Економічне зростання: сутність, типи і фактори. Основні моделі економічного зростання: Кейнсіанська, неокласична, Домара-Харрода.

Економічне зростання – це основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни.

Типи економічного зростання

Темпи економічного зростання

низький

Екстенсивний тип економічного зростання досягається за рахунок розширення обсягів виробництва, тобто використання більшої кількості виробничих ресурсів:

Інтенсивний тип економічного зростаннядосягається за рахунок більш досконалого використання економічних ресурсів

Змішаний (реальний) тип економічного зростання– зростання виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використання факторів виробництва і вдосконалення техніки та технологій (поєднує інтенсивні та екстенсивні типи).

Економічне зростання

• збільшення чисельності зайнятих; • збільшення обсягу капіталу; • залучення більшої кількості природних ресурсів.

• технологічного прогресу; • рівня освіти та професійної підготовки кадрів; • економії за рахунок зростання масштабу виробництва; • покращення розподілу ресурсів; • впливають законодавчі, інституційні та інші фактори.

безперервне

пропорційне

високий

Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим, або зростання економічної могутності держави.

 

 

Економічне зростання може вимірюватися за допомогою різних показників, у залежності від мети аналізу:

• зростання реального ВВП в абсолютних вимірниках (для оцінки зростання економіки в цілому);

• зростання реального ВВП в розрахунку на душу населення (для порівняння життєвого рівня населення);

 

Y = Y₁ - Y₀ / Y₀ ×100%

• зростання реального ВВП в розрахунку на одного зайнятого (для оцінки рівня й динаміки економічної активності).

 

Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

1) абсолютного приросту реального обсягу виробництва, який визначається за формулою:

∆ Y = Y_t – Y_t-1 ,

де ∆ Y – приріст ВВП, ВНП чи НД;

Y_t – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період t;

Y_t-1 – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період, попередній періодові t.

2) темпу економічного зростання, який визначається за формулою:

 

Моделі економічного розвитку, які тісно пов’язані з господарським зростанням:

• модель лінійних стадій розвитку (зростання);

• теорія структурних трансформацій;

• теорія зовнішньої залежності;

• неокласична модель вільного ринку;

• теорія ендогенного зростання;

• модель сталого розвитку.

 

Модель	Належність до наукової течії	Визначальні фактори та умови побудови моделі
Модель Р.Ф. Харрода	кейнсіанська	Фактори попиту: інвестиції І та заощадження S подані у формі схильності до заощадження Sꞌ та капітального коефіцієнта С, за умови І = S
Модель О. Домара	кейнсіанська	Фактори попиту: інвестиції І та заощадження S подані у формі схильності до заощадження Sꞌ, приросту інвестицій ∆І та граничної продуктивності капіталу, - за умови рівності приросту сукупного попиту і сукупної пропозиції - ∆АD = ∆АS
Модель Дж. В. Робінсона	кейнсіанська	Фактори попиту: заробітна плата W і квазірента (сума прибутку та амортизації) Q, фактори пропозиції: науково-технічний прогрес і зростання населення; інституційні фактори: ступінь монополізації та конкурентності економіки.
Виробнича функція Кобба - Дугласа	неокласична	Фактори пропозиції: праця L і капітал C за умови, якщо сума часток впливу праці k і капіталу j на обсяг виробництва дорівнює одиниці: (k + j) = 1
Виробнича функція Кобба – Дугласа - Тінбергена	неокласична	Фактори пропозиції: праця L, капітал C і якісні зміни у виробництві (у т.ч. і науково-технічний прогрес) е^λ^t за умови, що сума часток впливу праці α, капіталу β та якісних змін у виробництві λ на обсяг виробництва дорівнює одиниці: (α + β = λt) = 1
Виробнича функція Р.М. Солоу	неокласична	Фактори пропозиції: капітал К, праця L, і ефективність праці Е, подані у вигляді капіталоозброєності ефективного працівника К/ LЕ або k за умови розподілу продукту Y/ L або у нормою заощадження sꞌ між споживанням с та заощадженням sꞌf(k), які дорівнюють інвестиціям І на рівні Золотого правила. Тобто максимізація споживання с ефективного працівника та цілковите відшкодування інвестиціями І або sꞌf(k) втрат, пов’язаних із амортизацією основного капіталу δk, приростом населення nkꞌ і науково-технічним прогресом gꞌk
Виробнича функція Дж. Е Міда	неокласична	Фактори пропозиції: середньорічні темпи зростання капіталу К, праці L і технічного прогресу (y%) за умови незмінної норми заощадження sꞌ, дії закону граничної продуктивності, поєднання виробничих факторів у будь-яких пропорціях
Виробнича функція Е. Денісона	неокласична	Фактори пропозиції: праця L, капітал К і земля N, що подані у формі приростів та граничних продуктів: ∆L, ∆К, ∆N; МРL, МРК, МРN
Виробнича функція В. Трапєзнікова	неокласична	Фактори пропозиції: продуктивність праці в, чисельність зайнятих ч, рівень знань У, фондоозброєність зайнятих Ф
Теоретична модель економічного зростання С.С. Кузнеця	інституціональна	Фактори: демографічне зростання, зростання рівня знань, внутрішньодержавна адаптація до факторів зростання, структура виробництва, зайнятості й доходу, державне регулювання, зовнішні відносини між країнами та ін.
Модель Т.В. Шульца	інституціональна	Фактори: інформація, інвестиції у людський капітал, модернізація економічних та юридичних інститутів, ліквідація бідності

Виділяють два основні підходи до моделювання процесу зростання – це неокейнсіанський та неокласичний.

Неокейнсіанськими називають ті моделі зростання, які, як і кейнсіанська теорія взагалі, грунтуються на попиті. Один із факторів попиту – інвестиції, які мультиплікативно збільшують доход. Водночас інвестиції самі обумовлюються зростанням доходу (ефект акселератора).

Відомим прикладом моделей даного напряму є модель Домара-Харрода (30-і р. ХХ-ого ст).

Модель Домара.

В моделі припускається, що:

1. Існує тільки ринок благ і він початково збалансований.

2. На ринку праці є надлишкова пропозиція і це забезпечує постійний рівень цін.

3. Фактором зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції є приріст інвестицій.

На відміну від Кейнса, у Домара інвестиції є не тільки фактором створення доходу, а й фактором створення капіталу (основних фондів), чого не враховував Кейнс. Динамічна збалансованість попиту і пропозиції за Домаром визначається динамікою інвестицій, тому що вони створюють і нові доходи, і новий капітал. Таким чином, завдання зводиться до визначення обсягів і темпів зростання інвестицій, необхідних для підтримки збалансованого довгострокового зростання.

У моделі Домара рівноважне економічне зростання досягається тоді, коли темпи приросту інвестицій (DIt / It-1) дорівнюють добутку продуктивності капіталу (граничної або середньої) на граничну схильність до заощаджень. Змінити рівноважний темп зростання можливо лише за рахунок зміни граничної схильності до заощадження (Sy), тому що в стані динамічної рівноваги (виходячи з моделі Домара) гранична продуктивність капіталу (b) визначається існуючим рівнем розвитку техніки.

Модель Харрода.

Аналогічних висновків дійшов і Харрод. На відміну від Домара, Харрод особливу увагу приділяє зайнятості робочої сили за умов економічного зростання.

Модель Харрода враховує такі припущення. Якщо в попередньому періоді сукупний попит перевищує сукупну пропозицію (YDt-1 > YSt-1), то підприємці збільшують темпи розширеного відтворення. Якщо YDt-1 < YSt-1, темпи виробництва зменшуються, і якщо Yt-1D = Yt-1S, темпи зростання залишаються незмінними.

Фактори економічного зростання. Науково-технічна революція та її роль в економічному зростанні. Заощадження та нагромадження. Інвестиції – ключова ланка перетворення структури народного господарства та передумов економічного зростання.

Фактори економічного зростання

Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факторами зростання.

 

 

Фактори пропозиції

Фактори попиту

Фактори розподілу

 

І. Фактори пропозиції:

1. Кількість та якість природних ресурсів.

Земельні ресурси. Україна займає 40-ве місце у світі за площею, та 21-ше місце за кількістю земельних ресурсів.

Мінеральні ресурси. Запаси вугілля, залізної та марганцевої руд, сірки, ртуті, різноманітної сировини для будівельних матеріалів.

Рекреаційні ресурси. Знаходяться на узбережжі Чорного та Азовського морів, а також у Карпатах.

2. Кількість та якість трудових ресурсів.

Показниками є чисельність працездатного населення та продуктивність праці.

Кількість населення зменшується, збільшується кількість осіб похилого віку, народне господарство втрачає кваліфіковані кадри.

3. Обсяг основного капіталу або основних фондів.

Виробничий потенціал України раніше був зорієнтований на машинобудівну, добувні галузі та воєнний комплекс.

4. Нові технологи (НТП).

НТП залежить від витрат на наукові дослідження. Видатки бюджету на науку дуже незначні (близько 3%).

II. Фактори попиту:

Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів усіх ресурсів. А це потребує підвищення сукупного попиту

II. Фактори розподілу:

Стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу національного продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

Поряд з факторами, які зумовлюють економічне зростання, існують такі, що стримують його.

До факторів, які стримують економічне зростання, належать:

• обмеження з боку сукупного попиту;

• соціально-політична атмосфера у країні;

• ресурсні та екологічні обмеження.

До факторів, які негативно впливають на економічне зростання, належать:

• злочинність та корупція;

недобросовісне ставлення до праці;

• припинення роботи під час страйків, трудових конфліктів;

• несприятливі погодні умови, тобто все те, що стримує зростання продуктивності праці.

Позитивні наслідки економічного зростання:

• економічне зростання дозволяє забезпечити більш високий рівень життя;

• дає змогу здійснювати нові програми поліпшення життя бідних верств населення;

• впливає на авторитет країни у світі;

• полегшує розв’язання проблеми обмеженості ресурсів.

Негативні наслідки економічного зростання:

• економічне зростання часто призводить до руйнування середовища, у якому мешкають люди;

• призводить до перетворення працівників у додаток до машини;

• зростання ВВП і багатства не вирішують проблему бідності;

• автоматизація виробництва сприяє різкому скороченню робочих місць і призводить до збільшення безробіття.