Соціальна структура і соціальна стратифікація

План

1. Сутність і основні елементи соціальної структури.

2. Теорії соціальної стратифікації.

3. Соціальна мобільність та її види.

4. Тенденції розвитку соціальної структури в сучасній Україні.

 

 

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА – є тривалим укладом соціальних взаємодій між елементами суспільства: статусами, ролями, групами, організаціями, соціальними інститутами і територіальними спільнотами.

Їхня кількість, порядок розміщення і характер взаємозалежності визначають зміст конкретної структури конкретного суспільства. Хоча структура описує стійкий, нерухомий момент будови суспільства (соціальну структуру можна назвати скелетом суспільства), все-таки вона змінюється в процесі історичного розвитку. Це пов’язано із зміною суті основних елементів соціальної структури.

Охарактеризуємо їх детальніше.

 

СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС—певна позиція особи в соціальній структурі групи і суспільства, пов`язана з іншими позиціями через систему прав і обов`язків. (Статус “викладач” має сенс тільки по відношенню до статусу “студент”, але не щодо статусу “міліціонер” чи “перехожий”).

Кожна людина має багато статусів, позаяк є членом багатьох груп (син, студент, юнак, читач бібліотеки, споживач і т. ін.). Але в статусному наборі обов`язково виділяється ГОЛОВНИЙ. Для мужчин він найчастіше є пов`язаний із місце роботи (директор, президент, шофер), а для жінок – із сім`єю (мама, дружина). Часто домінуючим статусом є вік, котрий визначає очікувану поведінку його носіїв і ймовірну реакцію інших.

Статуси є вроджені (мужчина, негр, українець) і ті, що досягаються (студент, шофер, батько).

Незбігання статусів:

1. високий в одній соціальній групі і низький – в іншій. Високооплачуваний банкір вірогідно, але не обов’язково матиме високий статус у власній родині або у групі футболістів- аматорів;

2. коли права і обовязки одного статусу суперечать виконанню обовязків іншого (статус хорошої матері і дружини і ефективного працівника).

 

СОЦІАЛЬНА РОЛЬ

Соціальна роль — модель поведінки, орієнтована на даний статус. Її ще називають динамічною стороною статусу. Якщо статус вказує на позицію індивіда всередині групи, то роль – на поведінку властиву даному статусові.

Соціальна роль неможлива без ОЧІКУВАНЬ членів групи поведінки, повязаної з певним статусом. Напр. учитель повинен себе поводити як учитель, а не як клоун чи міліціонер.

 

РОЛЬОВИЙ НАБІР. Кожен статус включає в себе ряд ролей (викладач – наставник молоді — автор статей – фахівець в своїй галузі – колега – адміністратор і т. ін.).

 

СОЦІАЛЬНА ГРУПА

Соціальна група – сукупність людей, виділена за соціально значимими критеріями (стать, вік, раса, національність, професія, місце проживання, дохід, влада, освіта та ін.).

Класифікація соціальних груп –

І рівень -- малі групи (від 2 до 20 чол.,які добре знайомі між собою, об’єднані спільними цілями, інтересами і постійно взаємодіють між собою) і великі групи.

Великі групи поділяють на НОМІНАЛЬНІ (їх виділяють тільки для потреб статистики, напр.: споживачі прального порошку “Аріель”, пасажири приміських поїздів, ті, що стоять на обліку в лікарні і т. ін.) і РЕАЛЬНІ (критерієм їх виділення є реально існуючі істотні ознаки – стать, дохід, раса, національність, місце проживання, професія та ін.).

Реальні групи – реальні проблеми для суспільства, номінальні ж – не створюють подібного за масштабом і характером спектру соціальних проблем.

Соціальні організації—це штучно сконструйовані спільноти людей длявиконання певної легітимної цілі, напр. виробництва товарів чи надання послуг. Соц. організаціями є підприємство, школа, ресторан, банк, контора і т. ін. (їх ще називають формальними рупами).Для організації властиві взаємини між людьми на підставі формально чи неформально встановлених правил поведінки, фіксованого членства, розподілу праці, чіткого підпорядкування і наявності засобів контролю.

Відповідно до виконуваних завдань та шляхів їх досягнення, розрізняють такі типи соціальних організацій: бюрократичні, добровільні асоціації і тоталітарні.

БЮРОКРАТИЧНИМ ОРГАНІЗАЦІЯМ властиві (за М. Вебером):

1. розподіл праці;

2. ієрархія влади;

3. штат співробітників-фахівців;

4. формалізована процедура фахової підготовкм функціонерів;

5. писані правила, якими регулюється режим роботи функціонерів;

6. спеціальне приміщення – офіс;

7. лояльність кожного співробітника до організації.

 

ДОБРОВІЛЬНИМ АСОЦІАЦІЯМ (Напр.: Соціологічне товариство України чи яке-небудь товариство філателістів, різного роду громадські організації) притаманні наступні ознаки:

1. Вони створюються для захисту інтересів їх членів;

2. членство у них є добровільним, його не присвоюють від народження, як, наприклад, громадянство, і воно не передбачає жорстких вимог, правил (як, наприклад, в армії чи в лікарні);

3. вони не пов’язані з місцевими чи державними органами влади

Довідка: у США понад 75% дорослих громадян входить хоча б до однієї добровільної асоціації.

 

ТОТАЛІТАРНІ ОРГАНІЗАЦІЇ виникають для забезпечення специфічних потреб суспільства, захисту інтересів суспільства від деструктивних дій окремих його членів, а також для блага тих окремих членів суспільства, які потребують постійного і пильного нагляду. До тоталітарних організацій відносять:

1. карні заклади (тюрми, табори);

2. військові частини і закриті навчальні заклади;

3. монастирі;

4. установи для людей, яким потрібна постійна допомога: інваліди, хворі, особи похилого віку.

 

2. Нерівність властива для всіх типів людського суспільства. Навіть у примітивних суспільствах, де не існує майнової різниці, є нерівність між різними індивідами, між чоловіками і жінками, між молодими і старими,тощо.

Щоб описати ці нерівності, соціологи застосовують термін СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ.

 

СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ – це сукупність розміщених у вертикальному порядку соціальних прошарків (Stratum (лат) – шар).

Автор терміну – американський учений російського походження Пітірім Сорокін. Він запозичив це поняття з геології.

Якщо соціальна структура виникає з приводу суспільного розподілу праці, то соціальна стратифікація, тобто ієрархія соціальних груп – з приводу суспільного розподілу результатів праці (соціальних благ).

ВИМІР СТРАТИФІКАЦІЇ

П.Сорокін виділяє чотири БАЗОВИХ КРИТЕРІЇ СОЦІАЛЬНОЇ НЕРІВНОСТІ: дохід; влада; освіта; престиж.

Дохід – вимірюється в грошових одиницях, які отримує індивід чи сім`я за одиницю часу.

Освіта – кількістю років навчання і його якістю.

Влада – кількістю людей, на яких поширюється рішення певної особи. (влада – можливість диктувати свою волю іншим людям, незалежно від їх бажання).

Отже, зазначені три критерії стратифікації мають цілком обєктивні одиниці виміру – гроші, роки, люди. Інакше з престижем.

Престиж – це повага до статусу, яка склалася в суспільстві. Вчені складають спеціальні рейтинги соціального престижу різних статусів на підставі опитувань (напр. колись дуже престижними вважалися професії вчителя, лікаря і т. ін.).

Є ще багато небазових критеріїв соціальної стратифікації, напр. культурно-мовний, віковий та ін. Приналежність до певної страти вимірюється і об`єктивними показниками (доход, влада, освіта, престиж), і суб`єктивними (Суб`єктивний показник – відчуття приналежності до даної групи). Кожна страта складається з однорідних елементів.

Відповідно до обраних вченим критеріїв соціальної стратифікації, ВИДІЛЯЮТЬ ТАКОЖ ІНШІ ТЕОРІЇ. Напр. німецький соціолог Ральф Дарендорф вважає, що вертикальну структуру соціальних груп найточніше визначають відносини влади і боротьби між соціальними групами за владу. Вчений поділяє все сучасне суспільство на дві підгрупи: ті, хто править і ті, ким правлять. В свою чергу правителів він поділяє на управляючих власників і управляючих менеджерів. В групі тих, ким правлять також можна виділити дві підгрупи: вищу – “робітничу аристократію” і нижчу – низькокваліфікованих працівників. Між цими двома соціальними групами знаходиться проміжний “новий середній клас” – продукт асиміляції робітничої аристократії і бюрократів-менеджерів.

Близькою за критеріями до Дарендорфа є теорія соціальної стратифікації запропонована американським соціологом Ллойдом Уорнером. Він, досліджуючи самооцінку американців за 4 параметрами: дохід, професійний престиж, освіта, етнічна приналежність – виділив у правлячих групах наступні: вищу, вищу проміжну, середньовищу, середньопроміжну, проміжновищу і проміжно-проміжну.

Американський соціолог Бруно Барбер провів стратифікацію за шістьма показниками:

1) престиж, професія і влада;

2) дохід;

3) освіта;

4) релігійна приналежність;

5) становище родичів;

6) етнічна приналежність.

Французький соціолог Анрі Турен вважав, що у сучасному суспільстві соціальна диференціація відбувається не за доступом до власності, освіти і т. ін., а за доступом до інформації. Панівне становище займають ті люди, які мають доступ до найбільшої кількості інформації.

В соціології відомі чотири головні типи стратифікації – рабство, касти, стани і класи.

Рабство – форма при якій одна людина виступає власністю іншої, нижчий прошарок позбавлений усіх прав і свобод.

Каста – соціальна страта, членством у якій людина зобовязана винятково своїм народженням (в Індії 4 основні касти і 5000 неосновних).

Стан – соціальна група, яка володіє певними правами і обовязками, закріпленими звичаєм або законом і які передаються у спадок.

Клас (в широкому сенсі) – соціальна страта в сучасному суспільстві, котра відрізняється від інших доходом, освітою, владою і престижем.