ТОП 10:

МАНІПУЛЯТИВНІ ПРИЙОМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ.



Термін "маніпуляція", чи "маніпулювання", походить від латинського слова manipulare. Його первинне значення вельми позитивне: "управляти", "управляти зі знанням справи", "надавати допомогу" тощо. Наприклад, у медицині це огляд, обстеження якоїсь частини тіла за допомогою рук або лікувальних процедур. Спеціально наголошується на наявності спритності та майстерності під час виконання дій-маніпуляцій.

Поверхове вивчення самого поняття "маніпулювання" дає лише приблизне його визначення й не відображає більш глибоке тлумачення з погляду психології.

За словником іноземних слів маніпуляція (фр. manipularon - лат. manipulatio - manipulus - жменя):

1) рух рук, пов'язаний із виконанням певного завдання;

2) демонстрація фокусів, заснована на спритності рук, умінні відвернути увагу глядачів від того, що має бути прихованим від них;

3) махінація, шахрайська витівка.

У початковому неметафоричному значенні термін "маніпуляція" означає види дій за допомогою рук, які потребують майстерності та вправності під час виконання. Перехідним ступенем до метафори постало використання терміна "маніпуляція" стосовно демонстрації фокусів і карткових ігор, у яких цінується майстерність не тільки в проведенні відволікаючих прийомів, але й у приховуванні реальних дій чи намірів, створенні оманливого враження або ілюзії. Головні психологічні ефекти створюються на основі управління увагою (відволікання, переміщення, зосередження), широкого використання механізмів психологічної установки, стереотипних уявлень та ілюзій сприйняття. Усі ці елементи зберігаються й у міжособистісному маніпулюванні.

Тобто, маніпулювання в переносному значенні - це прагнення "прибрати до рук", "приручити" іншого, "заарканити", "піймати на гачок", спроба перетворити людину на слухняне знаряддя, "маріонетку". Проте метафора "прибирання до рук" хоча і є стрижневою ознакою, але зовсім не єдиною щодо психологічного маніпулювання.

Таким чином, повна метафора психологічного маніпулювання містить три найважливіші ознаки:

- ідею "прибирання до рук";

- неодмінну умову збереження об'єктом впливу ілюзії самостійності прийняття рішень і виконання певних дій;

- майстерність маніпулятора у виконанні прийомів впливу.

У сучасній літературі частіше вживається термін "маніпулювання" на позначення майстерності управляти поведінкою за допомогою цілеспрямованого впливу на суспільну психологію, свідомість та інстинкти людини.

Професор Елвайн визначив це поняття як "управління людиною, що здійснюється або в результаті так званого примушення речей, або внаслідок організованих класових інтересів, або в результаті відповідної економічної структури. Духовне управління людиною зумовлене впливом ірраціональних і емоційних засобів та аргументів: у політиці - звернення до нації, любові до вітчизни, до крові, раси, честі".

Враховуючи зазначене вище, під маніпулюванням необхідно розуміти специфічну форму духовного впливу, що виражається як приховане, анонімне панування, здійснюване "ненасильницьким способом".

можна виокремити п'ять основних ознак, які повинні входити в психологічне визначення маніпулювання: 1) родова ознака психологічного впливу;

2) ставлення маніпулятора до об'єктів маніпулювання як до засобу досягнення власної мети;

3) прагнення отримати односторонню перевагу;

4) прихований характер впливу (як факт впливу, так і його спрямованість);

5) застосування сили (психологічної), гра на слабкостях (використання психологічної вразливості).

Крім того, виявилися дещо відособленими ще два критерії:

1) спонукання, мотиваційне привнесення (формування "штучних" потреб і мотивів для зміни поведінки на користь ініціатора маніпулювання);

2) майстерність і уміння в процесі здійснення маніпулятивного впливу.

Із викладеного вище випливає визначення: маніпулювання - це вид психологічного впливу, майстерна реалізація якого веде до прихованого збудження в іншої людини намірів, які не збігаються з її реальними бажаннями. Виходячи із цих міркувань, можна також визначити основні складові процесу здійснення маніпулювання:

Об'єкт маніпулювання - це свідомість людини та масова свідомість, на які здійснюється певний вплив із метою досягнення бажаного результату.

Жертва маніпулювання - це людина, група людей, суспільство (об'єкт маніпулювання), які були використані або якимсь чином посприяли досягненню встановленої мети.

Суб'єкт маніпулювання - це людина (група людей), яка ініціювала проведення маніпулювання свідомістю для досягнення певної мети.

Інструменти маніпулювання - це ідеї, прийоми, форми, способи, методи, використання яких дає змогу впливати на свідомість людини для досягнення певної мети.

Ще одне поняття, яке необхідно увести для опису психологічного маніпулювання особою, - це "мішені" впливу. Мішенями можуть бути окремі люди, їхні об'єднання, соціальні групи, населення й навіть країни - об'єкти спеціальних інформаційних операцій.

Мішені маніпупятивного впливу доцільно поділити на п'ять груп:

1. Збуджувачі активності людини: потреби, інтереси, схильності.

2. Регулятори активності людини: групові норми; самооцінка (відчуття власної гідності, самоповага, гордість); суб'єктивні відносини; світогляд; переконання; вірування; смислові, цільові, операційні установки тощо.

3. Когнітивні (Інформаційні) структури (зокрема інформаційно-орієнтовна основа поведінки людини в цілому) - знання про навколишній світ, людей та інші різноманітні відомості, які є інформаційним забезпеченням активності людини.

4. Операційний склад діяльності: спосіб мислення, стиль поведінки та спілкування, звички, уміння, навички й т. ін.

5. Психічні стани: фонові, функціональні, емоційні.

Багато теоретиків переконані в тому, що сучасна "масова людина" не здатна раціонально мислити, отже, духовна еліта суспільства повинна формувати ЇЇ свідомість, уселяючи відповідні ідеї, думки, норми поведінки. Причому маніпулювання свідомістю "масової людини" не тільки неминуче, не тільки необхідне, але як система методів "легкого, непомітного" тиску має бути "гуманним", "законним" засобом "для нав'язування людині певної поведінки, бо в іншому випадку довелося б вдаватися до насильства".

У процесі маніпулювання особа, яка здійснює вплив, постійно прагне того, щоб індивід, який є об'єктом впливу, визнав сам той чи інший навіюваний йому вчинок єдино правильним для себе. Щоб досягти цього, пропагандист-маніпулятор удається до засобів не примушення, а переконання, заснованого на навмисному обмані або, ще краще, навіюванні. Він повинен створити у свідомості своїх жертв подвійну ілюзію: по-перше, що дійсність саме така, якою він її зображає, І, по-друге, що реакція на цю дійсність залежить від самої людини, яка є об'єктом маніпулювання.

Неабиякі можливості впливу на широкі верстви населення виникли завдяки засобам масових комунікацій (преса, радіо, кіно, телебачення, інтернет, реклама) та прогресу сучасної техніки. У нинішньому капіталістичному суспільстві ці засоби масового впливу переважно належать монополістичній буржуазії, яка використовує їх як певний механізм управління суспільством, маніпулювання свідомістю та поведінкою.

Технології маніпулювання у міжособистісних відносинах Аналізуючи наукову літературу щодо маніпулювання, Є. Доценко помітив частий повтор одних і тих самих тем, які в різних поєднаннях як лейтмотиви включаються в коло обговорюваних авторами проблем. Сукупність цих тем він звів до декількох груп: - оперування інформацією; - приховування маніпулятивного впливу; - ступінь і засоби примушення, застосування сили; - мішені впливу; - тема роботизації, машиноподібності адресата впливу. Цілеспрямоване перетворення інформації. Всю різноманітність операцій, здійснюваних над інформацією, можна згрупувати за декількома параметрами. Перекручення інформації варіює від відвертої брехні до часткових деформацій, таких як підтасовування фактів або зсув у семантичному полі поняття. Л. Вайткунене, описуючи особливості іміджу та стереотипу як засобів і механізмів психологічного впливу, відзначає, що імідж - це спеціально створений образ, у якому "головним є не те, що в реальності, а те, що ми хочемо бачити, що нам потрібно" Цей образ виражає результат "викривлення окремих явищ природи, суспільного життя". Приховування інформації в якнайповнішому вигляді проявляється в замовчуванні - приховуванні визначених тем. Набагато частіше використовується метод часткового висвітлення чи диференційованої подачі матеріалу. Спосіб подачі інформації нерідко відіграє вирішальну роль у тому, щоб зміст, що передається, був сприйнятий так, як це необхідно його відправнику. Наприклад, велика кількість інформації в сирому і/чи несистематизованому вигляді дозволяє заповнити ефір потоками незначної інформації, яка ще більше ускладнює для індивіда й без того безнадійні пошуки суті. Так само інформація, подана невеликими порціями, не дозволяє ефективно скористатися нею. В обох випадках, проте, заздалегідь знімається докір у приховуванні тих чи інших відомостей. Найближчим до маніпулятивного впливу є прийом особливого компонування тем, який начебто наводить одержувача інформації на цілком однозначні висновки. Наприклад, в одній рубриці чи розділі даються повідомлення про курйози й тут же про чиюсь голодовку-протест. Важливе значення має момент подачі інформації. Найвідоміший прийом - показ у найбільш (найменш) зручний для телеглядачів час. Одним із поширених прийомів є також підпорогова подача інформації.. Споріднений прийом у слуховій модальності - зміна музичної теми у фонограмі в ту саму мить, коли в дикторському тексті подається матеріал, на який необхідно звернути увагу аудиторії. Мимовільна реакція слухачів на зміну фону підвищує пропускну спроможність також і смислового каналу. Найповніший огляд переважно інформаційних способів психологічного впливу міститься в монографії Р. Гудіна. їх суть полягає у грі на раціональній безграмотності людей. В основу класифікації покладена така "модель раціональної безграмотності": 1. Громадяни мають неповноцінну інформацію. 2. Громадяни знають, що мають неповноцінну інформацію. 3. Дорого обходиться або вимога додаткової інформації, або отримання доступу до неї. 4. Очікувані вигоди від додаткової інформації сприймаються менш цінними, ніж платня за неї. Різні стратегії, що паразитують на неправдивості висловлювань, у наведеній моделі знаходять своє відображення як комбінаторні поєднання першого положення з кожним із наступних. Так, перше положення визначає брехню як таку. Одночасне поєднання першого положення з другим характеризує секретність як легальний спосіб приховування інформації. Поєднання першого й третього положень породжує ще одну стратегію маніпулювання - перевантаження адресатів повідомлення за яким-небудь параметром: витрати за отримання інформації, витрати на її переробку, ціна за її зберігання, (не) здатність її використання тощо. На поєднанні першого і четвертого положень заснована пропаганда: важливо, щоб люди думали, що інформація їм не потрібна або що вона небезпечна, або що вона дуже обтяжлива для них.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.205.60.226 (0.058 с.)