Основні етапи розвитку соціологічної думки в Україні 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Основні етапи розвитку соціологічної думки в Україні



Соціологічна думка в Україні розвивається як частина світової соціологічної думки. В розвитку соціологічної думки в Україні можна виділити три основні етапи: перший – з кінця 70-х рр. ХІХ ст. до 1918 р.; другий – з 1918 р. до кінця 80-х рр. ХХ ст. і третій – з кінця 80-х рр. ХХ ст. до наших днів.

Перший етап пов’язаний насамперед з діяльністю т. зв. “Женевського гуртка”, таких видатних вчених, як Михайло Грушевський (1866-1934), Михайло Туган-Барановський (1865-1919), Богдан Кістяківський (1868-1920). Для цього етапу характерним є те, що українська соціологія перебуває під впливом західної соціологічної думки, а також те, що українські вчені не були фаховими соціологами і займалися соціологічною наукою принагідно, в руслі своїх філософських, історичних, правових чи економічних досліджень, досліджуючи тільки окремі проблеми суспільного життя. Жоден з українських вчених в той час не створив власної цілісної теорії

Представники “Женевського гуртка” (Михайло Драгоманов, Сергій Подолинський та ін.), який називався так тому, що його учасники об’єдналися навколо українського часопису “Громада”, який вони видавали у Женеві в 1878-1882 рр., виступали популяризаторами творів європейських соціологів. Михайло Драгоманов одним із перших не лише в українській, але й у російській суспільно-політичній думці в теоретичному плані і в розробці політичної стратегії сформулював основні ідеали розвитку громадянського суспільства. В його розумінні суспільство мало складатися з вільних, економічно і соціально забезпечених індивідів, діяти на основі громадської ініціативи і асоціації, поєднання приватних і колективних інтересів та розв’язання суперечностей між ними на засадах взаємоповаги, діалогу та компромісів, пошуку суспільних цілей та завдань.

Сергій Подолинський – автор першої праці української праці соціологічного характеру – “Ремесла і хвабрики на Україні” (Женева, 1880).

Михайло Грушевський захопився соціологією перебуваючи в Парижі, куди його запросили в 1903 р. прочитати лекції з історії України. В 1919 р. він заснував у Відні Український соціологічний інститут. Як професор Інституту викладав курс генетичної соціології і підготував свою основну соціологічну працю “Початки громадянства (генетична соціологія)”. Вважав, що основною рушійною силою еволюції є протиборство індивідуалістичних та колективістських тенденцій, критикував марксистську теорію за її претензії на універсальність і однобічне бачення джерела еволюції тільки в зміні економічних відносин. Наполягав, що дію усіх факторів соціального розвитку врахувати неможливо тому, що всі вони є опосередковані впливом свідомої людської волі на суспільний процес.

Богдан Кістяківський за українофільство був вигнаний з чернігівської гімназії, київського та харківського університетів. У 1895 р. виїхав за кордон. Вчився у Берлінському університеті під керівництвом відомого соціолога Г. Зіммеля. Вважав, що автоматичне перенесення природничо-наукового мислення в соціологію не дозволяє пізнати особливості соціального світу. Виступав з аналізом моральної оцінки соціальних явищ, заперечуючи класову доктрину марксизму. Велику роль у суспільстві відводив елементам культури, які в стабільній спільноті перетворюють владу в і усі її атрибути в елементи суспільної свідомості. Якщо ж цього не відбувається, то в суспільстві переважає правовий нігілізм, який приводить до соціальних збурень.

Другий етап розвитку української соціології охоплює період від листопада 1918 р. до поч. 90-х рр. ХХ ст. В листопаді 1918 р. відбулося академічне оформлення української соціології: була створена Всеукраїнська академія наук у структурі якої діяла кафедра соціології (керівник – Богдан Кістяківський).Початок 90-х рр. ХХ ст. – час занепаду Радянського Союзу і початок якісно нового етапу у розвитку українського суспільства. В рамках цього періоду вирізняються дві течії в українській соціологічній науці – соціологія в УРСР і українська соціологія в еміграції.

В УРСР у 20-і рр. відбувається інституціоналізація соціології, набуття нею статусу соціального інституту. Поряд з уже згаданою кафедрою соціології в рамках ВУАН, Михайлом Грушевським, після його повернення в УРСР у 1924 р. було відкрито секцію методології і соціології при науково-дослідній кафедрі історії України. Функції соціологічного інституту фактично виконувала утворена наприкінці 1925 р. “Асоціація культурно-історичного досліду”. З кінця 20-х – поч.30-х рр. в УРСР торжествує тоталітарний режим, марксизм остаточно утверджується як ідеологічна основа суспільства. Це привело до розгрому соціології і її повного занепаду в УРСР. Соціологічні дослідження, що спираються на точні факти, були непотрібні тоталітарному режимові, оскільки вступали в суперечність із пропагандою т. зв. “завоювань соціалізму”. Соціологічні установи ліквідовуються. багато українських вчених винищили фізично, були перервані будь-які зв’язки із світовою соціологічною наукою. До 1990 р. в Україні не було жодної окремої соціологічної установи, жодного факультету соціології в університетах. У тоталітарній державі соціологія своєю науковою об'’ктивністю та здатністю до обгрунтованих прогнозів суперечила ідеології, управлінському волюнтаризму та бюрократичному суб’єктивізму.

Українська соціологія в еміграції диспонувала достатньо значною кількістю відомих вчених та наукових інституцій. У міжвоєнний період головними центрами української соціологічної думки в еміграції виступали Український соціологічний інститут у Відні, заснований М. Грушевським, Український науковий інститут в Берліні. Але головним центром української емігрантської науки у 30-х рр. була Чехословаччина. Тут знаходилися такі наукові осередки, як Український вільний університет (на кафедрі соціології працювали О. Ейхельман, В. Старосольський, В. Доманицький) та Український інститут громадознавства у Празі (М. Шаповал, В. Петрів), Українська господарська академія в Подєбрадах (О.-І. Бочковський).

Після Другої світової війни наукові центри української еміграції перемістилися за океан – у США і Канаду. Ссоціологічні студії в еміграції у цей час не проводилися планово. Не існує соціологічної інституції, ані спеціального соціологічного видання, які би об’єднували українських соціологів у діаспорі.

Третій етап у розвитку української соціології починається з часу проголошення України самостійною державою. Це час рішучого поступу та визнання соціології важливою фундаментально-прикладною наукою з конструктивним світоглядним потенціалом. У!993 р. Міністерство освіти України надало соціології статус базової навчальної дисципліни, тобто обов’язкової для викладання і сьогодні в Україні немає ВНЗ, у якому би студенти не вивчали цю науку. Створено десятки науково-дослідних та комерційних закладів, що забезпечують зрослу потребу суспільства в соціологічній інформації (Соцінформ, “Українська перспектива”, Соціс-Геллап та ін.).

 

Література:

1. Американская социологическая мысль/Р. Мертон, Дж. Мид, Т. Парсонс и др. М.: Изд-во МГУ, 1994.

2. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. М., 1993.

3. Беккер Г., Босков А. Современная социологическая теория. М., 1961.

4. Вебер М. Избранные произведения. М., 1990.

5. Вебер М. Избранное. Образ общества. М., 1994.

6. Дюркгейм Э. Метод социологии. Киев, 1809.

7. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд. М., 1994.

8. Дюркгейм Э. Социология. М., 1995.

9. Громов И., Мацкевич А., Семенов В. Западная социология. С.Пб., 1997.

10. Ионин Л. Г. Понимающая социология. М.: Наука, 1978.

11. Конт О. Курс положительной философии в шести томах. СПб., 1899-1901, тт. 1-6.

12. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1975.

13. Родоначальники позитивизма. Сборник статей. Вып. IV. СПб., 1912.

14. Социальная философия. Хрестоматия. Ч. 1. М.: Высшая школа, 1994.

15. Современная западная социология. Словарь. М., 1990.

16. Сорокин П. Человек. Прогресс. Общество. М.: Высшая школа, 1992.

17. Спенсер Г. Социология как предмет изучения. СПб., 1890.

18. Тексты по истории социологии XIX—XX веков. Хрестоматия. М., 1994.

19. Тернер Дж. Структура социологической теории. М.: Прогресс, 1986.

20. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Вип. 1-6. – Львів, 1996.

 

Контрольні питання:

1. Чим соціологічні уявлення О.Конта відрізнялися від поглядів його попередників?

2. Охарактеризуйте контівське тлумачення терміну „позитивний”.

3. Що таке „соціальна динаміка” і „соціальна статистика” за О. Контом?

4. З якими факторами О.Конт пов’язував розвиток людства?

5. Які Ви знаєте стадії суспільного розвитку за О.Контом?

6. Розкрийте сутність органістичного еволюціонізму за Г.Спенсером.

7. Що об’єднує і відрізняє, згідно з уявленнями Г.Спенсера, біологічні та соціальні системи?

8. Чим відрізняються погляди на конфлікт творців теорії „соціального дарвінізму” Л.Гумловича та А.Смола?

9. Чому расово-антропологічна теорія була настільки популярною в ХІХ - на початку ХХ ст.?

10. У чому, на ваш погляд, обмеженість географічного детермінізму?

11. Що таке „соціогенія”, згідно з уявленнями Л.Уорда?

12. Чим соціальна реальність відрізняється від природної, згідно з уявленнями Л.Уорда?

13. Що таке „натовп” за Г.Лебоном?

14. Назвіть характерні риси натовпу за Г.Лебоном.

15. Як оцінював перспективи соціалізму Г.Лебон?

16. Розкрийте сутність теорії наслідування Г.Тарда.

17. Порівняйте теорії натовпу Г.Лебона і Г.Тарда.

18. Що лежить в основі соціальної дії, згідно з уявленнями У.Мак-Дугала?

19. Яка відмінність між натуралістичним і психологічним напрямами у соціології?

20. Що собою представляє соціологізм як напрям соціології?

21. Яка відмінність між поглядами Е.Дюркгейма та М.Вебера на предмет соціології?

22. У чому полягає сутність ідеї Бога за Е.Дюркгеймом?

23. У чому сутність розуміючої соціології М.Вебера?

24. Розкрийте сутність праці М.Вебера “Протестантська етика і дух капіталізму”.

25. Як співвідносяться веберівські поняття “оцінки” і “ставлення до цінностей”?

26. Які існують види панування за М.Вебером?

27. Дайте характеристику веберівському розумінню релігії.

28. Що таке соціально-економічна формація у марксизмі?

29. Виходячи з марксистських засад, поясність розвиток людства.

30. Чим різниться веберівське і паретівське трактування соціальної дії?

31.Розкрийте сутність концепції “циркулювання еліт В.Парето

 

 

Факультет, на якому читається дисципліна На всіх факультетах
Спеціальність На всіх спеціальностях
Спеціалізація На всіх спеціалізаціях
Курс 1, 3
Кафедра Кафедра історії і політології
Викладачі, що читають дисципліну Кухар В. М., Сова А.О.
Назва дисципліни Соціологія
Тема СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА
Вид матеріалів: Конспект лекцій
Назва файлу Sociologia 4

 


Лекція 4

СУСПІЛЬСТВО ЯК СИСТЕМА

 

План

1. Поняття і структура суспільства

2. Теорії походження суспільства.

3. Соціальний прогрес.

3. Типологія і еволюція суспільств.

 

 

Людина – соціальне явище. Поведінка людини визначається не біологічно (інстинктом), а під впливом інших людей, визначається певним типом культури.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 393; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.80.131.164 (0.033 с.)