Програма етнографічної практики

І. Вступ

Курс «Етнографія України» і етнологічна наука в цілому посідають вагоме місце у системі вузівської освіти. В сучасних умовах відкриваються широкі перспективи у вивченні духовної та матеріальної культури, традицій українського народу, зявляються можливість осягнути витоки вітчизняної історії, осмислити перспективи збереження і розвитку найкращих цінностей його культурної свідомості. Все більшого значення набуває здатність студентів до систематичної і творчої роботи, вміння використовувати набуті знання і навички в практичній науково-пошуковій діяльності. Саме цій меті підпорядкована сутнісна основа і напрямки етнографічної практики, в ході якої студенти пізнають внутрішній світ українців, осягають світоглядні основи і культурні надбання всіх етнічних спільностей, що проживають на території України.

ІІ. Мета і завдання практики

Метою етнографічної практики є вивчення студентами локальних та регіональних особливостей розвитку звичаїв і традицій народу, духовної та матеріальної культури українців. У ході практики студенти теоретично осмислюють основні поняття етнологічної науки, використовують загальноприйняту і нову фахову методологію, шукають оптимальні шляхи та форми дослідження. Вирішальну роль у виборі теми вивчення відіграває світогляд студента, який самостійно визначає для себе власні наукові інтереси, оцінює свої теоретичні та інтелектуальні можливості. Це сприяє виробленню оригінального мислення, розвитку ініціативи і творчого пошуку молодих науковців.

Етнографічна робота передбачає вдосконалення методики і застосування засвоєних знань з інших дисциплін, таких як «Етнічна історія України», «Етногеографія України», «Соціологія», «Демографія», «Антропологія», «Археологія», «Історія культури» та інші.

Під час дослідницької роботи студенти вирішують наукові завдання. В ході опитування населення, фіксації тих чи інших виявів народної культури етнологічна наука отримує новий емпіричний матеріал для поступової систематизації і узагальнення. Поступово окремі елементи складають повну картину духовного і матеріального розвитку населення України.

Через об’єктивні причини серед досліджуваних явищ переважають ті, що мають регіональну специфіку (наприклад, «Мотиви ітехніка вишивки Середньої Наддніпрянщини», «Весільна обрядовість Полтавщини і Слобожанщини», «Традиції лозоплетіння, рогозоплетіння, соломоплетіння історикоетнографічних регіонів України» і т. д.).

Перед студентами ставиться завдання систематизувати і вивчити залишки давніх культурних традицій у поселеннях, одязі, народних промислах і ремеслах, дослідити особливості сімейних відносин, громадського побуту, фольклору, календарних свят. Вони повинні розробити наукові гіпотези щодо втілення та подальшого розвитку цих тенденцій у сучасних умовах (наприклад, «Традиції селянської громади в умовах сільськогосподарських реформ в Україні»). При такому підході етнографічний простір стає вагомим елементом у виробленні власних форм майбутнього розвитку українського народу. Молоде покоління прилучається до духовного світу попередніх епох, відчуває свою причетність до формування найближчих перспектив для себе і суспільства.

Після закінчення етнографічної практики студент оцінює і усвідомлює власний досвід пошукової роботи, що сприяє його становленню як науковця, громадянина і особистості.

 

ІІІ. Тривалість етнографічної практики студентів

Згідно з навчальним планом підготовки фахівця зі спеціальності «Історія» студенти проходять етнографічну практику у четвертому семестрі, після засвоєння навчального матеріалу, який викладається на лекціях і опрацьовується на семінарських заняттях з дисциплін: «Етнографія України», «Етнографія слов’янських народів». Офіційна тривалість етнографічної практики – один тиждень. Як правило, підготовча і пошукова робота триває протягом навчального року за розробленими анкетами-питальниками Інституту мистецтвознавства, фольклору, етнології імені М.Т. Рильського: «Соціонормативний побут», «Міфологія», «Українська кулінарія», «Матеріальна культура».

ІV. Зміст практики

Основна форма роботи в ході етнографічної практики – це безпосереднє спостереження і вивчення дійсності, які складають основу польової етнографічної роботи. Результатом такої роботи є етнографічні матеріали. Після збирання достатньої кількості матеріалів і відомостей визріває необхідність у їхньому теоретичному осмисленні та аналізі.

На початку навчального року зі студентами проводяться бесіди, в ході яких керівник етнографічної практики рекомендує ті чи інші теми, розповідає про вимоги до дослідження і т. д. Узгоджуються основні напрямки і об’єкти етнографічного вивчення.

Передбачено також наукові консультації з працівниками етнографічного відділу обласного краєзнавчого музею м. Полтави, екскурсії до Музею українського весілля (с. Великі Будища Диканського району Полтавської області, Музею рушника (с. Степове Полтавського району), етнографічного комплексу української садиби (с.Проні Диканського району Полтавської області), де студенти знайомляться з досвідом, вивчають документацію і методику етнографічних досліджень.

Після цього безпосередньо спостерігаючи студенти збирають етнографічний матеріал у визначених етнографічних регіонах чи районах України. Найчастіше це відбувається за місцем проживання, де можливі найбільш оптимальні форми і шляхи вивчення життя населення.

Серед основних форм практики можна виділити головні:

а) фіксація реальних етнокультурних явищ; б) їх систематизація; в)типологізація; г) реконструкція; д) теоретичний аналіз; е) передбачення і рекомендації.

Перед початком етнографічної практики студент повинен знати:

1. Основні поняття української етнографічної науки, її методологію і завдання.

2. Етапи етнічної історії населення України, формування етнічної території, особливості етно-демографічного розвитку.

3. Історико-етнографічне районування України, етнографічні групи українського народу, етнорегіональну, національну і народну символіку.

4. Основні риси сільськогосподарської культури, поселення і житла, комплекси одягу етнографічних районів України.

5. Народні промисли і художні ремесла, традиції народного харчування, особливості матеріальної культури в різних районах України.

6. Суспільні відноси на Україні в їх історичному розвитку, громадський та сімейний побут.

7. Народний етикет і народні знання.

8. Основні ознаки фольклору і усної народної творчості.

9. Календарна та сімейна обрядовість.

10. Світоглядні уявлення та вірування українців.

 

Студент повинен мати навички у класифікації і вивченні етнографічних джерел, знати особливості складання наукової етнографічної програми, володіти методикою етнографічних досліджень.

 

V. Форми контролю і звіту.

Контролює роботу керівник етнографічної практики, який призначається наказом ректора. Керівник складає і підписує план етнографічної практики, який складає студент спільно з ним або з науковим консультантом та методистом.

Після етнографічної практики студент подає керівнику документи:

1) план етнографічної практики з помітками про виконання;

2) щоденник етнографічних досліджень;

3) робочий зошит для польових досліджень;

4) польові етнографічні матеріали: письмові, графічні, образотворчі, географічні карти;

5) етнографічні джерела: вироби ремесел, знаряддя праці, одяг, вишивки, хатнє начиння та інше;

6) аналіз зібраних матеріалів з елементами типологізації, реконструкції, наукового передбачення;

7) звіт, в якому зазначається об’єкт і причини його дослідження, хронологічні етапи вивчення, власні спостереження і враження, висновки, побажання і рекомендації щодо покращення ефективності проходження етнографічної практики.

Для узагальнення та систематизації польових матеріалів, зібраних під час практики і підготовки звіту, студентам надається 3-5 днів після завершення етнографічних досліджень.