Художньо-педагогічна драматургія




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Художньо-педагогічна драматургія



 

Як конкретно інтегрувати змістовні компоненти курсу «Мистец­тво» , планувати етапи навчально-виховного процесу, поєднувати різ­ні види художньої діяльності учнів, вибудовувати загальну логіку уроків у межах тематичного циклу? Перелічені питання належать до сфери художньо-педагогічної драматургії, яка враховує як за­гальні закономірності навчання, так і специфіку педагогіки мистец­тва (або художньої дидактики), що культивує високий рівень емоцій­ності, яскравість і піднесеність почуттів, циклічність і комплексність уроків, що розкривають певну тему, діалогічність пізнання смисло-образів мистецтва.

Давно помічено, що педагогіка споріднена мистецтву, адже вона поєднує талант і майстерність. Чи не найбільше схожих моментів ви­явлено між педагогічною й акторською діяльністю, адже в обох випад­ках дії людини виступають своєрідним інструментом публічного впли­ву, спрямованого на аудиторію. Урок — театр одного актора, звісно, якщо учні виступають тільки як глядачі, а не його учасники. Спіль­ність проглядається у взаємодії компонентів педагогічного «дійства» (наскрізний розвиток), для досягнення цілі уроку (надзадачі), у ха­рактеристиці почуттів учасників (без фальші, кокетства, снобізму), у поєднанні акторської та режисерської майстерності, в управлінні емоційними станами (психічна регуляція і саморегуляція), у володін­ні професійною технікою (мова, міміка, поведінка тощо), у мистецтві перевтілення. Проте пам'ятаймо, що така паралель досить умовна, тому що цілі й завдання впливу педагогів і акторів різні. На театраль­но-педагогічних ідеях побудовані розробки вітчизняних учених з ос­нов педагогічної майстерності (І. Зязюн, Н. Тарасевич та ін.), які сто­суються всіх без винятку методик навчання.

Утілення положень театральної педагогіки, зокрема принципів художньо-педагогічної драматургії, сприятиме перетворенню звичай­ного уроку на справжній урок мистецтва, коли він народжуватиметь­ся у творчій діяльності співучасників — учителів та учнів, подібно, до театральної вистави на професійній сцені. Це передбачає створен­ня проблемно-пошукових та евристичних ситуацій, які підвищують емоційний і розвиваючий (креативний) потенціал уроку, а також ор­ганізацію художньо-пізнавальної діяльності за такими умовно визна­ченими «драматургічними кроками»: вступ або інтродукція (повідомлення теми) — зав'язка (постановка проблеми) — розвиток (виклад теми) — кульмінація (вирішення проблеми) — завершення (висновок). Безперечно, ці кроки загалом збігаються з наведеною дидактично»? структурою уроку, але під Час викладання мистецтва звичайна ло­гіка не формалізується, а навпаки — насичується емоційно-естетич­ним ставленням до традиційних фрагментів уроку, наповнюється особистісними смислами, що енергетично передаються від мистецьких шедеврів. Так, кульмінація (у перекладі з латини — це вершина!) – момент напруження в розвитку уроку вимагає відповідного піднесен­ня емоційного фону навіть на тлі загальної насиченої духовно-творчої атмосфери.

Нами розроблено варіанти художньо-педагогічної драматургії ін­тегрованих уроків мистецтва, побудовані за логікою драматургії му­зичних форм (ідея Н. Гродзенської стосовно уроків музики):

• у формі варіацій, коли одна й та сама тема поступово висвітлюєть­ся в образах різних видів мистецтва — музичного, образотворчо­го, театрального, екранного;

· у поліфонічній формі (тема уроку розробляється на матеріалі двох або більше видів мистецтва, які відносно самостійні, але між ними встановлюються певні зв'язки — «діалог»);

• у сонатній формі, коли навчальний матеріал спочатку «експо­нується» (основні теми — головна і побічна, демонструються ав­тономно в домінантних видах мистецтва — музичному та образо­творчому, можна додати ще зв'язуючу та заключну на матеріалі театру і кіно), потім цей матеріал «розробляється» (міжвидові порівняння, зіставлення, протиставлення, аналогії, взаємопро­никнення тощо), нарешті, в кінці уроку, коли весь матеріал по­вторюється та узагальнюється (інтегрується), настає реприза і кода (висновок).

Як бачимо, головна ідея такої музично-педагогічної драматургії — утворення системних інтеграційних зв'язків між етапами і компонен­тами уроку, що забезпечують його цілісність, зрозуміло, з умовним, об­разно-символічним дотриманням композиційних особливостей обраних музичних форм. Вони можуть бути графічно відображені у згаданих вище проектно-технологічних моделях (відповідно до складності ком­позиції уроку) — графічний план-ланцюжок, схема-конспект, карта.

Багатий, але нереалізований потенціал нових форм художньо-пе­дагогічної драматургії «схований » у композиційних закономірностях пластичного образотворення, які відображають загальні закони мислен­ня (ритм, взаємодію динаміки й статики, «точку золотого перетину», взаємозалежність «фігура—тло», передній і задній плани та ін.).

Заздалегідь змодельована художньо-педагогічна драматургія стане надійним компасом учителя під час організації емоційно-інте­лектуальної діяльності учнів на уроках, якщо вона діалектично й де­тально продумана. Треба завжди пам'ятати, що найкраща імпровіза­ція — це імпровізація добре підготовлена.

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.40.250 (0.005 с.)