Підходи до оптимізації управлінських рішень

Згідно з положеннями американського менеджменту наука управ­ління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою таких підходів: наукового методу, використання системної орієнтації, застосування моделей.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми. Наприклад, у процесі оптимізації обсягів реалізації продукції на пер­шому етапі збирається інформація про ринок і попит, на другому здійсню­ється її аналіз, а на третьому — встановлюється вплив на попит і визнача­ється у вигляді гіпотези оптимальна величина обсягів реалізації продукції. Після четвертого етапу, який забезпечує процес перевірки гіпотези, мож­ливі два варіанти: реалізація рішення, якщо гіпотеза правильна (п'ятий етап); повернення з допомогою зворотного зв'язку на один з попередніх етапів, якщо гіпотеза неправильна. В останньому випадку пошук оптима­льного варіанта продовжується.

Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається із взаємопов'яза­них частин. У процесі своєї діяльності (перетворення) організація оброб­ляє входи (ресурси, інформацію тощо), перетворюючи їх у продукцію, послуги, прибуток та ін. На основі вивчення цього процесу і здійснюєть­ся підбір найбільш ефективного варіанта рішення.

Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрун­товуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделю­вання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлін­ських рішень.

Модель – це відображення характерних ознак об'єкта, який досліджується у вигляді схеми, формули, зразка. Вона є спрощеною конкретною управлінською ситуацією, інакше кажучи, у моделях пев­ним чином відображаються реальні події, обставини тощо.

Необхідність застосування моделей пояснюється такими причинами: складністю виробничо-господарської діяльності; наявністю багатофакторних залежностей у процесі розв'язання управлінських завдань; необхідністю експериментальної перевірки багатьох альтернатив­них управлінських рішень; доцільністю орієнтувати управління на майбутнє; необхідністю урахування ринкових умов.

Виділяються такі моделі: фізичні, аналогові, математичні. Фізичні, які відображають збільшене або зменшене описання об'єкта; аналогові – моделі поводять себе так, як реальні об'єкти, але зовніш­ньо вони не схожі на них; математичні (символічні), для опису властивостей або характеристик об'єкта використовують символи.

Світова практика виробила певний порядок розробки мо­делей. Найдоцільніше застосовувати такий процес їх побудо­ви: формулювання завдання, підготовка інформації, формування моделі, перевірка моделі на достовірність, використання моделі, відновлення моделі.

У процесі перевірки, використання та відновлення моделей необхідно враховувати похибки, які знижують їх ефективність: недостовірні вхідні умо­ви (припущення), інформаційні обмеження, страх користувачів, недоста­тня практична перевірка, надмірно висока вартість побудови, недостатнє врахування чинних факторів тощо.

Способи моделювання

Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:

Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конку­рентів.

Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).

Моделювання управління запасами. Визначає розміщення замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.

Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів за наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програму­вання найбільш популярні у менеджменті.

Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування мо­делі замість реальної системи.

Економічний аналіз, тобто метод оцінювання витрат та економіч­них вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємс­тво стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

Балансові методи, які базуються на побудові матеріальних, фінан­сових, трудових та інших балансів.

Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати оптимальне рішення. При цьому платежі (гро­шові винагороди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

Дерево рішень є схематичним відображенням дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позити­вного значення, можливості порівняння альтернатив.

Прогнозування, тобто передбачення майбутніх управлінських
ситуацій та їх імовірного впливу на функціонування організації та її окре­мих сфер.

Прийняття управлінських рішень завжди пов’язано з невизначеністю ситуації, тобто з ризиком.