Короткий огляд основних методичних підходів до оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи

Відомо, що вегетативній нервовій системі (її симпатичному і парасимпатичному відділам) належить важлива роль в регуляції діяльності різних вісцелярних систем. Отже, оцінка функціонального стану вегетативної нервової системи має важливе значення для визначення ступеня пристосованості організму до тих або інших дій, або ступеня адаптованості організму. В системі функціональної діагностики спортсменів і осіб, які систематично займаються фізичною культурою, дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи сприяє оцінці загального функціонального стану означеної категорії людей, ступеня їх пристосованості до фізичних навантажень різного об’єму й інтенсивності, рівня загальної тренованості.

У спортсменів, при оптимальному функціональному стані організму, у стані спокою зазвичай, спостерігається переважання тонусу парасимпатичної нервової системи, що забезпечує виражену економізацію діяльності серцево-судинної, дихальної та інших адаптаційно важливих фізіологічних систем організму. У процесі безпосереднього виконання фізичних вправ і відразу після них більш вираженим стає тонус симпатичного відділу, що сприяє кращій адаптації організму до фізичних навантажень і прискорення процесів відновлення. Стан перетренування у спортсменів супроводжується порушенням оптимального співвідношення симпатичної і парасимпатичної регуляції, виробленим у процесі систематичних тренувальних занять, і частіше за все переважанням тонусу симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Традиційно для оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи застосовуються методи, пов’язані з визначенням тонусу його відділів. Так, застосування методу шкірного дермографізму дозволяє оцінити стан як симпатичних, так і парасимпатичних ланок вегетативної регуляції фізіологічних функцій організму.

За означеною методикою по шкірі реципієнта проводять тупим предметом і за характером шкірної реакції судять про стан вегетативного тонусу. Червоний дермографізм виявляється при підвищеній збудливості парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, білий – при підвищеній збудливості симпатичного відділу, рожевий – характеризує оптимальне співвідношення симпатико-парасимпатичної регуляції вегетативних функцій організму.

Досить ефективною є також методика кількісної оцінки вегетативного тонусу нервової системи, яка дозволяє оцінити ступінь узгодженості у вегетативній регуляції різних вісцелярних систем. Традиційно вегетативний тонус оцінюють за коефіцієнтом Хильденбранта (КХ), для чого у реципієнта у стані спокою підраховують частоту серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв) і частоту дихання (n/хв).

Значення коефіцієнта Хильденбранта розраховують за такою формулою:

КХ = ЧСС / ЧД

де КХ – коефіцієнт Хильденбранта, у.о.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв; ЧД – частота дихання, n/хв.

В нормі, при нормальних міжсистемних відносинах, значення КХ складає 2,8–4,9 у.о. Відхилення від цих показників свідчить про неузгодження у вегетативній регуляції різних вісцелярних систем.

Для оцінки тонусу симпатичної або парасимпатичної нервової системи також запропоновано різноманітні методики, які широко застосуються на практиці.

Так, для дослідження функціонального стану симпатичної нервової системи найбільш часто використовується ортостатична проба, повний зміст якої наведений нами в розділі “Методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи організму”.

Для дослідження ж функціонального стану парасимпатичної нервової системи найбільш часто використовується кліно-ортостатична проба (також висвітлена в розділі “Методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи організму”)і проба Ашнера, якавимагає спеціальної медичної підготовки. Ця проба проводиться так: у реципієнта, що знаходиться в положенні лежачи, реєструється величина ЧСС в стані спокою, після чого впродовж 10 сек. великим і вказівним пальцями проводиться обережне натискання на бічні поверхні очних яблук і знову визначається значення ЧСС. При нормальній збудливості парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи спостерігається зменшення частоти серцевих скорочень на 5-12 уд/хв, при підвищеній – більш ніж на 12 уд/хв.

Наведені вище методичні підходи до оцінки вегетативного тонусу й окремих елементів вегетативної нервової системи мають велике значення під час проведення оперативних діагностичних обстежень. Разом із тим, досить цікавими є методичні підходи, які дозволяють оцінити загальний вегетативний тонус організму на основі аналізу даних відносно його вісцелярних систем.

На жаль, в доступній нам літературі, не вдалося знайти експрес-метод оцінки загального вегетативного тонусу, що може слугувати підставою для проведення експериментальних досліджень в цьому напрямі.

Проте неабиякий інтерес викликає методика визначення загального вегетативного тонусу, запропонована ще в 1984 році колективом авторів Кемеровського державного медичного інституту (Т.Е. алініна, Н.А. Барбараш, Г.І. Тімощук та ін.).

Цими авторами було розроблено спеціальну таблицю, яка охоплювала основні інтеграційні симптоми й ознаки різних фізіологічних систем, що дозволяють дати кількісну оцінку функціональному стану парасимпатичного і симпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Необхідно відзначити, що таблиця охоплює дані опиту реципієнта та його об'єктивного обстеження. Під час роботи з таблицею необхідно проводити аналіз активності парасимпатичних і симпатичних впливів на різні системи: переважання одного з цих впливів наголошується знаком (+), відсутність впливу знаком (-).

У процесі роботи обчислюється загальна сума балів симпатичних або парасимпатичних симптомів (якщо виникає утруднення оцінки реакції в балах, то в графі “Оцінка в балах” ставиться мінус і в загальну суму цей показник не зараховується). Після закінчення роботи підраховують загальну суму балів парасимпатичних (П) і симпатичних (С) реакцій (П+С), яку приймають за 100%.

Стан тонусу парасимпатичного (ТП, %) і симпатичного (ТС, %) відділів вегетативної нервової системи розраховують за такими формулами:

ТП = 100 · ЗП / ЗП + ЗС

ТС = 100 · ЗС / ЗП + ЗС

де ТП – тонус парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи %; ТС - тонус симпатичного відділу вегетативної нервової системи; ЗП – загальна сума балів парасимпатичних впливів, бали; ЗС – загальна сума балів симпатичних впливів, бали.

Детальний аналіз наведеного методичного підходу до оцінки загального вегетативного тонусу організму дозволяє рекомендувати його для широкого практичного застосування в системі функціональної діагностики осіб, які систематично займаються фізичною культурою і спортом.

Таблиця 3