Структурні елементи культури

Культура поділяється на “духовну”, або, як її ще називають “нематеріальну” (норми, цінності, зразки поведінки, вірування, мова) та “матеріальну” (знаряддя праці, архітектура, одяг, зброя і т. ін.).

Нематеріальна культура

Знання і переконання – погляди людей стосовно того, яким є світ. Це є важливою частиною нашого культурного спадку.

Термін “ знання” вживається щодо тих понять, які спираються на висновках, котрі походять з емпіричного досвіду (напр.: Земля – куляста, атом складається з ядра і електронів і т. ін.). Переконання – погляди, які не грунтуються на наукових фактах у такій мірі, що вони визнаються усіма як безумовно правдиві (напр., існують різні думки щодо корисності або шкідливості для суспільства смертної кари, щодо того чи можна дозволяти аборти, чи існує життя після смерті і т. ін.).

Вартості

Це предмети і явища, важливі для культури, духовного життя якогось народу, суспільства, це загальновизнані переконання щодо цілей до яких соціальна спільнота (і кожен її член) повинні прагнути, якими вони керуються у своєму повсякденному житті. Інакше кажучи, це абстрактні поняття, які вказують на те, що суспільство вважає добрим, правильним і порядним. Вони не тільки фіксують певні переконання з приводу мети життя, але й визначають шляхи та засоби якими її можна реалізувати.

У вартостях різних культур виділяються різні домінанти. Наприклад, 10 заповідей Божих – для християнської культури; аскетизм, самозречення, медитація – для Буддизму.

Коли відомого медіа-магната Теда Тернера запитали у чому сенс життя, той відповів одним словом: “Експансія!”. Навряд чи з такою точкою зору міг би погодитися переконаний буддист або конфуціанець.

Вартості не є статичними: вони змінюються з плином часу. Наприклад, дослідження показують, що в останні десятиліття студентська молодь розглядає свою освіту переважно не як спосіб самовдосконалення, а прагматичніше, передусім як спосіб опанування шляху до здобуття певного життєвого достатку і благополуччя.

Норми

(з латин. norma – правило, взірець) – засоби соціальної регуляції поведінки індивідів і груп. В нормативній структурі виділяють звичаї, моральні норми і закони.

Звичаї – традиційний тип поведінки. закріплений колективними звичками. Якщо звички є повсякденною стороною соціальної дійсності, то звичаї вказують на більш загальний її аспект. Прокидатись о 7-ій ранку – звичка, а зустрічати Новий рік, подавати руку при зустрічі, або одягатися певним чином при різних оказіях – звичаї. Звичаї часто є справою смаку і якщо хтось не дотримується звичаїв – його вважатимуть ексцентричною особою чи оригіналом, але не небезпечною чи злою людиною (можна пофарбувати волосся в ультрафіолетовий колір чи піти грати футбол в капелюсі).До порушників застосовуються неформальні санкції – несхвалення, ізоляція, заперечення.

Моральні норми – сукупність культурних норм, які отримали ідейне обгрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, справедливості і т. ін. Mores – в Стародавньому Римі так називалися найбільш шановані, священні звичаї.

Л. Толстой розрізняв три види моральності: - моральність дикунства (моральним є те, що служить моєму “Я”); - моральність варварства (моральним є те, що приносить користь моєму оточенню); - моральність загальнолюдська (моральним є те, що є корисним для всього людства).

Аморально ображати слабших, бити жінок, знущатися над інвалідами. Але в Спарті вважалося цілком моральним скинути в урвище слабку дитину. Таким чином, що є моральним, а що – ні – вибирає саме суспільство. Цей відбір триває постійно. Наприклад, зараз у багатьох країнах точаться дискусії стосовно того, чи може бути дозволена евтаназія – добровільна смерть як визволення від невиліковної і болісної хвороби. Людство не готове до вирішення цієї моральної проблеми.

Вперше евтаназія на державному рівні була легалізована нацистами в Німеччині. А вже у в 1939 році Гітлер підписав таємний указ згідно якому евтаназії належало піддати всі “форми життя, котрі негідні життя”: божевільних, невиліковних сифілітиків, деформованих немовлят, сенильних старих і т. ін. Було створено шість евтаназійних центрів у котрих протягом двох років було знищено за різними даними від 100 до 275 тис. осіб. Протести католицької церкви змусили нацистів припинити цю практику.

В 1993 р. евтаназію дозволили в Нідерландах. а в 1997р. – а американському штаті Орегон.

Закони – нормативні акти, прийняті вищим органом державної влади в установленому конституцією порядку. Вони є вищим різновидом соціальних і культурних норм і вимагають безумовного підпорядкування.

Розрізняють два види законів: звичаєве право, яке становить сукупність неписаних правил поведінки і переважає у доіндустріальному суспільстві і юридичні закони, закріплені конституцією.

Мова як елемент культури

Мова – головний засіб людського спілкування. Саме завдяки їй спільнота згуртовується, нагромаджує і передає культурні надбання, соціалізує своїх членів.Мова – фундамент культури. Адже тільки за її допомогою ми фіксуємоі передаємо знання, норми, моделі поведінки.

Вчені припускають, що 5 тис. років тому існувало близько 10-15 тис. мов, сьогодні, за даними американської неурядової організації World Watch Institute, їх відомо близько 6800, причому понад половину – мертві мови, або приречені на загибель і до 2100 року, за прогнозами цієї ж організації, їх залишиться не більше 3000. Більш як половина існуючих сьогодні мов використовують лише у восьми країнах: Папуа Новій Гвінеї, Індії, Індонезії, Нігерії, Камеруні, Австралії, Бразилії та Мексиці. Цікавим є й той факт, що 22 мовами сьогодні користується 75% людства, а 7 мовами – 50%.

Характерно, що незважаючи на “вимирання” певних мов, паралельно існує й зворотній процес. Так, наприклад, свого часу відроджено було іврит, яким сьогодні користуються близько 5 млн. ізраїльтян. Мексиканці намагаються повернути в широкий ужиток мову майя, а в Новій Зеландії корінні жителі відроджують мову маорі.

Гіпотеза мовного релятивізму. Автор – Едвард Сапір (Sapir Ed. The Status of Linguistics as a Science.1929.). На думку прихильників цієї гіпотези, мова кожного суспільства скеровує увагу його членів на певні аспекти світу, оминаючи інші. Наприклад, у мові ескімосів існує понад 60 слів для окреслення снігу, у мові скотарського народу зулусів, головним багатством і основою господарства яких є худоба, існує близько 100 слів для назв різних мастей корів, в арабській мові існує понад 6000 слів для позначення верблюда, частин його тіла, а також спорядження.

Важливим моментом цієї гіпотези є її посилена увага до граматичної структури мови. Наприклад, у деяких неєвропейських мовах, зокрема, китайській, немає відмінності між підметом і присудком. Діючий = дії, а дія = діючому. Іншими словами, діяч є невіддільний від дії. Можливо саме в цьому загадка азіатського колективізму?

(Ті самі слова можуть по-різному інтерпретуватися, в них може бути різний смисловий відтінок. Наприклад, в ХІХ ст. в Росії слово “приколіст” означало “нахлібник”, “приживал”).

Соціологи, які досліджували типи кар’єри в Англії і США (дуже близьких країнах як за мовою, так і за культурою), з’ясували, що в ті самі мовні коди, котрі описують кар’єру людини в Англії вкладався зміст “викликати довіру, добитися визнання від керівника”, а в США – це результат власних зусиль.

Однак більшість вчених вважає, що мовний релятивізм не є жорстко програмуючим. Він схиляє до сприйняття світу у певний спосіб, але не може перешкодити в спостереженню і сприйняттю інших аспектів реальності, розвитку інших способів мислення (тобто, лижники, наприклад, якщо їм потрібно, навчаться розрізняти не менше видів снігу, ніж ескімоси).

 

Культурна розмаїтість.

Форми культури відрізняються у різних суспільствах, але також і у рамках одного суспільства.