Основні поняття теорії фізичного виховання

 

Теорія фізичного виховання користується різними виз­наченнями та поняттями. Їх багато, але основні з них на­ступні.

1. Фізичне виховання - це педагогічний процес, направ­лений на навчання рухам та виховання фізичних якостей.

Фізичне виховання служить для підготовки людини до трудової, військової та творчої діяльності і є одним із фак­торів всебічного розвитку людини.

Фізичне виховання - суспільне явище. Воно виникло ра­зом із суспільством та розвивається за законами суспільного розвитку.

У фізичному вихованні відокремлюють дві взаємопов'язані частини:

а) навчання рухам (фізична освіта) - процес формування рухових вмінь та навичок і пов'язаних з ними знань;

б) виховання фізичних якостей — управління їхнім роз­витком.

Обидві частини взаємопов'язані, але ніколи не зводяться одна до одної.

2. Система фізичного виховання - це упорядкована сукупність ідеологічних, теоретико-методичних, програмно-нормативних та організаційних основ, які використовують­ся з метою фізичного виховання населення.

До ідеологічних основ належать мета, завдання, принци­пи системи фізичного виховання, а також той факт, що сис­тема фізичного виховання в країні пов'язана з ідеологією даної країни.

До теоретико-методичних основ належать методичні посібники, навчальні посібники, літературні витвори з га­лузі фізичного виховання та спорту тощо.

До програмно-нормативних основ належать державні програми з фізичного виховання, державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення тощо.

До організаційних основ належать організації та закла­ди, які очолюють та здійснюють роботу з фізичного вихован­ня в країні.

3. Фізичний розвиток - процес зміни форм і функцій організму людини впродовж індивідуального життя.

До форм відноситься зовнішня побудова людини (її м'язи, кістки), до функцій - фізіологічні процеси (стан сер­цево-судинної, дихальної та ін. систем).

Фізичний розвиток, по-перше, зумовлюється спадковіс­тю, по-друге — на нього впливає навколишнє середовище, по-третє — велике значення має виховання.

4. Фізична досконалість — історично обумовлений рі­вень фізичної підготовленості людини до вимог сучасного життя.

Так, наприклад, у рабовласницькому суспільстві це був спартанець — добре підготовлена до військових дій людина; у феодальному суспільстві - це людина, яка володіла 7-ма рицарськими доблестями (володіння верховою їздою, плаванням, фехтуванням, стрільбою з лука, мисливством, грою в шахи та вмінням складати вірші). У сучасний час - це фізично гармонійно розвинута людина з широким спектром рухів та високим рівнем розвитку фізичних якостей.

5. Фізична культура - частина загальної культури сус­пільства — сукупність його досягнень у створенні та раціо­нальному використанні засобів, методів та умов направле­ного фізичного вдосконалення людини.

Фізична культура — це об'ємне поняття, де розрізняють 2 сторони:

1) матеріальні засоби, методи та умови;

2) наслідки використання цих засобів, методів, тобто функціонально забезпечувальна та результативна сторони фізичної культури.

Фізична культура, як і культура в цілому — це продукт творення суспільства.

Фізична культура — це досягнення спортсменів на міжна­родній арені, система тренувальних та навчальних занять в країні, це спортивні споруди країни, твори літератури, мистецтва в галузі фізичного виховання, система агітації тощо.

Відрізняють фізичну культуру у вузькому розумінні. На­приклад, фізична культура в школі — це система урочних та позакласних форм занять фізичними вправами в школі; фі­зична культура людини — це притаманні їй рухові навички, вміння, знання.

6. Спорт - це вища форма фізичного виховання, яка направлена на підготовку до вибраного виду рухової діяль­ності з метою найвищих досягнень.

7. Професійно-прикладна фізична підготовка - спе­ціалізована форма фізичного виховання до вибраного виду професії. Тут ми враховуємо робочу позу спеціаліста, режим його трудового дня, участь м'язів та систем організму в ро­боті тощо.

8. Фізична підготовка - це спеціально організований процес розвитку рухових здібностей людини.

9. Фізична підготовленість — результат фізичної підготовки людини.

Фізична підготовленість, як правило, визначається рів­нем розвитку рухових здібностей.