ТОП 10:

Додаткова навчальна література



1. Анцупов А.Я. Шепилов А.И. Конфликтология: Учеб.для вузов. –М.,1999. –551с.

2. Аристотель. Никомахова этика//Соч.: В 4 т. М., 1983. Т.

3. Андреева ГМ. Социальная психология. - 2-е изд. - Г., 1988.

4. Гриншпун И.Б. Введение в психологию. - Г., 1994.

5. Бергсон А. Два источника морали и религии. М. 1994

6. Берн Э. Игры, в которые играют люди.-Л.,1992.

7. Введение в биоэтику / Под ред. Б.Г. Юдина. М., 1998

8. Гусейнов А.А. Золотое правило нравственности. М., 1982.

9. Дробницкий О.Г. Проблемы нравственности. М., 1977.

10. Емышева Е., Мосягина О. Истоки делового этикета // Управление персоналом.- 1999.№3.-С.49 – 51.

11. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. –М,1990.

12. Карнеги Дейл. М.,1988.

13. Логинова А. Деловой этикет. Протокольные вопросы приема иностранной делегации // Управление персоналом. -№6.-С.52-57.

14. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента.- М.,1992.

15. Минченкова С. Одежда делового человека //Управление персоналом.-2000.-№2.-С.37-40.

16. Оссовская М. Рыцарь и буржуа: Исследования по истории.морали М., 1998.

17. О деловой этике и этикете.- М.,1994.

18. Попов Ю. Российское предпринимательство: проблемы формирования профессиональной этики // Вопр.теории и практики управления. – 1996.-№3

Самостійна робота

1. Історія етичних вчень (творчий наслідок Конфуція, Сократа, християнські, будийські, мусульманські традиційні вчення). 2. Вивчення наслідків Дейла Карнегі і спроба застосування його рекомендацій у сучасних умовах. 3.Національні особливості ділового спілкування. 4. Мода та стиль у житті сучасної ділової людини. Складання власного іміджу. 5. Реклама, її вади та недоліки з точки зору моральності. 6. Принципи організації ділових контактів із зарубіжними партнерами. 7. Ділові відносини із засобами масової інформації. 8. Імідж організації.      

 

Критерії оцінювання успішності засвоєння курсу

За результатами тестів та захисту самостійних робіт ви набираєте загальну кількість балів, що є показником вашого рейтингу із засвоєння матеріалу курсу.

Кількість балів:

90-100 ВІДМІННО (A) відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
83-89 ДОБРЕ (B) в загальному правильна робота з певною кількістю помилок
75-82 ДОБРЕ (C) в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок.
63-74 ЗАДОВІЛЬНО (D) непогано, але з певною кількістю значних недоліків
50-62 ЗАДОВІЛЬНО (E) непогано, але зі значною кількістю недоліків
21-49 НЕЗАДОВІЛЬНО (FX) потрібно попрацювати перед тим, як перескласти
0-20 НЕЗАДОВІЛЬНО (F) необхідна серйозна подальша робота. Обов’язковий повторний курс

Підсумкова атестація проводиться шляхом:

- проходження модульного тестового контролю (мах – 23 балів за один модульний контроль, 46 балів за два модульних контролі);

- захисту самостійних робіт - конспектів лекцій (3 бали за виконану самостійну роботу до розділу, мах –30 балів);

- захисту практичних занять (3 бали за одне заняття, максимальна кількість отриманих балів - 24 балів).

Кількість балів‚ необхідних для отримання заліку - 50, максимальна кількість отриманих балів - 100.

 

Ключові поняття курсу:

Етика, етикет, комунікація, золоте правило моральності, культура мовлення, культура слухання, вербальне спілкування, невербальне спілкування, мотивація, конфлікт.

ГЛОСАРІЙ

Авторитарний(директивний, вольовий) стиль керівництва (authoritative style of management) – базується на жорсткому способі управління, недопущені ініціативи, тотальному контролі.

 

Авторитет (authority) – загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організації у різних сферах суспільного життя, що ґрунтується на знаннях, високих моральних якостях, досвіді.

 

Адаптація (adaptation) – процес активного пристосування особистості або соціальної групи до соціального середовища.

 

Адміністративна етика (administrative ethics) – вивчає і розробляє моральні аспекти діяльності державних службовців і керівників.

 

Адресант(нім. — відправник) (автор, мовець)— джерело повідомлення; у міжособистісному спілкуванні — особа, яка ініціює комунікацію, кодує своє повідомлення вербальними і невербальними засобами і передає адресату (слухачеві, читачеві, аудиторії).

 

Адресат(нім. — отримувач) (слухач, читач, інтерпретатор, аудиторія)— кінцевий споживач повідомлення; у міжособистісному спілкуванні — особа, яка сприймає повідомлення і відповідно до своїх стратегій і конкретних ситуативних умов інтерпретує повідомлення адресанта.

 

Аксіальна(лат.— вісь) комунікація— комунікація, що спрямовує свої сигнали на окремого одержувача інформації (особу, групу).

 

Атракція(лат.— притягування) — виникнення при сприйманні індивіда індивідом взаємної привабливості, розуміння і прийняття один одного у взаємодії, коли не тільки узгоджуються дії, а й встановлюються позитивні взаємини.

 

Вербальне(лат. — слово) спілкування— усне, словесне спілкування, учасники якого обмінюються висловлюваннями щодо предмета спілкування.

 

Взаєморозуміння (mutual understanding) – це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій один одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів.

 

Вміння комунікативне— здатність планувати і реалізовувати комунікативний намір і комунікативну стратегію.

 

Група (group) – сукупність людей, об’єднаних загальними інтересами, професією, діяльністю та ін.

 

Груповий конфлікт (group conflict) – стан дезорганізації, порушення рівноваги в групі.

 

Девіації(лат.— дорога) у спілкуванні— різноманітні типи комунікативних невдач, помилок, обмовок, описок тощо, пов'язані з мовною та комунікативною компетенцією учасників спілкування.

 

Дискусія(лат— розглядаю, досліджую) — публічне обговорення певного спірного питання.

 

Демократичний стиль керівництва (democratic style of management) – стиль базується на колегіальності прийняття рішень, врахуванні думок і, по можливості, побажань підлеглих, передачі частини повноважень підлеглим; стиль заохочення, ініціативи.

 

Ділова бесіда (розмова) (business conversation (talk)) – це вид міжособистісного ділового, службового спілкування, що передбачає обмін інформацією, поглядами, думками і спрямований на вирішення певної проблеми.

 

Ділове спілкування (business communication) – спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.

 

Діловий етикет (business etiquette) – норми, які регулюють стиль роботи, манеру поведінки, спілкування при вирішенні ділових проблем.

 

Діловий лист (business letter) – документ, який використовується для зв’язку, передавання інформації на відстані між кореспондентами (юридичними або фізичними особами).

 

Діловий прийом(business official reception) – зібрання запрошених гостей на честь завершення переговорів, підписання контракту, запрошених гостей, ювілею і презентації фірми та ін.

 

Діловий протокол(business minutes) – регламентований порядок зустрічей і проводів делегацій, проведення бесід, переговорів і прийомів, ведення ділового листування, підписання договорів, угод та ін.

 

Діловодство (clerical work; office work) – сукупність операцій щодо створення, приймання, реєстрації, візування, підписання, затвердження, розмноження, передавання, відправлення, контролю, зберігання і знищення службової кореспонденції.

 

Динаміка конфлікту (dynamics of the conflict) – послідовна зміна стадій і етапів, які характеризують процес розгортання конфлікту від виникнення конфліктної ситуації і до її вирішення.

 

Довіра (trust) – морально-психологічна категорія, яка виявляє ставлення до дій іншої особи і до неї самої; ґрунтується на переконаності, що діє ця особа правильно, що їй притаманні сумлінність і чесність.

 

Докази (аргументи)— думки або положення, істинність яких уже перевірена, і які можуть підтвердити істинність тези.

 

Егоїзм (selfishness) – морально-психологічна риса особи; полягає в надмірній зосередженості на своєму “я”, замкненості у вузькому світі своєї індивідуальності.

 

Економічна етика (economical ethics) – розділ науки, визначає методи і форми досягнення етично виправданих економічних цілей.

 

Емоція(лат.— збуджую, хвилюю) — чуттєва реакція, що виникає у відповідь на зовнішні і внутрішні сигнали, які викликають зміни у фізіологічному стані організму.

 

Емпатія (empation) – уміння проникнути в переживання іншої людини, уміння співпереживати, співчувати.

 

Етика (ethics) (з грецьк. еthos – нрав, звичай, характер) –– система знань (наука) про мораль та моральність, їх сутність та історію розвитку, їх роль та місце в житті людини. Е. – система знань про добро та зло, їх актуалізацію в житті людини.

 

Етика ділових відносин(ethics of the business relations) – система знань про моральні аспекти ділових відносин.

 

Етикет (etiquette) (з франц. etiguette – встановлений порядок і форми обходження при дворах) – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших, форми звертання, манери, стиль одягу тощо). Це складова зовнішньої культури окремої людини і суспільства в цілому. Е. є певною формою церемоніалу, це мова символів.

 

Ефект(лат. — виконання, дія) ореолу(лат. аигеоіиз — золотий) — тенденція перебільшувати тим, хто сприймає, однорідність особистості співрозмовника, переносити сприятливе (несприятливе) враження про одну якість індивіда на всі інші.

 

Жести— свідомі чи несвідомі рухи людини, які сигналізують про її внутрішній емоційний стан.

 

Зовнішня культура— видимі, візуально сприйнятні елементи, що характеризують особистість.

 

Заохочення (incentive) – матеріальне або моральне стимулювання праці, діяльності людей.

 

Ідентифікація (identification) – уподібнення себе іншому.

 

Імідж (image) – враження, яке особистість або організація справляють на людей і яке фіксується в їх свідомості у формі певних емоційно забарвлених стереотипних уявлень.

 

Інцидент (incident)– вчинок (подія) в результаті активізації діяльності однієї із протиборчих сторін, який зачіпає інтереси іншої сторони, унаслідок чого може початися конфлікт.

 

Ідентифікація (лат. — тотожний) — процес ототожнення (уподібнення) себе з іншим індивідом або групою, основою якого є емоційний зв'язок; набуття, засвоєння цінностей, ролей, моральних якостей іншої людини, особливо батьків; копіювання суб'єктом думок, почуттів, дій іншої людини, яка є моделлю.

 

Індивідуальне діалогічне спілкування— спілкування двох людей, внаслідок якого виникають спільні позиції, думки, бачення проблем тощо.

 

Індивідуальність(лат.— неподільність) — сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.

 

Інтеракція(лат.— поміж, періодичність дії, скасування і асііо — дія, дозвіл) — процес організованих вербальних і невер-бальних взаємодій, які виникають під час спілкування.

 

Керівник— індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі (установі, фірмі та ін.).

 

Керівництво— здійснюваний індивідом чи колективним суб'єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації).

 

Кінесика (грец. — рух) наука яка вивчає засоби спілкування що виражають загальну моторику різних частин тіла («мова тіла»). До них належать міміка, жести, постави.

 

Колектив (staff) – соціальна група вищого рівня розвитку з певною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності і має складну динаміку формальних та неформальних стосунків. Діяльність членів К. визначається особистісно значимими і соціально визнаними цінностями.

 

Композиція(composition) (з лат. сomposition – складання, створення) – побудова виступу, співвідношення його окремих частин, відношення кожної окремої частини до виступу як єдиного цілого.

 

Комунікабельність (sociability) – риса особистості, здатність її до спілкування з іншими людьми, товариськість.

 

Комунікативна грамотність— сукупність комунікативних знань, умінь і навичок людини, які дають змогу їй ефективно спілкуватися в усній і писемній формах; знання законів, правил і засобів ефективної усної та писемної комунікації.

 

Комунікативний вплив— внутрішня комунікативна установка комунікатора стосовно себе і реципієнта, вербальні і невербальні особливості повідомлення, характеристики комунікативного простору спілкування, складові соціально-психологічного середовища.

 

Комунікативний процес— обмін інформацією між індивідами або їх групами, метою якого є точне й повне засвоєння повідомлень, що містять певну інформацію.

 

Комунікація(лат. — спілкуюсь із кимось) — смисловий та індивідуально-змістовий аспекти соціальної взаємодії; обмін інформацією у різноманітних процесах соціальної взаємодії.

 

Контролювання— процес визначення якості і коригування роботи підлеглих з метою забезпечення виконання планів і завдань, спрямованих на досягнення цілей організації.

 

Конфлікт(лат.— зіткнення) — зіткнення різноспря-мованих тенденцій у психіці окремої людини, у відносинах двох і більше людей або їх формальних і неформальних об'єднань, зумовлене розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах.

 

Конфліктна ситуація (conflict situation) – суперечні позиції сторін, прагнення до протилежних цілей, розбіжності в інтересах і бажаннях.

 

Культура спілкування(culture of communication) – це сума набутих людиною знань, вмінь та навичок спілкування, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

 

Культура управління (management culture) – комплексна узагальнена характеристика управлінської праці, що відображає її якісні ознаки і особливості. К. у. містить: сукупність знань, міру поглядів, морально-естетичні норми праці, ставлення до праці, навички організації праці, уміння володіти собою і розуміти людей, які працюють поряд.

 

Культура поведінки— сукупність форм поведінки людини у процесі спілкування, в яких виявляються певні моральні й естетичні норми.

 

Культура почуттів — рівень розвитку, уміння особистості керувати своїми психічними станами, емоційними ставленнями до навколишньої дійсності.

 

Культура спілкування— сукупність знань і вмінь, способів і навичок комунікативної взаємодії, а також пов'язаних з нею загальних для конкретного суспільства і конкретних ситуацій етико-психологічних принципів і норм.

 

Ліберальний (номінальний) стиль керівництва (liberal style of management) – базується на тому, що роль керівника при прийнятті рішень стає номінальною, вказівки не даються, керують підлеглі, діє принцип “своя людина”.

 

Лідер (leader) (від англ. leader – провідний, керівник) – особистість, що користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення про дії у важливих ситуаціях, бути організатором діяльності групи і регулювати відносини у групі.

 

Маніпулятор (manipulator) – людина, яка свідомо (тоді це цинізм) або несвідомо вдається до всіляких хитрощів, щоб контролювати ситуацію та досягти своєї мети.

 

Маніпуляція (manipulation) – комунікативний вплив, який веде до створення в іншої людини мотиваційних станів (почуттів, стереотипів), що спонукають його до поведінки, вигідної тому, хто на неї впливає.

 

Міжособистісне спілкування — процес предметної та інформаційної взаємодії між людьми, в якому формуються, конкретизуються, уточнюються і реалізуються їх міжособистісні відносини (взаємовплив, сприйняття одне одного тощо) та виявляються психологічні особливості комунікативного потенціалу кожного індивіда.

 

Міжособистісний вплив— процес і результат зміни одним індивідом поведінки, установок, намірів, уявлень, оцінок іншого індивіда.

 

Методи управління персоналом (staff management techniques) – сукупність прийомів чи операцій для впливу на колективи та окремих працівників, щоб скоординувати їхню діяльність у процесі функціонування організації (адміністративні, економічні та соціально-психологічні).

 

Міміка (expression) – рухи м’язів обличчя, одна із форм виявлення психічних станів людини (особливо емоційних – радість, сум, гнів тощо). М. посідає значне місце в процесі комунікації як додатковий засіб вираження та сприйняття емоційного стану людей, оскільки вона невіддільна від усього складу думок, дій, почуттів людини і є органічним виявом внутрішнього життя.

 

Моббінг (mobbing) – негативні дії (тиснення, переслідування) однієї або кількох людей, спрямовані проти іншої людини, в результаті чого людина, яку переслідують, відчуває себе ображеною і пригніченою.

 

Мова(language) – суспільно зумовлена система словесних знаків, яка слугує засобом спілкування в певному суспільстві.

 

Мовлення (speech) – процес спілкування засобами мови, мова в дії.

 

Мораль (moral) (з лат. moris – норов, звичай, характер) – теоретична сукупність поглядів на мораль та моральність, моральнісні відношення, якості, діяльність людини; це моральні принципи, норми і правила поведінки. М. визначає цінності людини, регулює її поведінку з точки зору принципового протиставлення добра та зла.

 

Моральна культура (moral culture) – частина існуючої в суспільстві культури, зміст якої включає вироблене віками загальнолюдське уявлення про добро, сумління, обов’язок і відповідну їм поведінку.

 

Моральність (morality) – поведінка, вчинки, якості, відношення, діяльність людини як результат безпосередньої реалізації моральних ідей, цінностей, принципів, норм і правил поведінки.

 

Морально-психологічний клімат (moral and psychological climate) – стійкий емоційно-моральний стан соціальної групи (колективу), що визначає настрій людей, їхнє ставлення один до одного, суспільну думку щодо найважливіших матеріальних і духовних цінностей.

 

Мотиваційне(лат.— рухаю) поле— сукупність створених керівником ситуаційних чинників, які спонукають виникнення у працівників мотивів до продуктивної діяльності.

 

Навіювання (cast) – це психологічний вплив однієї людини на іншу або на групу людей, що передбачає некритичне сприймання висловлених думок і волі. Воно є механізмом, який дає змогу вплинути на несвідоме: установки, емоційні реакції, очікування тощо. Виокремлюють такі види Н. на людину: 1) коли вона перебуває в активному стані; 2) під гіпнозом; 3) під час сну.

 

Наполегливість (persistence) – вольова риса, що полягає у здатності тривало, не знижуючи активності, домагатись поставленої мети, не зважаючи на труднощі та перешкоди.

 

Наслідування (imitation) – особлива форма поведінки людини, що полягає у відтворенні нею дій інших осіб. (Наслідування дітьми дорослих, наслідування дій наших кумирів).

 

Невербальне спілкування— обмін інформацією між людьми за допомогою немовних комунікативних елементів (жестів, міміки, виразу очей, постави та ін.), які разом із засобами мови забезпечують створення, передавання і сприйняття повідомлень.

Організаторські здібності (management abilities) – сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння організаторською діяльністю, її ефективного виконання.

 

Організація (organization) – стійка форма об’єднання людей або груп, пов’язаних спільною діяльністю (підприємство, комерційні та некомерційні установи та ін.)

 

Особистість (personality) – соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння індивідом суспільних форм свідомості і поведінки, суспільно-історичного досвіду людства. Особистістю ми стаємо під впливом суспільства, виховання, навчання, взаємодії, спілкування тощо. О. – ступінь привласнення людиною соціальної сутності. О. – соціальний індивід.

 

Переговори (negotiation) – це метод досягнення угоди шляхом ділового спілкування, коли обидві сторони мають як спільні, так і протилежні інтереси.

 

Переконання (persuasion) – це спосіб впливу, коли людина звертається до свідомості, почуттів і досвіду людини з тим, щоб сформувати у неї нові установки. Це такий вплив однієї людини на іншу або на групу людей, який діє на раціональне та емоційне в їх єдності, формує нові погляди, відносини.

 

Прийоми(receptions) – зібрання запрошених гостей, де гостям пропонують різні страви і створюють умови для спілкування і знайомства, відпочинку, ритуальних процесій і церемоній. Прийоми мають діловий характер і проводяться з метою поглиблення і розширення ділових контактів, продовження переговорів, здобуття нових партнерів, одержання необхідної інформації, презентації своєї продукції, реклами тощо.

 

Протокол(protocol) – це форма ієрархічного порядку, вияв гарних манер у стосунках між партнерами. Протокол є сукупністю правил поведінки, норм і традицій на офіційних та неофіційних зустрічах.

 

Професійна етика (professional ethics) – сукупність моральних норм, які визначають відношення людини до своєї професії і регулюють відношення людей в трудовій сфері.

 

Публічний виступ (public speech) – це усне монологічне висловлювання з метою вплинути на аудиторію.

 

Паблік рілейшнз(англ. - зв'язки з громадськістю) — управлінські дії зі встановлення і підтримання взаємовигідних відносин між організацією і громадськістю, від настроїв і міркувань якої залежить успіх чи неуспіх цієї організації.

 

Постава — звичне положення тіла людини під час сидіння, ходіння тощо; властива манера триматися.

 

Почуття— форма відображення дійсності, в якій виявляється стійке суб'єктивне ставлення людини до предметів, явищ, які вона пізнає і змінює.

Проксеміка (лат. — розташований близько) аспекти спілкування пов'язані з організацією простору між його учасниками

 

Психологічний вплив— застосування у міжособистісній взаємодії винятково психологічних засобів з метою впливу на стан, думки, почуття, дії іншої людини.

 

Резюме — короткий виклад суті доповіді, статті тощо; короткий висновок із сказаного, написаного або прочитаного.

 

Рефлексія(reflection) – у соціальній психології це механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи.

 

Риторика (art of the public-speaking) – теорія ораторського мистецтва.

 

Самонавіювання(selfcast) – свідоме саморегулювання, навіювання самому собі уявлень, почуттів, емоцій. Приклад: “Я вирішу ці проблеми. Я закінчу роботу. Я щасливий...”.

 

Службовий етикет (official etiquette) – сукупність найдоцільніших правил поведінки там, де відбувається професійна діяльність (на виробництві, в будь-якій організації).

 

Соціально-психологічний клімат (social and psychological climate) – рівень міжособистісних стосунків, що виявляється як сукупність психологічних умов, які сприяють або заважають продуктивній діяльності особистості у групі; домінуючий настрій, морально-психологічна атмосфера, у якій виявляється властиве для членів групи ставлення до загальної справи і один до одного. Істотним показником С.-п. к. є рівень згуртованості групи.

 

Спілкування (communication) – взаємодія людей, яка полягає в обміні інформацією, діями та встановленні взаєморозуміння.

 

Стиль управління(керівництва) (style of management) – стійка сукупність особистісних та соціально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва.

 

Стратегія спілкування(communication strategy) – це загальна схема дій (або загальний план досягнення мети). На відміну від способів і моделей спілкування вона описує не одну його сторону, а характеризує в єдності мотиваційну, змістовну і операційну.

 

Тактика спілкування (communication tactics) – це система дій, що використовується для реалізації стратегії.

 

Теза(грец. — положення, твердження) — думка або положення, істинність якої потрібно довести.

Упевненість(confidence) – психічний стан людини, коли в неї сумніви зведені до мінімуму або й зовсім відсутні. У. будується на знанні, тісно пов’язана з переконанням, однак переконання має цілком визначену практичну спрямованість, воно спонукає людину здійснити те, у чому вона впевнена.

 

Управління (management) – 1) галузь наукового знання, яка вивчає об’єктивні закономірності процесу управління; 2) сукупність взаємопов’язаних елементів (мети, функцій, організаційних структур управління, методів управління, кадрів управління та ін.) і підсистем управління, що взаємодіють між собою для досягнення головної мети діяльності організації; 3) свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності.

 

Фасцинація(англ. — зачарування) — спеціально організований вербальний вплив при передаванні інформації, спрямований на підвищення якості сприймання інформації шляхом впливу на емоційний стан і поведінку реципієнта.

 

Характер (character) – комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, до інших, до самої себе.

 

Цінності(values) – об’єкти, явища та їх властивості, абстрактні ідеї, які втілюють у собі узагальнені ідеали, виступаючи завдяки цьому еталоном належного.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-17; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.8.46 (0.028 с.)