Умови, що визначають цікавий урок

1. В урок обов'язково необхідно включати елементи но­вого: нові вправи, різні варіанти вправ, рухливі ігри зі змі­неними та ускладненими правилами, використання пред­метів і предметних орієнтирів, застосування різних форм організації учнів, різних методів навчання тощо.

2. В урок потрібно включати вправи, що представляють для школярів певні труднощі, але які можна подолати.

3. Урок має бути емоційним за рахунок проведення його в моторному темпі, застосування ігрового та змагального ме­тодів навчання.

4. В уроці бажано застосовувати музикальний супровід, а до підготовчої частини включати елементи аеробіки, фітнесу тощо.

5. У проведенні якісного уроку визначну роль відігра­ють особисті якості вчителя та його ретельна підготовка до

нього:

Особисті якості вчителя:

а) бездоганний показ вправ;

б) зрозуміле, образне пояснення;

в) чіткі команди;

г) зразок гарних манер;

д) витримка;

є) охайність в одязі;

ж) вимогливе, але добре ставлення до учнів.

Ретельна підготовка вчителя до уроку:

- складання конспекту;

- особиста підготовка;

- підготовка місць занять та інвентарю;

- підготовка помічників вчителя з числа учнів.

6. Під час проведення уроку необхідно враховувати пси­хологічні особливості учнів.

 

Методи організації учнів на уроці

 

Для більш успішного вирішення завдань в уроці застосо­вують різні методи організації учнів: фронтальний, групо­вий, індивідуальний та метод колового тренування.

Фронтальний метод полягає в тому, що всі учні од­ночасно виконують однакові вправи загальнорозвивальні вправи, стройові вправи, вправи на відновлення організму тощо). Позитивна риса цього методу - відсутність часу простою (нераціонально затрачений час), достатньо ви­сока рухова щільність. Негативна риса — труднощі у спостереженні за всіма учнями та виправленні рухових помилок.

Груповий метод передбачає розподіл класу на групи (відділення), в яких школярі виконують вправи одночас­но або по черзі. Позитивна риса цього методу - можливість вчителя приділити увагу кожному школяру, виправити по­милки, оказати страховку або фізичну допомогу. Груповий метод дозволяє учням виконувати вправи в зручному для них темпі та ритмі. Розподіл на групи може бути з ураху­ванням статі та рівня фізичної підготовленості. Негативна риса - низька рухова щільність.

Відділення, де вивчаються вправи, очолює вчитель, інші відділення - підготовлені учні.

Індивідуальний метод полягає в тому, що всі учні са­мостійно виконують однакові або різні фізичні вправи. Це відбувається частіше тоді, коли на наступному уроці треба прийняти техніку виконання вправи на оцінку. Іноді дається завдання займатися вправами «за інтересом». Позитивна риса цього методу - відсутність часу простою, достатньо ви­сока рухова щільність. Негативна риса — труднощі у спосте­реженні за всіма учнями та виправленні рухових помилок.

Метод колового тренування полягає в тому, що всі учні розподіляються на маленькі групи, які майже безпере­рвно виконують фізичні вправи. Після виконання вправи вони переходять по колу від «станції» до «станції». Вправи виконуються всі знайомі і які не потребують навчання. По­зитивна риса цього методу — велике навантаження, як на тренуванні. Негативна риса - неможливість навчати, стра­хувати, здійснювати фізичну допомогу, виправляти помил­ки, тому метод колового тренування використовується не частіше ніж 2-3 рази на чверть.

 

Структура та зміст уроку

 

Типова структура уроку — це такий внутрішній зв'язок його змісту, який забезпечує найкраще вирішення завдань фізичного виховання.

У різних системах фізичного виховання в основі структу­ри занять полягали різні принципи:

1. Формальний напрямок — XVIII століття. Адольф Шпісс - автор Німецької шкільної гімнастики. Його урок розподі­лявся за часом:

— порядкові вправи;

— вільні вправи;

— народні вправи та розваги;

— вправи на знаряддях;

— ігри.

2. Гігієнічний напрямок. Пер Генріх Лінг — автор Швед­ської системи гімнастики, де урок будувався за анатомічни­ми ознаками — послідовність залучення в роботу основних груп м'язів.

3. Змішаний напрямок. Ж. Демені — автор Французької школи фізичного виховання, де урок розподілявся на 3 час­тини:

— підготовча (ходьба; вправи для рук, ніг, тулуба; склад но-комбіновані вправи; несиметричні вправи та дихальні вправи);

— основна (ходьба, лазіння, стрибки, вправи на рівнова­гу, упори, піднімання ваги, жонглювання, захист та напад);

— заключна (повільна ходьба, дихальні вправи, ходьба зі співами, обливання водою, розтирання).

У Радянському Союзі в 1933 році на міжнародній гім­настичній конференції була затверджена 5-ти частинна структура уроку:

I частина — вступ учнів до роботи (організація, розігрів організму, підвищення обміну речовин, регуляція уваги і емоціонального стану);

II частина - спеціальні вправи для м'язів та суглобів на силу, розтягування, розслаблення, поставу);

III частина - навчання основам техніки та загальної ко­ординації рухів;

IV частина - вправи, спрямовані на підвищення функ­ціонального стану серцево-судинної та дихальної систем;

V частина — завершення роботи, загальні вправи, вправи піхотного уставу Червоної Армії.

Наприкінці 30-х років була введена 4-х частинна струк­тура.

I - вступна частина (загальна організація, шикування, регулювання уваги, загальна підготовка організму);

II - підготовча частина (спеціальна якісна підготовка ру­хового апарату, навчання загальним основам координації);

III - основна частина (формування навичок, навчання самостійному застосуванню навичок, фізіологічна та мо­ральна підготовка);

IV - заключна частина (зниження навантаження, регу­лювання емоційно-вольового стану).

Наприкінці 50-х років вводиться 3-х частинна структу­ра уроку, в основі якої лежить облік зміни працездатності в процесі виконання фізичних вправ та послідовність рішен­ня педагогічних завдань в уроці.

Сучасний урок складається з 3-х частин: підготовчої, основної та заключної.

Підготовча частина служить для організації учнів до наступних дій, сприяє гармонійному розвитку м'язів за ра­хунок загальнорозвивальних вправ, готує організм до вико­нання інтенсивної м'язової діяльності.. У підготовчій частині вчителем приймається рапорт про готовність класу до уроку і про кількість учнів присутніх на уроці; проводяться: стройові вправи, гімнастичні перешику­вання, різновиди ходьби, бігу, стрибки, танцювальні вправи в русі та на місці, вправи, спрямовані на профілактику плос­костопості та порушення постави, іноді рухливі ігри.

Тривалість цієї частини уроку 10-15 хвилин (її час може змінюватися залежно від температурних умов, завдань уро­ку, виду основних вправ, стомленості учнів, тощо).

Основна частина призначена для вирішення завдань пов'язаних з ознайомленням, навчанням, повторенням або закріпленням основних вправ програми та вихованням фізичних якостей. Звичайно це 2—3 види основних рухів і рухлива гра. Гру можна підбирати як на закріплення ма­теріалу, так і для виховання фізичних якостей, підвищення моторної пильності, підвищення інтересу учнів. Тривалість цієї частини складає 25—30 хвилин.

Заключна частина призначена забезпечити знижен­ня емоційного і фізичного навантаження, тобто поступовий перехід від збудженого стану до відносно спокійного, готов­ність перейти до наступного за розкладом уроку.

В цій частині проводиться спокійна ходьба, повільний біг, вправи на відновлення дихання, розслаблення, коорди­націю і увагу, ігри малої рухливості; підводяться підсумки уроку, виставляються оцінки, надається домашнє завдання. Тривалість цієї частини складає 3—5 хвилин.