Підготовка та написання реферату

Складовою самостійної роботи (СРС) над курсом «Етнографія України» є написання реферату. У процесі підготовки до семінарського заняття використовують реферат у формі письмового оформлення доповіді на конкретну тему. За змістом він нагадує тематичний конспект, але, крім того, це ще й закінчена самостійна робота, адже реферат – це спроба розібратися в тій чи іншій проблемі глибше, можливість самостійно подивитись на історичні події, явища, процеси, з’ясувати те, що раніше залишалося непоміченим. Водночас підготовка дає змогу студентові впевненіше орієнтуватися в джерелах та літературі з обраної теми, створює умови для комплексного використання навичок роботи з літературою, розвиває аналітичне, самостійне мислення, вчить логічно й аргументовано висловлювати на письмі свою думку тощо. Реферат повинен відображати знання студентом певної важливої проблеми з етнографії України, засвідчити вивчення ним спеціально відібраних етнографічних джерел і літератури з конкретного питання, його вміння оформлювати довідковий апарат, список використаних джерел і літератури.

Починаючи роботу, студенту насамперед необхідно чітко сформулювати тему, продумати, які питання та в якій послідовності треба розкрити, оскільки при написанні реферату з етнографії України студентам доводиться вивчати й аналізувати порівняно невеликі історичні відрізки часу, поділі тексту на структурні частини рекомендується застосовувати проблемно-тематичний принцип. Він дає можливість студенту враховувати особливості вибраної теми і в процесі написання успішно вирішувати всі складові загальної проблеми. Важливу роль у написанні реферату відіграє правильна його побудова, тобто збереження належних пропорцій між окремими частинами роботи. У вступі необхідно обґрунтувати вибір теми – вказати, чому нині виникає необхідність у вивченні та висвітленні цієї проблеми, що може бути пов’язане з певними факторами суспільно-політичного життя, а також визначити завдання, яке автор прагне розв’язати. В основній частині реферату формулюється головний зміст тексту. Виклад матеріалу має бути логічним, послідовним, без повторів, зайвої констатації загальновідомих фактів, особистих емоцій автора. Головну увагу слід зосередити на пошуку належних аргументів для розкриття поставленої проблеми. Вони можуть бути підкріплені посиланнями на джерела чи результати досліджень учених. За необхідності студент може процитувати якийсь важливий фрагмент документа обов’язково подавши його в лапках і точно вказавши в посиланні (у кінці цитати або у виносках внизу сторінки) джерело, з якого взята цитата. При цьому не допускаються будь-які зміни у формуванні цитати. Слід підкреслити, що цитати є особливою формою фактичного матеріалу. Вони використовуються для того, щоб без перекручень передати думку автора першоджерела, для створення системи доказів, потрібних для характеристики явища чи події, що вивчаються, а також для підкріплення окремих тверджень самого автора реферату. Однак зловживати цитатами не слід, оскільки це зіпсує загальне враження від роботи. Їх кількість має бути оптимальною, тобто визначатися потребами розроблення теми реферату.

У посиланнях спочатку подаються прізвище й ініціали автора, потім назва книги, місце, рік видання, сторінка (наприклад: В.Борисенко Українська етнологія: Навч. посіб./ За ред. В.Борисенко. – К.: Либідь, 2007. – С.125). Якщо це стаття, то після її назви вказується назва журналу (зб-ка), рік видання, порядковий номер випуску, сторінка (наприклад: Горєлов М. Історичні спроби моделювання української державності в ХХ столітті // Політична думка. – 1994. – №4. – С.94). У разі повторення раніше названої праці достатньо подавати прізвище та ініціали автора, а далі писати: «Вказана праця», зазначаючи номер сторінки. При повторному посиланні на те ж джерело, якщо воно використовується підряд, можна обмежитися записом: «Там само», подати необхідну сторінку (наприклад: Там само. – С.236).

У висновках студенту необхідно сформулювати основні підсумки, обґрунтувати, що дала робота над цією темою, повідомити, до яких висновків прийшов автор. Висновки мають бути лаконічними, конкретними, логічними, зрозумілими. Слід враховувати, що тут же повинен бути зв’язок даного матеріалу із сучасністю. У кінці реферату необхідно скласти список джерел і літератури, використаних у роботі. При його складанні мають бути витримані бібліографічні правила. Кількість позицій у цьому списку може бути різною. Вона залежить насамперед від обраної теми, наявності відповідних документів і досліджень, а також від рівня їх опрацювання студентом. Слід враховувати, що до списку включаються лише ті джерела і література, на які автор посилався у своїй роботі. Натомість ті, які лише згадуються в рефераті, але посилань на них немає, до списку не включаються. У списку спочатку подаються назви публікацій джерел за алфавітом. Першими йдуть назви кириличним шрифтом (українські, російські та інші), далі – латинським (англійські та інші). У рубриці «література» слід також за алфавітом подати назви використаних наукових досліджень (монографій, статей).

Рекомендується подавати реферат, текст якого набраний на комп’ютері й відтворений на принтері (з одного боку аркуша). Реферат також може бути надрукований машинописним способом. Якщо реферат подається в рукописному варіанті, він має бути написаний без помарок, акуратним, чітким і розбірливим почерком. На титульній сторінці вказують назву ВНЗ, факультет, курс, групу, прізвище, ім’я та по-батькові студента, тему роботи, прізвище та ініціали викладача, під керівництвом, якого виконана робота. На наступній сторінці розміщують план реферату. Всі наступні аркуші необхідно пронумерувати. Орієнтований обсяг реферату для семінарських занять з етнографії України може становити до 15 сторінок рукописного тексту або до 10 сторінок друкованого тексту.

Підготовка до екзамену

Підсумковий контроль знань успішності студентів здійснюється

у формі екзамену.

Екзамен – це форма контролю засвоєння студентом програмного матеріалу з окремої дисципліни за навчальний рік. Він може здійснюватись у двох формах: усній чи письмовій. При цьому письмовий екзамен за необхідності може доповнюватися співбесідою викладача-екзаменатора зі студентами. Під час складання екзамену оцінювання знань успішності студента визначається за 4-х бальною шкалою – «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

У період екзаменаційної сесії перед студентами постає завдання в порівняно короткий термін самостійно повторити й систематизувати весь обсяг пройденого матеріалу. На цьому, останньому етапі підсумкового самоконтролю при повторенні програмного матеріалу мають виявитися результати попередньої самостійної роботи – навички та вміння, що сформувалися в процесі вивчення етнографії України. Слід наголосити, що СРС при підготовці до заліків чи екзаменів тісно пов’язана з іншими формами навчального процесу – лекціями, семінарами, поточним контролем успішності, оскільки всі вони взаємопов’язані.

При підготовці до заліків, екзаменів студенти повинні керуватися навчальною програмою з етнографії України, проблемними питаннями, якщо такі передбачені. Викладачі надають методичну допомогу студентам шляхом проведення консультацій. На яких з’ясовуються незрозумілі чи малозрозумілі питання. На екзамен, як правило, виносяться питання переважно проблемного характеру. Він вимагає від студента чітких, логічно завершених, аргументованих відповідей на запитання, розуміння причинно-наслідкових зв’язків між історичними фактами, етнографічними явищами, подіями, а також власних оцінок і висновків. На підготовку до відповідей на екзаменаційний білет відводиться до 30-45 хв. Важливо за цей час скласти план своєї відповіді на всі вказані в білеті питання, прагнучи зберегти послідовність у викладі подій, відновити у пам’яті дати, імена видатних етнографів та їх праці тощо.

Студент повинен продемонструвати знання змісту основних джерел етнографії України, суспільно-політичних, соціально-економічних, культурних і релігійних подій в українській історії, їх хронологію, причини та наслідки, вплив на подальший хід історичного розвитку України.

 

Орієнтовні критерії оцінок знань студентів:

– на «відмінно», якщо він твердо засвоїв програмний матеріал, продемонстрував глибоке та всебічне знання етнографічних джерел, уміння послідовно, логічно та аргументовано викладати матеріал, аналізувати факти і події, вміє робити порівняльну характеристику різних думок, історичних подій та процесів, обстоювати власні погляди на ту чи іншу проблему, робити правильні й недостатньо аргументовані висновки й узагальнення, чітко орієнтується в науковій періодизації етнографії України, правильно відповідає на додаткові запитання;

– «добре», якщо він засвоїв програмний матеріал, вивчив основні джерела, вміє послідовно та логічно викладати матеріал, робить в основному правильні та аргументовані висновки й узагальнення, але разом із тим допускає окремі неточності при висвітленні проблеми чи відповідаючи на додаткові запитання, що свідчить про недостатньо глибоке засвоєння програмного матеріалу;

– «задовільно», якщо в засвоєнні ним програмного матеріалу виявлені суттєві прогалини, у відповідях на питання допущені помилки, неправильні формулювання, вони не ґрунтуються на достатньому знанні етнографічних фактів, матеріал викладено недостатньо послідовно, логічно та аргументовано, відповіді на додаткові запитання – невпевнені й неточні;

– «незадовільно», якщо студент не знає значної частини програмного матеріалу, основного змісту джерел, відповідає на питання непослідовно, нелогічно, без належної аргументації, припускається суттєвих помилок у висновках, при викладі фактів і подій, не дає відповідей на додаткові запитання.

Оцінка, отримана студентом на екзамені з курсу «Етнографія України», заноситься викладачем у документи, встановлені Міністерством Освіти і Науки України, а також у залікову книжку студента. Назву дисципліни, оцінку, дату її отримання викладач підтверджує власним підписом.

Наголосимо, що досить часто студенти не вміють готуватися до контролю знань. Серед типових недоліків у підготовці до екзамену чи заліку, які стають причиною низької оцінки, – нездатність студента аналізувати явища та сфери культури і побуту українського народу, встановлювати зв’язок між ними й робити висновки, готувати й планувати свої відповіді; покладання на механічне заучування максимальної кількості інформації й відповідно – прагнення у своїх відповідях викласти все, що вдалося запам’ятати з цього питання, тощо. Натомість студент у процесі навчальної діяльності повинен навчатися правильно готуватись до заліків чи іспитів, продумувати свої відповіді на екзаменаційні питання, виділяти й ставити в логічну послідовність ключові думки, відповідати не розгорнуто, а використовуючи певну схему, певний порядок викладу, вказуючи лише головні думки, намагаючись відобразити логічну послідовність змісту всієї теми.

Отже, в ході підготовки до екзамену чи заліку з етнографії України студент має зосередити головну увагу на трьох взаємопов’язаних і взаємозумовних аспектах навчальної діяльності:

1) самоконтролі, самооцінці, самоаналізі;

2) закріпленні та розвитку індивідуальних навчальних навичок;

3) вмінні справлятися зі стресовими ситуаціями, викликаними суб’єктивними чи об’єктивними обставинами.

Для того щоб студент у ході самостійної підготовки до контролю знань не розгубився й не заплутався у великому обсязі матеріалу, пропонуємо дотримуватися таких порад:

1) запишіть коротко все, що ви можете згадати з тієї теми, яку ви збираєтеся повторювати;

2) перевірте фактичну точність того, що ви пам’ятаєте;

3) перегляньте конспект, порівнюючи його з текстом підручника (посібника), приділяючи особливу увагу ключовим моментам та заголовкам;

4) уважно перечитайте навчальний матеріал з теми, яку повторюєте, виділяючи головні думки;

5) самостійно перевірте рівень засвоєння матеріалу, використовуючи логічну схему чи конспект;

6) перевірте, наскільки якісно ви запам’ятали весь матеріал.

 

Таким чином, семінарські заняття як форма організації навчальної роботи у вищих навчальних закладах (ВНЗ) мають бути тісно пов’язані з СРС над лекційним матеріалом, джерелами, посібниками, підручниками та іншою літературою з етнографії України, контролем знань успішності студентів. Необхідно прагнути під час навчання набувати знань не тільки в готовому вигляді, а й самостійною працею. Наголосимо, що наведені вище методичні вказівки в основному мають універсальний характер і, можливо, не є бездоганними. Їх треба перевіряти на практиці, вдосконалювати з урахуванням особливостей навчального процесу того чи іншого вищого навчального закладу.

 

Форми звітної документації студентів: зошит для лекцій; зошит для семінарських занять; термінологічний словник, тека з самостійними роботами, індивідуальною роботою; реферат.

Питання для індивідуальної та самостійної роботи

 

1 модуль. Теоретичні проблеми вивчення етнографії України.

Запитання для індивідуальної та самостійної роботи

(форма контролю — письмова робота)

1. Характеристика основних теорій етносу: біологічна, енергетична, соціальні теорії в радянський час; примордіалістська, інструменталістська, конструктивістська.

1. Характеристика основних концепцій нації: політична, психологічна, культурологічна.

2. Характеристика етнографічних груп в сучасній Україні (литвини, поліщуки, гуцули, лемки, бойки).

3. Сучасна українська діаспора: співпраця з Україною.

4. Позначити на контурній карті етнографічні групи українського народу.

5. Антропологічне районування території України.

6. Позначити на контурній карті антропологічні області українців.

7. Демографічна історія населення України в історичній ретроспективі

Понятійний апарат модуля:

Відносини міжетнічні, група етноконфесійна, група етнічна, група етнографічна, група етнолінгвістична, депортація, дискримінація, діаспора, еміграція, етнізація, етнікос, етнос, етнічність, етногенез, етнографія, етноконфесія, етнологія, етносфера, етноцид, ідентичність, маргінал етнічний, ментальність етнічна, народ, нація, історична пам’ять, історично-етнографічні райони, самовизначення, самоідентифікація, самосвідомість етнічна, сепаратизм етнічний, субетнос.

2 модуль. Історія становлення етнографії як науки в Україні.

Запитання для індивідуальної та самостійної роботи

(форма контролю — тестові завдання):

1. Вклад українських вчених у вітчизняну і світову етнографічну науку:

а) Дослідження Г.Новицького;

б) Мандрівні нотатки Г.Григоровича-Барського;

в) Внесок Феодосія Сафоновича в розвиток етнографії.

г) Етнографічна діяльність В.Тарнавського.

д) Етнографічна діяльність О.Афанась’єва-Чужбинського.

к) Етнографічна діяльність Д.Де ла Фліза.

2. Виготовити фото-портрети вчених- етнографів.