Політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни.

Після завершення революції і громадянської війни політичне і соціально – економічне становище України було надзвичайно важким. Майже 7 років воєн і громадянської смути довели Україну до стану руїни. Загинуло близько 1,5 млн. осіб. Через нестатки й розруху сотні тисяч людей залишали міста, йдучи до сіл у пошуках хліба. Практично припинилося виробництво товарів. У 1921 р. промислове виробництво становило лише 5–10 % довоєнного. Не працювали цілі галузі виробництва. Найбільша частина України з населенням майже 40 млн. стала об’єктом небаченого за своїми масштабами експерименту, який, на думку його ініціаторів, мав на меті побудову найпередовішої в світі економічної та політичної системи.

Одним із перших кроків на цьому шляху стала запроваджена в роки громадянської війни політика „воєнного комунізму”. Відповідно до неї проводилася націоналізація всієї промисловості й торгівлі, на селі запроваджувалася продрозкладка, за якою селянам залишали мінімальні норми продовольства, решта ж конфісковувалась державою. Заборонялася приватна торгівля і запроваджувався розподіл продуктів за картковою системою, вводилася обов’язкова трудова повинність. Здійснювалося насильство над економікою, над законами економічного розвитку. Їхнє місце зайняли партійні директиви та політичні рішення. Внаслідок цього економічна і політична криза ще більше поглибилася. Війна, „воєнно-комуністичні” методи та розруха майже знищили торгівлю, вбивали найменші економічні стимули до продуктивної праці й ефективного господарювання, руйнували грошову систему, призвели до зростання безробіття, викликали масове невдоволення. Свідченням останнього стали виступи робітників, повстання селян.

 

3. 882 рік

 

4. 1187 рік

 

5. 1387 рік

6. в) формування поняття «навчання грамоти» (в писемних пам’ятках)

а) відкриття Львівської братської школи

б) створення перших в українських землях жіночих гімназій (Київ та Полтава)

г) створення Генерального секретарства освіти на чолі з І. Стешенком

д) Перетворення Донецького, Сімферопольського та Запорізького педагогічних інститутів на університети

 

7. Катериною ІІ

8. б) зростання інтересу до української мови, історії, культури

д) активізацію зв’язків між західними і східними українцями, їх національно інтеграцію

е) розгортання українського національно-визвольного руху

9. б) скасування заборон української мови;

г) надання Україні широких автономних прав у межах Росії

10. в) належність до «шістдесятників»

11. д) В.Вернадський

12. а) більшість українських земель увійшла до складу СРСР, Закарпаття залишилось у складі Угорщини

 

 

 

Контрольне завдання № 29

 

1.Визначте суть і наслідки поступового обмеження автономії Лівобережної України в складі Російської держави (друга половина XVII ст.).

Обмеження і ліквідація державності та автономії України у складі Росії пройшло кілька етапів:

1) 1654—1708 роки — перехід від протекторату до автономії України, поступове, але постійне обмеження її прав;

2) 1708-1727 роки — форсований наступ на українську автономію;

3) 1727-1764 роки — чергування двох тенденцій у російському уряді щодо України — звідси то повернення гетьманської влади, то посилення імперського тиску;

4) 1764-1781 роки — остаточна ліквідація української автономії.

Після того як російською імператрицею стала Катерина II, вона задумала посилити централізацію своєї держави, ліквідувати автономію України, перетворивши її на звичайну провінцію Росії. Катерина хотіла, щоб не тільки гетьмана не стало, а щоб «сама назва гетьмана зникла».

У цей час українська старшина висуває ідею спадковості влади гетьмана. Дізнавшись про це, Катерина II обвинувачує К. Розумовського у зраді і змушує його відмовитись від гетьманства. Так було ліквідовано автономію України, залишки української державності.

У Лівобережній Україні було створено Малоросійське генерал-губернаторство, а для управління Україною — Малоросійську колегію з 4 російських і 4 українських членів.

4 червня 1775 р. за наказом Катерини II було зруйновано Запорізьку Січ — останній атрибут української державності. Катерина II не могла терпіти існування козацької республіки в імперії, а військове значення Запорозька Січ уже втрачала. Останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського (незважаючи на те, що він мав звання генерал-лейтенанта російської армії) було заслано на Соловки, де він відбував 28-річне заслання і помер у 1803 р. у віці 113 років. Частина запорожців переселилася в пониззя Дунаю, де заснувала Задунайську Січ.

Україна втратила свої збройні сили, одну з головних ознак національної держави, свій оригінальний політичний устрій, автономні права і була зведена до стану звичайної окраїни Російської імперії.

 

2. Назвіть об’єктивні і суб’єктивні причини економічного спаду в Україні на початку 1990-х рр.

У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами:

· загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;

· деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;

· викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;

· гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки.

Немічною і деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в переддень незалежності.

Останнє десятиріччя ХХ століття для України можна назвати роками економічної трансформації — складного соціально-еко­номічного явища, в якому дуже важко виявити чіткі й недвозначні причинно-наслідкові зв’язки між окремими явищами, діями окремих економічних суб’єктів та їх наслідками. Суть соціально-економічних перетворень у цілому зводиться до того, щоб змінити існуючу економічну систему і забезпечити економічне зростання.

 

3. Перші спроби регламентувати адміністративну систему та впровадити новий порядок стягнення данини в Київській Русі зроблено:

б) княгинею Ольгою

 

4. Укажіть назву держави, до складу якої на початку XVI ст. увійшли Чернігово-Сіверські землі:

а) Московське царство

 

 

5. Оберіть твердження, що характеризують соціальні зміни на Західній Україні, спричинені модернізацією економіки після ліквідації 1848 року кріпосного права в Австрійській імперії:

а) відсутність державності, колонізаторська політика Австрійської імперії негативно позначилась на соціально-економічному розвитку України

1) так

б) після 1848 р. український народ сповна використав свої потенційні можливості в соціально-економічному напрямку;

1) так

в) сільське господарство в Західній Україні розвивалося переважно пруським шляхом і селянство складало приблизно 90 % її населення;

1) так

г) промисловість хоч і зробила значний крок вперед, проте залишалась відсталою;

1) так

д) повільно йшов процес зростання міст (міського населення).

2) ні

 

6. За часів Руїни спробу об’єднати Правобережну та Лівобережну Україну було зроблено гетьманом:

б) Петром Дорошенком

 

7. Хто з наведених нижче діячів викладав у Києво-Могилянській колегії

а) І. Галятовський

д) Л. Баранович

е) І. Гізель

8. Утворення української групи сприяння Гельсінських угод пов’язано з:

 

г) проведенням Наради з безпеки та співробітництва в Європі

9. Однією з важливих причин падіння Центральної Ради була:

 

б) втрата Центральною Радою підтримки серед широких верств населення

 

10. Встановіть відповідність політичних інститутів:

Центральна Рада   Директорія   гетьманат П.Скоропадського   Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки

Генеральний Секретаріат   Рада Народних Міністрів Рада Міністрів   Державний секретаріат     Рада Міністрів

 

11. Державну незалежність Карпатської України проголошено:

 

б) 1939 року

12. Які напрями державної політики стали пріоритетними в незалежній Україні в царині розвитку інженерної освіти?

А) гуманізація

Г) багатовекторність

Д) механізація

Е) гуманітаризація

 

Контрольне завдання № 30

1. Охарактеризуйте діяльність Кирила Розумовського в напрямі відновлення автономії України у складі Російської імперії.

У 1750 p., під час царювання дочки Петра І Єлизавети, було дозволено обрання нового гетьмана. Ним став Кирило Розумовський (1750-1764). Він провів судову реформу в Гетьманщині (1760 p.): її, територія поділялася на 20 судових повітів, де були суд земський — для цивільних справ і суд підкоморський — для земельних, для карних — громадські суди. Усіх суддів обирала козацька старшина. У 1754 р. були ліквідовані митні кордони між Україною і Росією, що означало ліквідацію ще одного атрибута автономії України. Після того як російською імператрицею стала Катерина II, вона задумала посилити централізацію своєї держави, ліквідувати автономію України, перетворивши її на звичайну провінцію Росії. Катерина хотіла, щоб не тільки гетьмана не стало, а щоб «сама назва гетьмана зникла». У цей час українська старшина висуває ідею спадковості влади гетьмана. Дізнавшись про це, Катерина II обвинувачує К. Розумовського у зраді і змушує його відмовитись від гетьманства. Так було ліквідовано автономію України, залишки української державності.

 

2. Розкрийте зміст поняття «доба відлиги 1950-х – початку 1960-х рр.».

Лібералізація суспільно-політичного життя

Термін "відлига" означає потепління у політичному житті країни, свіжий вітер перемін після лютих морозів сталінської доби. Цим терміном почали називати епоху, пов'язану з перебуванням при владі М. Хрущова. Після XX з'їзду КПРС в СРСР сталися значні зміни в суспільно-політичному житті, цей процес іще називають"процесом десталінізації - це критика культу особи. Більшість дослідників уважає, що процес десталінізації можна переділити на три етапи.

1-й етап: весна 1953 р. — початок 1956 р. Через три місяці після смерті Сталіна було оголошено перші амністії ув'язненим до 5 років, яких було засуджено за посадові та господарські злочини, неповнолітнім (до 18 років), жінкам, котрі мали дітей віком до 10 років. Було скорочено строк ув'язнення за контрреволюційну діяльність. У вересні 1953 р. було ліквідовано інструмент масових чисток і терору — військові трибунали військ МВС. У 1955 р. засуджено керівників МДБ СРСР, які сфабрикували "ленінградську справу", а її учасників реабілітовано. Каральні органи було поставлено під жорсткіший контроль вищих органів влади. У цілому ж перший етап десталінізації проходив обережно, негласно, елементи сталінської політики ще домінували в політичній практиці.

2-й етап десталінізації проходив під знаком XX з'їзду КПРС (1956—1961 рр.). Повну реабілітацію одержали керівники партії й держави, воєначальники, письменники, зокрема українські Е. Блакитний, В. Чумак, І. Микитенко, драматург М. Куліш, кінорежисер О. Довженко. Поступово з місць ув'язнення було випущено й реабілітовано

3-й етап десталінізації — осінь 1961 р. — осінь 1964 р., пов'язаний із XXII з'їздом КПРС, на якому з новою силою прозвучала критика культу особи. На ньому йшлося про активних помічників Сталіна: Молотова, Кагановича, Маленкова, Ворошилова. На думку Хрущова, вони несли особисту відповідальність за численні масові репресії та за інші зловживання владою. Критиці було піддано лише саму особу Сталіна, а не режим влади, що його він створив. Тому процес десталінізації, не дійшовши до свого успішного завершення, поступово згортався.

3. Визначте археологічну культуру хліборобів доби енеоліту на території сучасної України:

в) Трипільська

4. До складу Галицько-Волинського князівства увійшли:

а) Галичина

б) Волинь

г) Буковина

5. Встановіть хронологічну послідовність історичних подій:

1 - а) створення шкіл книжного вчення

5 - б) перехід усіх середніх і вищих навчальних закладів Західної України на державне утримання

2 - в) виникнення слов’яно-греко-латинських шкіл

4 - г) поява професійних шкіл, підпорядкованих різним відомствам

3 - д) діяльність Головної січової школи

6. Оберіть твердження, що розкривають зміст Литовських статутів 1529 та 1566 рр.:

д) ці закони поклали початок закріпаченню селян