Постава як засіб невербального спілкування

У процесі спілкування партнери можуть почерпнути корисну для себе інформацію, аналізуючи особливості постави та її динаміку. Постава може демонструвати внутрішню відкритість (повернутість голови і тіла у бік співрозмовника, нахилений тулуб уперед, вільні плечі) і внутрішню замкнутість (відхилення спини назад, схрещення рук на грудях, переплетення пальців); домінування (нависання над партнером, руки на плечі співбесідника) і залежність (погляд знизу, згорбленість); гармонію у спілкуванні (однакові постави тіла, зверненість їх назустріч одна одній, розслабленість м'язів) або протистояння (стиснуті кулаки, руки на паску, плечі спрямовані вперед).

Постава — звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння тощо; властива манера триматися.

За спостереженнями психологів, люди, які ходять швидко, розмахуючи руками, здебільшого готові негайно все зробити для досягнення своєї мети, а ті, які тримають руки в кишенях (навіть у теплу погоду), є переважно критичними і потайними, їм подобається тиснути на інших людей. Пригнічений внутрішній стан також виявляється у тому, що людина ходить, тримаючи руки в кишенях, тягнучи ноги і рідко дивлячись угору або у тому напрямку, куди йде.

Людина, яка при ходьбі тримає руки на стегнах, нагадує більше спринтера, ніж бігуна на далекі дистанції. Вона хоче досягти своєї мети найкоротшим шляхом і за найкоротший час, її раптові зблиски енергії змінюються періодами пасивності, коли ця особа планує наступний вирішальний крок.

Зайняті вирішенням проблем особи обирають медитативну позу, яку характеризують опущена голова, зчеплені за спиною руки. Хода у них дуже повільна, вони часто зупиняються, щоб щось штовхнути чи підняти, покрутити і знову викинути, начебто думаючи: «Подивимося на це з усіх боків».

Самовдоволені, дещо помпезні особистості ходять з високо піднятим підборіддям, енергійно махають руками, їх ноги наче дерев'яні. Так крокує лідер, який вважає, що його підлеглі мають йти позаду в прямому і переносному значенні.

Менеджер повинен стежити за власною поставою, уникати поз, які негативно сприймають співрозмовники, і виробити таку поставу, яка позитивно впливатиме на партнерів.

На ходу слід звертати серйозну увагу, оскільки вона краще всього відображає вихованість людини.

Хода повинна бути максимально природною. Слід уникати метушливої, дрібочучої, розгвинченої, човгаючої ходи, а також розвалькуватої, такої, що розгойдується, яка характерна для жінок повної статури. Щоб відвикати від широкої ходи, можна якийсь час походити у вузькій спідниці і туфлях на високому каблуці. Вчитеся ходити не дуже швидко і не дуже повільно.

Голову при ходьбі прагніть тримати високо, плечі розпрямте. Це автоматично примусить вас втягнути живіт, що також удосконалить ходу. Не робіть дуже широких кроків, прагніть не опускатися важко на всю ступню. Стопу ставте так, щоб п'ята і шкарпетка знаходилися майже на одній лінії у напрямі руху, шкарпетку можна небагато розвернути зовні.

Рухи рук повинні відповідати розміру і ритму кроку: не опускайте їх нерухомо уздовж тіла, але і не піднімайте дуже високо.

Коли ви сидите, прагніть не згинатися — це непривабливо і шкідливо. Не використовуйте як опору спинку стільця, дивана або власні зігнуті лікті. Не слід розставляти або витягати ноги далеко уперед, ховати їх під сидіння, дуже широко розсовувати коліна, похитувати ними, класти ногу на ногу або обхвачувати ними ніжки сидіння. Ноги можна поставити вертикально або схрестити їх у щиколоток, заклавши одну ступню за іншу, можна тримати їх разом, притиснувши коліна один до одного, а гомілки нахиливши в один бік.

Небажано сидіти в кріслі або на дивані «розвалившись», відкинувши голову на подушки, розгойдуватися на стільці, сидіти на самому краєчку стільця, крісла або дивана. На ручку крісла можна сісти тільки в будинку найближчих друзів. Це неприпустимо, якщо крісло займає малознайома вам людина.

Стоячи тримаєтеся, по можливості, прямо, не згорбившись, не вигинайте поясницю і не вип'ячуйте живіт, не упирайте руки в боки і не схрещуйте їх на грудях Можна спертися рукою об спинку крісла або знайти яку-небудь іншу опору.

Непривабливо виглядає людина, яка піднімається вгору по сходах важко, зігнувшись і широко розставляючи ноги. Набагато легше зберегти легкість дихання, якщо триматися прямо.