Установіть відповідність між назвами періодів в історії України та висловлюваннями, що були характерними для них.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Установіть відповідність між назвами періодів в історії України та висловлюваннями, що були характерними для них.



"післявоєнна відбудова" - "Зворотній бік буржуазного націоналізму - безрідний космополітизм, який проявляється в плазуванні перед буржуазною культурою і в низькопоклонстві перед іноземщиною"

"відлига" - "Той хто оволодіє кукурудзою, той зможе добитися піднесення у тваринництві. Той, хто займатиме щодо цієї культури консервативну позицію, буде викинутий життям з сідла"

"застій" - "Основою партійного підходу до розв'язання економічних проблем розвинутого соціалізму є незмінна вимога - все в ім'я людини, все для блага людини"

"перебудова" - "Прискорення, гласність та "очищення" соціалізму від негативних нашарувань минулого. Ось головні завдання. Так вимагає час і іншої альтернативи для нас немає"

8. Організація лікнепу, ліквідація університетів, проведення «українізації» були складовими політики:

а) Української Соціалістичної Радянської Республіки

9. Українська РСР стала членом Організації Об’єднаних Націй:

б) 1945 року

10. Радянська влада у 1920-х рр. НЕ відкривала в українських землях:в) коледжів

11. Друга світова війна розпочалася з нападу:

г) Німеччини на Польщу

12. За якими з перелічених законодавчих актів розвивається освіта в незалежній Україні? а) Національна доктрина розвитку освіти

д) Програма «Освіта — Україна ХХІ ст.»

 

39 варіант

1. Після набуття незалежності Україна, як і інші республіки колишнього СРСР, зіткнулась із проблемою обрання власної стратегії етнополітичного розвитку. На початку ХХ ст. більша частина Українських земель входила до складу Російської імперії. Національний гніт, русифікація, які були наслідком такого статусу Малоросії, посилилися під час I-й світової війни.

Перемога Лютневої революції в Петрограді дала можливість приступити до вирішення національного питання в Україні. Із створенням (17.03.1917 р.) та діяльністю Центральної Ради пов’язано відновлення української державності.

УЦР:

· започаткувала процес формування в Україні державної етнополітики

· визнавала факт поліетнічності українського суспільства і намагалася виробити чітку політику щодо врегулювання етнонаціональних процесів

· Суть її полягала в тому, щоб виробити право на суверенний розвиток не тільки українського народу але й національних меншин, що проживали на території України.

· В текстах I та II Універсалів (10 червня – 3 липня 1917 року), ЦР закликала українців творити автономний лад в Україні разом з іншими національностями української землі, “негайно прийти до згоди і порозуміння з демократією інших національностей”

· ЦР прийняла ухвалу: найбільш відповідним способом поповнення національного складу Центральної Ради визнати пропорційне представництво, за яким національним меншостям дається відповідне число депутатських місць у складі ЦР.

· Постанова “Про національно-персональну автономію”( визнавалося право великоруського, єврейського, польського та інших народів на національно-персональну автономію та забезпечення їм права і свободи самоврядування)

· закон “Про утворення єврейських рад і проведення виборів членів цих рад”

Гетьманська держава:

· міське населення значною мірою складалося з росіян, інших національних меншин. Тому, щоб уникати конфліктів, гетьманське міністерство освіти, за прикладом міністерств ЦР, вважало за доцільне заснувати нові українські гімназії, ніж українізувати російські

· вирішення національного питання стосовно українців, які проживають в Росії. Вже 7.05.1918 р. Рада Міністрів розглянула питання про необхідність приєднання Криму до Української Держави

Директорія:

· З приходом до влади Дирекції 18.12.1918 р. склалась суперечлива ситуація в галузі міжетнічних проблем. З одного боку було заборонено вживання російської мови, замінені російські вивіски на крамницях, з іншого, відновлена чинність закону про національно-персональну автономію.

· До затвердження національних міністерств тимчасово створено відділи у справах національних меншостей, розпочало роботу лише одне з них – з єврейських справ

· Політичні розбіжності серед керівних кіл національних меншин, національні погроми прирекли на невдачу наміри та ідеї Директорії щодо побудови незалежної держави

2.

Чорновіл:

Опозиціонерство стало для В. Чорновола невід'ємним атрибутом власної сутності, способом буття. Упродовж 60-80-х рр. він шукає способів самовираження через спротив. Потужним інтелектуальним струменем став рух шістдесятників. В цьому часовому діапазоні політичні переконання В.Чорновола вже відомі каральним органам. Так, 1963 р. він не був допущений до навчання в аспірантурі Київського педінституту, хоч і пройшов за конкурсом.

В.Чорновіл спершу мріяв про кар'єру науковця. Однак фактично до 1965 р. про кар'єру вченого вже було забуто. За протест проти репресій над українською інтелігенцією на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у Києві був підданий обшукам, допитам і вигнаний з роботи.

В.Чорновіл формується як громадянський публіцист. В.Чорновіл пише резонансного "Відкритого листа Генеральному секретареві ЦК КПРС Горбачову М.С.", після якого відновлено видання "Українського вісника". У 1996 р. він був удостоєний Державної премії ім. Т.Шевченка за 1995 рік.

Кравчук:

Закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р. - Академію

суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук.

У 1958-1960 рр. викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі. У

1960-1967 рр. - консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор,

помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди

Чернівецького обкому КПУ. У 1967-1970 рр. - аспірант Академії суспільних

наук при ЦК КПРС. У 1970-1988 рр. - завідувач сектору, інспектор,

помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач

відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ. У 1988-1990 рр. - завідувач

ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. - другий секретар ЦК

КПУ. У 1989-1990 рр. - кандидат у члени Політбюро, у 1990-1991 рр. -

член Політбюро ЦК КПУ. У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду

президента як безпартійний. У 1991-1994 рр. - Президент України. У 1993 р. Герой України (2001 р.). У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора Києво-Могилянської Академії за "негромадянську позицію під час Помаранчевої революції".

Симоненко:

10.1974-12.75 — конструктор

1975-77 — інстр., зав. відділу,

З 1978 — Член КПУ.

09.1989-90 — секретар з ідеологічної роботи, з 1990 — 2-й секр, Донецького ОК КПУ.

12.1991-12.93 — заст. ген. дир., корпорація «Укрвуглемаш».

У 1993 обраний 1-м секретар Донецького ОК КПУ, на з'їзді КПУ у Донецьку 19 червня 1993, названому «відновлюваним», обраний 1-м секретар ЦК КПУ. Член Конституційної Комісії від ВР України (11.1994-96).

 

Народний депутат України 2,3,4,5,6-го скликань

1999 — Кандидат у Президенти України на виборах 1999 р.

2004 — Кандидат у Президенти України на виборах 2004 р.

Політична позиція

Позиція щодо Голодомору

Коментуючи в 2007 році тему Голодомору, Симоненко сказав, що він «не вірить у будь-який навмисний голод для всіх», і звинуватив Президента Віктора Ющенка у «використанні голоду для розпалювання ненависті». У відповідь на це Ющенко заявив, що він хоче «новий закон, що забороняє заперечення Голодомору»

Мовна політика

У 2010 Симоненко виступив у ролі співавтора законопроекту «Про мови» № 1015-3, який зустрів гостру критику зі сторони науковців, політиків та громадськості. Ряд громадських організацій заснували громадянську кампанію «Займіться ділом, а не язиком!», що поставила собі на меті не допустити ухвалення законопроекту у ВРУ.

Ставлення до національної символіки України

П.Симоненко зазначив, що держава не може існувати під символом, «з яким зустрічали Гітлера під час війни і під яким вбивали безневинних людей»

Ставлення до кримсько-татарського народу

За словами Симоненка, під час Другої світової війни 20 тисяч кримських татар перейшли на бік нацистів.

"Вони в один день перейшли на бік Гітлера і присягнули, щоб воювати на боці Гітлера. Саме ці представники сприяли тому, що були здані і віддані всі закладки для організації партизанського руху в Криму", — заявив він, додавши, що татари "охороняли концентраційні табори".

"Саме для порятунку кримсько-татарського народу був застосований захід вивезення з території Криму. Чому? Тому що ці злодіяння обов'язково привели б до стану громадянської війни"

 

3. . Розквіт Трипільської культури припадає на добу:

б) енеоліту

4. Північними сусідами слов'ян були:

в) варяги

5. Позначте положення, внесені до Зборівського трактату:

а) козацька територія обіймає Київщину, Чернігівщину і Брацлавщину

д) козацький реєстр становить 40 тис. осіб

6. Останній гетьман України (ХVІІІ ст.):

а) Кирило Розумовський

7. На початку ХХ ст. на Наддніпрянській та Західній Україні

а) активізувався робітничий рух, відбувся перехід від економічної до політичної боротьби

в) зросла активність студентської і учнівської молоді, яка виступала за соціальну справедливість

8.Незалежність Української Народної Республіки проголошено:

в) ІV Універсалом Центральної Ради

9. До складу Директорії Української народної республіки увійшли:

б) В. Винниченко та С. Петлюра

10. 1-3 2-2 3-1 4-4

11. Опозиційний рух у другій половині 80-х років в УРСР заявив про себе в основному

а) в західному регіоні України та м. Києві

12. Україна офіційно приєдналася до Болонського процесу:

в) 2005 року


 

 

40 варіант

1. Передумови створення Галицько-Волинської держави.

Після смерті Ярослава Мудрого влада на Волині часто переходила з рук в руки. Окрему князівську династію на Волині започаткував внук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 рр. Він, а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися на свої волинські володіння, ведучи боротьбу за утвердження на київському престолі. Боротьба за зміцнення Волинського князівства була нелегкою, і воно в окремі періоди своєї історії перетворювалось у своєрідну федерацію менших удільних князівств. Князі, які нерідко намагалися вести самостійну політику, були в Луцьку, Пересопниці, Дорогичині, а в окремі періоди - також у Бузьку, Червені та інших містах. Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича Волинь була поділена між його синами: Роман став князювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Святослав у Червені, Всеволод у Белзі. Лише наполегливою об'єднавчою політикою Романа Мстиславича було забезпечено єдність Волинської землі.

На відміну на Прикарпатті вже в 1084 р. утворилися три князівства, в яких панували брати Ростиславичі.

Незважаючи на міжусобні війни між окремими князями, Волинська і Галицька землі здавна підтримували якнайтісніші економічні та культурні взаємини. Ці взаємини стали передумовою об'єднання Волині й Галичини в одному князівстві. Незабаром після смерті Ярослава Осмомисла волинський князь Роман Мстиславович на запрошення галицьких бояр зайняв Галич, але не зміг там утвердитися. Лише в 1199 р., після смерті Володимира Ярославовича, останнього представника династії Ростиславичів, Романові Мстславичу вдалось домогтися сполучення під своєю владою Волині й Галичини в одне князівство. Незадовго до смерті Роман утвердився і в Києві. Кияни охоче перейшли на бік Романа і відчинили йому Подільські ворота Києва.

Утворення об'єднаної Галицько-Волинської держави було подією великої історичної ваги.

Роман здобув собі авторитет сміливими і успішними походами на половців та литовців. На шляху до Саксонії Роман Мстиславич загинув у випадковій сутичці з військом краківського князя Лешка Білого під Завихостом на Віслі (1205 р.).

Етапи розвитку

1 етап. (119901205р.) - утворення та становлення. Князь Роман у 1199 р. придушує опір бояр і об'єднує Галицьке та Волинське князівство, веде активну зовнішню політику. Переможні походи проти Литви та Польщі підняли його авторитет та посилили вплив на Русі. В 1201 р. Роман оволодіває Києвом. Роман стає помітною фігурою на європейській історичній сцені, проте йому не вдалось об'єднати Русь. У 1205 р. він трагічно загинув

2 етап (1205-1238рр.) - Тимчасовий розпад. Боротьба за галицький стіл. Характерними рисами державного життя були:

свавілля бояр

безперервне втручання Угорщини та Польщі у внутрішні справи держави

зростаюча монгольська загроза

енергійна боротьба Данила Галицького за відновлення державної єдності, яка успішно закінчилась у 1238 році.

3 етап (1238-1264рр.) - об'єднання та піднесення, активна боротьба з золотоординським ігом.

Данило Галицький відвойовує втрачені позиції, розгромлює тевтонських лицарів Добжинського родену, поширює свій вплив на Київ, зводить низку міст-замків, одержує в 1245 р. перемогу в битві під галицким містом Ярославом над військами Ростислава і відновлює єдність Галицько-волинського князівства знов, підтримує контакти з папою римським Інокентієм ІV, приймає від нього королівську корону і в 1253 році стає першим українським королем. Данило Галицький активно проводив західну політику, підтримував західні культурні впливи, запроваджує європейське самоврядування в містах.

4 етап (1264-1323рр.) - стабільність та піднесення. Галицько-волинське князівство проводить незалежну політику на міжнародній арені. Воно досягло успіхів у боротьбі з Золотою Ордою, підтримувало міцні зв'язки з німецьким орденом та Литвою і таким чином відстоювало свою незалежність від агресивних зазіхань Польщі та Угорщини, контактувало за Австрією, Німеччиною, Польщею, Угорщиною, Римом. Його дипломатичні відносини свідчать про широке міжнародне візнання Галицько-волинської держави. Значним досягнення Юрія І Львовича, онука Данила Галицького, було утвердження константинопольським патріархом Галицької митрополії (1303-1437рр.). Вона стала не лише символом державного суверенітету і князівства, але й сприяла зміцненню його незалежності.

5 етап (1323-1340 рр.) - поступовий занепад. У середині 14 століття польські феодали захопили Галичину і частину західної Волині. Іншу частину Волині після отруєння боярами в 1340р. останнього правителя Галицько-волинської держави Юрія ІІ успадкована князем литовським династії Рідеміновичів. Під владою Угорщини, а пізніше Молдави і Туреччини опинилась Північна Буковина. Так припинила своє існування Галцицько-волинська держава.

2. Без підняття суспільно економічних відносин в Україні до рівня європейських стандартів ніяке „продовження контактів з Європою на більш високому рівні” не принесе владі України бажаних результатів у напрямку євроінтеграції. Європа бажає, щоб Україна, зробивши згадані вище перетворення, стала одним з локомотивів ЄС, а не причіпним вагоном. Європа заінтересована, щоб інтеграція України в Євросоюз додала свіжої крові в ЄС, а не висмоктувала її з ЄС. Україна зможе стати членом ЄС, коли в Європі усвідомлять, що Україна досягла рівня потенційного „локомотиву”.

Українське суспільство теж має робити свідомий вибір такої влади в Україні, яка здатна підняти комфортність життя в Україні до європейських стандартів. Суспільство має дозріти до інтеграції і визначитися з її вектором. На сьогодні воно, на жаль, ще до цього не дозріло. Недозрілий плід Європі не потрібен. Згадайте, що буде, коли з’їсте недозріле яблуко. Європейці теж не хочуть нових проблем від передчасної інтеграції України в Євросоюз. Але Європа постійно демонструє, що двері в ЄС і НАТО для України залишаються відкритими. Вони натякають, щоб Україна не ломилась у відкриті двері, а зробила все від неї залежне, щоб увійти в європейський дім бажаним гостем, і залишилась у ньому ефективним співгосподарем.

3. Перші спроби регламентувати адміністративну систему та впровадити новий порядок стягнення данини в Київській Русі зроблено:

б) княгинею Ольгою

4. Укажіть назву держави, до складу якої на початку XVI ст. увійшли Чернігово-Сіверські землі:

а) Московське царство

5.а)-в)-д)-г)-б)

6.д)-в)-г)-а)-б)

7. Хто з наведених нижче діячів викладав у Києво-Могилянській колегії

а) І. Галятовський д) Л. Баранович е) І. Гізель

8. Організація лікнепу, ліквідація університетів, проведення «українізації» були складовими політики

а) Української Соціалістичної Радянської Республіки

9. Українська РСР стала членом Організації Об’єднаних Націй:

г) 1954 року

10. 1-3 2-4 3-3 4-2

11. Командувач Української повстанської армії

в) Роман Шухевич

12. За якими з перелічених законодавчих актів розвивається освіта в незалежній Україні?

а) Національна доктрина розвитку освіти

д) Програма «Освіта — Україна ХХІ ст.»

1. Державний лад Галицько-Волинського князівства (королівства) ніби був схожий на устрій Київської Русі, але у функціонуванні, повноваженнях та компетенції роль князя, ради бояр, віча була дещо іншою.Князеві (королю) належала верховна законодавча, виконавча, судова, адміністративна та виконавча влада. Він очолював державу як суверен, керував збройними силами, зовнішньою політикою, фінансами (податки, карбування грошей). Проте абсолютної влади в державі князь не мав, вона обмежувалася впливовим боярством, особливо в Галичині, де боярський клан сформувався з місцевої земельної аристократії, ще родоплемінних часів. Політично сильні князі (Данило Романович) вели з ними криваву боротьбу, а слабші потрапляли під повний контроль. Другою особливістю державного ладу Галицько-Волинського князівства є дуумвірат - одночасне правління двох князів: одного на Волині (у Володимирі), другого - м Галичині (Галичі, Львові, Холмі). Йдеться про співправління Данила і Василька Романовичів, Льва I Даниловича і Володимира Васильковича, Андрія і Лева II Юрійовичів.Боярська рада формально існувала як дорадчий орган центральної влади при князеві. Та фактично рада скликалася найбільш впливовими боярами, які прагнули обмежувати або регулювати владу князя. До її складу входили найбільші землевласники (бояри-аристократи), галицький єпископ, воєводи, намісники та суддя княжого двору (теж всі походженням з боярського стану). У часи занепаду влади князя бояри очолювали державу, наприклад, Володислав Кормильчич (в роки малолітства Данила Романовича) або Дмитро Детько (після смерті Юрія II).Віче як пряме воле- і правовиявлення населення скликалося спарадично - або стихійно, або князем чи боярами у часи зовнішньої загрози чи внутрішньої міжусобної боротьби. Воно не мало чіткого регламенту, визначених повноважень та компетенції. Поступово його роль занепала і до XIV ст. звелася нанівець.Система управління була двірсько-вотчинною. Центральну виконавчу владу очолював двірський (дворецький): керував князівським двором і вотчинами, чинив суд від імені князя, супроводжував його в поїздках. Печатник (канцлер) відав канцелярією, вів діловодство держави, охороняв печатку, керував писарями, перекладачами, архіваріусами. Стольник. очолював фінансову систему, збройник забезпечував необхідним військо, отроки та дітські виконували різні доручення князя.Місцеве управління належало призначеним князем у воєводства воєводам, у волості - волостелям, у міста - тисяцьким або посадникам. Найменшою адміністративною одиницею була сільська община, якою управляв виборний староста, але підпорядкований князівським урядовцям. Кожен на своєму місці був адміністратором, воєначальником та суддею. Судова влада не була відділена від адміністративної і складалася з державних, церковних та домініальних судів.Отже, за формою правління Галицько-Волинська держава була феодальною монархією із сильною олігархічною верхівкою в особі боярства.

 

2. Нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України. Активно діють тут протестантські церкви, традиційні для України, — баптистська, адвентистська, п'ятдесятницькі, Свідки Єгови. Це не становить, як дехто схильний робити висновки, загрозу історичним церквам України — православним і католицьким. І не тому, що протестанти є незначною частиною української християнської спільноти, а насамперед тому, що всі християнські й нехристиянські конфесії в Україні мають гарантовану Конституцією України можливість розвиватися динамічно і паралельно на засадах взаємоповаги та взаємодоповнюваності, співпраці в здійсненні значущих соціальних і євангелізаційних проектів у річищі національного й духовного відродження України.В Україні пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові (досі невідомі для України) християнські й нехристиянські течії, відгалуження, місії, іноді досить для нас екзотичні, далекі від національної традиції і культури. Серед них, зокрема, громади харизматичного напряму, церкви повного Євангелія, Новоапостольської церкви, Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів), а також Товариство свідомості Крішни, буддисти. Функціонують різні течії неоязичництва. Крім того, в Україні діє більше як 200 мало-чисельних об'єднань віруючих 46 різних релігійних напрямів.За останні п'ять років в Україні значно зросла кількість мусульманських громад. Проте єдиної структури ця конфесія не набула. На початок 1999 р. офіційно діяли чотири зареєстровані самостійні центри мусульман. Три керівні центри має в Україні також іудаїзм.У правовій державі, демократичному суспільстві гарантується вільний світоглядний, віросповідний вибір, якщо він не виходить за межі загальнолюдської етики, не перешкоджає утвердженню сутнісних сил, інтелектуальному, моральному розвитку людини, цивілізованому співжиттю громадян.

3. В) трипільська

4. В) 1187

5. В) 1387

6. Б) петром дорошенком

7. В) сприяла відновленню економіки україни як складовою російської імперії

8. В) ухваленням ООН Декларації про права людини

9. В) реалізація Центральною радою аграрної реформи

10. В) належність до шістидесятників

11. Б) 1939

12. Г) багатовекторність, Д) гуманізація

Контрольне завдання 42

1. Визначте спільне у суспільно-політичній організації та державному устрої Галицько-Волинського князівства та Київської Русі

2. Розкажіть про провідних науковців університетів та ліцеїв, які працювали в галузях природничих та фізико-математичних наук на українських землях у ХІХ ст.

 

Друга половина 19 ст. ввійшла в історію української науки багатьма видатними досягненнями. В цей час в Україні працювало чимало видатних учених-природознавців. Професор Харківського університету Олександр Ляпунов (1857-1918) посідав провідне місце в розробці проблем стійкості й рівноваги руху механічних систем. Значних успіхів досягли українські математики й фізики.

Світову славу в розвитку біологічної науки здобули вчені молодого Новоросійського (в Одесі) університету, видатний зоолог і анатом, вихованець Харків-ського університету Ілля Ілліч Мечников (1845-1916). Разом з українським біологом, своїм учнем Миколою Гамалією (1859—1949) вони в 1886 р. створили в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію.

Не знайшовши належного розуміння на батьківщині, Мечников переїхав до Парижа й там став першим лауреатом Нобелівської премії з України. Щодо Гамалії, то, продовжуючи справу свого вчителя, він зробив великий вклад у боротьбу з такими жахливими хвороба туберкульоз, сказ, впровадив у практику щеплення. Світової слави своєю працею тіла зажив хірург Ю. Шимановський. Західноукраїнський фізик Іван Пулюй (1845—1918), вчений світового рівня, у різні роки працював у про-відних наукових центрах Європи і відзначився дослідженнями рентгені-вського випромінювання. Пулюй був знавцем стародавніх мов і у співпраці з Пантелеймоном Кулішем і Іваном Нечуєм-Левицьким переклав з старо-єврейської мови Псалтир та з грецької - Євангеліє.

 

3. Коли унаслідок об’єднання Київського і Новгородського князівств постала Київська Русь:

 

б) 882 року

 

4. До складу Галицько-Волинського князівства увійшли:

а) Галичина

б) Волинь

д) Закарпаття

 

 

5. Оберіть твердження, що характеризують соціальні зміни на Західній Україні, спричинені модернізацією економіки після ліквідації 1848 року кріпосного права в Австрійській імперії:

а) відсутність державності, колонізаторська політика Австрійської імперії негативно позначилась на соціально-економічному розвитку України

1) так

б) після 1848 р. український народ сповна використав свої потенційні можливості в соціально-економічному напрямку;

1) так,

в) сільське господарство в Західній Україні розвивалося переважно пруським шляхом і селянство складало приблизно 90 % її населення;

1) так

г) промисловість хоч і зробила значний крок вперед, проте залишалась відсталою;

1) так

д) повільно йшов процес зростання міст (міського населення).

2) ні

 

6. Оберіть твердження, що розкривають зміст Литовських статутів 1529 та 1566 рр.:

а) юридично закріплювали право литовських великих князів та польських королів розпоряджатися землями в інтересах шляхти

б) узаконювали жалувати шляхті грамоти на володіння землями

в) узаконювали привілейоване становище шляхтичів та магнатів на отримання шляхетських звань, державних посад

г) шляхта та магнати звільнялись від повинностей і сплати податків

д) ці закони поклали початок закріпаченню селян

е) юридично селянство стало остаточно закріпаченим

 

7. II Малоросійська колегія була очолена:

в) П. Румянцевим

8. Оберіть судження, що характеризують зміст поняття «українське національне відродження ХІХ ст.»:

а) формування національної самосвідомості українців

б) зростання інтересу до української мови, історії, культури

 

д) активізацію зв’язків між західними і східними українцями, їх національно інтеграцію

е) розгортання українського національно-визвольного руху

9. Друга світова війна розпочалася нападом:

 

г) Німеччини на Польщу

 

10. Проведення Народним рухом України акції «Українська хвиля» (1990 р.; утворення «живого ланцюга» від Львова до Києва) присвячувалося:

 

 

б) проголошенню Акта злуки УНР і ЗУНР

 

11. Президентом Академії наук України в минулому був видатний діяч:

 

д) В.Вернадський

12. ХХ з’їзд КПРС, на якому з доповіддю «Про культ особи і його наслідки» виступив Микита Хрущов, відбувся в:

а) лютому 1956 року



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.178.91 (0.038 с.)