Об’єкти та методи аналізу національної економіки

 

Аналіз макроекономічних процесів повинен відповідати певним методологічним вимогам, до яких відносяться:

– систематичність – означає, що соціально-економічний стан країни аналізується щорічно, а також доповнюється аналізом напіврічних та квартальних підсумків;

– системність – означає підпорядкування рішень локальних завдань рішенням загальних проблем для всієї системи в цілому;

– комплексність – означає, що аналіз економіки на макрорівні охоплює всі фази розширеного відтворення, всі зв´язки і пропорції в економіці.

Методологічною особливістю аналізу економіки на макрорівні є оперування агрегованими економічними категоріями. За умов макроекономічного підходу розрізняють лише чотири суб’єкти і три ринки національної економіки.

Суб’єктами економіки виступають:

– домашні господарства;

– підприємства;

– держава;

– закордон.

Вони проявляють свою господарську діяльність на макроринках:

– товарному;

– ресурсному;

– фінансовому.

Такий високий рівень абстракції економічних досліджень призводить до часткової втрати інформації, що є очевидним недоліком макроекономічного агрегування. В той же час, саме завдяки агрегуванню полегшується виявлення суті найскладніших економічних процесів.

Основні макроекономічні зв’язки між суб’єктами і ринками представлені на рис. 1.1.

Розглянемо сутність і види економічної активності кожного суб’єкту національної економіки.

Домашні господарства охоплюють всіх постачальників ресурсів для підприємств і держави, а з іншого боку – всіх споживачів товарів і послуг.

Домашні господарства проявляють такі види економічної активності:

– створюють пропозицію факторів виробництва на ринку ресурсів;

– сплачують особисті податки до державного бюджету;

– споживають частку одержаного доходу на товарному ринку і формують споживчий попит;

– заощаджують частку одержаного доходу на фінансовому ринку, чим створюють потенційні можливості для кредитування підприємств і подальшого перетворення кредитів у інвестиції.

Підприємства – це ділові господарські одиниці, фірми, торгівля, транспорт, всі організаційні форми капіталу, що виробляють товари і послуги. Видами економічної активності підприємств є:

– формування попиту на фактори виробництва на ринку ресурсів;

– формування сукупної пропозиції товарів і послуг на товарному ринку;

– сплата податків до державного бюджету;

– формування попиту на кредити на фінансовому ринку;

– формування інвестиційного попиту на товарному ринку.

 

Держава охоплює всі бюджетні організації та установи. Держава займається виробництвом громадських благ, які надаються споживачам безкоштовно або на пільговій основі. Види економічної активності держави:

– надання громадських благ;

– закупівля товарів і послуг на товарному ринку (формування державного замовлення);

– формування попиту на фактори виробництва на ринку ресурсів;

– стягнення податків;

– надання трансфертів, дотацій, субсидій, субвенцій;

– інвестування за рахунок державного бюджету;

– вплив на пропозицію грошей на фінансовому ринку.

Держава суттєво впливає на процес кругообігу ресурсів, через державні закупки, податки і пропозицію грошей.

Закордон охоплює економічні суб’єкти, які розташовані за межами даної країни і мають з нею господарські зв’язки. Види економічної активності закордону такі:

– формування експорту-імпорту товарів і послуг на товарному ринку;

– формування експорту-імпорту капіталу на фінансовому ринку;

– здійснення валютних операцій.

Тепер розглянемо макроекономічні ринки.

Товарний ринок представлений сукупним товаром і сукупними послугами. На товарному ринку формується сукупний попит і сукупна пропозиція; визначається рівновага, яка може бути досягнута за умов різних рівнів економічної активності; здійснюються структурні зрушення, які впливають на рівень ефективності функціонування всієї економічної системи; розгортаються конкурентна боротьба або процеси монополізації.

Ресурсний ринок взагалі є ринком факторів виробництва, до яких належать праця, земля, капітал і підприємництво.

Отже, на ринку праці формується пропозиція робочої сили з боку домашніх господарств, попит на робочу силу – з боку підприємств і держави. Важливим індикатором стану ринку праці є рівень безробіття; аналізуються також структура зайнятих та безробітних по галузям, регіонам, рівні кваліфікації, міграційні процеси.

Фінансовий ринок охоплює грошово-кредитний, фондовий та валютний ринки. На грошово-кредитному ринку формується пропозиція грошей і попит на них, визначається процентна ставка, попит на кредити для інвестування. На фондовому ринку формується попит і пропозиція цінних паперів, визначаються біржові індекси, а також обсяг продажу цінних паперів. На валютному ринку формуються попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.

Існують три види аналізу: статичний, порівняльної статики і динамічний. Вони відрізняються врахуванням фактора часу при економічних дослідженнях. При статичному аналізі фіксуються значення ендогенних параметрів на певний час. При порівняльній статиці визначаються ендогенні параметри в різні моменти часу, але не аналізується процес переходу від одного рівноважного стану до іншого. При динамічному аналізі екзогенні та ендогенні чинники розглядаються як функції часу, досліджується процес переходу економіки від одного стану рівноваги до іншого, виявляються також причини можливого неповернення економіки в стан рівноваги після екзогенного шоку.

Методика – це сукупність способів, прийомів вивчення економічних явищ і процесів.

Методи наукового дослідження можна об’єднати у три групи:

1. Методи емпіричного дослідження.

2. Методи емпірико-теоретичного дослідження.

3. Методи теоретичного дослідження.

Конкретним виразом загальнонаукових методів є методи економічного аналізу. Основні з них:

– екстраполяції;

– кореляції;

– факторний;

– балансовий;

– математичного моделювання;

– експертних оцінок;

– комп’ютерної обробки статистичних даних.

• Екстраполяція – це метод статистичного аналізу, який дозволяє переносити тенденції та зв’язки, що склалися у минулому, на поточний період та на перспективу. Протилежною дією є інтерполяція, коли виявлені тенденції та зв’язки досліджуваного періоду переносяться на минулий період, в якому ці тенденції з певних причин неможливо проаналізувати.

· Кореляційний аналіз – це сукупність методів математичної статистики, які дозволяють встановити тісноту нефункціональних (випадкових) зв’язків між різними показниками.

· Факторний аналіз дозволяє виявити фактори, які впливають на досліджувані процеси та явища, визначити окремі, найбільш впливові фактори.

· Балансовий метод є найбільш доцільним для виявлення і підтримки певних кількісних зв’язків в економіці. Його сутність полягає у конкретизації економічних процесів та їх співставленні. Балансовий метод спирається на систему балансів, кожний з яких взаємопов´язує дві групи показників – ресурсів, з виявленням їх джерел, та потреб за економічними формами використання. Отже, балансовий метод дозволяє проаналізувати наскільки потреби економіки забезпечуються її можливостями.

· Метод економіко-математичного моделювання спирається на систему моделей: макроекономічних, галузевих, регіональних, моделей мікрорівня.

В аналізі макроекономічних процесів можуть застосовуватись економіко-математичні моделі типу:

– виробничої функції;

– економетричні моделі;

– відтворювальні моделі;

– міжгалузеві статичні та динамічні моделі.