Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Отже, аналіз запропонованих взаємовідносин людини і довкілля дає змогу стверджувати про необхідність формування “суб’єкт-суб’єктних” взаємовідносин, тобто екологічної спрямованості особистості.
Зміна характеристик суб'єктивного ставлення до природи може бути не тільки опосередкованим наслідком засвоєння особистістю певних знань, умінь і навичок, а й результатом цілеспрямованої психолого-педагогічної корекції, спрямованої безпосередньо на формування ставлення, що характеризується заданими соціально бажаними параметрами. Таким чином, формування екологічної спрямованості особистості вимагає застосування цілого комплексу психолого-педагогічних впливів, тобто має здійснюватися в контексті екологічної освіти й екологічного виховання молоді в нашій країні. Основні поняття Суб'єктивне ставлення – це основа суб'єктивного світу особистості, яке відображає реальні, об'єктивні ставлення особистості до світу, фіксує характер її переваг у різних сферах і через них впливають на поведінку загалом. Суб'єктивне ставлення людини до природи – це досить складна з психологічної точки зору сфера взаємодії людини зі світом, де знаходять вираз позиція особистості, її погляди і установки, обумовлені рівнем розвитку екологічної свідомості та рівнем вихованості. Суб'єктифікація – процес і результат наділення об'єктів і явищ світу здатністю здійснювати специфічно суб'єктні функції, в результаті чого вони відкриваються сприймаючому як суб'єкти. Основні типології ставлення до природи – це характер модальності за шкалою «об'єктна – суб'єктна», характер модальності за віссю «прагматична – непрагматична» і переважаючий компонент інтенсивності: перцептивно-афективний, когнітивний, практичний і вчинковий. Перцептивно-афективний об'єктно-непрагматичний тип – це тип суб'єктивного ставлення до природи об'єктивно-непрагматичної модальності, що характеризується переважанням перпептивно-афективного компонента інтенсивності. Когнітивний суб'єктно-непрагматичний тип – це тип суб'єктивного ставлення до природи суб'єктно-непрагматичної модальності, яка характеризується домінуванням когнітивного компонента інтенсивності. Когнітивний суб'єктно-прагматичний тип – це тип суб'єктивного ставлення до природи суб'єктно-прагматичної модальності, яка характеризується переважанням когнітивного компонента інтенсивності. Практичний об'єктно-прагматичний тип – це тип суб'єктивного ставлення до природи об'єктно-прагматичної модальності, що характеризується переважанням практичного компонента інтенсивності.
Вчинковий суб'єктно-непрагматичний тип ставлення характерний для активних учасників різних екологічних рухів: «зелених», «блакитних патрулів» тощо. Ставлення людини до природи має три параметри: психологічна "протиставленість – включеність"; "об'єктно-суб'єктне" сприйняття природи; "прагматичний – непрагматичний" характер взаємодії. Екологічна свідомість виділяє дві різноспрямовані тенденції – це антропоцентрична, природоцентрична та екоцентрична. Антропоцентрична екологічна свідомість – це сукупність уявлень про людину як надістоту, що володіє безмежними можливостями у підкоренні природи. Характерним для даного типу екосвідомості є суто прагматичний характер взаємовідносин суспільства з природою, що обумовлений, перш за все, економічним зиском. Природоцентрична екологічна свідомість – це система уявлень про світ, що базуються на ідеї залежності соціуму від природи. Свідченням проникнення природоцентричних установок у буденну свідомість є, наприклад, радикалізація діяльності “зелених” у Західній Європі. Екоцентричний тип екологічної свідомості – це система уявлень про світ, для якої характерна орієнтованість на екологічну цілеспрямованість, відсутність протиставлення людини і природи, суб'єктне сприйняття природи, баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії з нею. Якість життя – це сприйняття людиною своєї позиції у житті, у тому числі фізичного, психічного та соціального благопо- луччя, залежно від якості середовища, в якому вона живе, а також рівня задоволення життям та іншими складовими психологічного комфорту" Задоволеність життям – це оцінка усіх умов життя, формована на основі порівняння індивідуальних домагань та актуальних досягнень Сенс – це є об’єктивна наповненість, це і змістовний критерій життя. Життя будь-якої особи може мати сенс, і незалежно від її осмислення Осмисленість – це є суб’єктивне ставлення до життя, і усвідомлення її сенсу.
Сенс життя особистості – це об’єктивна реалізація особистості в процесі життєдіяльності в різних її сферах. Він, є спектром смислів і також цілей. Питання для самостійного опрацювання та обговорення: суб’єктивне відношення до природи в онтогенезі, соціогенезі та його розвиток,. Ієрархічні рівні суб’єктивного образу: перцептивний, семантичний, амодальний. Психологічні підходи до вивчення суб’єктивного образу життя. Методичні можливості та засоби психодіагностики екологічної свідомості. Методи збору та аналізу змістовної екопсихологічної інформації. Методи та організація інструментального екопсихологічного дослідження. Рекомендована література: 1. Кравченко С.М., Костицький М.В. Екологічна етика і психологія людини.— Львів: Світ, 1991.— 104 с. 2. Маценко Ж. Духовність людини та природне довкілля: психологічні механізми взаємозв’язку. Педагогічний аспект // Завуч. – 2004. – №7. - С.28-29. 3. Скребець В. О. Екологічна свідомість: Історичний розвиток, сучасний стан, психологічна діагностика: Наук.-метод. посібник.— Чернігів, 1997.— 66 с. 4. Скребец В. А. Екологическая психология: Учеб. пос.— К.: МАУП, 1998.— 144с. 5. Словарь-справочник по экологии / [сост.: К.М. Сытник, А.В. Брайон,
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 127; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.146.13 (0.006 с.) |