Розрахункові методи визначення інтегральних показників серцево-судинної системи організму 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розрахункові методи визначення інтегральних показників серцево-судинної системи організму



Розрахункові методи визначення основних показників серцево-судинної системи застосовуються, в основному, під час проведення масових обстежень, коли у зв’язку зі значними витратами часу, використання більш тонких апаратурних методик є недоцільним. Окрім цього, дані методики застосовуються в системі медико-біологічного контролю за функціональним станом організму з метою отримання оперативної інформації про стан системи кровообігу.

Не дивлячись на об’єктивно меншу, порівняно з експериментальними методами, репрезентативність, розрахункові методи в цілому дозволяють отримати необхідну інформацію про стан провідних гемодинамічних параметрів і їх динаміку, зокрема, під час занять фізичною культурою і спортом.

Найбільш часто розрахунковим шляхом визначають такі показники, як систолічний і хвилинний об’єми крові (СОК і ХОК). Пояснюється це як досить високою трудомісткістю експериментального методу для їх визначення (тетраполярна грудна реографія), так і можливістю отримання максимальної інформації за обмежений період часу.

Для визначення величини СОК найбільш розповсюдженими є формули Старра (застосовується, в основному, для дорослих людей) і Бомаш (використовується у процесі обстеження дітей до 14 років).

Формула Старра: СОК = 97,7 + 0,5 · АТп – 0,6 · АТд – 0,6 · В

Формула Бомаш: СОК = 40 + 0,5 · АТп – 0,6 · АТд + 3,2 · В

де СОК – систолічний об’єм крові, мл; АТп – пульсовий артеріальний тиск, мм рт.ст.; АТд – діастолічний артеріальний тиск, мм рт.ст.; В – вік реципієнта, роки.

Не дивлячись на відносну точність вимірювань СОК за формулами Старра і Бомаш, вони уможливлюють отримання інформації про середньогрупові значення даного показника, а також про характер його динамічних змін під впливом різних чинників.

Разом із тим, результати численних досліджень поставили під сумнів можливість використання наведених вище формул для розрахунку величин систолічного об’єму крові. Отримані за цими формулами величини СОК досить слабо корегували з такими показниками центральної гемодинаміки, визначеними експериментальним шляхом, як серцевий і ударний індекси (СІ й УІ), потужність роботи лівого шлуночка (Wлж), загальний і питомий периферичні опори (ЗПО і ППО) і практично не відбивали реальний рівень функціонування серцево-судинної системи організму. Крім цього, дивною виглядала відсутність у формулах Старра і Бомаш антропометричних даних конкретного реципієнта, хоча для всіх очевидний їх зв’язок з масою й об’ємом серця, а, отже, і з величиною систолічного об’єму крові.

У зв’язку з вищезазначеним, на засадах обстеження значного континґенту людей із застосуванням рівнянь множинної регресії, було розроблено власну методику визначення СОК з урахуванням антропометричних даних реципієнта і його основних функціональних показників (Маліков М.В., Богдановська Н.В., 2003).

В загальному вигляді запропонована нами для визначення величини систолічного об’єму крові (СОК) формула виглядає так:

СОК = 0,53 · АТс + 0,617 · ДТ +0,231 · МТ – 1,07 · АТд – 0,698 · В – 22,64

де СОК – систолічний об’єм крові, мл; АТс – артеріальний тиск систолічний, мм рт.ст.; ДТ – довжина тіла, см; МТ – маса тіла, кг; АТд – артеріальний тиск діастолічний, мм рт.ст.; В – вік, роки; 22,64; 1,07; 0,698; 0,617; 0,53 і 0,231 – коефіцієнти рівняння множинної регресії.

Експериментальна апробація розробленого нами методичного підходу до визначення значень СОК довела його високу репрезентативність і можливість використання в системі медико-біологічного контролю за функціональним станом центральної гемодинаміки осіб, які систематично займаються фізичною культурою і спортом.

Хвилинний об’єм кровотоку (ХОК) в більшості випадків визначають за такою формулою:

ХОК = ЧСС · СОК

де ХОК – хвилинний об’єм крові, л/хв; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв; СОК – систолічний об’єм крові, мл.

Хочеться ще раз вказати на те, що основні нормативи величин СОК і ХОК для осіб різної статі, віку і рівня тренованості надано в додатках цього посібника.

Під час діагностики поточного функціонального стану системи кровообігу досить часто користуються такими розрахунковими показниками, як відхилення фактичних величин артеріального тиску від належних.

Відхилення артеріального тиску систолічного (відх. АТ, мм рт.ст.) визначають за такими формулами (для чоловіків і для жінок):

Відх. АТс = фАТс – (91 + 0,5 · В +0,10 · МТ) (для чоловіків)

Відх.АТс = фАТс – (88 + 0,7 · В +0,15 · МТ) (для жінок)

де відх. АТс – величина відхилення фактичного значення артеріального тиску систолічного від належного, мм рт.ст.; фАТс – фактична (реєстрована в цей момент часу) величина артеріального тиску систолічного, мм рт.ст.; В – вік, роки; МТ – маса тіла, кг.

Нормальні величини відх.АТс складають від 0 до 30 мм рт.ст.

Відх. АТд = фАТд – (58 + 0,10 · В +0,15 · МТ) (для чоловіків)

Відх.АТд = фАТд – (62 + 0,17 · В +0,10 · МТ) (для жінок)

де відх. АТд – величина відхилення фактичного значення артеріального тиску діастолічного від належного, мм рт.ст.; фАТд – фактична (реєстрована в цей момент часу) величина артеріального тиску діастолічного, мм рт.ст.; В – вік, роки; МТ – маса тіла, кг.

Нормальні величини відх.АТд складають від 0 до 30 мм рт.ст.

Досить поширеним розрахунковим параметром є також коефіцієнт економічності системи кровообігу (КЕК, у.о.), величина якого визначається за такою формулою: КЕК = ЧСС · АТп

де КЕК – коефіцієнт економічності кровообігу, у.о.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв; АТп – пульсовий артеріальний тиск, який розраховується як різниця між артеріальним тиском систолічним і діастолічним, мм рт.ст.

Низькі значення КЕК свідчать про високі потенційні можливості системи кровообігу. В нормі у здорових нетренованих чоловіків величина КЕК складає 2400-3200 у.о., а у жінок – 2600-3400 у.о. (більш докладні відомості щодо величин КЕК в осіб різної статі, віку і рівня тренованості наведено в додатках.

Потужність роботи лівого шлуночка серця (Wлж, вт). Цей показник характеризує ефективність роботи серцевого м’яза і, певною мірою, рівень адаптованості серця до різних зовнішніх чинників, зокрема, до фізичних навантажень. Традиційно величину Wлж, визначають за формулою:

Wлж = ЧСС · (АТс – АТд + 100) · (АТс + АТд) / 2 · 106

де Wлж – потужність роботи лівого шлуночка, вт; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв; АТс – артеріальний тиск систолічний, мм рт.ст.; АТд – артеріальний тиск діастолічний, мм рт.ст.

Нами було запропоновано власну формулу розрахунку величини потужності роботи лівого шлуночка серця (Маліков М.В., 2000), яка є результатом багаторічних досліджень багатьох науковців і відбиває кореляцію отриманих даних з експериментально отриманими результатами щодо функціонального стану системи центральної гемодинаміки. Згідно з розробленим нами методом, величину потужності роботи лівого шлуночка серця можна визначити за такою формулою: Wлж = 4,99 · АQRS

де Wлж – потужність роботи лівого шлуночка, вт; АQRS – амплітуда найбільшого комплексу QRS на електрокардіограмі, записаній у другому стандартному відведенні, мм

 
 

Об'єм серця (Vс). Величину цього показника, який має важливе діагностичне значення, також можна визначити розрахунковим шляхом за формулою:

де Vс – об'єм серця, см3; М – маса тіла, г; ДТ – довжина тіла, см.

В нормі величина Vс у здорових чоловіків складає 720-800 см3, у жінок – 540-620 см3. Під впливом фізичних навантажень, особливо спрямованих на розвиток загальної витривалості, спостерігається істотне зростання Vс. Більш докладні дані щодо величин Vс для осіб різної статі, віку і рівня тренованості наведено в додатках.

Індекс Робінсона (подвійний добуток). Характеризує ефективність функціонування серцево-судинної системи і розраховується за такою формулою: ІР = ЧСС · АТс / 100

де ІР – індекс Робінсона, у.о.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв; АТс – артеріальний тиск систолічний, мм рт.ст.

Нормативи значень ІР для осіб різної статі, віку і рівня тренованості наведено в додатках.

Коефіцієнт функціонального стану системи кровообігу (КФСссс, а.о.) і коефіцієнт функціонального стану кардіореспіраторної системи (КФСкр) (запропоновані Н.В.Дмитрієвою із співавт., 1991). Згідно з цією методикою, проводять запис електрокардіограми реципієнта, її аналіз і математичний розрахунок інтегральних показників (КФСссс і КФСкр) за такими формулами: КФСссс = (PQ + QT) / R – R

де КФСссс – коефіцієнт функціонального стану ССС, у.о.; PQ, QT – інтервали електрокардіограми, с; R – R – тривалість серцевого циклу, с.

Норма КФСссс складає 0,580-0,655 у.о. Вихід значень КФСссс за межі цього інтервалу надає змогу дійти висновку про фізіологічно значущі зміни серцевої діяльності. КФСкр = R – R / 60 · (ЧД + (R – R))

де КФСкр – коефіцієнт функціонального стану кардіореспіраторної системи, у.о.; ЧД – частота дихання, к-ть за 1 хв.; R – R – тривалість серцевого циклу, с.

Норма КФСкр складає 0,171-0,211 у.о. Вихід значень КФСкр за межі цього інтервалу надає змогу дійти висновку про фізіологічно значущі зміни кардіореспіраторної функції.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 628; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.193.11.123 (0.009 с.)