Розуміння сутності спрямованості та екологічної спрямованості особистості.

Особистість – це найвищий ступінь духовного розвитку людини, що являє собою стійку сукупність соціально вагомих якостей, які характеризують індивіда як унікальну суб'єктивність, здатну освоювати і змінювати світ. Інакше кажучі, кожна особистість це людина, але не кожна людина є особистістю.

Спрямованість особистості – це стійка психічна властивість у якому висловлюється деякі потреби, мотиви, установки і мета життя і діяльності, в якому наочним чином може виявлятися сукупність особистих інтересів.

Спрямованість особистості формується шляхом виховання. Вона включає ієрархічно пов'язані між собою форми:

- потяг – найпростіша біологічна форма спрямованості;

- бажання –усвідомлена потреба і потяг до чогось певного;

- прагнення – це бажання при включенні вольового компонента;

- інтерес – пізнавальна форма спрямованості на певний предмет;

- схильність – це інтерес при включенні вольового компонента;

- ідеал – предметна мета, конкретизована в образі чи уявленні;

- світогляд – це система філософських, етичних, естетичних, природничо-наукових та інших поглядів на навколишній світ;

- переконання – вища форма спрямованості, яка розуміється як система мотивів особистості, які спонукають її чинити відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.

Як відзначалося вище, мотиви можуть бути усвідомлюваними і неусвідомлюваними. У спрямованості особистості провідна роль належить усвідомлюваним мотивам. Потребнісно-мотиваційна сфера лише частково характеризує спрямованість особистості, є фундаментом, на якому формуються життєві цілі особистості.

Слід розрізняти цілі діяльності і життєві цілі. Протягом життя людина виконує велику кількість діяльностей, реалізуючи в кожній з них певну мету. Життєва мета виступає інтегратором окремих цілей, пов'язаних з певними діяльностями. Реалізація окремих цілей є разом з тим окремою реалізацією загальної життєвої мети особистості. З життєвими цілями пов'язаний і рівень домагань особистості. У життєвих цілях виявляється усвідомлена „концепція власного майбутнього". Усвідомлення особистістю не тільки мети, але й реальності її здійснення розглядається як перспектива особистості.

Особиста спрямованість створюється переважанням мотивів власного благополуччя, прагненням до особистого першості, престижу. Така людина найчастіше буває, зайнятий самим собою, своїми почуттями і переживаннями і мало реагує, на потреби оточуючих його людей: ігнорує інтереси співробітників або роботу, яку повинен виконувати. У роботі бачить, перш за все, можливість задовольнити свої претензії незалежно від інтересів інших співробітників.

Спрямованість на взаємні дії має місце тоді, коли вчинки людини визначається потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі, навчанні. Така людина виявляє інтерес до спільної діяльності, хоча може і не сприяти успішному виконанню завдання, нерідко його дії навіть ускладнюють виконання групової задачі і його фактична допомога може бути мінімальною.

Ділова спрямованість відображає переважання мотивів породжуваних самою діяльністю, захоплення процесом діяльності, безкорисливе прагнення до пізнання, оволодіння новими навичками і вміннями. Зазвичай така людина прагне до співпраці і домагається найбільшої продуктивності групи, а тому намагається довести точку зору, яку вважає корисною для виконання поставленого завдання

Встановлено що особи з спрямованістю на себе мають такі риси характеру:

- більше зайняті собою і своїми почуттями, проблемами роблять необгрунтовані і поспішні висновки і припущення про інших людей, також ведуть себе в дискусіях намагаються нав'язати свою волю групі навколишні в їх присутності не почуваються вільно

Люди зі спрямованістю на взаємні дії:

- уникають прямого вирішення проблеми;

- поступаються тиску групи;

- не висловлюють оригінальних ідей і не легко зрозуміти, що така людина хоче висловити;

- не приймають на себе керівництво, коли мова йде про вибір завдань;

Люди з діловою спрямованістю:

- допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки;

- підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети;

- легко і доступно викладають свої думки та міркування;

- беруть в свої руки керівництво, коли мова йде про вибір завдання;

- не ухиляються від безпосереднього вирішення проблеми;

Особистість людини є інтегральною цілісністю біогенних, соціогенних і психогенних елементів. Біологічна основа особистості охоплює нервову систему, систему залоз, процеси обміну речовин (голод, спрага, статевий імпульс) статеві відмінності, анатомічні особливості, процеси дозрівання і розвитку організму. Соціальне "вимір" особистості обумовлюється впливом культури і структури спільнот, в яких людина була вихована і в яких він бере участь. В основі особистості лежить її структура - зв'язок і взаємодія щодо стійких компонентів (сторін) особи: здібностей, темпераменту, характеру, вольових якостей, емоцій і мотивації. Практично ніхто з дослідників не заперечує проти того, що провідним компонентом структури особистості, її системоутворюючим властивістю (ознакою, якістю) є спрямованість.

Спрямованість надає організуючий вплив не тільки на компоненти структури особистості (наприклад, на небажані риси темпераменту), і на психічні стани (наприклад, подолання негативних психічних станів за допомогою позитивно домінуючої мотивації) і пізнавальні, емоційні, вольові психічні процеси (зокрема, висока мотивація у розвитку процесів мислення має не менше значення, ніж здібності). Спрямованість разом з домінуючими мотивами має і інші форми протікання: ціннісні орієнтації, прихильності, симпатії (антипатії), смаки, схильності та ін. Вона проявляється не тільки в різних формах, але і в різних сферах життєдіяльності людини.

Спрямованість особистості характеризується рівнем зрілості, широтою, інтенсивністю, стійкістю і дієвістю. За даними Санкт-Петербурзьких психологів, на початку 90-х років минулого століття в країні різко знизилася цінність освіти, як можливість матеріально забезпечити себе в майбутньому. В кінці 90-х років, освіта знову ввійшло в систему цінностей. Останнім часом студенти поєднують роботу з навчанням, тобто підробляють.