Внутрішня будова спинного мозку

 

На поперечному розрізі спинний мозок має центрально розміщену сіру речовину і зовні – білу речовину. Сіра речовина являє собою скупчен­ня тіл нервових клітин та їхніх коротких відростків, біла речовина – скупчен­ня довгих відростків (мієлінових волокон) нервових клітин, які з’єднують нервові клітини різних сегментів спинного мозку між собою і з клітинами головного мозку.

Сіра речовина спинного мозку на поперечному розрізі має форму букви Н. В центрі сірої речовини є центральний канал, а в обох симе­трично розміщених половинах розрізняють: задні рога (cornus grisea posterior), проміжну речовину (substantia intermedia) і передні рога (cornus grisea anterior). У грудному відділі (від I грудного до II – III поперекового сегментів) у сірій речовині, крім того, є бічні рога (cornus grisea lateralis), в яких розташовані вегетативні центри. У шийних сегментах передні рога значно ширше за задні. У грудних сегментах передні і задні рога відносно невеликі, тоді як у поперекових сегментах їх товщина значно збільшуєть­ся.

 

 

 

 

Мал. 22. Ділянка спинного мозку:

1-задній ріг сірої речовини, 2-задня серединна борозна, 3-задній канатик білої речо­вини, 4, 16-задній корінець спинномозкового н., 5-бічний канатик білої речовини, 6,11-спинномозковий н., 7-передня серединна щілина, 8-передня бічна борозна, 9,13-передній корінець спинномозкового н., 10-передній канатик білої речовини, 12-спинномозковий вузол, 14-передній ріг сірої речовини, 15-проміжна речовина (мал. В.І. Козлова).

 

Задні рога досягають поверхні спинного мозку у місці приєднання задніх корінців спинномозкових нервів, тоді як передні рога залишаються відділеними від поверхні на всьому протязі білою речовиною (мал. 22).

Сіра речовина краще розвинута у шийному і поперековому потовщен­нях, тоді як маса білої речовини поступово зменшується від верхніх відділів до нижніх. Великий об’єм сірої речовини у шийних і по­перекових сегментах обумовлений великою кількістю нейронів, необхід­них для рухової і сенсорної іннервації кінцівок. У бічних рогах грудних сегментах розміщуються нейрони, які забезпечують автономну (симпа­тичну) іннервацію внутрішніх органів і менше пов’язані з руховою і сен­сорною функцією.

Праві і ліві рога сірої речовини спинного мозку з’єднані поперечною зв’язкою, яка складається з передньої і задньої спайок (комісур) (comissu­rae grisea anterior et posterior).

У сірій речовині спинного мозку розміщується до 10 млн. нейро­нів: з яких 3% - рухові, а 97% - чутливі і вставні. Нейрони спинного мозку утворюють до 8 млрд. синапсів, причому аферентних – до 1%, еферент­них – до 10% і близько 90% належать до вставних нейронів. Скупчення нер­вових клітин у сірій речовині називають ядром. У задніх рогах і у про­міжній речовині групуються вставні нейрони, а у передніх рогах – рухові (мотонейрони). Між боковими і задніми рогами у білій речовині прохо­дять короткі тяжі сірої речовини, які складають сітчастий утвір спинного мозку.

Мікроструктура задніх рогів сірої речовини спинного мозку. Зад­ні рога містять верхівку (apex cornus posterior), яка розміщена по перифе­рії розширеної головки(caput cornus posterior) і переходить у звужену шийку (cervix cornus posterior). Нижче шийки знаходиться основа(basis cornus posterier) задніх рогів, яка зливається з бічних і передніми ро­гами.

Сіру речовину спинного мозку підрозділяють у дорсовентральному напрямку на десять пластинок. Положення головки і шийки задніх рогів відповідає рівню 1 - 4 і 5 - 6 пластинок. Кожна з цих пластинок містять відносно постійні клітинні групи і зони дрібних дифузно розсіяних ней­ронів. На підставі мікроскопічних особливостей і зв’язків клітин у задніх рогах виділяють декілька соматочутливих ядер, розташованих уздовж осі спинного мозку у вигляді колонок.

Верхівка задніх рогів включає зону желатинозної речовини (sub­stantia gelatinosa Rolandi), яка характеризується розсіяним розміщенням клітинних елементів і значною перевагою нейроглії, що обумовлює її слабке забарвлення. Ця желатинозна субстанція простежується на всьому протязі спинного мозку і продовжується у стовбурі мозку у вигляді трій­частого нерву. Вона особливо чітко виражена у верхніх шийних і попере­ково-крижових сегментах, тоді як у грудному відділі дещо зменшується. Разом з нейроглією у ній містяться дуже дрібні короткоаксонні нервові клітини зірчастої і трикутної форми. Вони забезпечують внутрішньо­сегментарні зв’язки і отримують пропріоцептивні тактильні, больові і тем­пературні імпульси.

Позаду до желатинозної субстанції прилягає вузька губчаста зона (zona spongiosa), яка утворена також нейроглією і в якій зустрічаються розсіяні дрібні мультіполярні нейрони.

На периферії верхівки заднього рогу розміщується кінцева зона (zona terminalis), яка особливо розвинена у попереково-крижовому від­ділі. У ній містяться центральні відростки клітин спинномозкових вузлів, дендрити яких розгалужуються у губчастій зоні, а аксони входять до складу бічних канатиків, забезпечуючи асоціативні зв’язки в межах спинного мозку.

Таким чином, нейрони губчастої зони, желатинозної субстанції, а також вставні клітини в інших ділянках задніх рогів замикають реф­лекторні зв’язки між чутливими клітинами спинномозкових вузлів і рухо­вими клітинами передніх рогів з перемиканням у власному ядрі.

У центрі кожного заднього рогу розміщується власне ядро (nucl. proprius cornus posterioris), в якому поряд з дрібними поліморфними і зір­частими клітинами є невелика кількість великих пучкових нейронів. Вони утворюють безперервну колонку сірої речовини, яка добре виражена в грудному і крижовому відділах. Волокна, що виходять з цієї колонки спрямовуються у бічних канатик протилежного боку і потім повертають наверх до головного мозку.

У внутрішній зоні основи кожного заднього рогу є скупчення вели­ких пучкових мультіполярних клітин, які утворюють грудне або дорсаль­не ядро (nucl. thoracicus Clarki). Це ядро представлено на рівні від 8 ший­ного до 2 поперекового сегментів. На клітинах цього ядра закінчуються центральні відростки пропріоцептивних нейронів спинномозкових вузлів, що іннервують м’язи, зв’язки і сухожилки. Крім цього, вони отримують колатералі аксонів від інших нейронів задніх рогів. Волокна від цього ядра входять до бічного канатику з того ж боку і у складі дорсального спинномозочкового тракту проходять через шийні сегменти спин­ного мозку і стовбурні відділи головного мозку.

Мікроструктура бічних рогів сірої речовини спинного мозку. У бічних рогах на рівні 8 шийного – 1 грудного і до 2 - 3 поперекових сег­ментів збоку від центрального каналу проходять дві колонки нейронів, які складають медіальне і латеральне проміжні ядра (nucl. intermediomedialis et intermediolateralis) Ці ядра утворені веретеноподібними, овальними і багатокутними клітинами, які належать до симпатичного відділу авто­номної нервової системи. Від них починаються передвузлові волокна, які проходять через передні корінці і сполучні гілки до вузлів (гангліїв) сим­патичного стовбура. Частина аксонів може проходити через ганглії, не утворюючи в них синапсів і закінчуватися далі.

Центральні парасимпатичні нейрони розміщуються у спинному моз­ку нижче, у попереково-крижовому відділі і доходять до 3-4 крижових сегментів. Вони також утворюють проміжне ядро, яке зміщене до ме­діальної стінки сірої речовини і розташоване у вигляді колонки попереду центрального каналу спинного мозку. Аксони цих клітин є перед­вузловими руховими волокнами, які входять до тазових внутрішніх орга­нів.

Мікроструктура передніх рогів сірої речовини спинного мозку. Передні рога утворені великими мультіполярними нейронами, аксони яких виходять із спинного мозку у складі передніх корінців і іннервують скелетну мускулатуру.

Нейрони передніх рогів об’єднуються в групи ядер (медіальну, лате­ральну і центральну зони), кожна з яких іннервує певні м’язи.

У медальній зоні ядер, яка є на всіх рівнях спинного мозку, виді­ляють вентральну і дорсальну групи клітин передніх рогів. Колонка клі­тин дорсальної групи розміщується у межах від 1 грудного до 1 попере­кового сегменту. Вентральна група переривається тільки у 5 попере­ковому або 1 крижовому сегментах. Клітини медіальних ядер надсилають свої аксони переважно до осьової мускулатури тулуба і менше – до тазо­вих м’язів і проксимальних відділів кінцівок.

Латеральна зона ядер передніх рогів добре представлена у ший­ному і попереково-крижовому потовщеннях спинного мозку. Ця зона служить місцем відходження волокон до м’язів кінцівок. Крім централь­ної і дорсальноїядерних груп, тут розрізняють також задню дорсальну (ретродорсальну) групу. Вони пов’язані з іннервацією, відповідно - прок­симальних, проміжних і дистальних м’язів кінцівок. Вентролатеральна група ядер простежується протягом 4-8 шийних і від 2 поперекового до 2 крижового сегментів. Дорсолатеральна група ядер знаходиться в межах 4-8 шийного і від 2 поперекового до 3 крижового сегментів.

Мотонейрони, які надсилають свої імпульси до м’язів-розгиначів розміщуються у вентролатеральній групі, тоді як дорсолатеральні ділянки проектують імпульси на м’язи-згиначі.

У центральній зоні ядер кожного з передніх рогів на різних рівнях розміщується 3 ядра – діафрагмальне (nucl. phrenicus), попереково-кри­жове (nucl. lumbosacralis), додаткове (nucl. accessories).

Клітини ядра діафрагмального нерву розміщуються на рівні 3-6 шийних сегментів. Вони надсилають волокна до посмугованої мускулату­ри діафрагми.

Попереково-крижове ядро проходить від верхніх поперекових до верхніх крижових сегментів. Від цього ядра відходять волокна до м’язів черевної стінки і тазу.

Додаткове ядро проходить у вигляді потовщення у дорсо­латеральній частині переднього рогу на рівні 1-6 шийних сегментів. Нер­вові волокна, які відходять від цього ядра з’єднуються із стовбурними компонентами додаткового нерва та іннервують м’язи плечового поясу.

Мотонейрони передніх рогів розділяються на альфа і гамма – клі­тини. Альфа-мотонейрони характеризуються тим, що синаптичні закінчен­ня покривають навіть 50% поверхні їх тіла і дендритів. Середня кількість синапсів на одному альфа-мотонейроні спинного мозку людини дорівнює 25-30 тисячам. До альфа-мотонейронів підходять як збудливі так і гальмівні синапси. Гамма-клітини іннервують інтрафузальні м’язові волокна м’язових веретен. Їхні тіла і дендрити покрити синапсами, кіль­кість яких досягає 10 тисяч на кожному.

Група мотонейронів спинного мозку, що іннервує окремий м’яз складає функціональну одиницю – моторний пул.

Вставні нейрони передніх стопів можуть бути збудливими і гальмівними. Вони від­різняються від мотонейронів меншими розмірами, мають менше синапсів і дуже чутливі до асфіксії.

Мікроструктура задніх, бічних і передніх канатиків білої речо­вини спинного мозку. Біла речовина спинного мозку не містить нерво­вих клітин і складається в основному з мієлінових нервових волокон, оболонки яких утворені переважно волокнистими астроцитами нейро­гліальних елементів.

Пучки волокон білої речовини утворюють довгі провідні шляхи (зв’язують спинний мозок з різними відділами головного мозку), короткі шляхи (забезпечують міжсегментні зв’язки), а також комісуральні шляхи (зв’язують структури лівої і правої половин спинного мозку).

До довгих шляхів належать висхідні і низхідні тракти. Вони скла­даються з пучків волокон, які займають певне положення у білій речовині мозку і служать для проведення специфічних сигналів між структурами спинного мозку і стовбура або півкуль головного мозку.

Короткі асоціативні шляхи є провідною системою власного апарату спинного мозку, який здійснює його рефлекторні функції.

У білій речовині розрізняють задні, бічні і передні канатики (funi­culi medullae spinalis posterior et lateralis, anterior). Задні канатики лежать між задніми рогами сірої речовини мозку. Їхніми зовнішніми орієнтирами є задні бокові і серединна борозни. Бічні канатики обмежені бічними борознами і розміщуються між задніми і передніми рогами сірої речо­вини. Найбільш вузькі передні канатики відділені один від одного перед­ньою серединною щілиною і від бічних канатиків – передніми рогами сірої речовини мозку. Між передньою серединною щілиною і сірою спай­кою залишається невеликий проміжок, де канатики з’єднуються між со­бою білою спайкою(comissura alba).

Задні канатики містять в основному висхідні шляхи, тоді як бічні і передні канатики мають як висхідні, так і низхідні тракти.

Висхідні шляхи спинного мозку. У задніх канатиках розділяють два великих пучка – клиновидний (fasc. cuneatus) і тонкий (fasc. gracilis Burdachi). Латеральне положення займає клиновидний пучок, а медіаль­не – тонкий (мал. 23). Ці пучки утворені мієліновими нервовими волок­нами, які є аксонами псевдоуніполярних нейронів спинномозкових ган­гліїв. Після входу через задні корінці, ці аксони т-подібно діляться у тер­мінальній зоні задніх рогів на дві гілки – коротку і довгу. Коротка гілка закінчується на нейронах задніх рогів сірої речовини спинного мозку, а довга – піднімається без перерви до довгастого мозку.

Тонкий пучок починається від нижніх сегментів спинного мозку. По ньому передаються імпульси глибокої роздільної чутливості від пропріо­рецепторів (шкіри, м’язів, суглобів, сухожилків), які розташовані у ниж­ній половині тулуба і нижніх кінцівках.

Клиновидний пучок з’являється на рівні шийних сегментів. Він слу­жить для передавання імпульсів, що виникають при стиканні, тиску, віб­раціях, пасивних рухах, тобто шкірної і м’язово-суглобової чутливості від верхньої половини тіла (верхніх кінцівок і плечового поясу).

У бічних і передніх канатиках проходять такі основні висхідні трак­ти:

- дорсальний спинномозково-мозочковий тракт (шлях Флексіга) - tr. spino-cerebellaris dorsalis,

- передній спинномозково-мозочковий тракт (шлях Говерла) - tr. spino-cerebellaris ventralis,

- бічний спинномозково-таламічний тракт (tr. spino-thalamicus lateralis),

- передній спинномозково-таламічний тракт (tr. spino-thalamicus ven­tralis),

- спинно-покришковий тракт (tr. spino-tectalis),

- спинномозково-оливний тракт (spino-olivaris).

Дорсальний спинномозково-мозочковий тракт формується у грудних і верхніх поперекових сегментах із аксонів клітин грудного ядра заднього рогу. Нервові волокна виходять без перехрещування до бічного канатику і досягають кори мозочка.

Передній спинномозково-мозочковий тракт утворюється із аксонів клітин власного ядра заднього рогу. По мірі сходження у складі бічного канатику він збільшується за рахунок приєднання нових волокон, які пе­рехрещуються у сірій комісурі спинного мозку. Найбільша кількість во­локон цього шляху виходить на крижовому і поперековому рівнях і зай­мають у ньому дорсолатеральне положення, волокна від шийного відділу розміщуються вентромедіально, тоді як волокна від грудних сегментів між ними. По волокнах спинномозково-мозочкових трактів до черв’яка мозочка надходять пропріоцептивні імпульси.

Бічний спинномозково-таламічних тракт утворюється волокнами, які виходять із власного ядра заднього рогу. Ці волокна повертають уверх медіальнійше від переднього спинномозково-мозочкового тракту. Вони служать для проведення імпульсів больової чутливості до проміжного мозку. Частина волокон від власного ядра заднього рогу після перехре­щування спрямовується до переднього канатику, де утворює передній спинномозково-таламічний тракт. Цей шлях проводить сигнали по­верхневої шкірної чутливості, що виникають у тактильних рецепторах при легкому надавлюванні і стиканні.

Невеликий спинномозково-покришковий шлях розміщується поблизу латерального спинномозково-таламічного шляху і передає імпульси необхід­ні для здійснення термінових безумовнорефлекторних реакцій до середнього мозку.

Спинномозково-оливний тракт починається від клітин задніх рогів спинного мозку. Розміщується між передніми корінцями у передньому канатику. Крім цього, волокна цього тракту перемішуються з низхідними волокнами. По ньому передаються пропріоцептивні сигнали до нижнього оливного ядра довгастого мозку.

 

2 1 20 22 23 24

 

8 24 18

Б

Мал. 23. Розміщення висхідних (зліва), низхідних (справа), власних (зверху) трактів спин­ного мозку в ділянці верхніх шийних сегментах (А) і попереково-крижового потовщення (Б): 1-тонкий пучок, 2-клиновидний пучок, 3-дорсальний спинномозково-мозочковий тракт, 4-передній спинномозково-мозочковий тракт, 5-бічний спинномозково-таламічний тракт, 6 - спинномозково-покришковий тракт, 7-спинномозково-оливний тракт, 8-передній спинномозково-таламічний тракт, 9-бічний кірково-спинномозковий тракт, 10-бічний ретикуло-спинномозковий тракт, 11-червоноядерно-спинномозковий тракт, 12-бічний покришково-спинномозковий тракт, 13-медіальний ретикуло-спинномозковий тракт, 14-медіальний покришково-спинномозковий тракт, 15-оливо-спинномозковий тракт, 16-присінково-спинномозковий тракт, 17-передній ретикуло-спинномозковий тракт, 18- передній власний пучок, 19-тегментно-спинний тракт, 20-міжпучковий тракт, 21-септо-маргінальний пучок, 22-вентраль­ний власний пучок, 23-дорсальний власний пучок, 24-бічний власний пучок (мал. Е.Д. Морен­кова).

 

Низхідні шляхи спинного мозку. Самими могутніми скупченнями волокон у кожній половині спинного мозку є бічний і передній кірково-спинномозкові тракти (tt. сortico - spinalis lateralis et ventralis) (мал. 23). Бічний або пірамідний тракт починається від кори мозку, в основному із ділянки передцентральної закрутки. У нижній межі довгастого мозку ве­лика частина його волокон переходить на протилежний бік. Далі у складі бічних канатиків цей пучок проходить по всьому спинному мозку, по­ступово зменшується по мірі того, як окремі волокна закінчуються аксо-дендритними синапсами на вставних нейронах бічної частини основи зад­нього рогу в наступних сегментах. Після цього сигнали надходять до мотонейронів, які розміщуються в основному у бічній групі ядер передніх рогів сірої речовини спинного мозку, а від них ідуть через передні корінці до певних м’язів.

Менша частина (до 20%) кірково-спинномозкових волокон входить у передній канатик, попередньо не перехрещуючись. Ці прямі волокна утворюють передній кірково-спинномозковий тракт, який простежується на рівні шийних і верхніх грудних сегментів. Вони віддають синапси до мотонейронів передніх рогів, а перед своїм закінченням на рівні відповід­них сегментів волокна переходять на протилежний бік у складі передньої білої комісури.

Кірково-спинномозкові тракти здійснюють довільні рухові акти. У зв’язку із складними диференційованими скороченнями м’язів кінцівок, особливо рук, вони досягають у людини особливо найкращого розвитку.

До складу основних низхідних провідних шляхів спинного мозку належать також:

- червоноядерно – спинномозковий тракт (tr. rubro – spinalis),

- оливо – спинномозковий тракт (tr. olivo – spinalis),

- покришко – спинномозковий тракт (tr. tecto – spinalis),

- присінково – спинномозковий тракт (tr. vestibulo – spinalis),

- сітчасто – спинномозковий тракт (reticulo – spinalis).

Червоноядерно – спинномозковий тракт починається від задньої частин червоного ядра покришки середнього мозку, перехрещується і іде уздовж всього спинного мозку у бічних канатиках попереду латераль­ного кірково-спинномозкового тракту. Волокна цього тракту входять до сірої речовини основи заднього рогу на рівні 6 – 7 пластинок. Це переми­кання забезпечує надходження до мотонейронів латеральної системи ядер передніх рогів імпульсації, що необхідна для регуляції м’язового тонусу, а також для синергічних скорочень м’язів при мимовільних рухах. Цей тракт відносно краще розвинений у тварин, ніж у людини і є однією із ла­нок екстрапірамідної системи.

Оливо - спинномозковий тракт починається від ядра довгастого моз­ку – нижньої оливи. Проходить у бічному канатику до грудних сегмен­тів, де його волокна закінчуються на клітинах бічного рогу. Функція – неспецифічна система проведення, обслуговування різноманітних реф­лекторних реакцій.

Покришко - спинномозковий тракт починається від пластинки се­реднього мозку (tectum), в основному від верхнього горбика. Його волокна проходять у складі переднього канатику до передніх рогів шийних і верх­ніх грудних сегментів спинного мозку. Цей тракт обслуговує рефлектор­ну систему орієнтованих рухів голови і верхньої частини тулуба, спрямо­ваних на зорові і слухові подразнення.

Присінково – спинномозковий тракт відходить від латерального і частково медіального ядер довгастого мозку. Він проходить у передньому канатику по всьому спинному мозку до крижових сегментів. Це основний руховий тракт вестибулярної системи. Його цілісність необхідна для під­тримки рівноваги і правильної орієнтації тіла у просторі.

Сітчасто – спинномозковий тракт формується із невеликих груп аксонів клітин ретикулярної формації середнього мозку і верхніх рівнів моста. Частина волокон цього тракту із передніх канатиків повертає до мотонейронів дорсомедіальної частини переднього рогу, а інша частина направляється до бічного рогу спинного мозку. Ця система необхідна для підтримки м’язового тонусу.

У задніх канатиках проходять два незначних низхідних власних пуч­ка волокон спинного мозку. Один з них міжпучковий (tr. interfascicularis), займає місце між тонким і клиновидним пучками у шийних і грудних сегментах та у дорсального краю тонкого пучка в нижчих сег­ментах. Другий пучок – септо-маргинальний (tr. septo – marginalis) ціл­ком розміщується у дорсальній половині заднього канатику.

Крім цих основних трактів, у білій речовині спинного мозку є ще більш дрібні пучки довгих висхідних і низхідних волокон. У внутрішніх відділах задніх, бічних і передніх канатиках, ближче до сірої речовини є власні пучки (fasc. proprii) спинного мозку. Вони складаються із асоціатив­них волокон, які відходять від вставних нейронів власного ядра заднього рогу. Волокна, які обслуговують зв’язки між сусідніми сегмен­тами, розміщуються ближче до сірої речовини, тоді як волокна, що зв’язують дальні сегменти, знаходяться зовні. Вони закінчуються синап­сами на мотонейронах вищих або нижчих сегментах спинного мозку.

Відомо, що спинний мозок приймає участь у здійсненні як простих (міотатичні, сухожилкові), так і складних рефлексів (згинальний, розги­нальний, протиральний, ковтальний та інші), тому після перерізу спин­ного мозку через 1-2 тижні з’являється спинний шок з втратою рухових реакцій внаслідок пересікання низхідних зв’язків. При порушеннях на шийному і грудному рівнях виявляються нездатність до довільного сечо­випускання, підтримки нормальної температури тіла, падіння кров’яного тиску в результаті паралічу гладенької м’язової тканини кровоносних су­дин, сфінктерів, черевних і тазових органів.

ОБОЛОНКИ СПИННОГО МОЗКУ

Поверхня спинного мозку оточена трьома оболонками (meninges): твердою (dura mater spinalis), павутинною (arachnoidea spinalis) і судин­ною (chorioidea spinalis). Дві останні як правило об’єднують під назвою м’яка оболонка (pia mater spinalis).

Тверда оболонка спинного мозку представлена потовщеною плас­тинкою, яка утворена щільною волокнистою сполучною тканиною (мал. 24). Ендотеліальний покрив надає їй блискучий, рівний вигляд. Зовні вона відокремлена від окістя хребців епідуральним простором (cavum epidurale), який містить жирову клітковину з невеликою кількістю сполучно­тканин­них елементів, а також внутрішнє хребетне венозне сплетен­ня.

У ділянці великого потиличного отвору тверда мозкова оболонка зрос­таєть­ся з окістям. Вона також супроводжує корінці спинномозкових нер­вів до виходу з міжхребцевих отворів. Нижче другого поперекового хреб­ця замкнутий мішок твердої оболонки оточує корінці нижніх спин­номозкових нервів і, поступово звужуючись, доходить до другого купри­кового хребця, до якого і прикріплюється. Завдяки цьому забезпечується протиударний захист і достатня стабілізація спинного мозку. Між вну­трішньою поверхнею твердої оболонки і павутинної є вузький субду­ральний простір (cavum subdurale).

Павутинна оболонка повторює форму твердої оболонки і місцями щільно з нею зв’язана сполучнотканинними волокнами. Вона являє со­бою прозорий шар пухкої сполучної тканини, яка оточує спинний мозок. Між павутинною і судинною оболонками є широкий підпавутинний прос­тір (cavum subarachnoideale), заповнений спинномозковою рідиною (liq­uor cerebrospinalis). Краніально підпавутинний простір спинного мозку продовжується у подібний простір головного мозку.

 

1 2 3 4 5

6

 

Мал. 24. Оболонки спинного мозку:

1-кістка, 2-епідуральний простір, 3-пластинка твердої оболонки, 4-павутинна оболо­н­ка, 5-перекладини павутинної оболонки, 6-підпавутинний простір, 7-судинна обо­лонка, 8-зубчаста зв’язка (мал. Е.Д. Моренкова).

 

Судинна оболонка утворює тонкий сполучнотканинний покрив, який щільно прилягає до спинного мозку, проникаючи у борозни і щілини на його поверхні. Вона містить сітку кровоносних судин і сполучно­тканин­ні волокна. Разом із судинами вона вростає у тканинну мозку.

Від судинної оболонки спинного мозку справа і зліва між корінцями спинних нервів відходять від 19 до 21 маленьких трикутних зубчастих зв’язок (ligamentum denticulatum). Вони прикріплюються до твердої моз­кової оболонки і служать для утримання спинного мозку.

Знизу судинна оболонка закінчується довгим тяжем - кінцевою ниттю (filum terminale), яка проходить через павутинний простір і при­кріплюється за допомогою куприкової зв’язки (ligamentum coccigeum) до окістя на рівні диску між 2 і 3 крижовими хребцями з дорсального боку.