Види й технології оцінювання

Попереднє оцінювання має на меті діагностику рівнів художньо­го розвитку, з'ясування індивідуальних особливостей учнів.

Поточний контроль та оцінювання доцільно застосовувати на мікроетапах процесу опанування змісту тем програми з мистецтва, вони виконують діагностичну та стимулюючу (заохочувальну) функції, сприяють коригуванню художньо-пізнавальної діяльності учнів.

Тематичне оцінювання (відповідно до тем програми з мистецтва, за якою працює вчитель) є основним і спрямовується на перевірку рів­нів оволодіння учнями певною системою знань та способів діяльності в межах визначених тем.

Підсумкове оцінювання проводиться наприкінці кожного на­вчального року та після завершення курсу і передбачає перевірку рів­нів оволодіння учнями навчальним матеріалом найвищого рівня уза­гальнення.

Самоконтроль та взаємоперевірка, самооцінка та взаємооцінювання є додатковими засобами стимулювання активності, критич­ності й самокритичності учнів, сприяють формуванню в них здат­ності до рефлексії.

Отже, основною одиницею оцінювання є навчальна тема. При­нцип тематичності забезпечує послідовність, наступність та система­тичність контролю навчальних досягнень учнів. Формою тематичної перевірки можуть бути заняття узагальнюючого характеру, напри­клад фронтальне усне опитування, урок-концерт або урок-інсценізація, створення колективних композицій, тематичні виставки дитячих творчих робіт тощо, які дають змогу виявити ступінь засвоєння учня­ми матеріалу як поурочних тем, так і розділу загалом.

При поточному оцінюванні на уроках мистецтва варто застосову­вати різноманітні форми (колективні, групові, парні, індивідуальні, комбіновані), ігрові методи, засоби, прийоми (ігри-вправи, ігри-імпровізації, кросворди, ребуси, практичні завдання пошукового характеру, звукові анкети та анкети-малюнки, комп'ютерні програми тощо).

З метою сприяння розвитку творчого потенціалу особистості та вра­хування художніх інтересів і переваг періодично можна використо­вувати перевірочні завдання за вибором учнів (зокрема різнорівневі за складністю, технікою виконання, мистецькою специфікою).

Форми тематичного і особливо підсумкового оцінювання мають включати перевірку не лише спеціальних вузькопредметних компетентностей (музичних, візуальних), а також загальних художньо-естетичних і ширше — художньо-гуманітарних, тобто компетентнос­тей інтегрального типу для з'ясування рівнів художнього мислення учнів (асоціативності, симультанності, діалектичності, критичності), наявності вмінь переносу елементів набутого художньо-естетичного досвіду в межах мистецької освітньої галузі та в міжгалузевий про­стір (зіставлення і порівняння «за аналогією», «за контрастом» тощо). Доцільні форми оцінювання: мистецькі вікторини, комплексні тести, творчі завдання, що передбачають виявлення ступеня розуміння уч­нями зв'язків між різними видами мистецтв, специфіки їх образних засобів, з одного боку, та естетичної і духовно-світоглядної спорідне­ності — з іншого.

1) Особистісні: загальнокультурні (світоглядні уявлення, ціннісні орієнтації) та спеціальні (мистецький тезаурус, ментальний ес­тетичний досвід, художньО-творчі здібності, художньо-образне мислення);

2) соціальні: комунікативні (здатність до спілкування, йзаєморо- зуміння) та соціально-практичні (здатність до співпраці, роботи в команді);

3) функціональні: предметні знання та вміння (музичні, образотвор­чі тощо); міжпредметні — галузеві (художньо-естетичні) та між­галузеві.

Інтегративний тип мистецької освіти характеризується такими результативними показниками: узагальненість, повнота і системність мистецьких знань і уявлень, багатоаспектність художньо-естетично­го досвіду, інтегральність мислення (асоціативного, симультанного, діалектичного, панорамного), розвиненість художньо-творчих здіб­ностей, багатогранність ціннісних художньо-естетичних орієнтацій учнів, естетична компетентність (готовність до застосування знань і досвіду в змінених життєвих ситуаціях).

Підсумкову оцінку, що виставляється учневі на підставі поточно­го і тематичного оцінювання, варто розглядати як оцінку, що відби­ває кінцевий узагальнений результат роботи учня протягом навчаль­ного року, а не середньо-арифметичний бал, виведений суто механічно з попередніх оцінок.