Соціологія і здоровий глузд.

На відміну від таких наук, як фізика, хімія чи біологія, соціологія оперує поняттями, які є цілком зрозумілі, очевидні і постійно вживані у повсякденному житті. Більшість людей вважає себе за експертів із соціальних проблем, таких як злочинність, сімейні проблеми, взаємини різних суспільних груп і т. ін. Разом з тим, практика показує, що у багатьох випадках підхід до пояснення і розв’язання певних соціальних проблем з позицій побутових уявлень про соціальну дійсність т. зв. “здорового глузду” є неправильним. Насправді „здоровий глузд” є переобтяжений забобонами і хибними стереотипами, що часто призводить до неправильного розуміння соціальних явищ. У зв’язку з цим, важливо відділити побутове знання, часто помилкове і неповне, від наукового знання.

Наприклад, в 1949 р. Американський історик Артур Шлезінгер - молодший так відреагував на результати досліджень в середовищі американських солдатів під час Другої світової вйни, які були опубліковані у двотомній книзі «The American Soldier»: «Це нудна демонстрація знань, очевидних кожній тверезо мислячій людині». Тоді інший рецензент цієї ж книги, Поль Лазерсфельд, запропонував з цієї книги декілька прикладів із власною інтерпретацією:

¨ У солдатів із вищим рівнем освіти було більше проблем із адаптацією, ніж у малоосвічених (Інтелектуали менш підготовлені до військових стресів, ніж люди, виховані вулицею);

¨ Білі рядові більше прагнули отримати наступне військове звання, ніж чорні (далися взнаки довгі роки гноблення);

¨ Чорношкірі - південці вважали за краще перебувати у підпорядкуванні офіцерів з Півдня, а не з Півночі (Офіцери з Півдня – досвідченіші в поведінці з чорношкірими);

¨ Чим довше продовжувалися бої, тим більше солдати прагнули повернутися додому до закінчення війни (Солдати знали, що під час боїв вони піддаються великій небезпеці).

І потому Лазерсфельд продовжив свою думку так: «Кожне з наведених мною тверджень, які прекрасно узгоджуються із здоровим глуздом, є прямо протилежне тому, що було виявлено насправді».

І справа не у тому, що “здоровий глузд” завжди заводить в оману і соціологія перебуває в конфлікті зі здоровим глуздом. Зовсім ні. Просто соціологія є наукою. Вона не сприймає твердження “на віру”, не покладається на інтуїтивні відчуття суб’єктів, їх життєвий досвід, фантазії, чутки, а вивчає суспільство шляхом строгого аналізу фактів і наукових узагальнень. Головною ознакою, яка характеризує науковий підхід пізнання дійсності є та, що воно (наукове пізнання) грунтується на фактах, які можуть бути перевірені. Тобто доказом є конкретні результати фактичних спостережень, які можуть бути перевірені (виміряні, пораховані, побачені, перевірені на точність) іншими дослідниками. Сьогодні знання, яке грунтується на доказах, стало звичним, але ще декілька століть тому середньовічі схоласти могли дискутувати про те, скільки ангелів поміщається на кінчику голки.

Кожен науковий висновок є результатом оптимальної інтерпретації усіх доступних на даний момент доказів. Нові докази можуть примусити учених переглянути попередні висновки і навіть повністю відмовитися від них на користь нових. Тобто процес наукового пізнання є нескінченним і абсолютної істини не може бути досягнуто. Усі наукові істини відповідають певному етапу розвитку людської думки, тому вони вимагають постійного перегляду у світлі нових доказів.

Дослідницька діяльність є неможливою без використання певних методів. Метод – (з грецької, methodos – букв. «шлях до чого-небудь») це спосіб, сукупність прийомів і процедур практичного і теоретичного пізнання дійсності, технологічний принцип вивчення об'єкта. Методи – це правила за якими здійснюється дослідницька діяльність, вони мусять бути стандартними й однозначними; якщо немає стандартизації й однозначності – немає правил, а немає правил – немає методу; немає методу – немає логіки.

Методи соціології

У соціологічних дослідженнях розрізняють методи теоретичні й емпіричні (практичні).

а) Теоретичні методи

Їх ще називають загальнонауковими, оскільки ними послуговуються усі без винятку наукові дисципліни: і хімія, і математика, і фізика, і астрономія, історія та ін. Вони включають у себе основні процедури логіки, вимоги до обгрунтування знання, правила виведення висновків і т. ін.

До теоретичних методів, наприклад, можна віднести наступні:

абстрагування – сходження від конкретного до абстрактного, від емпіричного до теоретичного, конструювання ідеальних об`єктів;

системно-структурний метод – розгляд об’єкта пізнання як системи, що складається зі структурних елементів з визначеними функціями;

порівняльний (компаративний) – встановлення подібності на підставі конкретних фактів;

типологічний – групування фактів у якісно визначені типи на підставі властивих їм спільних ознак) та ін.

б) Емпіричні (практичні) Саме вони складають науковий аппарат для вивчення конкретних соціальних подій і фактів.

При зборі первинних даних використовують чотири основних методи, кожен з яких має по два основних різновиди:

Опитування (анкетування та інтерв`ювання),

Аналіз документів (якісний і кількісний (контент-аналіз),

Спостереження (невключене і включене),

Експеримент (контрольований і неконтрольований).

Охарактеризуємо емпіричні методи трохи детальніше:

Опитування

Анкетування. Анкета (фр. enguete – розслідування) – впорядкований за змістом і формою набір питань та висловлювань, втілених у вигляді питального листка чи багатосторінкового опитувальника. Анкетою не можна назвати будь-який перелік запитань. Так, запитання журналіста не вважаються анкетою, попри те, що вони є і послідовні, і логічні. Анкета мусить бути звернена до багатьох людей, яких опитують стандартно. Логіка побудови питань в анкеті відповідає цілям дослідження і націлена на отримання тільки такої інформації, яка перевіряє певні гіпотези.

Анкетування буває суцільним (напр. перепис населення – треба відзначити, що це дуже дорогий захід) і вибірковим. Вибірка має максимально точно відображати всі основні параметри тієї соціальної групи, яка вивчається вченими. Наприклад, Інститут Геллапа у США регулярно опитує 1,5 – 2 тис. осіб, отримуючи досить достовірні дані про все населення країни – 240 млн. американців. Ці 1,5 – 2 тис. опитаних осіб підбираються таким чином, щоб вони якомога точніше у пропорційному відношенні відображали населення країни Тобто, якщо в країні 50% становлять жінки і 50% -- чоловіки, з них, скажімо 30% пенсіонери, а 15% -- жителі сіл, то вибірка повинна максимально точно відповідати цим даним. І чим більше вибірка відповідатиме структурі досліджуваної групи, тим точнішою, або, інакше кажучи, репрезентативнішою вона буде.

Про значення репрезентативності вибірки свідчить такий приклад, який уже став хрестоматійним. Перед президентськими виборами 1931 року американський літературний журнал провів опитування, щоб з’ясувати, хто із кандидатів переможе на президентських виборах – Рузвельт чи Лендон. Журнал розіслав 10 млн. анкет. При цьому адреси були взяті із телефонних книг. Али організатори анкетування не врахували, що наявність телефона передбачає приналежність до певного соціального прошарку домовласників. А це породжує певний тип соціальних очікувань. В результаті, здійснивши величезну роботу по розсиланню й опрацюванню анкет, витративши великі кошти, журнал помилився, передбачивши впевнену перемогу Лендона. А нікому на той час ще не відомий Дж. Геллап на підставі опитування тільки 3000 осіб передбачив правильний результат виборів з точністю до 3,5%.

Інтерв’ювання Якщо анкету респондент заповнює самостійно, то в інтерв’ю запитання зачитує йому підготовлений спеціаліст. Інтерв’ю буває стандартизованим – коли формулювання питань і їхній порядок є строго фіксованими і інтерв’юер немає права їх змінювати (напр. телефонне інтерв’ю), а також нестандартизованим, яке нагадує журналістське. Результати останнього практично не піддаються стандартизованому опрацюванню, його мета – отримання у експертів з певного питання інформації про незнайоме явище, поглиблення проблеми, з’ясування подробиць, які неможливо виявити шляхом стандартизованого інтерв’ю.

Аналіз документів

Документом у соціології називають будь-яку інформацію, зафіксовану у друкованому чи рукописному тексті, магнітній стрічці, фото- чи кіноплівці, картині, малюнку і т. ін. Таким чином тут поняття „документ” є ширшим, ніж, скажімо, у юриспруденції чи практиці державного управління. Розрізняють якісний і кількісний аналіз документів.

Якісний – тлумачення документів, їх всебічна інтерпретація шляхом з’ясування основних думок та ідей конкретного тексту.

Кількісний (контент-аналіз) – формалізований метод інтерпретації текстів. Використовується для вивчення масивів однорідних документів (газети, ТБ, радіо, анкети, платформ політичних і громадських організацій). При застосуванні даного методу, спершу вибирається певна смислова одиниця – символ, термін чи поняття, виражені у слові чи словосполученні – і підраховується у якому контексті (позитивному, негативному чи нейтральному) і як часто вона вживається в аналізованому документі. Наприклад, американський соціолог Гарольд Лассуел під час Другої світової війни, використовуючи такий метод довів, що газета „Істинний американець” є профашистськи тенденційною.

Спостереження

Включене спостереження – коли спостерігач безпосередньо присутній у групі, яку він спостерігає (в групі страйкарів чи пікетувальників, або у будь-якій іншій соціальній групі). Так, наприклад, В. Ольшанський, будучи співробітником Інституту філософії СРСР, з метою глибшого вивчення ціннісних орієнтацій та ідеалів робітників, поступив на завод і пропрацював там робітником більш як півроку.

Невключене спостереження – коли спостерігач безпосередньо не присутній у групі, яку він спостерігає.

Перевагою цього методу є безпосередність вражень дослідника, активне продукування гіпотез в процесі спостереження.

До недоліків методу спостереження відносять неможливість гарантувати репрезентативність даних через те, що неможливо охопити спостереженням велику кількість явищ і через значну ймовірність помилок при інтерпретації подій. Тому застосовують в поєднанні з іншими методами збору інформації.

Експеримент

Його застосування в соціології досить обмежене. Серед багатьох вчених побутує думка про неможливість застосування експериментальних методів при аналізі соціальної проблематики. Однак науці відомі, наприклад, соціальні експерименти Роберта Оуена, Фредеріка Тейлора чи Елтона Мейо. Нарешті, відомі експерименти, які ставило саме життя: соціальні революції, реформи, експерименти в рамках різних соціальних груп і царин суспільного життя – педагогіки, економіки, права та ін.

Серед соціальних експериментів вирізняють природні і штучні. Природні – ті, що виникають незаплановано, стихійно. Наприклад, існує гіпотеза про те, що зі скасуванням колгоспів в українському селі відбудеться перехід до фермерського типу господарювання. Процес ліквідації колгоспів у багатьох областях нашої країни уже завершено. Чи увінчається експеримент по скасуванню колгоспної системи успіхом (а дана акція є фактично масштабним соціальним експериментом), ми дізнаємося уже в найближчі роки.

Штучний експеримент має значно менші масштаби. Як правило він ставиться на малій групі, або в обмеженому регіоні і його перебіг є контрольованим. Один із варіантів: створюють дві групи – експериментальну і контрольну. В першій запроваджують певні зміни, а у другій – залишають все по-старому. Контрольна група служить еталоном для порівняння.

Література:

1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. - М., 1993.

2. Волков Ю., Мостовая И. Социология. – М.,1998.

3. Витаньи И. Общество, культура, социология. – М., 1984.

4. Гідденс Ентоні. Соціологія. - К.: Основи, 1999.

5. Громов И., Мацкевич А., Семенов В. Западная социология. – СПб., 1997.

6. История теоретической социологии. В 4-х т. М., 1995-1998.

7. Кравченко А. И. Социология. - Екатеринбург: Деловая книга. - 1998.

8. Общая социология. Под общ. ред. д.ф.н. проф. А. Эфендиева. – М., 2000.

9. Парникель Ю.Л. Прикладная социология. – Псков, 1997.

10. Радугин А., Радугин К. Социология. Курс лекций. - М., 1996.

11. Смелзер Н. Социология. - М., 1994.

12. Социология – наука об обществе. - Харьков, 1996.

13. Фролов С. Социология. Учебник для высших учебных заведений. – М., 1994.

14. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Вип. 1-6. – Львів, 1996.

15. Щедровицкий Г.П. Проблемы методологии системного исследовании. – М., 1978.

16. Goodman N. Introduktion to Sociology. – New York, 1992.

Контрольні питання

1. Дайте визначення соціології як наукової дисципліни.

2. Де використовують соціологічні знання?

3. Дайте визначення об’єкта соціології.

4. Зобразіть у вигляді схеми членом яких соціальних спільнот є Ви.

5. Як визначають об’єкт соціологічного дослідження?

6. Дайте визначення предмета соціології.

7. Дайте визначення соціального інституту за Г. Спенсером.

8. Назвіть функції, які виконують сімейні, обрядові, політичні, релігійні, професійно-промислові соціальні інститути.

9. Як Ви розумієте термін “соціологічне мислення”?

10. Поясніть чим соціологія відрізняється від інших суспільних наук.

11. В чому полягає специфіка соціологічного підходу до вивчення соціальних явищ?

12. Охарактеризуйте основні функції соціології.

13. Наведіть приклади реалізації конкретних функцій соціології.

14. Що таке метод?

15. Що таке методологія дослідження?

16. Охарактеризуйте теоретичні методи соціології. Наведіть приклади.

17. Назвіть і охарактеризуйте методи отримання інформації у прикладному соціологічному дослідженні.

18. Класифікуйте методи емпіричного дослідження.

19. Чим відрізняються анкетування та інтерв’ювання?

20. Що таке вибірка в соціологічному опитуванні?

21. У чому ососбливість включеного і невключеного спостереження?

 

 

Факультет, на якому читається дисципліна	На всіх факультетах
Спеціальність	На всіх спеціальностях
Спеціалізація	На всіх спеціалізаціях
Курс	1, 3
Кафедра	Кафедра історії і політології
Викладачі, що читають дисципліну	Кухар В. М., Сова А.О.
Назва дисципліни	Соціологія
Тема	ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ В КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА США
Вид матеріалів:	Конспект лекцій
Назва файлу	Sociologia 2-3

Лекція 2