Оцінка фізичної працездатності за індексом Гарвардського степ-тесту

№	Значення ІГСТ	Оцінка
	<55	Низька (слаба)
	55–64	Нижче середнього
	65–79	Середня
	80–89	Вище середнього (добра)
	>90	Висока (відмінна)

 

Як вже наголошувалося, найбільш інформативним показником діяльності функціональних систем організму, який визначає ємність аеробного енергозабезпечення, є величина максимального споживання кисню (МСК), під якою слід розуміти кількість кисню, споживаного людиною під час фізичної роботи субмаксимальної потужності впродовж однієї хвилини. МСК, крім того, є інтегральною характеристикою функціональних можливостей організму і розглядається ще як важливий критерій загальної працездатності і тренованості спортсмена.

МСК є показником, що лімітує об’єм і інтенсивність фізичних навантажень. Традиційно виокремлюють абсолютну величину МСК (аМСК, л/хв) і відносну (вМСК, мл/хв/кг). Більш об’єктивним критерієм аеробної продуктивності є вМСК, який розраховується на 1 кг маси тіла реципієнта.

Сьогодні існує велика кількість різноманітних методів як прямого, так і прогностичного (непрямого) визначення величин МСК. Пряме визначення МСК проводять за допомогою фізичних навантажень, виконуваних на спеціальній сходинці (степергометрія), велоергометрі (велоергометрія) тощо. Загальним принципом при цьому є використання навантажень, що викликають максимальну мобілізацію системи кисневого забезпечення організму.

Прямий метод вимірювання МСК тривалий за часом, достатньо складний у зв’язку з тим, що вимагає застосування максимальних за потужністю навантажень, достатньо складної апаратури, участі у проведенні досліджень спеціально навченого персоналу. Крім цього, цей метод передбачає виконання спортсменом додаткового об’єму м’язової роботи, є небезпечним для здоров’я реципієнта.

Статистика засвідчує, що ризик для здоров’я під час виконання максимальних навантажень здоровими людьми малий, але під час їх застосування особами з прихованою патологією в 0,01% випадків спостерігаються летальні (смертельні) результати. Тому під час масових обстеженнях людей, які не займаються спортом, а також спортсменів, що випробовують значні тренувальні і змагальні навантаження, більш прийнятним є застосування субмаксимальних фізичних навантажень, на основі яких і проводиться непряме визначення МСК.

Найпоширенішим і загальновизнаним методом для непрямого визначення величини МСК є метод Астранд.

Відповідно до цієї методики реципієнт упродовж 5 хвилин виконує на велоергометрі або сходинці субмаксимальне фізичне навантаження потужністю 50-75% МСК. Для спортсменів потужність даного навантаження складає: 150 Вт – чоловіки і 100 Вт – жінки. Для нетренованих і фізично знесилених людей рекомендується навантаження потужністю 50 Вт.

Необхідно враховувати, що 1Вт» 6,12 кгм/хв. Під час використання спеціальної сходинки, розрахунок потужності навантаження у вигляді кількості сходжень на сходинку проводиться відповідно до вищенаведених даних. Відразу після виконання навантаження у реципієнта реєструється величина ЧСС. Враховуючи отримане значення ЧСС і відомої величини потужності навантаження, визначають величину аМСК за номограмою (рис. 3):

у разі використання велоергометра на шкалі навантаження номограми визначається потужність виконаного навантаження (для чоловіків – це крайня права шкала А, градуйована до 1500 кгм/хв, для жінок – більш коротка шкала Б, градуйована до 900 кгм/хв). З точки оцінки навантаження проводиться горизонтальна лінія вліво на шкалу ПК (шкала 1). Далі отримана крапка на шкалі 1 з’єднується прямою лінією з крапкою на шкалі 2, яка відповідає ЧСС, зареєстрованої у реципієнта після виконання фізичного навантаження. В місці перетину лінії із шкалою 3 фіксується розмір аМСК (л/хв), який збільшується на поправочний коефіцієнт (табл.16). З метою розрахунку значення вМСК (мл/хв/кг) отриманий розмір аМСК ділиться на масу тіла реципієнта.

під час використанні спеціальної сходинки на шкалі “степ-тесту” визначається маса тіла реципієнта (для жінок на шкалі В, градуйованої до 90 кг, для чоловіків безпосередньо на шкалі 1, ліва частина якої градуйована до 100 кг).

 

Рис.3

 

Визначена на шкалі 1 або шкалі В крапка з’єднується прямою лінією з крапкою на шкалі ЧСС (шкала 2), що відповідає величині ЧСС, отриманій у реципієнта відразу ж після виконання фізичного навантаження. В місці перетину даної лінії із шкалою 3 фіксується значення аМСК (л/хв), яке збільшується на поправочний коефіцієнт (табл.16) і ділиться на масу тіла реципієнта для визначення розміру вМСК (мл/хв/кг).

Таблиця 16