За тестом “Здоров’я” (В.С. Язловецький, В.О. Іванченко).

№	Рівень фізичного здоров’я (ступінь адаптації до середовища)	Бали
	Оптимальний рівень здоров’я й адаптації, відмінний стан здоров’я	100 і більш
	Добрий рівень здоров’я й адаптації, стан здоров’я добрий і середній	61-100
	Задовільний рівень здоров’я з порушенням механізмів адаптації, стан здоров’я задовільний	49-60
	Незадовільний рівень здоров’я з недостатньою адаптацією, практично здоровий (а)	21-40
	Незадовільний рівень здоров’я із зривом адаптації, предхвороба	20 і менш
	Захворювання

 

Разом із тим, необхідно вказати на виражену однобічність тесту “Здоров’я”, що істотно знижує його ефективність і можливість широкого практичного застосування.

З урахуванням всього вищезазначеного можна констатувати, що сьогодні назріла необхідність розробки більш сучасних методів оцінки поточного рівня фізичного здоров’я, які передбачають оцінку ефективності роботи єдиної функціональної системи, її окремих елементів і характер взаємозв'язку між ними.

 

РОЗДІЛ 8. ДІАГНОСТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

ОРГАНІЗМУ СПОРТСМЕНІВ

 

На загальновизнану думку, оцінка функціональної підготовленості організму під час занять спортом має важливе значення для оптимальної побудови навчально-тренувального процесу, своєрідного “виходу” спортсменів на максимально високий рівень, що, разом з іншими чинниками, забезпечує досягнення максимально можливого спортивного результату. Дійсно, тільки у тому випадку, коли основні фізіологічні системи організму досягають оптимального рівня функціонування, оптимальному ступеня взаємоузгодженості, можна говорити про можливість адекватної відповіді на фізичні навантаження різного об’єму й інтенсивності. Достатньо повно, на нашу думку, значення функціональної підготовленості в діяльності спортсменів відбито в схемі, наведеній на рисунку 3.

Для практичних тренерів, фахівців в галузі фізичної культури і спорту вже давно не є секретом той факт, що для досягнення високого спортивного результату, спортсмен повинен бути підготовлений і в технічному, і в психологічному, і в тактичному, і у функціональному відношенні. Тільки в результаті гармонійного розвитку цих складових спортивного успіху спортсмен дійсно може показати ті результати, яких чекають від нього численні уболівальники, фахівці і на які розраховує він сам.

Та все ж, роль саме функціональної готовності важко переоцінити, вона є головною, своєрідною базою для повної реалізації всіх інших чинників. Напевно, кожний із нас звертав увагу на те, що чудово технічно і тактично підготовлений спортсмен, чудово починаючи свій спортивний виступ в бігу, плаванні, спортивних іграх тощо різко “здавав” через незначний час і його високий техніко-тактичний рівень вже не міг компенсувати значне відставання від інших спортсменів. Цей факт має цілком наукове пояснення. При недостатній функціональній підготовленості спортсмена в його організмі дуже швидко нагромаджуються ознаки природного стомлення, в ЦНС починають переважати гальмівні процеси, які порушують оптимальний хід роботи провідних фізіологічних систем. Звідси прояв всіх несприятливих ознак: почастішання серцебиття, артеріального тиску, больові відчуття, порушення координації рухів тощо.

Рис. 2 – Комплекс основних видів підготовленості організму, які забезпечують досягнення необхідного спортивного результату (окремо показані основні структурні елементи ступеню функціональної підготовленості організму)

Отже, що функціональна підготовленість є тією необхідною умовою спортивного успіху, яка дає можливість реалізувати всі елементи спортивної підготовленості тієї або іншої людини.

Проте дотепер ми ще не можемо говорити про створення дійсно оптимальних систем моніторинґу за рівнем функціональної підготовленості. І це не дивлячись на те, що її алгоритм, тобто основні складові, вже давно відомі і тренерам, і спортсменам і фахівцям в галузі спортивної фізіології і медицини. Чому ж справа йде таким чином, чому здавалося б зрозумілі питання є каменем спотикання для багатьох? В чому справа – в елементарному ігноруванні останніх досягнень спортивної науки або у відсутності чіткої і ясної програми діагностики цієї найважливішої функціональної якості з боку спортивних медиків і фізіологів?

На нашу думку, аналіз цієї проблеми має найважливіше значення не тільки для вузького кола фахівців, але і, в першу чергу, саме для спортсменів і тренерів, оскільки вони найпершими відчувають на собі весь вантаж тренувань і змагань, біль поразок і невдач.

Ми вже згадували про те, що алгоритм діагностики функціональної підготовленості добре відомий. Спробуємо розібратися звідки ж виникають тоді проблеми при плануванні навчально-тренувального процесу, виходу спортсменів на найбільш оптимальний рівень “спортивної форми”.

Відомо, що для оптимального виконання організмом фізичних навантажень він повинен володіти певним енергетичним потенціалом і уміти дуже економно розпоряджатися ним. Тільки в цьому випадку адаптація до навантаження буде оптимальною і той або інший спортсмен може досягти необхідного результату. Тут ми маємо справу із спрощеною моделлю функціональної системи, коли її окремі елементи об’єднуються між собою для отримання найбільш адекватної реакції.

З курсу фізіології спорту добре відомо, що забезпечення організму енергією, необхідною для м’язової діяльності, відбувається трьома шляхами:

Алактатний анаеробний механізм енергозабезпечення. Основним джерелом енергії В цьому випадку виступають аденозінтрифосфорна кислота (АТФ) і креатинфосфат (КФ), що містяться в скелетних м’язах. При цьому необхідно відзначити, що концентрація КФ майже в 3 рази перевищує концентрацію АТФ і використовується, передусім, для відновлення останньої під час нетривалих максимальних навантажень. Назву – “алактатний анаеробний шлях енергозабезпечення” - цей механізм отримав внаслідок того, що енергія в цьому випадку утворюється за рахунок використання макроенергетичних з’єднань (АТФ і КФ), без участі гліколитичних і окислювальних процесів.

АТФ «АДФ + Ф + Е (Ф – фосфатна група; Е – вільна енергія)

КФ + АДФ «Креатин + АТФ

Алактатні джерела енергії можуть забезпечити виконання фізичних навантажень тільки в обмежений, нетривалий проміжок часу (до 20 с) і рівень їх розвитку має особливе значення для циклічних видів спорту переважно максимальної потужності, а також для ациклічних видів при прискореннях, істотній мобілізації функціональних ресурсів. У зв'язку з цим, спортсменам, які спеціалізуються в даних видах фізичних вправ, дуже важливо мати і високий рівень алактатного анаеробного енергозабезпечення.

Лактатний анаеробний механізм енергозабезпечення. При більш тривалих фізичних навантаженнях (від 20 до 90 с) провідне місце в системі енергозабезпечення м’язової діяльності переходить до лактатного анаеробного механізму. В цьому випадку основна маса енергії утворюється за рахунок розпаду вуглеводів (головним чином, м’язового глікогену) в умовах все ще наявного дефіциту кисню.

Глікоген або глюкоза + Ф + АДФ ® Молочна кислота + АТФ

Утворена таким чином енергія витрачається не тільки на забезпечення роботи опорно-рухового апарату, але і на відновлення запасів АТФ і КФ.

Таблиця 11