Інтегративні художньо-педагогічні технології




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Інтегративні художньо-педагогічні технології



 

Інтегрування в сучасній освіті трактується не лише як дієвий засіб структурування змісту і систематизації навчального матеріалу в ор­ганічних зв'язках, а і як інноваційна педагогічна технологія. Техно­логічні аспекти інтеграції, тобто його організаційно-процесуальне забезпечення, залежить від типу та ступеня інтеграції елементів зміс­ту. Додавання одного, двох чи більше структурних елементів, їх різ­номанітні поєднання, групування неминуче приводять до переструктурування традиційного змісту та технологій викладання окремих дисциплін і утворення нового цілого. Дидактична інтеграція здатна не просто змінювати якісні параметри змісту як цілого, а й стимулю­вати появу нового знання, яке не завжди забезпечується відокрем­леним засвоєнням цих елементів (відбувається своєрідний перехід кількості в якість). Тому на відміну від монопредметного викладання мистецтва інтегровані курси в галузі мистецтва, окрім застосування елементарних міжпредметних зв'язків, мають ще й додаткові резер­ви для нарощування мистецьких знань та уявлень учнів, зростання їх художньої складності, духовно-світоглядної та емоційно-естетич­ної наповненості. Це відбувається завдяки інтегративним техноло­гіям — кількісному збільшенню та якісному збагаченню порівнянь, аналогій, стимулюванню міжсенсорних асоціацій, розширенню діапа­зону художньо-естетичних узагальнень тощо. Таким чином, змістова інтеграція стимулює процесуальну інтеграцію.

Диференціація в мистецькій освіті спрямована та те, щоб бачити різне: музика — часове мистецтво, а живопис — просторове; хореогра­фія — процесуально-динамічне мистецтво, а скульптура — статичне; театр — конкретно-образне мистецтво, архітектура — абстрактне. Ін­теграція — навпаки, прагне до спільних ознак між різними видами мистецтв, наприклад образність та емоційність змісту, гармонійність, пропорційність форм, ритмічна організація, здатність відбивати світ (його властивості, явища, функції) через родові узагальнення, що ви­ражається в понятті «жанр».

Під час опанування дидактичного матеріалу за інтегративною технологією учень сприймає не один, а кілька потоків інформації, основою сприйняття є асоціативне запам'ятовування навчальної ін­формації. Кожний із цих потоків є базою для створення певних асо­ціацій. Семіотична неоднорідність художньої інформацією. Лотман) стимулює інтегративні механізми для умовно-адекватних перекладів з мови одного мистецтва на мову іншого. Відбувається, за словами Я. Данилюка, «креолізація мов».

Дидактичний інструментарій здійснення інтегративних художньо-педагогічних технологій ґрунтується на методах і прийо­мах порівняння — встановлювання спільних і відмінних рис між різними художніми явищами, та аналогії — пошуку часткової схо­жості між ними за допомогою виявлення і стимулювання образних асоціацій. В основі технології лежить так званий компаративний аналіз (від латин comparativus — порівняльний) — порівняль­ний метод, який набув найбільшого поширення в лінгвістиці. Він застосовується при вивченні споріднених мовних елементів і пе­редбачає виявлення системних і функціональних кореляцій мов­леннєвих одиниць. «Компаративна лінгвістика» в широкому ас­пекті (за В. Нерознаком та В. Барнетом) — це назва дисципліни, що об'єднує всі розділи мовознавства, де основним інструментом дослідження виступає метод порівняння. Розрізняють внутрішньо-мовний (одномовний) та міжмовний (полімовний, переважно дво­мовний) компаративний аналіз, а також комплексний (синхроніч­ний) порівняльний Опис у контрастно-зіставних дослідженнях. Будь-які види порівняння дають змогу глибше розкрити ті чи інші ознаки, які лишаються прихованими при їх вивченні в межах од­нієї мікросистеми.

Теоретичне обґрунтування художньо-інтегративних технологій дало нам змогу умовно поділити їх на три групи за одним провідним інтегратором або декількома визначальними:

• духовно-світоглядний вид інтеграції, що здійснюється на основі спільної для всіх видів мистецтв тематизму, пов'язаного з відобра­женням у мистецтві різних аспектів життя;

• естетико-мистецтвознавчий вид інтеграції, що здійснюється на ос­нові введення споріднених для різних видів мистецтв понять і ка­тегорій — естетичних, художньо-мовних, жанрових тощо;

• комплексний вид інтеграції, Що передбачає одночасне поєднання декількох видів інтеграції, провідних інтеграторів із двох попе­редніх груп або ще й із додаванням до них інших.

Зазначені види інтеграції реалізуються через систему творчих за­вдань інтегративного типу, що передбачають активізацію міжсенеорних образних асоціацій учнів у процесі сприйняття та художньо-творчої діяльності. З-поміж них найтиповішими є такі:

• графічно зобразити мелодичний рисунок, передати лініями ха­рактер руху мелодії (плавний, стрибкоподібний), напрям руху мелодії (вгору ЧИ вниз), добрати до мелодії відповідні за характером лінія-образи («лінія-пружинка», «лінія-хвиля», «лінія-зиґзаґ», «лінія-пунктир»);

• добрати кольори, відповідні музичним тембрам, образам і на­строям;

• відобразити музичні ритми (дво-, три-, чотиридольні) або форми (дво-, тричастинні, варіації, рондо) в орнаментальних компози­ціях, зокрема аплікаціях;

• намалювати реалістичні композиції (сюжетно-тематичні, пей­зажні тощо) — «візуальні розповіді» до програмних музичних творів, театральних вистав;

• відобразити розвиток музики, її форми в безпредметних кольоро­вих композиціях — «візуальних варіаціях», «живописних рон­до», в яких змінювати кольорову гаму (яскравість, насиченість, контрастність) відповідно до змін у музиці;

• створити музичні образи — інтонації, ритми, «звукові плями», які б характеризували героїв казки, персонажів сюжетної кар­тини або портрета;

• створити мелодію (чи речитатив) до вірша або фрагмента літера­турного твору (за інтонаціями-підказками або в заданому жан­рі, розмірі);

• відтворити характер танців у безпредметних композиціях;

• намалювати ілюстрації до дитячих казок;

• намалювати фрагменти мультфільму (розкадровка);

• передати за допомогою жестів, танцювальних рухів, пантоміми характери героїв казки, персонажів картини, образів програм­ної музики;

• «оживити» картину за допомогою пантоміми, міміки, жестів, рухів або розіграти уявний діалог за сюжетом картини (на­приклад «натюрморт в особах», «розмова героїв парного пор­трета»);

• створити «театр костюму» — інсценізація міні-оповідань про тра­диційний національний одяг, вишивки, прикраси (у супроводі танцювальної музики).

Орієнтири застосування інтегративних художньо-педагогічних технологій покажемо на матеріалі підручника «Мистецтво» для 3-го класу (ознайомлення з цими прикладами дасть змогу вчителеві за умов творчого підходу здійснити перенос знань в аналогічні педагогічні си­туації під час навчання в інших класах).





Последнее изменение этой страницы: 2017-01-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.208.73.179 (0.008 с.)