Методологічні принципи екологічної психології 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методологічні принципи екологічної психології



Значний внесок у розробку методологічних проблем екологічної психології зробив Дж. Гібсон. Його теорія помітно вплинула на розвиток екологічної психології в цілому, тому розглянемо її детально.

Екологічний підхід у психології, який заснував Дж. Гібсон, почав формуватись наприкінці 60-х рр. ХХ ст. у США. Зазначимо, що цей екологічний підхід не має самостійного предмета дослідження, оскільки це лише методологічний підхід, який було спочатку розроблено для вивчення зорового сприймання. Потім він став загальнопсихологічним. Але найбільше його використовують саме в екологічній психології. Основним моментом цього підходу є уявлення про те, що людина живе не у “фізичному”, а в “екологічному світі”. “Фізичний світ” – це світ, представлений дослідженнями фізики, хімії та інших наук. “Екологічний світ” – це той світ, який можна бачити, чути, до нього можна доторкнутись і відчути його запах.

Для аналізу взаємодії людини з “екологічним світом” вченим розроблена спеціальна методологія. У рамках екологічного підходу дослідник абстрагується від тих властивостей та якостей об’єктів, які не мають значення для життєдіяльності певного організму. Він розглядає лише ті чинники, які створюють реальне “екологічне” (а не “фізичне”) середовище існування і вивчає функціонування психіки у природних, “екологічних” умовах. Принциповим в екологічному підході Дж. Гібсона є уявлення про те, що “суб’єкт” та “оточуючий світ” є взаємодоповнюючими і не існують один без одного. Завданням екологічного підходу, є розробка психології “людини в екологічному світі”, яка б доповнювала існуючу психологію “людини у фізичному світі”.

У лабораторії екологічної психології Інституту психології НАПН України
ім. Г.С. Костюка була розроблена під керівництвом завідувача лабораторією Ю. Швалба категорійна модель екологічної психології, яка дає змогу сформулювати головний принцип екопсихологічного підходу: екопсихологічний підхід спрямований на розробку та опрацювання моделей включення індивіда, груп і суспільства в різні системи, що утворюють різноманітні середовища життя людини. Це дає можливість, по-перше, виділяти такі системи, у які індивід чи група включаються за принципом безпосередності / опосередкованості. По-друге, вказаний підхід передбачає розгляд не тільки впливу різних екосистем на життя індивіда, а і вплив індивіда на становлення та існування різних систем.

Як зазначає Ю. Швалб, вищеозначений підхід дає змогу структурувати об’єкти екопсихологічних досліджень та формує методологічні основи розгляду цих об’єктів [173]. Отже, екологічна психологія може базуватися на принципах системного підходу, але ці принципи задають тільки зовнішні рамки екопсихологічних досліджень. У зв’язку з цим вони повинні бути доповнені принципом екологічності. Принцип екологічності відображає змістовний характер взаємодії в системі “індивід – середовище”. Суто екологічною буде така взаємодія, що створює так звані “двосторонні домовленості” для розвитку всіх значущих (системоутворювальних) компонентів системи. Наприклад, якщо характеристики середовища приводять до поліпшення умов розвитку людини, то це, безумовно, екологічно позитивний зв’язок. Проте цей зв’язок стає дійсно екологічним, якщо і сама людина своїми діями поліпшує умови функціонування та розвитку компонентів середовища.

Отже, виходячи з вищесказаного, найбільш високим рівнем екологічності характеризуватиметься така діяльність людини, яка завдяки розвитку елементів довкілля створює середовище власного розвитку.У цьому випадку ми матимемо стабільну екосистему, що здатна до саморозвитку.

Таким чином, вищеохарактеризовані методологічні принципи екологічної психології спрямовані на формування проекологічних форм поведінки. У широкому змісті слова – це завдання екологічної освіти населення. Як пише американський дослідник
П. Шот, фахівець у галузі екологічної освіти, “це сторіччя буде визначатися триваючим глобальним приростом населення, технологічним просуванням і подальшим обтяженням природного світу споживчим попитом. Життєво важливо, щоб населення було здатне до розуміння складності екологічних проблем і брало активну участь у їхньому вирішенні” [190, с. 7].

 

Основні поняття:

Психологія – наука про закономірності виникнення, формування,та розвитку псіхики і психічних явищ.

Екологія – наука про взаємодії живих організмів і їх спільнот між собою і з навколишнім середовищем.

Термінекологічна психологія ”уживається в науковій літературі для позначення ряду близьких, але не тотожних галузей досліджень: психологічної екології, психології навколишнього середовища, екологічного підходу в психологи й власно екологічної психології (психологія екологічної свідомості). Вони мають самостійні предмети досліджень, свої завдання й методологічні особливості.

Екологічна психологія – наука, що вивчає характер і особливості психологічних впливів на свідомість природного, штучно та соціального середовища.

Предмет дослідження в екологічній психології –це екологічна свідомість, розглянута в соціогенетичному, онтогенетичному і функціональному аспектах. Екологічна психологія характеризується двома основними методологічними особливостями, які відрізняють її від подібних галузей досліджень: по-перше, у ній розглядається взаємодія людини тільки із природою, а не з усім навколишнім середовищем, по-друге, об'єкт досліджень – не “природне середовище”, а “світ природи”.

Екологічна свідомість – сукупність екологічних уявлень існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій і технологій взаємодії з нею.

Об’єкт екологічної\ психології – екологічна свідомість та екологічна спрямованість, розглянуті у социогенетичному, онтогенетичному та функціональному аспектах.

Предмет екопсихології – є взаємодія людини з життєвим середовищем, що породжує явища

Принцип екологічності – відображення змістовного характеру взаємодії в системі “індивід – середовище”.

Питання для самостійного опрацювання та обговорення: історія розвитку екопсихології; актуальність екологічної психології; зв’язок екопсихології з іншими науками. Проблеми екопсихології як науки.

 

Рекомендована література:

1. Скребець В. О. Екологічна свідомість: Історичний розвиток, сучасний стан, психологічна діагностика: Наук.-метод. посібник.— Чернігів, 1997.— 66 с.

2. Скребец В. А. Екологическая психология: Учеб. пос.— К.: МАУП, 1998.— 144 с.

3. Льовочкіна А.М. Екологічна психологія / А.М. Льовочкіна. – К.: Міленіум, 2003. – 120 с.

4. Психологія особистості: словник-довідник / [за ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко]. – К.: Рута, 2001. – 320 с.

5. Фельдштейн Д.І. Психологія становлення особистості / Д.І. Фельдштейн. – М.: Міжнародна педагогічна академія, 1994. – 360 с.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 352; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.91.54.203 (0.006 с.)