Травми хребта і спинного мозку

Травми хребта і спинного мозку поділяються на відкриті пошкодження хребта і спинного мозку та закриті. Останні, у свою чергу, можуть супроводжуватися пошкодженням спинного мозку різного ступеня (струс, забій, анатомічний перерву і т. д.). Найбільш часті переломи XII грудного, I поперекового і V-VI шийних хребців.

Симптоми. Вони залежать від варіанту травми, виду ушкодження хребта і рівня ураження спинного мозку.

- Періодичну втрату свідомості;

- Сильний біль у спині або відчуття тиску в ділянці шиї, голови або спини;

- Слабкість, втрата координації або параліч будь-якої частини тіла;

- Оніміння, поколювання або втрата чутливості в кистях, пальцях рук, ступнях або пальцях ніг, включаючи здатність відчувати тепло, холод і дотик;

- Втрата контролю над роботою кишечника і сечового міхура;

- Проблеми з рівновагою і ходінням;

- Утруднене дихання після травми;

- Неправильне або викривлене положення шиї і спини.

- Втрата здатності рухатися;

- Надмірна рефлекторна активність або спазми;

- Утруднене дихання, кашель або відкашлювання секрету з легенів.

При пошкодженні верхнешийного відділу розвивається спастичний параліч всіх кінцівок, втрачаються усі види чутливості, спостерігаються порушення функції тазових органів, корінцеві болі в області потилиці, шиї. Зрідка можуть приєднуватися бульбарні розлади, спінальна гіпертермія При пошкодженні нижньошийного відділу розвиваються млявий параліч верхніх кінцівок і спастичний – нижніх, корінцеві болі в руках, зниження чутливості з рівня ураження синдром Бернара-Горнера, порушення функції тазових органів. При пошкодженні грудного відділу розвиваються спастична нижня параплегія параанестезія тазові розлади по центральному типу. При пошкодженні поперекового потовщення розвиваються млявий параліч нижніх кінцівок, параанестезія з рівня пахової складки, тазові розлади, зникають колінний і ахилові рефлекси, рано виникають трофічні порушення.

Перша медична допомога на до госпітальному етапі.

Перша медична допомога повинна бути направлена на ліквідацію травматичного шоку і порушень дихання. Правильна транспортування рольного на щиті з дотриманням строго горизонтального положення і виключенням згинальних, бічних і обертальних рухів у хребті. Обов’язковим є накладання мобілізаційного комірця. Транспортування здійснюється з обов’язковою участю декількох медпрацівників (лікар, фельдшер, санітар або водій). Застосовувати спеціальні носилки або швидковакуумний матрац. Наступним завданням є забезпечення життєво важливих функцій, зокрема – киснем (2-4л О₂/хв). За необхідності проводять інтубацію і штучну вентиляцію легень (ШВЛ). Забезпечити венозний доступ і проводити інфузію. Накласти стерильну пов’язку на відкриту рану. Попереджувати переохолодження, постійний контроль пульсу і АТ.

Ушкодження тазу

 

Забої тазової ділянки

Крім переломів кісток таза досить часто трап­ляються забої тазової ділянки. Залежно від си­ли, форми, розміру діючого предмета виника­ють незначні, локальні або тяжкі ускладнені забої з розривом сечового міхура (при відсутності перелому кісток тазу).

При незначних поверхневих забоях виникає біль, припухлість різного розміру, крововиливи.

При більш значних забоях зявляються підшкірні гематоми з поширенням на пахвинну ділянку, промежину з відшаруванням шкіри. При значних підшкірних гематомах і відшаруваннях шкіри виникає чіткий симптом флуктуації.

При тяжких забоях виникають глибокі м'язо­ві і міжм'язові гематоми з характерним "світлим" проміжком болю. У момент травми виникає гост­рий біль, який з часом затухає, а десь через годину-півтори знову наростає, наростає припухлість у місці травми, виявляється значне ущільнення м'яких тканин, болючість під час пальпації. При глибоких міжм'язових гематомах унаслідок знач­ного напруження м'яких тканин симптом флук­туації завжди негативний, натомість біль загост­рюється при найменшому напруженні сідничних м'язів, тому потерпілі уникають робити активні рухи ногою. Глибокі гематоми довго не розсмок­туються і стають сприятливим середовищем для інфікування, виникнення абсцесів, флегмон.

Лікування на догіспітальному етапі: при забоях протягом перших годин на місце травми кладуть міхур з льодом, що зменшує біль, запобігає розширенню крововиливу.

Переломи кісток таза

Переломи кісток тазу виникають переважно при автодорожніх пригодах і падінні з висоти. Переломи окремих кісток можливі внаслідок безпосереднього удару або різкого напруження м'язів (так звані відривні переломи клубової кістки, сідничного горба). Майже в третині випадків ушкодження тазу поєднуються з ушкодженнями інших кісток або внутрішніх органів. При множинних переломах тазових кісток, як правило, розвивається картина важкого травматичного шоку; нерідкі пошкодження уретри і сечового міхура, зазвичай супроводжуються внутрішньої крововтратою.

Переломи кісток таза складають 3-7% всіх переломів кісток, і відносяться до важких пошкоджень опорно-рухового апарату.

Класифікація переломів кісток таза

1) ізольовані переломи кісток тазу,

2) переломи кісток тазу без порушення неперервності тазового кільця;

3) переломи кісток тазу із порушенням неперервності тазового кільця;

4) переломи вертлюжної заглибини.

5) переломи кісток тазу з пошкодженням тазових органів.

Переломи кісток тазу.

Положення хворого при переломі тазу без порушення цілості тазового кільця.

 

Переломи кісток тазу з порушенням цілості тазового кільця.

Симптоматика залежить від характеру перелому і від того, чи є супутні пошкодження. При крайових переломах стан людини зазвичай не вселяє серйозних побоювань. При відривах клубової кістки і переломах крила клубової кістки відзначається, крім помірних болей, припухлість в зоні пошкодження, а також порушення функції відповідної нижньої кінцівки. Переломи куприка і крижів в нижніх їх відділах діагностуються на підставі локальної хворобливості, що підсилюється при ходьбі і в положенні сидячи. А ось переломи переднього відділу, особливо з порушенням цілісності тазового кільця, супроводжуються помітним погіршенням стану потерпілого. Воно набагато важче при множинних переломах таза, тим більше, якщо при цьому порушена цілісність внутрітазових органів. Потерпілий скаржиться на біль в області крижів і промежини, неможливість підняти витягнуту ногу від площини ліжка (симптом «прилиплої п'яти»). Характерна поза «жаби» – напівзігнуті в колінах і тазостегнових суглобах ноги і розведені стегна. Постраждалі бліді, а при розвитку шокового стану у них виступає холодний липкий піт, пульс стає слабким, артеріальний тиск помітно знижується. Натискання на лонное зчленування і гребені клубових кісток болісно. В області промежини нерідко видно гематома.