Вікові особливості спинного мозку

Спинний мозок новонародженого має довжину до 14 см, нижня межа мозку розміщується на рівні нижнього краю 2 поперекового хребця. До двох років довжина спинного мозку досягає 20 см, а у 10 років порів­няно з новонародженим подвоюється. Найбільш швидко ростуть грудні сегменти. Маса спинного мозку у новонародженого складає до 5,5 г, у дітей 1 року до 10 г. До 3 років маса спинного мозку перевищує 13 г, а у 7 років дорівнює приблизно 19 г.

На поперечному зрізі вигляд спинного мозку новонародженого та­кий же як у дорослої людини. У новонародженого шийне і поперекове потовщення виражені добре, центральний канал ширше ніж у дорослого. Зменшення просвіту центрального каналу відбувається головним чином протягом 1-2 років, а також у більш пізні вікові періоди, коли збіль­шується маса сірої і білої речовини. Об’єм білої речовини спинного мозку збільшується швидше, особливо за рахунок власних пучків сегментарного апарату, який формується раніше, ніж провідні шляхи, що з’єднують спинний мозок з головним.

 

ГОЛОВНИЙ МОЗОК

Головний мозок (encephalon) разом з його оболонками розмі­щується у порожнині черепа. Це найбільш масивна частина центральної нервової системи сплющено-шароподібної форми. Його випукла верхньо-бічна поверхня за формою відповідає внутрішній увігнутій поверхні склепіння черепа. Нижня поверхня – основа головного мозку – має склад­ний рельєф і відповідає формі черепних ямок внутрішньої основи черепа. Відповідно до розвитку п’яти мозкових міхурів головний мозок людини розділяють на п’ять відділів: довгастий мозок (medulla oblongata), задній мозок (metencephalon), середній мозок ( mesencephalon), проміжний мо­зок (diencephalons) і кінцевий мозок (telencephalon) (мал. 26, 27).

За будовою довгастий, задній і середній мозок схожі із спинним моз­ком. Ці відділи об’єднують під загальною назвою – стовбурна частина мозку. Основна особливість кінцевого мозку пов’язана з наявністю кори, яка є колосальним скупченням нервових клітин, розташованих у декілька шарів. Найкращого розвитку вона досягає у людини, головний мозок якого під впливом праці і членороздільної мови придбає нові риси бу­дови, що відрізняються від подібних у тварин. Півкулі великого мозку у лю­дини є тим матеріальним субстратом, з яким пов’язана вища нервова діяль­ність.

 

 

Мал. 26. Загальний вигляд основних утворів мозку на серединному повздовж­ньому розрізі: 1-мозочок, 2-довгастий мозок, 3-нижній мозковий парус, 4-порож­нина четвертого мозкового шлуночка, 5-міст, 6-верхній мозковий парус, 7-пластин­ка середнього мозку, 8-водопровід мозку, 9-ніжки мозку, 10-окоруховий нерв, 11-сосочкове тіло, лійка, 13-гіпофіз, 14-гачок (центр смаку), 15-коліно мозолистого тіла, 16-склепіння, 17-борозна мозолистого тіла, 18-таламус, 19-мозолисте тіло, 20-поясна борозна, 21-поясна закрутка, 22-шишковидне тіло, 23-тім’яно-потилична борозна, 24-клин, 25-шпорна закрутка (мал. В.І. Козлова).

 

 

Розвиток головного мозку у процесі філогенезу протікає паралельно з формуванням органів чуття (органів нюху, зору, слуху, рівноваги), які забезпечують надходження до організму інформації про стан навколиш­нього середовища.

Маса головного мозку у дорослої людини коливається від 1100 до 2000 г. В середньому маса мозку дорослого чоловіка – 1394 г, а у жінки – 1245 г. Маса і об’єм головного мозку дорослої людини в період від 20 до 60 років життя є постійними для кожного даного індивідуума. Після 60 років маса та об’єм мозку дещо зменшуються. Об’єм головного мозку у дорослої людини в середньому 1200 см³. Необхідно відмітити, що розу­мові здібності людини не залежать від ваги мозку.

Як відомо, спинний мозок складає до 2% від загальної ваги мозку, мозочок – до 10%, стовбурні структури близько 6%, а кінцевий мозок - 82%. Площа поверхні кори кінцевого мозку знаходиться в межах 1000 – 1200 см², з яких лише ⅓ знаходиться дійсно на поверхні півкуль, а інша прихована в глибині чисельних борозен. Для всіх ссавцівхарактерна білатеральна симетрія головного мозку.

 

 

 

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Мал. 27. Основа головного мозку:

І-нюховий тракт, ІІ-зоровий н., ІІІ-окоруховий н., ІV-блоковий н., V-трійчастий н., VI-відвідний н., VII-лицьовий н., VIII-присінково-завитковий н., ІХ-язико-глотковий н., Х-блукаючий н., ХІ-додатковий н., ХІІ-під’язиковий н.,

1-нюхова цибулина, 2-очне яблуко, 3-пряма закрутка, 4-перехрестя зорових нервів, 5-зоровий тракт, 6-гіпофіз, 7-сірий горб, 8-нижня вискова закрутка, 9-колатеральна борозна, 10-ніжки мозку, 11-міст, 12-піраміда, 13-мозочок, 14-корінці верхніх спин­номозкових нервів (мал. В.І. Козлова).

 

Однак, у людини між обома півкулями є помітні різниці не тільки в структурі, але і в розмірах окремих ділянок. Так, у правшей ліва півкуля є домінуючою при проявах рухової і мовної активності, тоді як для ряду сенсорних процесів важливе значення має права півкуля. У відповідності з цим, наприклад, верхня вискова ділянка кори, яка пов’язана з мовною функцією, у більшості випадків, краще розвинена в лівій півкулі, яка в ці­лому на 5-10 г важче за праву.

Асиметрія також простежується у шлуночках і в судинній системі мозку. Так, із двох задніх рогів бічних шлуночків, як правило, більш ве­ликим є лівий. Діаметр внутрішньої сонної, а також задньої, середньої і деяких інших артерій мозку також помітно більше зліва.

Це ж торкається низхідних від кори до спинного мозку рухових трак­тів, у перехресті яких у нижній частині довгастого мозку більше во­локон переходить зліва направо, ніж навпаки.

ДОВГАСТИЙ МОЗОК

ЗОВНІШНЯ БУДОВА

Довгастий мозок (bulbus, medulla oblongata, myelencephalon) скла­дає самий нижній відділ мозкового стовбура і нагадує за формою усіче­ний конус. Довжина його у людини 25 - 30 мм, середня ширина до 15 мм. Він починається на рівні передніх корінців перших шийних нервів і є безпосереднім продовженням спинного мозку. У нижній частині довгас­тий мозок нагадує за формою спинний, а з верху розширюється і межує з мостом.

 

Мал. 28. Стовбурна частина головного мозку (вигляд з нижньої поверхні):

1-перехрестя зорових н.н., 2-нюховий тракт, 3-зоровий н., 4-міжніжкова ямка, 5-окоруховий н., 6-чутливий корінець трійчастого нерву, 7-руховий корінець трійчас­того нерву. 8-лицьовий н., 9-присінково-завитковий н., 10-язико-глотковий н., 11-блукаючий н., 12-під’язиковий н., 13-додатковий н., 14-передні корінці верхніх шийних спинномозкових н.н., 15-бічний канатик спинного мозку, 16-передній кана­тик спинного мозку, 17-перехрестя пірамід, 18-передня серединна щілина, 19-оливи, 20-піраміда, 21-відвідний н., 22-середня мозочкова ніжка, 23-міст, 24-трійчастий н., 25-блоковий н., 26-ніжка мозку, 27-зоровий тракт, 28-сосочкове тіло, 29-сірий горб з лійкою (мал. В.І. Козлова).

 

На передній (нижній) поверхні довгастого мозку проходить передня серединна щілина, що є продовженням подібної щілини спинного мозку. По боках від неї розміщуються два повздовжні підвищення – піраміди. Вони утворені відростками великих пірамідних нейроцитів (клітин Беца), які знаходяться у руховому центрі кори півкуль великого мозку. Частина пірамідних волокон у глибині передньої серединної щілини переходить на протилежну сторону, утворюючи перехрестя пірамід. Далі волокна із пірамід продовжуються в передні і бічні канатики спинного мозку (мал. 28).

 

 

Мал. 29. Стовбурна частина головного мозку (вигляд зверху):

1-порожнина третього шлуночка, 2- епіфіз, 3, 18-таламус, 4-блоковий н., 5-верхній мозковий парус, 6-верхня мозочкова ніжка, 7,15 – нижня мозочкова ніжка, 8-тонкий пучок, 9-задня серединна борозна, 10-клиновидний пучок, 11-бічний канатик, 12-клиновидний горбик, 13-тонкий горбик, 14-ромбовидна ямка, 16-середня мозоч­кова ніжка, 17-пластинка середнього мозку (мал. В.І. Козлова).

Зовні від пірамід праворуч і ліворуч знаходяться підвищення – оливи, усередині кожної з яких помітні скупчення сірої речовини, які утворюють нижні оливні ядра.Вони функціонально мають відношення до регуляції рівноваги і роботи присінкового апарату. Між пірамідою і оли­вою розташована передня латеральна борозна – місце виходу корінців під’язикового нерву (ХІІ пара) (мал. 29).

На дорсальній поверхні довгастого мозку проходить задня середин­на борозна, яка є продовженням подібної борозни спинного мозку. По бо­ках від неї проходять задні бічні борозни. Між задньої серединною і лате­ральною борознами з кожної сторони довгастого мозку розташовані по два потовщення – тонкий і клиновидний горбики, усередині яких знахо­дяться однойменні ядра. На нервових клітинах цих ядер закінчуються во­локна тонкого і клиновидного пучків, які продовжуються із спинного у довгастий мозок.

Під задніми канатиками усередині нижньої треті довгастого мозку знаходиться центральний канал, який є продовженням аналогічного ка­налу спинного мозку. Цей канал відкривається у IV шлуночок – порож­нину стовбура мозку. Дно IV шлуночка утворює ямка ромбовидної фор­ми – ромбовидна ямка.

Ділянки довгастого мозку, які обмежені латеральними борознами (бічні канатики) є продовженням бічних канатиків спинного мозку. Волокна із бічних канатиків без різкої межі переходять у нижні ніжки мозочка. Із товщі бічних канатиків виходять корінці язикоглоткового (IX пара), блукаючого (X пара) і додаткового (XI пара) нервів.

 

ВНУТРІШНЯ БУДОВА

Для внутрішньої будови довгастого мозку характерно особливе розподілен­ня сірої і білої речовини у покрівлі, покришці і основі цього відділу мозку (мал. 30).

Покрівля довгастого мозку розвинена слабо. Вона лежить понад центральним каналом і покриває зверху нижню частину IV шлуночка. Покрівля утворена тонким шаром клітин, які складають нижній мозковий парус – нейроепітеліальну пластинку, натягнуту між ніжками клаптиків мозочка і яка є залишком стінки первинного мозкового пузиря.

Покришка - найбільш об’ємна частина довгастого мозку, що без­посередньо утворює дно IV шлуночка. В її товщі розташовані нижні олив­ні ядра і ядра IX, X, XI i XII пар черепних нервів. Ці ядра проектують­ся на поверхню ромбовидної ямки. У зв’язку з особливостями розвитку нервової трубки і топографічним положенням крильної і базальної плас­тинок рухові ядра черепних нервів розташовані найбільш медіально, чут­ливі – латерально, а вегетативні займають проміжне положення.

 

Д о в г а с т и й м о з о к

Покрівля

- нижній мозковий парус

Покришка

- ядра черепних нервів (ХІІ, ХІ, Х, ІХ пар)

- серцево-судинні і дихальні центри,

- ядро нижньої оливи,

- тонке ядро і клиновидне ядро,

провідні шляхи загальної чутливості (медіальна

петля)

Основа

рухові провідні шляхи