні теми групової дискусії.

Завдання й норми групи.

Завдання групи визначаються загальною системою практичної роботи з людьми, включеними в групу. Наприклад, завдання групи тренінгу - удосконалювання навичок спілкування, міжособистісного стилю взаємодії й т.д.

Завдання групової психокорекції формулюються по-різному в рамках різних підходів. Однак, незважаючи на розходження, можна вказати на загальні завдання, обумовлені самою специфікою методу групової психокорекції: дослідження психологічної проблеми кожного члена групи і надання йому допомоги у її вирішенні; зміна неадаптивних стереотипів поведінки і досягнення адекватної соціальної адаптації; набуття знань про закономірності міжособистісних та групових процесів як основи для біль ефективного і гармонійного спілкування з людьми; сприяння процесу особистісного зростання, реалізації потенціалу, досягнення оптимальної працездатності, відчуття щастя; усунення хворобливих симптомів, що відповідають різним емоційним проблемам.

Норми - це прийняті правила поведінки, що керують дією учасників і визначають санкції покарання при їхньому порушенні.

Типовими нормами психокорекційних груп є саморозкриття й чесність. Підпорядкування груповим нормам пов'язано зі статусом учасника групи й згуртованістю групи. Норми існують у будь-якому суспільстві, і в будь-якій групі порушення прийнятих норм завжди передбачає покарання. Чим жорсткіші норми й суворіше покарання за їхнє порушення, тим авторитарніша група.

Кожна психокорекційна група встановлює свої норми поведінки, але в кожній з них звичайно заохочується емпатія, правдивість, теплота й відкритість.

Підпорядкування перерахованим нормам не є обов'язковим, але від їхнього дотримання або недотримання залежить ефективність роботи психокорекційної групи. Багато в чому виконання норм поведінки залежить від інформованості й згуртованості групи. Є спостереження, що свідчать про те, що в гомогенних групах підпорядкування нормам більше виражено, ніж у гетерогенних.

Норми можуть задаватися керівником групи (загальні принципи й правила проведення групової роботи) або вироблятися самою групою (ритуали зустрічей і прощань, девіз групи й т.д.).

Норми групи являють собою сукупність неписаних правил, що впливають на відношення й поведінку членів групи, що частково зачіпає навіть позагрупові зв'язки. Індивід, що не приймає групові норми, виявляється в позиції девіанта, якого група спочатку намагається підкорити нормам, а у випадку невдачі - виключає зі свого середовища, поєднуючись проти нього. До психокорекційних норм відносяться: прояв емоцій, розповідь про свої проблеми, толерантність стосовно інших, активність у різних групових дискусіях і т.д. Іноді в групі складаються антикорекційні норми: утаювання щирих почуттів, створення підгруп, еротичних пар, награні перебільшення почуттів, табу на вираження агресивних почуттів до керівника або на сексуальні теми, псевдокорекційний пошук сексуальних мотивів кожного вчинку.

Ведучий групи із самого початку знайомить учасників із принципами роботи, впровадження яких відповідає психокорекційним завданням. Він прагне до того, щоб ці принципи послідовно здійснювалися клієнтами, перетворюючись у норми групи, психокорекційні норми. Реалізація цих принципів-норм необхідна для захисту учасників від негативного групового досвіду, можливих травматичних переживань. До принципів-норм відносяться наступні:

1. Відвертість і щирість. Угрупі необхідно бути щирим і не приховувати своїх почуттів, навіть якщо вони здаються "непристойними". Якщо клієнт відчуває симпатію або, навпаки, неприязне почуття до якого-небудь учасника групи, треба сказати про це. Не можна говорити неправду. Якщо хто-небудь не хоче про щось говорити, то йому варто просто відмовитися від висловлення.

2. Відмова від використання "ярликів". Учасники групи повинні прагнути до розуміння, а не до оцінки. Оцінки - це ярлики, якими ми позначаємо людину в цілому. Замість того щоб глобально оцінювати особистість людини, краще говорити про окремі її аспекти, про поведінку. Тоді можна уникнути образ і приниження достоїнства іншої людини. Не те саме назвати людину дурнем і сказати, що він вчинив нерозумно. "Егоїст", "підкаблучник", "розмазня" - все це ярлики, і вони не сприяють кращому саморозумінню, але викликають у членів групи почуття образи, ображеного самолюбства й бажання дистанціюватися від групи.

3. Конструктивний зворотний зв'язок виражається в передачі своїх почуттів, навіть негативних. Наприклад: "Я побачив тебе в новому світлі , і мені це було неприємно"; "Я відчуваю сильне роздратування, коли ти з такою зневагою говориш про товаришів по роботі".

4. Контроль поведінки. Цей принцип виражається у формулах: "Про усіх можна говорити, але не все можна робити"; "Не можна безконтрольно проявляти свої емоції, насамперед агресивні й сексуальні". Під час спеціальних групових занять іноді дозволяється або заохочується реалізація своїх почуттів, але тільки за умови контролю. Наприклад:відреагування афектів у психодраматичній сцені; пантомімічне вираження бажань і почуттів у психогімнастиці; вираження почуттів, що пригнічують, за допомогою прийомів, що практикуються в енкаутергрупах (нанесення ударів кулаками по подушці).

5. Відповідальність. Кожен учасник групи бере на себе відповідальність за інших членів групи. Він приймає зобов'язання не пропускати заняття й не кидати групу. Але якщо напруга стане нестерпною і бажання покинути групу переважить бажання звільнитися від своїх проблем, то учасник групи повинен повідомити про своє рішення, а не зникати без попередження.

6. Правило "Стоп". Кожен учасник має право без яких-небудь пояснень зупинити будь-яку розмову, що стосується його особистості. Інші члени групи зобов'язані шанобливо поставитися до його прохання. Це право дає учасникам упевненість і почуття самозахисту проти тиску групи. Володіння цим правом приводить до того, що до нього прибігають дуже рідко.

7. Дотримання конфіденційності. Це вимога невинесення за межі групи інформації інтимного характеру.

8. Толерантність. Клієнти повинні з терпимістю ставитися до всіх відвертих суджень інших учасників групи, хоча зміст цих суджень може не відповідати їхнім власним переконанням й їх власній моралі. Кожна група може виробляти й інші норми, специфічні для неї.

Процеси групової динаміки можна стимулювати,використовуючи різноманітні технічні прийоми з метою розмаїтості групової діяльності; усуваючи первинну непевність членів групи наданням ясної, чіткої, точної інформації; вказуючи на збіг групової активності з мотивами приходу в групу кожного з його членів.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-06; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.236.58.220 (0.006 с.)