Етичні вимоги до керівника корекційної групи

Найбільш важливим у цій проблемі є питання, що стосуються керівників групи, психолога й питання внутрігрупової етики. Обґрунтована вимога, що повинна пред'являтися до психолога, - це рівень його професійної підготовки. Деякі думають, що групову психокорекцію може проводити будь-який дипломований психолог. Це глибока помилка, породжена незнанням насамперед механізмів впливу групової психокорекції. Підготовка компетентних фахівців для групової психокорекції - справа досить складна, трудомістка й повинна містити в собі як мінімум три стадії навчання:

1. Навчання корекційним основам і технікам групової психокорекції.

2. Стажування в групі, якою керує досвідчений фахівець.

3. Особиста участь у груповому процесі.

Теоретичні основи й основні форми групової психокорекції освоюються при первинній спеціалізації, але цього буває недостатньо. Оптимальним варіантом є робота в парі з досвідченим психокоректором. Роль лідера завжди грає більш підготовлений фахівець, але іноді корисно в процесі занять передавати цю роль стажистові, щоб той міг взяти на себе відповідальність, а головне - відчути групу.

Надалі керівництво групою можна тимчасово покласти на стажиста й за умови присутності, спостереження й підтримки професіонала.

Перше питання. Професійні керівники груп повинні обмежуватися скромною рекламою й відкрито говорити про межі своєї компетенції й можливостей. У той же час інформація про цілі, методи, тривалість, принципи групової психокорекції - навпаки, повинна бути найбільш повною. Це дозволяє клієнтові правильно вирішувати питання про те, брати участь йому в цьому виді роботи чи ні.

Друге запитання стосується більше інтимних механізмів групового процесу. Тому кожен учасник має право не брати участь у тих або інших діях або ситуаціях при роботі групи. При цьому ні керівник групи, ні сама група не повинні робити на такого учасника надмірного тиску, а тим більше примушувати його до щирості й саморозкриття.

Третє питання тісно зв'язане із другим. Має значення також продуманий відбір окремих членів при формуванні групи.

І, нарешті, обов'язковим для всієї групи в цілому є дотримання конфіденційності. Усе, що обговорюється в групі, не повинне виходити за її межі. У противному випадку груповий процес може перерватися.

Корекція розвитку дітей з вираженими ускладненнями: окремі випадки

Агресивна поведінка

Тема агресивної поведінки дітей на сьогодні є вельми актуальною. Для молодшого школяра з агресивною поведінкою характерні різкі негативні реакції на незначні зауваження й прояв агресивного напору за відсутності помітних причин і врахування ситуації. Розповідаючи про таку дитину, вчителі використовують своєрідний перелік порушень дисципліни: «під час уроку може «вибухнути» криком», «у гніві може скинути всі речі з парти», «ініціатор сварок і бійок, але в конфлікті, як правило, звинувачує інших», «не може залишатися спокійним тривалий час», «некерований» тощо.

Стандартні реакції дорослих у відповідь посилюють особливості агресивних проявів дітей і зовсім не сприяють подоланню проблеми. Ефективність корекційної роботи ґрунтується на розумінні, що подібні поведінкові особливості пов'язані з тим, що у внутрішньому світі дитини накопичується надто багато руйнівних емоцій унаслідок невдоволення базисної, фундаментальної потреби людини бути потрібною для іншої людини. Результату можна досягти за умов комплексного підходу до аналізу й корекції життєвої ситуації дитини. Це завжди важко для шкільного психолога, хоча б тому, що для продуктивної співучасті учителя й батьків нерідко доводиться мотивувати їх спеціально. Але якщо це вдається, тоді реально досягти успіху. Адже кожна дитина гостро переживає конфлікт, і щире доброзичливе ставлення дорослих до її емоційного світу спроможне викликати доволі швидкі зміни в картині поведінки.

Серед відомих тренінгових програм з цієї тематики цілісністю системного підходу в корекційній роботі вирізняється досвід Т. П. Смирнової. Структура системи, що розроблена цією авторкою, з позначеними ключовими блоками корекційної роботи й комплексом відповідних методик і технік наводиться нижче:

 

Характерологічні особливості дитини

Напрямки корекційної роботи. Методи і техніки терапевтичного впливу

 

1. Високий рівень особистісної тривожності. Надчутливість до негативного ставлення до себе. Сприйняття великої кількості ситуацій як таких, що несуть у собі загрозу	Зниження рівня особистісної тривожності: 1) релаксаційні техніки: глибоке дихання, візуальні образи, м'язова релаксація, вільний рух під музику; 2) робота із страхами; 3) рольова гра
2. Слабке усвідомлення власного емоційного світу. Низький рівень емпатії	Формування усвідомлення власних емоцій, а також розуміння почуттів інших людей, розвиток емпатії: 1) робота з фотографіями, що відображають різні емоційні стани; 2) вигадування історій, які розкривають причину емоційного стану (бажано розкрити кілька причин); 3) малювання, ліплення емоцій; 4) робота з емоціями через сенсорні канали; 5) зображення різних предметів та явищ природи, вигадування розповідей від імені цих явищ та предметів; 6) розігрування сценок (етюдів), що відображують різні емоційні стани; 7) методика- «Я сумний (радісний і т. ін.), коли...»; 8) рольові ігри, які відображають проблемну ситуацію, де «агресор» «програє» роль «жертви»
1. Неадекватна (частіше низька) самооцінка 2. Заздалегідь налаштовані на негативне сприйняття себе навколишніми     Емоційне «застрягання» на тій ситуації, яка має місце Невміння передбачити наслідки своїх дій	Розвиток позитивної самооцінки: 1) вправи, спрямовані на позитивне сприйняття образу «Я», активізацію самосвідомості, актуалізацію «Я-станів»; 2) розроблення системи заохочень і нагород за наявні та можливі успіхи («альбом успіхів», медалі, оплески тощо); 3) включення дитини в роботу різних (за інтересами) секцій, студій, гуртків.   Корекційна робота, спрямована на навчання дитини відреагуваиня свого гніву прийнятнимспособом, а також на відреагування всієї ситуації в ілому: 1) вираження гніву безпечним способом у зовнішньому плані (каналізація агресії), 2) пластичне зображення гніву, відреагування гніву через рухи; 3) багаторазове (біля 100 разів) повторення деструктивної дії безпечним для себе і навколишніх способом; 4) малювання гніву, а також ліплення гніву з пластиліну або глини, обговорення (за бажанням дитини), у яких ситуаціях вона відчуває такий гнів; 5) «листи гніву»; 6) «галерея портретів»; 7) використання прийомів арттерапії, гештальттерапії, емоційно-образної терапії з метою більш повного відреагування почуттів та їх позитивної трансформації.
5. Слабкий контроль за власними емоціями	Корекційна робота, спрямована на навчання дитини управління власним гнівом: 1) релаксаційні техніки - м'язова релаксація + глибоке дихання + візуалізація ситуації; 2) переведення деструктивних дій у вербальний план («зупинись і подумай, що ти хочеш зробити»); 3) запровадження правила: «Порахуй до 10 раніше, ніж перейдеш до дії»; 4) рольова гра, яка включає ситуацію провокації для напрацювання навичок контролю; 5) складання оповідання від імені свого гніву з подальшим відображенням цього почуття рухами; 6) усвідомлення свого гніву через сенсорні канали («На що схожий твій гнів? Якого він кольору, який він на слух, на смак?»); 7)усвідомлення свого гніву через тілесні відчуття (скорочення м'язів: обличчя, шиї, рук, грудної клітки, живота, які можуть викликати біль)
6. Обмежений набір поведінкових реакцій на проблемну ситуацію, демонстрація деструктивної поведінки	Поведінкова терапія, спрямована на розширення спектра поведінкових реакцій у проблемній ситуації і зняття деструктивних елементів у поведінці; 1) робота з картинками, які відображають проблемні ситуації (вигадування різноманітних варіантів оповідань за картинкою); 2) розігрування сцен, що відображають вигадані конфліктні ситуації; 3) використання ігор, що включають у елементи суперництва; 4) використання ігор, спрямованих на співробітництво; 5) аналіз разом із дитиною наслідків різних поведінкових реакцій на проблемну ситуацію, вибирання позитивної та її закріплення у рольовій грі; 6) запровадження на заняттях певних правил поведінки з використанням системи заохочень та привілеїв у разі їх дотримання (нагороди, призи, медалі, оплески тощо); 7) ведення дитиною блокнотика з метою навчання самоспостереження й контролю за своєю поведінкою; 8) ведення дитиною разом з учителями (батьками) карти поведінки, яка містить правила поведінки для конкретної дитини (наприклад, «тримай руки при собі», «говори чемно зі старшими») з використанням нагород та заохочень у разі дотримання цих правил; 9) включення дитини в спортивні командні ігри (каналізація агресії, взаємодія в колективі, дотримання певних правил).

 

Робота з батьками й педагогами

Консультативна и корекційна робота з батьками та вчителями, спрямована на зняття провокуючих чинників агресивної поведінки у дітей:

1) інформування педагогів та батьків про індивідуально-психологічні особливості агресивної дитини;

2) навчання розпізнавання власних негативних емоційних станів, що виникають під час спілкування з агресивними дітьми, а також прийоми регуляції психічної рівноваги;

3) навчання учителів та батьків навичок «ненасильницького» спілкування - «активне» слухання; запобігання оцінювального способу спілкування; вимовляння «Я-повідомлень» замість «Ти-повідомлень»; виключення загроз та наказів, роботи із інтонацією;

4) відпрацювання навички позитивної взаємодії з агресивними дітьми через рольову гру;

5) допомога сім'ї у виробленні єдиних вимог та правил виховання;

6) відмова від покарань як основного методу виховання, перехід до методів переконання й заохочення;

7) включення дитини в роботу різних (за інтересами) гуртків, секцій, студій.