Для контрольних заходів з курсу 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Для контрольних заходів з курсу



“Екологічна психологія”

 

МОДУЛЬ IНАУКОВІ ЗАСАДИЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

  1. Поняття та актуальність екологічної психології як науки.
  2. Предмет та задачі екологічної психології.
  3. Проблеми екологічної психології.
  4. Зв'язок екологічної психології з галузями психології та іншими науками.
  5. Історичні уявлення екопсихологічних понять.
  6. Сучасне уявлення про поняття та його критерії.
  7. Екологічна криза як криза антропоцентричної свідомості.
  8. Сутність та особливості екоцентричної екологічної свідомості.
  9. Індивідуальна та суспільна (масова) екологічна свідомість.
  10. Екологічна свідомість за направленістю та рівням саморефлексії.
  11. Складові копмліцитності екологічної свідомості.
  12. Екологічна диспозиція та її види.
  13. Сутність екопсихологічних явищ екосвідомості: екопсихологічна напруга, екопсихологічна конфабуляція, екопсихологічний інсайт.
  14. Поведінкова екоатрибуція та її види..
  15. Роль емоцій в екологічній психології.
  16. Проблема значення та змісту в суб’єктивному образі світу.
  17. Психологічна сутність суб’єктивного образа світу.
  18. Функціональна сутність суб'єктивної картини світу.
  19. Психологічна будова суб'єктивного образа світу.
  20. Типи каузальної атрибуції в психології суб'єктивного способу життя екосвідомості.
  21. Психологічні підходи до вивчення суб'єктивного способу життя екосвідомості.
  22. Адаптивні типи пристосування особистості до соціально-средових умов життя за Томе.
  23. Типи людей за критерієм суб'єкт-об'єктних відносин із суспільством у їх власному екоуявленні.

 

МОДУЛЬ ІІ

ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

  1. Співвідношення понять «культура», «свідомість», «менталітет» в екологічній психології.
  2. Натуралізація екологічної свідомості в українському менталітеті та її типи.
  3. Екосентенція екологічної свідомості в українському менталітеті.
  4. Форми натуралізації буденної екологічної свідомості.
  5. Польове дослідження в екологічній психології та його типи.
  6. Анкетування в екопсихологічних дослідженнях.
  7. Інтерв'ю в екопсихологічних дослідженнях.
  8. Спостереження в екопсихологічних дослідженнях.
  9. Тестування в екопсихологічних дослідженнях.
  10. Проективні методики в екопсихології: тест М. Люшера, тест фрустрації Розенцвейга, тест «Світу», тест «Незавершені речення».
  11. Напрямки індивідуально-особистісних екодиспозицій у діагностиці екологічної свідомості.
  12. Тест екоцінних диспозицій (ТЕД), методика «Натурафіл», «Альтернативна шкала поведінки з охорони довкілля».
  13. Прояви активності екологічної свідомості, як основи поведінкової екодиспозиції.
  14. Розвиток суб’єктивного відношення до природи в онтогенезі.
  15. Стратегії екологічної освіти в світі.
  16. Традиції російської екологічної освіти.
  17. Принципи та методи екологічної психопедагогіки.
  18. Позаурочні та позашкільні форми екологічної освіти.
  19. Суб’єктивне відношення до природи в дошкільному віці.
  20. Суб’єктивне відношення до природи в молодшому шкільному віці.
  21. Суб’єктивне відношення до природи в молодшому та середньому підлітковому віці.
  22. Суб’єктивне відношення до природи в старшому підлітковому віці.
  23. Суб’єктивне відношення до природи в юнацькому віці.
  24. Форми поведінки екосвідомості людини в постчернобильський період.
  25. Екологічне мислення в системі екоосвіти післячорнобильської епохи.

 

Додаток 3

ГЛОСАРІЙ

Автотрофне харчування - харчування живих організмів, при яко­му вони самостійно синтезують органічні речовини з неорганічних.

Агроекологія - розділ загальної екології, що вивчає сільськогоспо­дарські екосистеми.

Агроландшафт - ландшафт, в якому основну його частину склада­ють посіви, пасовища і косовиці.

Агросфера - частина біосфери планети, перетворена в результаті сільськогосподарської діяльності людини.

Агрофітоценоз - сукупність культурних рослин та інших живих організмів на тому чи іншому полі сівозміни.

Адаптація - пристосування живих організмів до середовища існу­вання.

Алелопатія - вплив живих організмів один на одного за посередниц­твом хімічних речовин, які вони виділяють у навколишнє середовище.

Ареал - область поширення того чи іншого виду живих організмів.

Ароматерапія напрям медицини, що вивчає вплив летючих речовин, у тому числі ефірних олій, рослинних фітонцидів на організм людини.

Афіліація (від англ. affiliate – приєднувати, приєднуватися) – прагнення людини до спілкування, до відносин з іншими людьми, потреба належати до певної групи.

Біогаз - сукупність газів, в якій переважає метан і яка одержується при переробці в анаеробних умовах сільськогосподарських відходів (гною, соломи і т.п.). Використовується для виробництва тепла або еле­ктроенергії.

Біоконверсія - переведення органічної речовини рослин в органіч­ну речовину тварин.

Біом - сукупність живих організмів на тій чи іншій території, по­в'язана зі своєрідністю її природно-кліматичних умов.

Біомаса - сукупність біомаси живих організмів у тій чи іншій еко­системі або на тій чи іншій території.

Біосфера - сукупність усіх екосистем земної кулі. Являє собою особливу оболонку планети, заселену живими організмами.

Викиди - разові або постійні надходження в природне середовище будь-яких забруднюючих речовин.

Випромінювання іонізуюче - випромінювання з високою енергією, здатне відривати електрони від їхніх атомів з утворенням позитивних і негативних іонів, що мають підвищену біологічну активність.

Вихованість інтегративна особливість, яка характеризується обсягом та характером засвоєних знань, умінь, навичок, звичок, якостей та властивостей, які реалізуються в діяльності.

Виховне навчання організація процесу навчання, при якій забезпечується органічний взаємозв’язок між набуттям учнями знань, умінь і навичок, засвоєнням досвіду творчої діяльності й формуванням емоційно-ціннісного ставлення до світу, один до одного, до навчального матеріалу.

Відходи речовини, що утворюються як побічний продукт вироб­ничої діяльності людини.

Вітроенергетика одержання електричної енергії за рахунок дії сили вітру.

Екологічне виховання –процес формування відповідального ставлення до природи, що реалізується в усіх видах діяльності, а його кінцевою метою є реалізація екологічної свідомості на особистісному рівні через побудову відповідних стереотипів поведінки, вироблення активної життєвої позиції особистості у вирішенні екологічних проблем.

Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів ІІІ–IVрівнів акредитації – особистісно орієнтований процес формування екологічної вихованості студента, який усвідомлює цілі й функції такого виду професійної діяльності, володіє сучасними технологіями робіт, прийомами планування та управління виробничими процесами, екологічно доцільною структурою діяльності за рахунок інтеграції професійних, загальнонаукових, екологічних, фахово-екологічних знань, умінь, навичок.

Екологічна спрямованість особистості – результат систематичного цілеспрямованого впливу на особистість, що виявляється у сформованості особистості з визначеними якостями, зокрема, визначеністю ідеалів, переконань, цінностей, готовності до дій природоохоронного (екологічного) спрямування.

Екологічна криза –ситуація, що виниклав природнихекосистемахунаслідок порушення рівноваги під впливом стихійних природних явищ або дії антропогенних факторів (зарегулювання річок, вирубування лісів, забруднення атмосфери, гідросфери, ґрунтів та ін.).

Екологічна психологія (психологія середовища) міждисциплінарна галузь знань про психологічні аспекти взаємовідношення людини і навколишнього середовища. Знаходиться на стику психології і екології як особливої дисципліни, яка вивчає широке коло соціа­льно-гуманітарних проблем взаємовідношення людини і навко­лишнього середовища.

Екологічне прогнозування – наукове передбачення можливого стану природних екосистем та навколишнього середовища, що визначається природними процесами та антропогенними факторами.

Екологічний імператив – наказ або вимога щодо дотримання правил охорони природи.

Еколого-пізнавальна діяльність майбутніх фахівців діяльність, спрямована на оновлення й збагачення екологічних знань, усвідомлення екологічних проблем у галузі виробництва, оволодіння вміннями здійснювати власну професійну діяльність згідно з вимогами екотехнологій у різних галузях виробництва.

Екосистема - сукупність взаємопов'язаних за типом живлення жи­вих організмів і умов природного середовища.

Експертиза екологічна оцінка змін природного середовища, які виникли під впливом тієї чи іншої виробничої діяльності людини з визначенням її відповідності вимогам екологічного законодавства.

Енергія антропогенна енергія, що вводиться людиною в ту чи іншу екосистему в ході певного виробництва.

Забруднення наявність у природному середовищі не властивих йому речовин, випромінювання або біологічних організмів.

Забруднення антропогенне забруднення природного середовища внаслідок діяльності людини.

Заказник охоронна природна територія, створена для відновлен­ня і підтримання популяції того чи іншого виду живих організмів або групи видів.

Законодавство природоохоронне - сукупність законів тієї чи ін­шої країни, спрямованих на збереження природного середовища.

Запас біомаси кількість біомаси в екосистемі в той чи інший період часу.

Заповідник природна територія, повністю виведена з господарсь­кого користування.

Зелена книга спеціальне видання, що містить перелік фітоцено­зів, яким загрожує зникнення.

Імператив екологічний система заборон на форми господарської діяльності людини, що ведуть до погіршення якості природного середо­вища і втрати біорізноманіття.

Когнітивний компонент інтенсивності ставлення до природи – компонент, що характеризує рівень змін у мотивації та спрямованості пізнавальної активності, яка пов’язана з природою. Зміни виявляються в готовності (низький рівень) та прагненні (високий рівень) отримувати, шукати та переробляти інформацію про об’єкти природи в особливій “інформаційній сенситивності” до них.

Криза екологічна - стан природного середовища на планеті в ціло­му чи в окремому районі, за якого втрачається його здатність до само-підтримання або воно містить неприпустимо велику кількість тих чи інших забруднюючих речовин.

Модальність – це параметр суб’єктивного ставлення, що дає його якісно-змістову характеристику. Модальність ставлення може бути позитивною, негативною й амбівалентною, тобто одночасно і “плюс”, і “ мінус”.

Ноосфера стан біосфери планети, при якому відносини людини з природою свідомо керуються людським розумом і орієнтовані на стій­ке збереження біосфери і людської цивілізації.

Охорона природи загальне визначення системи заходів (технологічних, економічних, адміністративно-правових, міжнародних, біотехнічних, просвітницьких та ін.), що забезпечують можливість збереження ресурсо- та середовищевідтворювальних функцій, генофонду, а також збереження природних ресурсів, які не відтворюються.

Параметр інтенсивності суб’єктивного ставлення до природи – показник сформованості в особистості ставлення до об’єктів природи та міри його прояву.

Параметр домінантності описує суб’єктивне ставлення за віссю “незначуще – значуще”. Це показник місця цього ставлення в системі, ієрархії інших: чим більшу роль відіграє визначене ставлення у житті людини, чим вище, центральне місце воно займає у внутрішньому світі, тим більш воно домінантне.

Перцептивно-афективний компонент інтенсивності ставлення до природи – компонент, щохарактеризує рівень: 1) естетичного засвоєння об’єктів природи; 2) чуйність до їх вітальних прояв та 3) етичного засвоєння.

Потенціал природно-ресурсний – частина природних ресурсів, за­лучена в господарську діяльність.

Природокористування – усі форми використання природного сере­довища для задоволення потреб людини.

Природокористування раціональне – промислове і сільськогоспо­дарське виробництво, яке забезпечує ощадливе використання природ­них ресурсів, мінімізує кількість відходів і підтримує режим відновлен­ня відтворюваних природних ресурсів.

Прогноз екологічний – пророкування майбутніх змін у природно­му середовищі.

Проект – сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об’єкта, предмета чи теоретичного продукту.

Професійна спрямованість включає певні якості особистості, що треба максимально враховувати в процесі розробки проблеми формування екологічної культури майбутнього спеціаліста.

Професійне самовдосконалення майбутнього фахівця – це свідомий цілеспрямований процес підвищення рівня професійної компетентності з урахуванням необхідності процесів підвищення екологічної компетентності, розвитку значущих особистісних якостей, відповідно до зовнішніх соціальних вимог, умов діяльності та з особистою програмою розвитку. Основою цього процесу може бути подолання внутрішніх суперечностей між реальним рівнем досягнень та ідеальним рівнем.

Психологічний релізер –це специфічний стимул, пов’язаний з природним об’єктом, що визначає направлення та характер формування суб’єктивного ставлення до нього.

Раціональне природокористування – це система діяльності, яка покликана забезпечити економне використання природних ресурсів та їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів народного господарства, що розвивається, та збереження здоров’я людей.

Самовдосконалення екологічної свідомості – це результат усвідомленої взаємодії людини з конкретним соціальним середовищем, у ході якого вона реалізує потреби сформувати такі особистісні якості, що забезпечують успіх у цьому соціальному середовищі та житті в цілому.

Самопізнання – дослідження, пізнання самого себе. Здатність до самопізнання притаманна лише людині; здійснюється за допомогою розуму. Елементарні форми пізнання виявляються уже в ранньому віці. Самопізнання нарощується одночасно з розумовим розвитком людини.

Самостійна пізнавальна діяльність майбутніх фахівців – це діяльність, спрямована на процес перетворення одержаної інформації в уміння, здобуття нових знань і практичних навичок професійного спрямування, кінцевою метою яких є засвоєння професійних знань, розвиток і виховання особистості.

Свідомість (consciousness) – вища форма психіки, яка полягає в суб’єктивному відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому їх плануванні і передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Система (від грец. systema – ціле, складене з частин) – це органічний взаємозв’язок елементів множини, які утворюють певну цілісність. У будь-якій системі кожний елемент має характерні властивості. Цілісність системи являє собою не просто суму, а діалектичне взаємопроникнення елементів структури.

Стійкість екосистеми – здатність протистояти антропогенним впли­вам без втрати основних властивостей.

Суб’єктність – результат наділення об’єктів та явищ світу здатністю здійснювати специфічні суб’єктні функції, у результаті чого вони відкриваються тому, хто сприймає, як суб’єкти.

Техногенез – процес зміни природного середовища під впливом технічної (головним чином промислової) діяльності людини.

Технологія безвідхідна промислова або сільськогосподарська тех­нологія, яка цілком виключає утворення відходів, що надходять у при­родне середовище. Передбачає мінімальні втрати природних ресурсів при виробництві.

Технологія ресурсозберігаюча – виробництво тих чи інших проду­ктів при найбільш раціональному використанні всіх видів ресурсів і енергії.

Техносфера – частина біосфери планети, змінена за рахунок техно­логічної діяльності людства.

Толерантність – здатність живих організмів витримувати ті чи інші впливи.

Трофічний рівень – група живих організмів в екосистемі, яка має однаковий тип живлення.

Умови виховання – сукупність педагогічних умов та загальних характеристик, що входять до їх складу.

Урбанізація – процес збільшення кількості міст, їх розміру або зро­стання чисельності населення, що проживає в містах.

Установка (purpose) – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби.

Установка в психології – зумовлений минулим досвідом стан готовності, схильність індивіда до певної активності або дії в певній ситуації. Явище установки відкрили німецькі психологи С. Екснер, а згодом і Л. Ланге (1888). Загальнопсихологічну теорію установки сформував грузинський психолог Д. Узнадзе й розробила грузинська психологічна школа. Установка виступає опосередкованою ланкою у взаємозв’язках потреб індивіда і середовища.

Фактор антропогенний – будь-які впливи людини на природне се­редовище і живі організми.

Фактор лімітуючий – той чи інший екологічний фактор, що обме­жує біопродукційний процес або чисельність популяції.

Фактори абіотичні – сукупність умов і ресурсів неорганічного се­редовища, що впливають на живі організми.

Фактори біотичні – сукупність впливів на живий організм з боку інших живих організмів.

Фітофаги – живі організми, що живляться рослинною їжею.

Фотосинтез – процес світлового живлення зелених рослин, у ході якого за рахунок сонячної енергії неорганічні речовини перетворю­ються в органічні.

Фунгіцид – хімічна речовина, яка використовується для придушення розвитку шкідливих грибів.

Цикл замкнений – технологічний процес, що передбачає повторне використання того чи іншого ресурсу, наприклад, води.

Червона книга – особливе видання, що містить перелік видів жи­вих організмів, яким загрожує знищення.

Шар озоновий – частина атмосфери планети, що містить підвище­ну кількість озону, здатного затримувати жорстке космічне випромі­нювання.

Якість природного середовища – ступінь відповідності природного середовища потребам людини та інших живих організмів.

 

Додаток 4



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; просмотров: 166; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.224.90.25 (0.051 с.)