Невербальні засоби спілкування як складова іміджу

Вербальне спілкування, яке здійснюється за допомогою усної і писемної мови, не вичерпує усього багатства обміну інформацією. Складні психологічні процеси, які є основою спілкування, реалізуються і за допомогою невербальних засобів (безсловесної «мови тіла») — жестів, міміки, постав тіла, через які передають стан, почуття, психологічні установки учасників взаємодії. Навіть предмети, які оточують людину, мають для співрозмовника певну інформаційну значущість.

Результати досліджень засвідчили, що інформативне послання однієї людини іншій на 7 % складається зі слів, на 38 % — з інтонацій і на 55 % — із жестів.

Невербальне спілкування здебільшого супроводжує і доповнює мову, по-своєму відображаючи зміст висловленого або сприйнятого. За твердженнями учених, приблизно 60—80 % інформації передається у безпосередньому спілкуванні невербальними засобами, які сприймаються різними сенсорними системами: зором, слухом, тактильними відчуттями тощо.

За спорідненими ознаками їх об'єднують у певні групи. Кінесичні (грец. кінезіз — рух) засоби спілкування виражають загальну моторику різних частин тіла («мова тіла»). До них належать міміка, жести, постави. Знання з цієї сфери допомагає уникнути непорозумінь у діловій взаємодії з іноетнічним партнером.

Проксемічні (лат. прокситиз — розташований близько) аспекти спілкування пов'язані з організацією простору між його учасниками. Як відомо, відстань між учасниками спілкування 0—45 см є інтимною; 45 см — 1,2 м — індивідуальною (розмова між рідними, друзями); 1,2 м — 3,6 м — товариською; 3,6 м і більше — публічною (спілкування лектора й аудиторії, артиста і глядачів).

Екстралінгвальні (лат. — поза, зовні і— мова) аспекти спілкування охоплюють позамовну сферу, в межах якої розвивається мова: просодичні (грец. ргозасіікоз — той, що стосується наголосу) — фонетичні характеристики мовлення (висота, інтенсивність тощо); у спілкуванні з приємним співрозмовником людина притишує звучання мови, надає їй м'яких, лагідних тонів, і навпаки — з неприємною людиною розмовляє «на підвищених тонах» з використанням різкого тембру голосу та пришвидшеного темпу мовлення; таксетичні (лат. — зачіпати, торкатися) — пов'язані з тактильними особливостями сприйняття; • передаючи, наприклад, конфіденційну інформацію, адресант намагається наблизитися до співрозмовника, покласти йому руку на плече або передпліччя; інколи передавання найважливішої інформації здійснюється так: партнери стоять напроти, потискуючи руки і дивлячись один одному в очі; ольфакторні (лат. — чути нюхом) — вплив на комунікацію запахів тіла, косметики. Попри суттєві зміни функції нюху людини в процесі її еволюційного розвитку, запахи теж суттєво впливають на сприйняття і передавання інформації при спілкуванні. Розмовляючи з людиною, яка користується «різкими» парфумами, співбесідник інстинктивно намагається відсторонитися від неї, а відповідно і від інформації, яку прагне передати ця людина; хронемічні (грец. — час) — вплив фактора часу на спілкування (очікування у приймальні, тривалість розмови тощо).

Систематизовану класифікацію таких аспектів, яка враховує різноманітні характеристики невербального спілкування, запропонував Флорій Бацевич

Таблиця 1

Класифікація невербальних засобів спілкування

Акустична	Оптична	Тактильно кінестезична	Ольфакторна	Темпо ральна
Екстра -лінгвістика	Просо дика	Кінесика	Проксе міка	Графеміка	Зовнішній вигляд	Такесика	Запахи	Хронеміка
- паузи; -кашель; зітхання - сміх; - плач	-темп мовлення; - тон; - тембр; - висота гучності - манера мовлення; -спосіб артику ляції (окання, акання,шепеля влення,	- міміка; - постави; - жести; - хода; - контакт очима	- відстань між мовцями; - дистанція; - вплив території; - вплив орієнтацій; - просторове розміщення співбе-	- почерк; - специфіка під-стріч-них і над-стріч-них знаків; - специфіка розміщення розділових знаків;	-фізіономіка; - тип і виміри тіла (ріст, форми черепа тощо); - одяг, його стиль; - прикраси; - зачіска; - кос-	- рукостискання; - поцілунки; - дотики; - погладжування; - поплескування	- запах тіла; - запах косметики	- час очікування початку спілкування; - час, проведений разом у спілкуванні; - час, протягом якого триває пові-
	«р кар-		сідни-	- сим-	мети-			домлен-
	таве») тощо		ків	воліка скорочення	ка; - предмети особистого вжитку			ня мовця; - час хезита-цїї

 

Невербальне спілкування дає змогу зробити певні висновки про особистісні якості співрозмовника (темперамент, самооцінку, соціальний статус, рівень культури), про стосунки учасників взаємодії (близькість чи віддаленість, рівноправність чи домінування), ставлення до розмови (бажана чи небажана, комфортна чи дискомфортна, цікава чи нецікава). Уміння розшифровувати такі сигнали під час спілкування допомагає оцінити ступінь достовірності інформації, поданої у словесній формі. Знання форм невербальної комунікації допомагає менеджеру в індивідуальному і груповому спілкуванні.