Змістовний модуль 3. Народні знання та світогляд українців.

Народні знання — результат спостереження і досвіду багатьох поколінь. Відображення у народних знаннях особливостей природного середовища, господарської діяльності українців, рівня їх культурного розвитку, міжетнічних взаємин. Астрономічні знання, спостереження за рухом сузір’їв, небесних тіл, рухом зірок, визначення часу доби, року, літнього і зимового сонцестояння. Метеорологічні знання. Народні прикмети, раціональні спостереження і передбачення. Уявлення українців про виникнення світу. Уявлення про землю і небесні світила. Віра у чудодійну властивість Сонця і Місяця впливати на людське життя. Сакральні властивості зірок. Засоби визначення погоди. Народні математичні знання. Оригінальні способи зображення чисел. Уявлення про основи геометрії. Історія розвитку народної метрології. Народний землеробський календар, його дохристиянська основа. Агротехнічні знання: народні одиниці вимірювання земельних ділянок, сипких тіл, рідин, визначення висоти об’єктів і відстані. Історія розвитку народної метрології. Одиниці площі, об’єму, ваги. Народна ботаніка і зоологія. Повір’я і легенди, пов’язані з птахами, тваринами, рослинами. Демонологічні образи у світогляді українців. Їх класифікація та характеристика. Антропоморфні риси міфологічних істот. Блуд і Вихор. Відьми в народній уяві. Різновиди нечистої сили: вій, вовкулака, водяник та ін.. Функції домовика. Етнопедагогіка. Традиційні форми народної педагогіки. Роль громади у вихованні дітей та молоді. Прищеплення рис народної моралі. Любов до рідної землі. Козацький епос. Народна медицина українців. Використання засобів рослинного і тваринного походження. Діяльність знахарів. Категорії відунів та засоби української народної медицини. Народна ветеринарія як важлива ділянка народного досвіду. Народна етика і мораль. Естетичні уявлення та смаки. Використання раціональних народних знань сучасною наукою.

 

Змістовний модуль 4. Релігійні вірування українського народу.

Первісні форми релігійних вірувань населення етнічної території України. Поняття про тотемізм, анімізм, фетишизм, магію. Архаїчні культи. Численні заборони і табу в житті народу. Поняття язичництва як цілісної системи світоглядних уявлень слов’янської спільноти на теренах України. Язичницькі культи і боги стародавніх слов’ян. Пантеон богів: Сварог, Велес, Перун та інші. Перші випадки хрещення на Русі. Релігійна реформа Володимира Великого. Запровадження християнства як державної релігії. Позитивні та негативні аспекти християнізації Русі. Релігійний фактор в період нової історії України. Особливості релігійного життя українського народу в радянський період його історії. Відновлення свободи віросповідання у 90-х роках ХХ століття. Поліконфесійність сучасного українського суспільства. Екуменістичний рух в Україні. Ідея створення національної церкви.

 

Змістовний модуль 5. Звичаї і обряди.

Календарні свята і обряди як поєднання раціонального досвіду та високо естетичних традицій. Поєднання язичницьких та християнських елементів в українських звичаях та обрядах. Зимовий цикл обрядовості. Новорічна обрядовість, Святий Вечір. Звичай закликання морозу. Вшанування померлих і живих родичів. Походження щедрівок, колядок. Основні риси обряду колядування. Народний вертеп. Завершення новорічних свят. Народні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Масляна як свято весняного пробудження природи. Весняний календар обрядовості. Свято зустрічі зими та весни. Благовіщеня. Ритуальні дії на Юрія. Обряди і атрибути Великодніх свят. Символіка писанок. Свята, пов’язані з польовими роботами. Свята літнього циклу. Купала – давньослов’янське свято літнього сонцестояння. Свята літніх польових робіт. Свята осіннього циклу. Християнське свято Покрови святої Богородиці. Завершення польових робіт.

Трудові свята і обряди як органічна складова святково-обрядової культури українського народу. Народні традиції у святі першої борозни. Проводи на полонину в українців Карпат. Свято першого снопа – ідея вшанування хліборобської праці. Обжинки і жнива. Завивання спасової бороди.

Сімейні свята: весільні обряди, народини, поховальні обряди.

Змістовний модуль 6. Українська народна і національна символіка.

Поняття «знаку», «символу», «оберегу» у розумінні українців. Символічне значення дерев та кущів в Україні: дуб, вишня, липа, явір, клен. Калина як символ українського народу. Калина в обрядах, звичаях народу, у фольклорі. Верба як символ українства. Рослини у фольклорі, традиціях та звичаях українського народу. Барвінок, мальви, нагідки, чорнобривці, любисток як найбільш поширені квіти в українців. Символічне значення птахів та тварин. Народна християнська символіка. Українська геральдика. Розвиток української національної символіки наприкінці ХХ – початку ХХІ століть.

 

Види навчальної діяльності студентів:

Лекція, семінарське заняття, індивідуальна робота,

Самостійна робота

Лекція. На лекціях викладач дає студентам головні напрями вивчення теми, пропонує основну й додаткову літературу, висвітлює найбільш важливі питання, показує приклад аналізу літературних явищ, скеровує процес подальшого самостійного осмислення студентами матеріалу. Лекція не є пасивним для студента видом навчальної діяльності. Вона потребує спеціальної підготовки (читання художніх текстів, уміння поставити запитання, вести діалог з викладачем та ін.).

Семінарське заняття поглиблює знання, отримані під час лекції. До практичного заняття студенти повинні опрацьовувати необхідну наукову та науково-методичну літературу з теми, відобразити це у своїх конспектах. На практичному занятті студент повинен вільно й розлого висловлюватися щодо того чи іншого питання теми, спираючись на додатковий матеріал, а також на знання наукової (основної і додаткової) літератури до теми. Важливим є виконання окремих видів самостійної роботи до теми практичного заняття, яка оцінюється окремо.

Індивідуальна робота студентів та її види (тестування, анкетування, опитування, консультація): Індивідуальна робота студентів є формою організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для як найповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Види індивідуальної роботи студентів у процесі вивчення курсу «Етнографія України»: тестування, анкетування, опитування, реферат, консультація.

Тести є ефективною формою підготовки до практичного заняття, а також для самоперевірки студента. Тести застосовуються не тільки в поза аудиторній роботі студентів, але й в аудиторній, для контролю якості знань.

Анкетування є способом опитування населення, полягає у тому, що дослідник набуває масовий етнографічний матеріал зі широкого кола питань. Етнологи використовують такі типи етнографічних анкет і відповідні анкетні форми опитування населення: анкети на які репрезентанти інформації відповідають самостійно та анкети, які заповнюють за відповідями респондентів етнологи. Набувши за допомогою анкетування статистичний матеріал в різні роки, етнолог може простежити динаміку процесів, головні тенденції і закономірності розвитку, а відтак на основі отриманих результатів пропонувати органам виконавчої та представницької влади певні рекомендації щодо посилення чи послаблення досліджуваних явищ.

Результати тестування і реферати оцінюються окремо й фіксуються в журналі академічної групи.

Викладач надає індивідуальну допомогу студентам у формі консультацій, пояснюючи складні моменти теми, спрямовуючи діяльність студентів, допомагаючи їм правильно організувати свою роботу.

Самостійна робота є основним способом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з дисципліни може виконуватися в бібліотеці, навчальних кабінетах. комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Реферат пише кожний студент протягом вивчення навчальної дисципліни «Етнографія України» під керівництвом викладача на одну з обраних тем (обсяг – 10-15 сторінок). Як форма письмового оформлення доповіді на конкретну тему, за змістом він нагадує тематичний конспект, адже реферат – це спроба розібратися в тій чи іншій проблемі глибше, можливість самостійно подивитись на історичні події, явища, процеси, з’ясувати те, що раніше залишалося непоміченим. Водночас, він дає змогу студентові впевненіше орієнтуватися в джерелах та літературі з обраної теми, створює умови для комплексного використання навичок роботи з літературою, розвиває аналітичне, самостійне мислення, вчить логічно й аргументовано висловлювати на письмі свою думку до кожного практичного заняття студент отримує певну самостійну роботу (наприклад, проаналізувати особливості традиційного житла, світоглядні уявлення, народні знання, громадський та сімейний побут українців тощо), яка оцінюється окремо й фіксується в журналі академічної групи.

Оцінювання навчальних досягнень студентів:

Структура навчальної дисципліни (протягом семестру) складається з чотирьох основних модулів, на які виділяється рівна кількість балів (20 балів), а також підсумкового контролю (20 балів).

Остаточна оцінка з навчальної дисципліни визначається як підсумкова оцінка результатів засвоєння окремих модулів плюс бали, отримані за підсумковий контроль (накопичувальна система).

Якщо студент вважає суму балів, отриманих за вивчення модулів, достатньою, він може відмовитися від підсумкового контролю. Якщо ж він бажає покращити свої результати, підсумковий контроль забезпечить його право вибору.

За результатами вивчення навчальної дисципліни протягом одного семестру студент набирає 1-100 балів.

Академічні успіхи студента визначаються за допомогою 100-бальної системи оцінювання з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

 

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою навчального закладу
A BC DE FX   F	відмінно   добре   задовільно   незадовільно з можливістю повторного складання незадовільно з обов'язковим повторним курсом	90 – 100   75 – 89   60 – 74   35 – 59     1 – 34

Якщо формою контролю є залік, то студент набирає – 60 балів і більше – «зараховано», 59 і менше балів – «не зараховано».

Додаткові бали (до 20 балів) можуть бути зараховані студентові викладачем за активну участь у виховних заходах, творчих розробках пов'язаних із вивченням навчальної дисципліни.

За результатами навчання визначається рейтинг кожного студента з дисципліни.

Критерії оцінювання знань студентів

Підготовка до практичного заняття передбачає опрацювання основної літератури у визначеному обсязі, вибіркове знайомство з додатковою літературою, оцінюються знання питань практичного заняття, повнота їх викладу, до уваги береться також активність студентів під час занять, участь у дискусіях, виконання завдань до семінарів.

Реферат оцінюється за повноту розробки проблеми, знання й використання наукових джерел з теми, логічність побудови роботи, володіння методологією дослідження, новизну вирішення проблеми, самостійність і творчість при

виконанні роботи, стиль викладу оформлення (план, посилання, висновки, список використаної літератури, використання текстів оригіналів та ін.)

Під час модульного чи підсумкового контролю враховуються знання студентами питань курсу, обов'язкових та додаткових джерел, ключових теоретичних понять, повнота відповіді, розуміння матеріалу, аргументованість відповіді, підтвердження теоретичних положень етнографічними фактами, вміння й навички аналізу праць відомих вітчизняних етнографів.

 

Рівні навчальних досягнень студентів	Критерії
Високий (А, відмінно, зараховано, 90-100)	Студент вільно володіє матеріалом, розуміє перебіг і взаємопов'язаність явищ літературного процесу, володіє навичками цілісно-комплексного аналізу етнографічних праць, виявляє творчі здібності, самостійно оцінює окремі етнографічні явища, показує знання різних джерел інформації (науково-критичної, монографічної літератури, творчо використовує відібраний матеріал, наводить приклади, аргументує власні судження з опорою на етнографічні праці.
Достатній (ВС, добре, зараховано, 75 – 89)	Студент володіє матеріалом і навичками цілісного аналізу етнографічних праць, дає визначення етнографічних понять з посиланням на текст, наводить приклади на підтвердження певних суджень, добирає аргументи на підтвердження висловленого судження або висновку, вміє систематизувати набуті знання, грамотно їх викласти, припускає незначні граматичні та фактичні помилки.
Середній (DE, задовільно, зараховано, 60-74)	Студент володіє матеріалом, відтворює незначну його частину, дає визначення етнографічного терміну без посилання на текст, студент володіє окремими навичками аналізу етнографічної праці, припускає граматичні та фактичні помилки.
Низький (FX, F, незадовільно, не зараховано, 35 – 59, 1 – 34)	Студент відтворює матеріал на елементарному рівні або не відтворює його взагалі; називає окремі етнографічні праці чи явища, не усвідомлюючи їхнього змісту; припускає грубі помилки у відповідях або не дає правильної відповіді на питання

Методичні рекомендації для студентів