ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Технологія проективного моделювання уроків



 

Проект (від латин, projectus — кинутий уперед) — план, попе­редній задум, який має бути доведений до практичної реалізації. Він може бути у вигляді пакету матеріалів або моделі.

Моделювання (від фр. modeler — ліпити, формувати) — метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкрет­ного об'єкта (оригінала) іншим, подібним до нього (моделлю). Мо­дель (від фр. modele — міра, зразок) — це зменшене відтворення або умовний образ якогось об'єкта чи групи об'єктів, що виявляє подіб­ність до оригіналу.

Усі моделі поділяються на дві великі групи: матеріальні (пред­метні, реальні, об'єктивні) та ідеальні. Останні у свою чергу поділя­ються на образні (іконічні), знакові (знаково-символічні), мислені (уявні). Попри всю схематизацію та умовність ідеальні моделі здат­ні непросто імітувати схожість з оригіналом, а й виявляти його сут­тєві властивості. Відповідність моделі й оригіналу може бути різною: подібність, аналогія, гомоморфізм (узагальнена або часткова подіб­ність), ізоморфізм (взаємно-однозначна відповідність структур мо­делі та прототипу).

Моделювання передбачає дотримання трьох загальних принци­пів (І. Новик, В. Садовський):

• відповідності моделі оригіналу (не довільна, волюнтаристська по­будова, а така, що відповідає освітнім реаліям),

• екстраполяції модельної інформації (можливості перенесення ін­формації з моделі на реальний педагогічний процес),

• верифікації модельної інформації (перевірки адекватності моделі в педагогічному досвіді).

Моделювання уроку є складовою проектування інтегративної ху­дожньо-педагогічної технології, що відображає важливу частину під­готовчої діяльності вчителя До уроку мистецтва, а його модель слу­жить орієнтиром для вчителя.

У середовищі вчителів найпоширенішим способом підготовки до навчально-виховного процесу стала практика складання робочо­го плану уроку і конспекту — короткого письмового викладу його майбутнього змісту. План чи план-проспект уроку (словесний конс­пект) дає змогу відтворити переважно односпрямовану послідовність викладу матеріалу на уроці. За умов його підкріплення візуально схемою (графічний конспект) виникають додаткові можливості поба­чити цілісність уроку і зв'язки між його окремими складовими та між уроками циклу.

У шкільній практиці подібна попередня проективна робота з на­вчальним матеріалом отримала назву побудови «опорних сигналів» (започатковано у досвіді вчителя-новатора В. Шаталова), у вищій школі — складання «опорних конспектів» (К. Васильківська).

Проективна модель уроку мистецтва за способом викладання навчально-методичної інформації може виражатися у двох основних формах:

• вербальна, описова (план, план-проспект або сценарій, де висвіт­люються основні етапи уроку та контури його перебігу);

• візуальна, зображувальна (графічна схема, малюнок, знаково-символічна модель, що пояснює педагогічний задум). Проективна модель за ступенем насиченості інформації може бути

стислою (обмежуватися відображенням тільки найсуттєвіших компо­нентів змісту) або розгорнутою (деталізованою). У будь-якому випад­ку—це віртуальний об'єкт, адже педагогічна практика надзвичайно динамічна, мінлива, а учні як суб'єкти навчально-виховного проце­су здатні вносити в хід уроку значні корективи, в тому числі й абсо­лютно непередбачені. Ще більшою мірою характерна імпровізацій­ність для уроків мистецтва, тому художньо-педагогічна проективна модель може включати різні варіанти проведення уроку або його ок­ремих етапів. Головне в проектуванні — створити поле творчих мож­ливостей для вчителя та учнів, а не «еталонний» сценарій, який буде прямолінійно втілюватися за будь-яких умов.

На наше переконання, педагогам мистецтва, які вже призвичаїли­ся до складання робочих планів, потрібно насамперед опанувати тех­нологію візуального моделювання, і, по-можливості, надавати їй пере­вагу в процесі підготовки до уроків. Такі моделі-схеми і моделі-образи здатні не просто компактно концентрувати необхідну інформацію, а давати змогу, по-перше, «схопити» цілісну художньо-педагогічну ідею уроку, по-друге, зафіксувати складну поліфонію інтегрованого уроку в єдності суттєвих властивостей і зв'язків, що в іншому випад­ку вимагає значних за обсягом словесних пояснень або взагалі май­же не вербалізується; по-третє, накреслити контури педагогічної взає­модії, характерної для педагогіки співробітництва, нарешті — вийти за межі дисциплінарних обмежень.

З-поміж проектних візуальних моделей пропонуємо користува­тися такими різновидами: • « технологічний план-ланцюжок »(лінійно-схематичне зображен­ня структурованої інформації, що відбиває «покрокову» послідов­ність етапів уроку),

• «технологічна схема-конспект» (просторово-схематичне зобра­ження структури уроку з лаконічними словесними поясненнями, компактна форма якого дає загальне уявлення про взаємозв'язок основних компонентів змісту),

• «технологічна карта» (малюнок у вигляді конструктивної ком­позиції або цілісного багатовимірного образу з опорними слова­ми та символами, який «симультанно» демонструє зміст і струк­туру майбутнього уроку).

Візуальні проектні моделі майбутніх уроків мистецтва високо інформативні завдяки відбору ключових смислових одиниць (фак­тів, образів, понять) та їх розподілу за блоками (основні, додаткові) із взаємним узгодженням компонентів. Саме тому вони сприяють і оп­тимальному структуруванню навчального матеріалу, і чіткій методич­ній організації процесу навчання. Водночас процес моделювання має потужну евристичну силу, спонукає вчителя до постійного вдоскона­лення цієї художньо-педагогічної технології від уроку до уроку. Для оформлення технологічних схем або карт та зменшення їх масшта­бу й обсягу доцільно розробити власний набір різних типів позначок (шрифти, кольорове маркування) та умовних зображень (геометричні, рослинні або антропоморфні форми, символи, емблеми, піктограми). Окрім одиничних моделей доцільно створювати серії моделей уроків, які охоплюють цілісну тему. Так, 3 фахової необхідності підготовка до уроку може перетворитися на захоплюючий творчий процес.

Технологія проектного моделювання інтегрованих уроків, зорієн­тована на чітку заданість результатів, передбачає:

• визначення мети і завдань уроку в межах програмної теми;

• добір дидактичних матеріалів — основних і додаткових;

• виявлення інтегративних зв'язків у навчальному змісті й передба­чення ситуацій їх можливого виникнення під час уроку;

• планування провідної художньо-інтегративної технології, в ме­жах якої визначити комплекс методів і прийомів, засобів органі­зації діяльності учнів (художньо-пізнавальної,' індивідуальної і колективної, самостійної і творчої тощо);

• узгодження запланованої діяльності вчителя і прогнозованої діяльності учнів;

• моніторинг і корекція освітніх результатів (особистісних, соціаль­них, предметних, міжпредметних, загальнонавчальних, загаль­нокультурних компетентностей).





Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.205.144 (0.008 с.)