Е) юридично селянство стало остаточно закріпаченим



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Е) юридично селянство стало остаточно закріпаченим



7. Економічна політика гетьмана П.Скоропадського:а) захищала інтереси промисловців і великих землевласників

8. Організація лікнепу, ліквідація університетів, проведення «українізації» були складовими політики:а) Української Соціалістичної Радянської Республіки

9. Друга світова війна розпочалася нападом: г) Німеччини на Польщу

10. Проведення Народним рухом України акції «Українська хвиля» (1990 р.; утворення «живого ланцюга» від Львова до Києва) присвячувалося: б) проголошенню Акта злуки УНР і ЗУНР

11. Командувач Української повстанської армії:в) Роман Шухевич

12. ХХ з’їзд КПРС, на якому з доповіддю «Про культ особи і його наслідки» виступив Микита Хрущов, відбувся в: а) лютому 1956 року

 

 


 

Варіант 31

 

1.)З приходом до влади в Росії Катерини II було остаточно ліквідовано автономію Гетьманщини. У 1764 р. управління Гетьманщиною було передано Малоросійській колегії. Після успішного завершення російсько-турецької війни, коли відпала необхідність у Запорозькій Січі, Катерина II вирішує ліквідувати останній оплот української вольниці і захисника прав та свобод України. З ліквідацією Запорожжя 1775р. царський уряд провів реорганізацію адміністративного устрою України. У 1781 р. було ліквідовано Малоросійську колегію. На українських землях було утворено три намісництва — Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське, об'єднані в Малоросійське генерал-губернаторство. У 1783 р. козацькі полки перетворюються на полки карабінерів. Указом 1783 р. українське селянство було остаточно закріпачене. А в 1785 р. жалувана грамота дворянству, підписана Катериною II, поширювала всі дворянські права та привілеї на українську старшину.

 

Таким чином, у другій половині XVIII ст. на Україну був поширений суспільно-політичний устрій, характерний для всієї території Російської імперії. Залишки української автономії були ліквідовані. Козацтво як суспільну верству України було знищено.

2.)

У 60-80-і роки окремі групи інтелігенції виступали із заявами, протестами, спрямованими на захист прав людини та її свобод, збереження культурної спадщини минулого, надання реального суверенітету Україні.

 

Радянський режим не шкодував зусиль, щоб припинити діяльність опозиції. У 1964 р. в Одеській області «компетентні органи» (так називали органи державної безпеки) викрили «Демократичний союз соціалістів», який порушував питання про надання суверенітету Україні.

 

Гасло відродження української державності висунув і Український національний фронт (УНФ), утворений наприкінці 1964 р. на західноукраїнських землях. Ініціаторами його створення були Дмитро Квицько, Зиновій Красівський, Михайло Дяк і Мирослав Мелень. До своєї організації вони намагалися залучати переважно представників селянства.

Особливу увагу питанням захисту прав людини, суверенітету України приділяла Українська Гельсінська група (УГГ), утворена в листопаді 1976 р.

 

До неї увійшли відомий письменник Микола Руденко (керівник групи), письменник-фантаст Олесь Бердник, відомі правозахисники та колишні політичні в'язні Левко Лук'яненко, Іван Кандиба, Оксана Мешко та ін.

 

Згодом до членів УГГ приєднався генерал-майор у відставці, українець за походженням Петро Григоренко, який представляв інтереси організації у Москві. Всього в складі Української Гельсінської групи було 10 чоловік.

У програмній заяві Гельсінської групи говорилося: «Вільна Україна гарантує всі права народам, що населяють Україну: росіянам і полякам, євреям і татарам, румунам та угорцям. Ми надто добре пізнали, що таке підневільне колоніальне існування, тому заявляємо, що людям, які населяють нашу Батьківщину, ми надамо якнайширші політичні, економічні й соціальні права».

Із 37 членів групи, які працювали в ній у 1977-1985 рр., 23 були засуджені та відправлені у табори і на заслання, шестеро позбавлені радянського громадянства. Три члени групи – В.Стус, О.Тихий, Ю.Литвин – загинули в таборах.

3)

б) визначення розміру повинностей на користь київських князів

4)

б) Юрія Хмельницького

5) а) 1648 року

6) . Встановіть хронологію історичних подій:

а) відкриття Українського вільного університету в Празі 17 січня 1921

б) впровадження обов’язкової 8-річної освіти замість 7-річної

в) відкриття колегіумів у Чернігові, Харкові та Переяславі

г) створення мережі земських початкових шкіл

д) відкриття Острозької слов’яно-греко-латинської школи

г в б д а-?

7) г) 7 листопада 1917 року

8) в) відновлення в регіоні радянської влади

9) б) 1945 року

10) а) лібералізацією суспільно-політичного та духовного життя

11) б) офіційна підтримка курсу «перебудови» та фактичне блокування реформаторських кроків союзного партійного керівництва

 

12) в) Болонська хартія а) Національна доктрина розвитку освіти д) Програма «Освіта — Україна ХХІ ст.»

 

 


 

Контрольне завдання № 32

 

1. Проаналізуйте причини і наслідки ліквідації Запорозької Січи.

Основні причини ліквідації Запорозької Січі були такими:
■ Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками.
■ Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією.
■ Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя.
■ Недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою, що перешкоджало вільному доступу
до Чорного моря. в Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя.
■ Загроза того, що Запорожжя може знову стати осередком національно-визвольної боротьби українців.
■ Перетворення Запорожжя з його гаслом «Утікачів не видавати» на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперії.

Наслідки ліквідації Запорізької Січі

Після ліквідації Січі козаки, прагнучи уникнути переслідування з боку царизму, переселилися в пониззя Дунаю, де на турецьких землях ними була заснована Задунайська Січ, яка з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року. Січ же Запорізька залишилась в пам'яті українців на віки.

 

2. Дайте стислу характеристику наукових знань, що їх надавали центри освіти на українських землях у ХVІІ ст.

Почала визначатися ступневість освіти – початкова, середня, вища. Це був період швидкого розвитку науки, просвітництва. Тривалий час Києво-Могилянська академія була провідним ідеологічним центром, який протистояв католицькому наступу на українську культуру. І цю роль вона виконувала успішно. Найбільш ефективним засобом у боротьбі проти полонізації була рідна мова — мова народу, який відстоював власну національну незалежність. Попри всі перепони, зокрема й відомий указ Петра І (1720 р.), який забороняв видавництво книг українською мовою, вчені Києво-Могилянської академії продовжували вдосконалювати мову. Набуло поширення підношення кантів та елегій відомим людям,

проголошення віршів на громадянських, церковних, академічних святах.Високого рівня в Українській державі досягла освіта. Зокрема завдяки широкій мережі шкіл, письменність охопила всі верстви населення.

У другій пол. XVII — сер. XVIII ст. великий вплив на розвиток освіти й науки в Україні мав Києво-Могилянській колегіум, який у 1701 р. указом Петра І був перетворений у Києво-Могилянську академію. Цей навчальний заклад став важливим осередком культури, вплив якого поширювався на Росію та інші країни Європи.Навчання у ній мало переважно загальноосвітній характер: тут викладали математику, медицину, астрономію, вивчали архітектуру, живопис. Вступ до академії був відкритим для представників усіх верств тогочасного суспільства. Студентів виховували в дусі патріотизму, відданості українському народові.

3. Щорічний об’їзд за доби Київської Русі князем з його дружиною власних володінь та підлеглих племен з метою збирання данини називався:а) полюддям

4. «Холопи» – це:а) населення, що перебувало у повній власності феодала

5. Гетьман Лівобережної України в 1663 р.:а) Павло Тетеря

6. Структура, що стала у 1930-ті рр. основною науково-організаційною ланкою в системі Академії наук:в) інститут

7. Встановіть хронологію історичних подій:

5 - а) прийняття програми «Освіта – Україна ХХІ ст.»

4 - б) згортання політики коренізації (українізації) в освіті

3 - в) створення в українських землях мережі вищих навчальних закладів для жінок

1 - г) заснування при Празькому й Краківському університетах інтернатів для вихідців із сусідніх земель

2 - д) відкриття Львівського університету

8. Третій Універсал Української Центральної Ради проголошено:г) 7 листопада 1917 року

9. Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки мав наслідком:а) створення незалежної Української держави

10. Які з перелічених заходів радянської влади, впроваджених на західноукраїнських територіях протягом 1939 – 1941 рр., позитивно сприймалися місцевим населенням?

г) створення системи соціального забезпечення

е) ліквідація польського та румунського державних апаратів

11. Вихідця Дніпропетровщини Леоніда Брежнєва обрано Першим секретарем ЦК КПРС у:

а) квітні 1964 року

12. У 1970-ті рр. в Українській РСР в цілому завершився перехід до:

в) загальної середньої освіти

 


 

Контрольне завдання № 33

 

1. Дайте визначення «історичної етнології», охарактеризуйте її основні поняття та категорії.

Історична етнологія— розділ етнологічної науки, предметом вивчення якого є походження і формування окремих етносів (етногенез), етнічна історія, генезис та історія традиційних форм народного побуту і культури окремих етносів, етнологія етносів, що зникли , формування й еволюція господарсько-культурних типів та історико - етнографічних областей. Важливу роль в історичной ентології відіграє культурно-генетичний напрям, що досліджує головним чином генезис та еволюцію окремих компонентів народної культури, в тому числі матеріальної, духовної, соціонормативної в її етнічній своєрідності.

Історична етнологія -- розділ етнологічної науки, предметом вивчення якого є походження і формування окремих етносів (етногенез), етнічна історія, генезис та історія традиційних форм народного побуту і культури окремих етносів, етнологія етносів, що зникли , формування й еволюція господарсько-культурних типів та історико - етнографічних областей. Важливу роль в історичной ентології відіграє культурно-генетичний напрям, що досліджує головним чином генезис та еволюцію окремих компонентів народної культури, в тому числі матеріальної, духовної, соціо-нормативної в її етнічній своєрідності.

Дослідження вісторичній етнології базуються як на власне етнологічних матеріалах, так і на власне історичних, археологічних, лінгвістичних, антропологічних, ономастичних та інших джерелах, які залучаються комплексно.

2. Розкажіть про рух «шістдесятників» в радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення.

Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру (мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва).

У політиці 1960—1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). З початком політики «Перебудови» та «Гласності» (друга половина 1980-х — початок 1990-х рр.) «шістдесятниками» стали називати також представників нової генерації комуністичної еліти, чий світогляд сформувався в кінці 1950-х — на початку 1960-х років і що прийшла до влади. Це політики — М. Горбачов, О. Яковлев; філософи О. Зінов'єв, М. Мамардашвілі, Ю. Левада, політологи О. Бовін, Ф. Бурлацький, редактори масмедіа — В. Коротич, Є. Яковлєв, С. Залигін та багато інших.

 

Шістдесятники України

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, В.Дрозд, Гр.Тютюнник, Б.Олійник, В.Дончик, Василь Симоненко, Микола Холодний, Ліна Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші. Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця ХІХ — початку ХХ ст. Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. Організовані у 1960 р. Клуб творчої молоді в Києві та в 1962 р. клуб «Пролісок» у Львові стали справжніми осередками альтернативної національної культури. Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові. Культурницька діяльність, яка не вписувалась у рамки дозволеного, викликала незадоволення влади. Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962 р. почався масований тиск на нонконформістську інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві. Наштовхнувшись на жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху та відкритого протистояння режимові.

3. Ствердженню Київської Русі як могутньої та впливової держави середньовіччя сприяло:

б) запровадження християнства як державної релігії Русі

4. Встановіть хронологічну послідовність історичних подій:

в) запровадження Студитського статуту, за яким монахи мали навчатися грамоті

д) поява в українських землях кириличного і глаголичного письма

а) відкриття в Києві першої недільної школи для народу

г) розробка І. Огієнком концепції єдиної національної освіти

б) утворення Міністерства освіти і науки України

 

5. Хто з учених є засновником електрозварювальної школи в Україні

в) Є. Патон

 

6. Розподіл України на Лівобережну і Правобережну відбувся:

в) 1663 року

 

7. Встановіть хронологію історичних подій:

д) відкриття Острозької слов’яно-греко-латинської школи

в) відкриття колегіумів у Чернігові, Харкові та Переяславі

г) створення мережі земських початкових шкіл

б) впровадження обов’язкової 8-річної освіти замість 7-річної

а) відкриття Українського вільного університету в Празі

8. Видатний науковець І. Мечніков працював у царині:

б) біології

 

9. Встановіть хронологічну послідовність історичних подій:

б) ультиматум Раднаркому РСФРР Центральній Раді

г) І Всеукраїнський з’їзд рад у Харкові, проголошення радянської влади в Україні

в) повстанні у Києві робітників заводу «Арсенал»

а) Брестський мирний договір між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу

 

10. Інститут фізичної хімії створено 1927 року в:

б) Дніпропетровську

 

 

11. Керівники радянських партизанських з’єднань під час Великої Вітчизняної війни:

правильний варіант а, б, г

 

 

12. Помаранчева революція продемонструвала:

в) невдоволення народу існуючою системою влади


 

Контрольне завдання № 34

 

1. В чому полягали особливості національної політики СРСР стосовно Українського питання» в післявоєнний період (1934 – 1991 рр.)?

Напередодні Другої світової війни роз'єднаність українських земель, їхнє перебування у складі чотирьох держав, що мали різний соціально-політичний устрій, були важливим дестабілізуючим чинником політичного життя Європи. Це робило українське питання клубком серйозних супереч­ностей, а «українську карту» - серйозним козирем у дипломатичній грі. Українське питання у вузькому розумінні - це питання про місце і роль українського чинника у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі, у широкому - це питання про умови і механізм возз'єднання українських земель та створення власної української держав­ності. Напередодні Другої світової війни чітко визначилися три групи країн, зацікавлених у вирішенні українського питання.Перша група - СРСР, По­льща, Румунія, Чехословаччина - країни, до складу яких входили українсь­кі землі, їхня основна мета - втримати вже підвладні землі й приєднати но­ві.Друга група - Англія, Франція і частково США (тобто країни - творці Версальсько-Вашингтонської системи), які своїм втручанням у вирішення українського питання або, навпаки, дипломатичним нейтралітетом задово­льняли свої геополітичні інтереси.Третя група - Німеччина, яка, борючись за «життєвий простір», претендувала на українські землі, і Угорщина, яка, будучи невдоволеною умовами Тріанонського мирного договору 1920 р., домагалася повернення Закарпатської України, Драматизм полягав у то­му, що багатомільйонний український народ самостійно не міг вирішити українського питання. Все залежало від балансу інтересів різних, насампе­ред великих держав і від співвідношення сил, які могли ці інтереси захис­тити. Ініціатором рішучих дій у вирішенні українського питання напередодні Другої світової війни стала Німеччина.

2. Праналізуйте процес ліквідації неписьменності та становлення системи навчальних закладів в радянській Україні 1917 – 1930-х рр.

Прагнучи покінчити з "буржуазним минулим" та збудувати нове, комуністичне суспільство, більшовики за всяку ціну хотіли зберегти контроль над культурною сферою. Це давало їм можливість підпорядкувати собі духовне життя народу. Необхідною передумовою залучення широких народних мас до культури була ліквідація неписьменності. За переписом 1920 р. в Україні нараховувалося 48 % неписьменних віком від 9 до 49 років. 21 травня 1921 р. Раднарком УСРР видав постанову про ліквідацію неписьменності, за якою все населення віком від 8 до 50 років, яке не вміє читати або писати, зобов'язане навчатися грамоті.

Завдяки активній діяльності органів освіти, широких кіл учительства і громадських організацій на кінець 1926 р. в Україні працювало 13 тис. шкіл, гуртків і пунктів ліквідації неписьменності (лікнепів), в яких навчалися понад 540 тис. осіб. Для координації цієї роботи було створено Республіканську комісію з боротьби з неписьменністю, а на місцях діяли губернські, повітові та волосні комісії. Як наслідок, у 1927 р. чисельність письменних в УСРР становила вже 70 % дорослого населення у містах і 50 % у селах.

3. Християнство на Русі офіційно було прийняте:

б) 988 року під час князювання Володимира Великого

 

 

4. Після усунення від влади І. Виговського гетьманом обрано:

б) Юрія Хмельницького

 

5. Встановіть хронологію історичних подій:

а) заснування першої в українських землях школи для дівчат

в) відкриття в українських землях перших соцініанських, уніатських та єзуїтських шкіл

г) переведення університетів під контроль попечителів навчальних округів

б) проголошення рівності мов і необхідності дерусифікації освіти

д) підписання Україною у м. Берген Болонської хартії

 

6. Оберіть визначення для розкриття змісту поняття «поволовщина»:

в) одиниця оподаткування – ділянки землі, зораної плугом, запряжених волами.

 

7. На початку ХХ ст. на Наддніпрянській та Західній Україні:

а) активізувався робітничий рух, відбувся перехід від економічної до політичної боротьби

в) зросла активність студентської і учнівської молоді, яка виступала за соціальну справедливість

 

8. Встановіть відповідність:

І Універсал Центральної Ради - створення Генерального Секретаріату, загострення стосунків з Тимчасовим урядом Росії

ІІ Універсал Центральної Ради - збройний виступ самостійників, поповнення Центральної Ради представниками національних меншин

ІІІ Універсал Центральної Ради - початок соціально-економічних перетворень

ІV Універсал Центральної Ради - підписання Брест-Литовської мирної угоди, вступ айстро-німецьких військ на територію Української Народної Республіки

 

9. Президент Західноукраїнської Народної Республіки:

б) Євген Петрушевич

 

10. Український фізико-технічний інститут створено 1928 року в:

а) Харові

 

 

11. Установіть відповідність між прізвищами історичних осіб і політичними інститутами, які вони очолювали

Є. Петрушевич - президент Західноукраїнської Народної Республіки

С. Петлюра - головний отаман армії Української Народної Республіки

В. Чехівський - голова Ради Народних міністрів Директорії

В. Винниченко - голова Генерального Секретаріату Центральної Ради

 

12. Найчисленнішою українська діаспора є у:

б) США, Канаді, Аргентині

 

Контрольне завдання № 35

1. Подайте порівняльну характеристику особливостей етнополітики Російської та Австрійської імперій стосовно «українського питання». Поділи Польщі призвели до того, що з ліквідацією державних кордонів між Ліво- та Правобережною Україною, створилися сприятливіші умови для розвитку українського народу як у господарській, так і в духовній сферах.

Останнє десятиріччя перед визвольною війною 1648—1654 pp. було часом особливо жорстокого феодального гніту. Польські й полонізовані українські магнати й козацтва, міщанства шляхтичі, захопивши родючі українські землі й зайнявши всі адміністративні посади — воєвод, старост, каштелянів та ін.,— по-хижацькому грабували природні багатства, неймовірно експлуатували населення, насамперед селян. Панщина у "багатьох місцевостях України, зокрема, у Східній Галичині й на Волині, досягла 5—6 днів на тиждень.

Соціально-економічне гноблення доповнювалося жорстоким націонаціонально-релігійним гнітом. Використовуючи зраду найбільших українських магнатів і частини вищого православного духівництва, польські шляхтичі силою насаджували в Україні католицизм і уніатство, перешкоджали розвитку шкіл, освіти, української культури, утискували православних і їхню віру, знущалися з православних священиків, захоплювали й руйнували церкви та монастирі.

Та, незважаючи на жорстоке національне і релігійне гноблення, полонізувалась і окатоличилася лише верхівка українських феодалів. Основна ж частина українського населення — селяни, козаки, міщани — лишилися вірними своїй мові, культурі, вірі, національним традиціям. В українських землях — Лівобережжі і Слобожанщині, які входили до складу Росії, відбувалися в основному ті самі суспільно-економічні процеси, що й в усіх російських землях, — посилювався кріпосницький гніт і водночас відбувався розклад феодально-кріпосницької системи, в надрах якої формувався капіталістичний уклад

 

 

2. Якими, на вашу думку, є досягнення і прорахунки двадцятирічного розвитку України як незалежної держави? За 20 років незалежності україни сталися багато подій зв'язаних як з етнополітікой як з економічною політичною, так і з релігионний діяльністю .Наверноє головне досягнення - Проголошення незалежності України,страна яка більше 4 століть була під гнобленієм і протекторат різних країн . достоїнствами можна вважати: вибір державної символіки і впорядковування кордонів,естественно приєднання крима до території України. рорахунки в тому плані,что україна втратило,той коопераційної бази яка,била при СРСР, вона віжівала лише на своїх обмежених ресурсах . природне безрозсудне відношення до своїх виробництв -вместо того,что б националізовать їх і обернути дохід в свою країну, вони безбожно за гріш здавали в оренду західним інвесторам,і гроша,естественно просочувалися крізь пальці за кордон. дуже малий імпорт, лише єдиний істотний який ще не завалили -проїзводство важких транспортних літаків ..приватизація землі під приватну власність і продаж заповідників . вагання цін, майже вічна криза, відсутність стабілізації закордонної валюти,і позики багаточисельних кредитів в европи,коториє все-таки доведеться віддавати. але потрібно віддати належне Україна -молода країна і прагне розвиватися і удосконалюватися сподіватимемося на краще і пам'ятатимемо,что все в наших руках.

 

3. 1019–1054 у Київській Русі князював:д) Ярослав Мудрий

4. Встановіть хронологічну послідовність історичних подій:

2-а) заборона вступати до середніх і вищих навчальних закладів вихідцям із кріпаків

1-б) відкриття Києво-Могилянської колегії

4-в) організація робітничих факультетів (робітфаків)

3-г) поділ гімназій на класичні та реальні

5-д) запровадження початкової (І–IV класи), неповної середньої (І–VІІ класи) та середньої (І–Х класи) школи

5. Позначте положення, внесені до Зборівського трактату:

а) козацька територія обіймає Київщину, Чернігівщину і Брацлавщину

д) козацький реєстр становить 40 тис. осіб

6. Останній гетьман України (ХVІІІ ст.):

а) Кирило Розумовський

 

7. Установіть відповідність між поняттями та їхніми визначеннями.

Шістдесятники -3!   Дисиденти -4!   Раднаргоспи -2!     Колгоспи - 1!   підприємства, створені шляхом об’єднання окремих селянських господарств для спільного господарювання на основі суспільних засобів виробництва та колективної праці   державні органи, що в межах економічних адміністративних районів, здійснювали управління галузями промисловості та будівництва   особи, які належать до покоління інтелігенції, що розпочала своє творче та громадське життя за часів «відлиги»   особи, які відкрито виступали проти існуючих у тоталітарному суспільстві норм, офіційної ідеології й державної політики

8. Другим Універсалом Української Центральної Ради:

б) ухвалено не проголошувати автономного устрою України до скликання Всеросійських Установчих зборів;

+9. Встановіть відповідність між датами та історичними подіями:

10 червня 1917 року - 2! ухвалення Конституції Української Народної Республіки
20 листопада 1917 року -1! проголошення І Універсалу Центральної Ради
29 квітня 1917 року -4! проголошення Західноукраїнської Народної Республіки
13 листопада 1918 року -3! проголошення ІІІ Універсалу Центральної Ради

10. Радянська влада у 1920-х рр. НЕ відкривала в українських землях:

в) коледжів

11. Друга світова війна розпочалася з нападу:

г) Німеччини на Польщу

12. «Реабілітація» – це:

в) виправдання, відновлення в правах неправильно звинувачених, зганьблених чи засуджених осіб

 

1. 1934 року внаслідок реорганізації відділи були фактично ліквідовані, і ВУАН стала асоціацією галузевих інститутів (36 структурних одиниць); її підпорядкували Раді Народних Комісарів УРСР. Відтоді на перше місце в діяльності ВУАН висунулися математика, техніка й природознавчі науки. Був значно поповнений склад академії новообраними дійсними членами і член-кореспондентами. У лютому 1936 ВУАН перейменували в АН УРСР. РНК УРСР затвердила новий статут АН УРСР, за яким вищим органом академії стали Загальні збори, основними осередками науково-дослідної роботи — її наукові інститути. Після перейменування Академія стала не національною, а територіальною науковою установою. Її знову поділено на три відділи: Суспільних Наук, Математично-Природничий і Технічний. Того ж року ліквідовано Всеукр. Асоціацію Марксо-Ленінських Інститутів, а її інститути передано до АН. Тоді ж із наркомосвіти передали у підпорядкування президії ВУАН інститути фізики, ботаніки, мікробіології та епідеміології, біохімії, геології, водного господарства, а також створено нові інститути: електрозварювання, гірничої механіки, хімічної технології, клінічної фізіології; раду з вивчення продуктивних сил УРСР, геофізичну обсерваторію. У 1935 ВУАН передано Дніпропетровський інститут фізичної хімії.

1938 року Другий відділ поділено на Фізико-Матем. і Біол.

На 1939 р. АН УРСР мала такі відділи: Фізико-Хім. і Матем. Наук., Біол. Наук, Суспільних Наук (останній з інститутами економіки, історії України, археології, укр. літератури, мовознавства, укр. фолкльору).

АН УРСР з 1940 р. Захопивши Волинь і Галичину в 1939 році, радянська влада ліквідувала Наукове Товариство ім. Шевченка і передала його майно АН УРСР.

До її складу увійшли інститути історії України, економіки, української літератури і українського фольклору. У 1920-30-х роках в АН УРСР розвивалися всесвітньовідомі наукові школи Д.Граве (алгебра), М.Крилова (математична фізика), Л.Писаржевського (хімія), О.Динника (механіка і теорія пружності), О.Богомольця (експериментальна патологія), Є.Патона (електрозварювання), М.Федорова (гірнича механіка), М.Холодного і О.Фоміна (ботаніка), І.Шмальгаузена (зоологія) та ін. У 1938 до АН УРСР увійшов Харківський фізико-технічний інститут, який займав провідні позиції в розробці ряду напрямів ядерної фізики. Вперше в СРСР тут провели ядерну реакцію шляхом розщеплення ядра літію. В Інституті фізичної хімії 1934 одержано важку воду (О.Бродський).

На поч. 1941 у складі АН УРСР існувало 26 інститутів. У них працювало 3092 співробітники, серед яких 60 академіків, 66 членів-кореспондентів, 164 доктори і 325 кандидатів наук. Інститути розміщувалися в Києві, Харкові, Дніпропетровську та Львові.

2. З початку 90‑х років у розвитку політичних процесів в Автономній Республіці Крим почали зростати негативні тенденції. У 1992–1994 рр. реально постало питання про вихід Криму із складу України та, а отже – про подальше існування цілісної незалежної держави. Загострювалася внутрішньополітична ситуація, накопичувалися проблеми облаштування кримських татар. На розвиток політичних процесів автономії негативно впливали зовнішні фактори, зокрема, російський. У 1995–1998 рр. деякі негативні тенденції вдалося подолати: визначений статус Криму як автономії у складі України, зменшився вплив сепаратистських сил.

У середині 90‑х різноаспектна тематика кримського політичного дискурсу, як правило, традиційно актуалізувалася в періоди розгортання конфліктів та криз, рушієм яких слугували питання унормування взаємин між центром та автономією, боротьба за розподіл сфер політичного та економічного впливу й зокрема боротьба за вплив на загальну ситуацію в АР Крим криміногенних угруповань.

Період новітньої кримської історії, відлік якого ведеться від часів набуття Україною незалежності та відновлення в Криму статусу автономії на початку 90‑х років, був позначений гострими проявами кримського сепаратизму. Своєю чергою, вплив офіційного Києва на процеси в автономії був вельми слабким. Недивно, що наступний етап конституювання взаємин, що хронологічно збігається з періодом діяльності Верховної Ради Криму, обраної 1994 року, охарактеризувався чіткими проявами конфронтації між центром і автономією та беззастережними виявами сепаратизму з боку владних кримських еліт.

Упродовж 1995–1998 років тривав процес законодавчого узгодження статусу автономії в складі України. Тодішня стратегічна спрямованість кримських еліт на здобуття самостійності Криму зумовлювала й основні лейтмотиви діяльності ВР РК на початковому етапі. Цьому сприяли й зовнішні впливи з боку РФ стосовно статусу Криму.

Однак, про остаточне розв’язання політичних проблем в Автономній Республіці Крим говорити поки що завчасно. Більше того, проведений аналіз доводить, що в автономії зберігається значний конфліктний потенціал. Це зумовлено такими чинниками: недостатністю правового регулювання відносин між Києвом і Сімферополем; недосконалістю механізму вирішення політичних конфліктів як на центральному, так і на регіональному рівні; міжбюджетним протистоянням між центром і автономією; загальною політичною нестабільністю в АРК; специфікою національних і релігійних проблем у Криму; низкою невирішених політико-правових і соціально-економічних проблем, пов’язаних з поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих, зокрема, кримськотатарського народу; а також помітним впливом на ситуацію в Криму зовнішніх факторів, які охоплюють економічну, політичну, гуманітарну, інформаційну та воєнно-політичну сфери.

 

3.в)

4. 2-а) заборона вступати до середніх і вищих навчальних закладів вихідцям із кріпаків

1-б) відкриття Києво-Могилянської колегії

4-в) організація робітничих факультетів (робітфаків)

3-г) поділ гімназій на класичні та реальні

5-д) запровадження початкової (І–IV класи), неповної середньої (І–VІІ класи) та середньої (І–Х класи) школи

5.а)д)

6. г є в е д б а

7.а)г)

8. Катерина І перша Малоросійська колегія

Петро І друга Малоросійська колегія

Анна Іоанівна правління гетьманського уряду

9.г)

10.а)

11.в)

12.в)

1. Ідея написання історії Геологічного музею народилась після розробки нами сайту Національного науково-природничого музею (ННПМ) НАН України, оскільки однією з складових таких інтернет-сторінок є історія заснування закладу. Цікаво, що коротка інформація про створення ННПМ НАНУ на сайті є, однак вона формальна і малоінформативна щодо Геологічного музею. Зрозуміло, що вмістити в одну статтю всі досягнення та негаразди, які мали місце в історії музею, неможливо. Тому автор планує декілька публікацій. Представлена робота є першою з низки статей, присвячених головним подіям і видатним особистостям. У наступній публікації автор планує розповісти про досягнення співробітників у науково-музейній справі, які дозволили Геологічному музею стати провідним серед аналогічних закладів в Україні.

У 2012 році геологічна спільнота відзначає 85-річчя з дня створення у Києві Геологічного музею при Укpaїнськiй академiї наук.

Геологічний музей розпочався з колекцій Геологічного та Мінералогічного кабінетів [1], створених при Університеті св. Володимира ще в середині XIX сторіччя. Перші колекції були зібрані професорами С.Ф. Зеновичем, Е.К. Гофманом та А.Л. Андржейовським. У формуванні колекцій Мінералогічного та Геологічного кабінетів брали участь такі видатні вчені, як К.М. Феофілактов, П.Я. Армашевський, І.Ф. Шмальгаузен, П.М. Венюков, П.А. Тутковський, В.Ю. Тарасенко, М.І. Андрусов, П.М. Чирвінський, О.Д. Нацький, Л.А. Крижанівський та інші. Створення Мінералогічного кабінету поклало початок систематичним науковим дослідженням з геології, геоморфології, мінералогії та палеогеографії.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.227.0.150 (0.046 с.)