Методи визначення лактатної анаеробної потужності й ємності організму

Загальновідомо, що величини лактатної потужності й ємності характеризують таку якість загальної функціональної підготовленості спортсменів, як рівень розвитку їхньої швидкісно-силової витривалості і, у зв’язку з цим, оцінці вказаних функціональних параметрів надається особливо велика увага з боку фахівців спорту вищих досягнень.

Напевно, не буде перебільшенням той факт, що за ступенем практичного використання найпоширенішим методом оцінки лактатної анаеробної продуктивності є 30-і секундний тест Уінґейта.

Згідно з основним змістом цього тесту реципієнт упродовж 30-і секунд виконує максимально можливе (до межі) фізичне навантаження на спеціалізованому велоергометрі Monark, оснащеному спеціальним мікропроцесором. У процесі виконання даного навантаження у реципієнта, за допомогою комп’ютера, реєструється найбільша величина роботи, виконаної за 5-і секундний відрізок часу (А, ккал)

За тестом Уінґейта величину відносної лактатної анаеробної потужності або пікової потужності (вЛАКп, Вт/кг) розраховують за формулою:

вЛАКп = А / 0,08 · МТ

де вЛАКп – значення відносної лактатної анаеробної потужності, Вт/кг; А – величина максимальної роботи за 5 сек., ккал (1 ккал/хв» 69,6 Вт); МТ – маса тіла, кг; 0,08 – час виконання 5-і секундного фізичного навантаження, хв.

Виходячи з отриманих значень вЛАКп оцінку рівня лактатної анаеробної потужності пропонувалося проводити за такою шкалою:

У нетренованих людей значення вЛАКп в нормі складають 5,8-9,9 Вт/кг.

У спортсменів величини вЛАКп в нормі складають 10-12 Вт/кг.

Не дивлячись на певну простоту оцінки лактатної анаеробної потужності за тестом Уінґейта, цей методичний підхід не позбавлений недоліків, в деяких випадках достатньо серйозних.

В першу чергу, необхідно відзначити, що для виконання тесту Уінґейта, спортсмену доводиться виконувати навантаження повністю, до знемоги. Цей факт робить практично неможливим проведення комплексної оцінки функціональної підготовленості спортсмена, адже після такого навантаження йому потрібен певний час, іноді досить тривалий, для елементарного відновлення і переходу до подальших вправ тестування.

Крім цього, використання в даному тесті спеціального, обладнаного мікрокомп’ютером, велоергометру Monark в значній мірі обмежує своєрідне поле практичного використання методики Уінґейта: придбання дорогого обладнання під силу тільки фінансово стійким спортивним організаціям, що об’єднують спортсменів достатньо високої кваліфікації.

Головним же недоліком 30-і секундного тесту Уінґейта є неможливість інтегральної оцінки рівня лактатної анаеробної продуктивності організму, оскільки згідно з цією методикою визначається тільки лактатна анаеробна потужність, але ніяк не ємність даного функціонального показника.

Не менше поширеним тестом оцінки лактатної анаеробної потужності є широко відомий тест Де Брюїн-Прево. Під час виконання даного тесту реципієнт працює на велоергометрі з постійним навантаженням: 400 Вт для чоловіків (ритм педалювання 124-128 об/хв) і 350 Вт для жінок (ритм педалювання – 104–108 об/хв). За перші 5 секунд роботи потужність виконуваної на велоергометрі навантаження підвищується від 50 Вт до максимальної (залежно від статі реципієнта).

У процесі роботи експериментатор реєструє Т_З (час затримки, с), яке розглядається як час, необхідний для досягнення заданого ритму педалювання і Т_ЗЧ (загальний час тесту, с), під яким розуміється час від початку виконання навантаження до його закінчення внаслідок знемоги.

З урахуванням отриманих значень Т_З і Т_ЗЧ за формулою розраховують індекс лактатної анаеробної потужності (ІЛАКп, у.о.): ІЛАКп = Т_З / Т_ЗЧ

де ІЛАКп – індекс лактатної анаеробної потужності, у.о.; Т_З – час затримки, с; Т_ЗЧ – загальна тривалість тесту, с.

Для оцінки рівня лактатної анаеробної продуктивності організму використовують величину ІЛАКп і значення концентрації лактату (ЛАКє, ммоль/л) в крові реципієнта зразу ж після виконання навантаження. Проведені Де Брюїн-Прево експериментальні дослідження довели, що у нетренованих чоловіків і жінок величини ІЛАКп складають від 3,50 у.о. до 4,58 у.о., а у спортсменів і спортсменок – від 4,30 у.о. до 4,80 у.о.

Навіть короткий аналіз методики Де Брюїн-Прево дозволяє побачити в ній достатньо велику кількість недоліків, що викликає складнощі під час її практичного використання.

Перш за все – величина навантаження під час тесту. І в цьому випадку ми маємо справу з використанням фізичних навантажень до знемоги, що є не тільки негативним чинником у плані комплексної оцінки функціональної підготовленості організму, але й у ряді випадків - просто небезпечним для здоров’я реципієнтів. Окрім цього, в даному тесті хоча і робиться спроба комплексного підходу до оцінки рівня лактатної анаеробної продуктивності (одночасне визначення ІЛАКп і ЛАКє), але не пропонується методичний підхід до реєстрації лактатної ємності без використання заборів крові та її подальшого біохімічного аналізу.

Практично аналогічні недоліки властиві і більшості інших методів оцінки рівня лактатної анаеробної продуктивності. Разом із тим, з метою збереження логіки викладу матеріалу, ми вважаємо за необхідне навести тут основний їх зміст.

Більш тривалими за часом тестування є 90-секундний Квебекській тест і 120-і секундний тест Кеча. Ці тести розроблялися, переважно, для оцінки лактатної анаеробної ємності й уміння підтримувати високу потужність роботи за наявності значного компоненту анаеробної енергії. Під час використанні 90-секундного Квебекського тесту, реципієнт виконує фізичне навантаження до знемоги на спеціально обладнаному велоергометрі Monark.

На початку роботи ритм педалювання складає 80 об/хв (упродовж 2-3 секунд), в подальші 20 сек. – 130 об/хв, а після цього ритм педалювання повинен досягати максимально можливих значень. За допомогою спеціального комп’ютера, яким оснащений велоергометр Monark, розраховується відносна лактатна анаеробна потужність (вЛАКп, Вт/кг) (найбільша величина роботи за 5-і секундний відрізок часу) і лактатна анаеробна ємність (ЛАКє), під якою автори розуміють загальну величину виконаної роботи за 90-секундний відрізок тесту. Для оцінки даних застосовуються результати експериментальних досліджень, отриманих у процесі обстеження нетренованих людей і спортсменів різної спеціалізації (дивись табл. 12).

Не тільки використання фізичного навантаження до знемоги є негативним чинником даного тесту. На нашу думку, достатньо суперечливим є підхід авторів до розуміння самого терміну “лактатна ємність”. Використання для його оцінки загальної величини роботи, виконаної за 90 секунд, є лише непрямим віддзеркаленням даного показника.

Таблиця 12