Особливості застосування конкретних психологічних методик дослідження у екологічній психології.

У екопсихології існують проективні та креативні методи дослідження. Слід зазначити, що такі методи екопсихологічного дослідження як анкетування та інтерв’ю не завжди будуть ефективними, оскільки піддослідні будуть давати соціально сприятливі відповіді, що стосуються їх ставлення до довкілля. Тому більш продуктивним у даному випадку буде проективний підхід. Проективний підхід у екопсихологічному дослідженні полягає у тому, що виявлення особливостей ставлення до довкілля здійснюється не прямо, а на основі аналізу особливостей взаємодії з зовнішньо нейтральними та начебто невизначеним матеріалом, що стає об’єктом проекції. Аналіз проекцій дає змогу встановити систему особистісних смислів та екологічних відношень досліджуваних.

До проективних методик, що застосовуються у екологічній психології належать: модифікований тест М. Люшера, методика «Незакінчені речення», модифікований тест фрустрації Розенцвейга, тест Світу.

Екологічний варіант методики М. Люшера був запропонований В.Скребцем. Нагадаємо, класичний варіант виконання даного проективного тесту, який запропонував Макс Люшер полягає у тому, що піддослідний послідовно вибирає одну за одною 8 кольорових карток (червона, жовта, зелена, синя, фіолетова, сіра, коричнева, чорна) від тої, що найбільше подобається то останньої, яка подобається найменше.

У модифікованому екологічному варіанті, поряд з вибором карток за уподобанням (класичний варіант) пропонується викласти мозаїку кольоровими секторами (виготовленими у тій же кольоровій гамі), передаючи у кольорі символіку двох понять – “земля” та “повітря”.

Методика «Незакінчені речення» у її екологічному варіанті має незакінчені речення екологічного спрямування. Наприклад, пропонується завершити такі речення: “Охорона довкілля …”, “Економія електроенергії…”, “Насадження дерев…” та інші. Обробка результатів відбувається методом контент-аналізу

Контент-аналіз (від англ. Contents – зміст) – метод виявлення та оцінки специфічних характеристик текстів та інших носіїв інформації, у якому у відповідності з метою дослідження виділяються певні смислові одиниці змісту та форми інформації. Потім проводиться систематичний замір частоти та об’єму вживання цих одиниць у матеріалі, що піддається обробці за допомогою контент-аналізу.

Модифікований тест фрустрації Розенцвейга. Стимульний матеріал традиційного варіанту тесту Розенцвейга складається з 24 малюнків, на яких зображені люди, що знаходяться у фрустраційній ситуації тимчасового характеру. Персонаж, що зображений зліва говорить слова, якими змальовується власна фрустрація або іншого індивіду. Над персонажем, що розташований справа, є пустий квадрат, у який піддослідний повинен вписати відповідь, що перша прийшла у голову. Модифікований варіант тесту фрустрації Розенцвейга містить фрустраційні ситуації, які мають екологічне спрямування.

Тест Світу. Стимульний матеріал тесту Світу складається із 232 моделей предметів, розподілених у різних пропорціях по 15 категоріям (будинки, дерева, дикі та домашні тварини, транспорт, люди в уніформі та звичайній одежі та ін.). Моделі невеликі за розміром, виготовлені з дерева, пластмаси чи металу і розфарбовані у яскраві кольори. Замість фігурок іноді використовують їх малюнкові зображення. Досліджуваний повинен створити з даних предметів так званий “малий світ”. Виділяються основні підходи до “конструювання світу” – практичний, логічний, соціальний, вітальний та естетичний. У екологічній модифікації пропонується виділити ще один підхід – екологічний.

У екологічній психології є широкі можливості застосування креативних методів, тобто таких методів дослідження, які потребують творчої діяльності піддослідного. Наприклад, на факультеті психології МАУП застосовувались малюнкові методи - “Намалюй свій життєвий простір” та “Намалюй життєвий простір, яким би ти хотів його бачити”, за допомогою яких аналізуються особливості екологічної свідомості.

До креативних методів у екологічній психології належать також методи, що спонукають створювати різноманітні екологічні проекти та знаходити екологічно грамотні рішення у кризових та катастрофічних ситуаціях, що трапляються у довкіллі і які змодельовані у тестових завданнях. Результати, отримані за допомогою даних методів обробляються за допомогою контент-аналізу.

Шкальні техніки. До шкальних технік, які можуть застосовуватись у екологічній психології належать метод «Семантичного диференціалу» Ч. Осгуда та метод “Полярних профілів”.

Метод “Семантичного диференціалу”. Даний метод було адаптовано та застосовано для використання у екологічній психології В.Скребцем. Поряд з 12-ма дихотомічними прикметниками загального плану (за Осгудом) було використано також дихотомічних установок екологічної орієнтації: добре – погано, чисто – брудно, сильно – ніжно, полегшено – важко, піднесено – сумно, напружено – в’яло, палко – досадно, ніжно – суворо, безвинно – шкідливо, безтурботно – стурбовано, з надією – безнадійно, оптимістично – безвихідно. (Більш детально про застосування даної методики можна прочитати у книзі В.А. Скребец. Экологическая психология. Изд-во МАУП. 1998 г.)

Метод “Полярних профілів”. Для прикладу конкретного застосування шкальних методик у екологічній психології наведемо дослідження, що проводилось у лабораторії екологічної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Досліджувалась репрезентація стосунків “людина-довкілля” у свідомості старшокласників за методом “Полярних профілів”.

У руслі вище означених досліджень була обрана проблема репрезентації у свідомості старшокласників відношень «людина-природа» та проведено пілотажне дослідження для перевірки методик вивчення природозберігаючої поведінки: «Альтернативної шкали поведінки за збереження довкілля» та опитувальника «Ставлення до навколишнього середовища».

До методів екологічної ідентифікації в процесі взаємодії з природними об’єктами відносять:

Метод екологічної ідентифікації

Метод екологічної ідентифікації полягає в педагогічній актуалізації постановки людиною себе на місце того або іншого природного об’єкта, занурення себе в простір, ситуацію, обставини, у яких він знаходиться.

Цей метод стимулює процес психологічного моделювання стану природних об’єктів, сприяє кращому розумінню цього стану, поглиблюючи тим самим уявлення школярів про конкретний природний об’єкт. Крім того, метод екологічної ідентифікації актуалізує поведінку стосовно природних об’єктів.

Використання цього методу може бути проілюстровано такою психолого-педагогічною ситуацією. На заняттях з екологічної психології при вивченні життєдіяльності риб у зимовий період студентам пропонується стиснути пальцями власний ніс і, не відкриваючи рота, протриматися так, скільки можливо, відпустити один палець і відкрити доступ повітря в одну ніздрю. Власні відчуття в цій ситуації проектуються студентами на стан риб під льодом, коли їм не вистачає кисню. Звільнення однієї ніздрі для дихання, що супроводжується величезним полегшенням, моделює стан риб після того, як для них будуть просвердлені дихальні лунки у льоді.

Метод екологічної емпатії

Метод екологічної емпатії полягає в психолого-педагогічній актуалізації співпереживання людиною стану природного об’єкта, а також співчуття йому.

Наведений метод стимулює проекцію, тобто перенесення школярами власних станів на природні об’єкти; переживання тих самих станів, що відчуває рослина або тварина, через ототожнення з ним (співпереживання), а також переживання власних емоцій і почуттів із приводу стану природних об’єктів (співчуття). На основі психологічних механізмів, що актуалізуються цим методом, формується суб’єктифікація природних об’єктів. Метод екологічної емпатії передбачає використання питань, що актуалізують прояв емпатії до живих істот: “Що вона зараз відчуває? ”, “Який у неї зараз настрій? ”, “Їй хочеться спати? А може бути, їй просто сумно?” тощо.

Метод екологічної рефлексії

Метод екологічної рефлексії полягає в педагогічній актуалізації самоаналізу людиною своїх дій і вчинків, спрямованих на світ природи, з погляду їхньої екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення школярами того, як їхня поведінка могла б “виглядати” із погляду тих природних об’єктів, “інтереси” яких вона зачіпає. Цей метод має важливе значення в корекції стратегій і створенні мотивації вдосконалювання індивідуальних технологій взаємодії з природними об’єктами.

Наприклад, якщо студент забув вчасно полити кімнатні рослини, то йому можна поставити запитання: “Що вони могли б про тебе подумати?”. З погляду рослин він, безумовно, “виглядає” як безвідповідальна, жорстока людина, що піддала їх “катуванню спрагою”. Або, наприклад, студент із кращих спонукань приніс додому “кинуте” пташеня, не знаючи, що птахи-батьки продовжували піклуватися про нього і поза гніздом. Вказуючи на екологічну безграмотність такого вчинку, можна підкреслити, що з пташиної “точки зору” цей студент не може сприйматися інакше як “викрадач дітей”.