Особливості екологічних установок та поведінки особистості і їх залежність від зовнішніх факторів.

Відомі американські психологи Ф.Зімбардо та М. Ляйппе вивчаючи поведінку людей, яка стосується захисту та збереження довкілля встановили досить цікаву закономірність, яку можна було б назвати правилом синусоїди. Розглянемо детально цю поведінку.

У 70-ті роки ХХ сторіччя у США надзвичайно загострилась екологічна ситуація: почали гинути Великі Озера, повітря у великих містах перетворилось на смог, зникали окремі види тварин та рослин. Ця ситуація ускладнилась нафтовою кризою: бензин став дорогим та малодоступним, що сигналізувало про обмеженість природних ресурсів. Усі ці фактори сприяли тому, що широкі кола населення Сполучених Штатів активно включились у роботу по захисту довкілля та економії пального. Студенти університетських містечок вивісили “екологічні прапори” – зелені та білі варіанти американського прапору. Законодавцями були встановлені більш жорсткі норми, що стосувались промислового забруднення води та повітря. Були створені фонди для очистки місць, де звалювались токсичні відходи та вжито безліч інших природоохоронних заходів. Але найбільш серйозні міри були прийняті стосовно економії енергії. Швидкість на автострадах обмежили до 55 миль на годину; ввели відстрочки по сплаті податків для тих, хто встановлював у своїх будинках панелі, що працюють на сонячних батареях; муніципальні служби проводили перевірки з метою з’ясування, наскільки економно використовується електроенергія; домовласники захопились теплоізоляцією приміщень і з величезним завзяттям взялись замазувати усі щілини. Широко пропагувалась ідея про те, що найбільш розумною стратегією є інвестування підприємств, що займаються вирішенням екологічних проблем. З не меншим ентузіазмом за вирішення екологічних проблем взялась західноєвропейська спільнота.

Але наступили 80 роки – ціни на нафту не тільки стабілізувались, а навіть знизились, екологія, у результаті вжитих заходів трохи поліпшилась, і уся людська енергія спрямована на вирішення екологічних проблем та на економію енергії випарилась і розтанула мов дим. Адміністрація Рейгана, зіткнувшись з промисловим спадом віддала пріоритет промисловому зростанню, переставши звертати увагу на важливість екологічних проблем, відмінила обов’язковий державний екологічний контроль у багатьох сферах промисловості. Податкові відстрочки за економію енергії були скасовані, у той же час, корпорації отримали відстрочки, що стосуються строків досягнення екологічної чистоти виробництва. Отже прогрес у сфері екології значно уповільнився, а у деяких випадках, навіть зупинився. Про захист довкілля перестали говорити у кожному випуску вечірніх новин, про нього майже перестали писати в газетах, суспільство неначебто забуло про екологічні проблеми. Знов зросло вживання енергії, а скорочення поїздок на власних автомобілях та здача у переробку вторинної сировини так і не стало звичкою типового представника Західного світу.

Можна сказати, що у 80-ті роки захист довкілля у США та Західній Європі вийшов з моди, а у країнах Східної Європи та Азії ще не трапилась така подія, щоб сколихнути масову свідомість і заставити її працювати на вирішення екологічних проблем.

26 квітня 1986 року сталась подія, що сколихнула увесь світ – зірвався ядерний реактор на Чорнобильській АЕС. На Земній кулі не залишилось навіть куточка, куди б не докотилось відлуння цієї страшної події. Чорнобильська катастрофа – це техногенна екологічна катастрофа планетарного масштабу. Про екологію нарешті заговорили на Сході, про екологію знову заговорив увесь світ.

Останнім часом у різних країнах світу активізується “зелений” рух; люди починають відчувати тривогу з приводу глобального потепління на планеті та “парникового ефекту”, з приводу озонових “дірок”, кислотних дощів та інших екологічних негараздів. Ці проблеми досягли свого апогею саме у 80-ті роки ХХ сторіччя, коли людство ставилось до охорони довкілля досить прохолодно.

Коливання інтересу суспільства до питань охорони довкілля ілюструє основну проблему, що стосується екологічних установок та поведінки. Широка спільнота починає турбуватись про збереження довкілля тоді, коли воно вже майже зруйноване, коли повітря стає сірим та набуває запаху нечистот, коли пересихають річки, гине риба та закриваються пляжі. А коли зовнішні ознаки екологічної проблеми зникають, то відразу ж зникає і активність людей, що була спрямована на її вирішення, хоча усім добре відомо: проблема не вирішена.

Дана модель ставлення до екологічних проблем схожа, як зазначають Ф. Зімбардо та М. Ляйппе, на так званий ефект кризи. Під час стихійного лиха, кризи, катастрофи а також зразу ж після них люди дуже стурбовані та проявляють високу активність. Наприклад, під час жорстокої засухи люди починають дуже активно діяти та закликають проводити дослідження та розробляти програми запобігання засух у майбутньому. Ними серйозно розглядаються такі заходи, як економія води, пошук додаткових джерел води та обмеження зростання населення у країнах, що найбільш потерпають від засух. Але проходить якийсь час, і нова засуха не настає. Усі обмеження послаблюються, спогади про кризу згасають: настає так звана “кризова амнезія”. Люди поступово повертаються до звичного способу життя і живуть так, начебто ніяких криз не існувало й існувати не може, навпаки, навколо них необмежена кількість чистих, доступних та дешевих ресурсів.

Аналогічна ситуація описується українським психологом В. Моляко на прикладі поведінки суспільства під час та після Чорнобильської катастрофи. Установкаособистості на визнання значущості екологічних відносин і їх динаміки робитьекологічна свідомість більш ємним і більш активним. Б.Ф. Ломов, прекраснорозуміючи цілісність особистості, запропонував використовувати термін «особистіснічинники» як штучно виділені грані особистості і відніс ці фактори до трьох загальним психологічним категоріям - регулятивним, когнітивним і комунікативним.

А.А. Алдашева, аналізуючи особливості особистісної адаптації, також прийшла до висновку про три типи особистісної поведінки – емоційна, когнітивна і комунікативна.

Слабкими місцями у ланцюгу екологічних дій людства спрямованих на формування екологічних установок і екологічної поведінки дослідники вважають малопомітність екологічних проблем (особливо на початку розвитку кризи) та слабка мотивація екологічної поведінки. Розглянемо ці особливості більш детально.

Виникає питання: “Що можна зробити у даному випадку, щоб вирішити цю надто складну проблему?” Спеціалісти з соціальних наук опрацьовують методи впливу на поведінку, пов’язану з охороною довкілля. Вони намагаються зробити соціально схвальними та привабливими ті види поведінки, що спрямовані на охорону та поліпшення стану оточуючого середовища. До цих видів поведінки, зокрема належать звички не смітити у місцях загального користування, економія енергії, здача у переробку вторинної сировини та ін.