Дані оцінки спортсменів за наслідками 90-секундного квебекського тесту (по дж. Д. Мак-дугаллу, 1998)

Групи обстежених	Робота за 90 секунд (дж/кг)	вЛАКп (Вт/кг)
Малорухливі молоді чоловіки		6,1
Малорухливі молоді жінки		4,2
Чоловіки-Спринтери		6,6
Жінки-Спринтери		5,4
Бігуни-Марафонці		6,2
Бігунки-Марафонці		5,4
Ковзанярі		7,2
Фігуристки		5,5
Культуристи		6,6
Хокеїсти		7,1
Біатлоністи		6,7

 

Не викликає сумніву той факт, що істинним показником лактатної ємності може бути тільки максимально можлива концентрація лактату в крові, пов’язана з ємністю її буферних систем. Через високий рівень розвитку психологічних якостей, високого рівня мотивації спортсмен, навіть маючи недостатню лактатну ємність, може “протриматися” в тесті необхідний час, показати високі значення виконаної роботи і, відповідно до шкали оцінки авторів тесту, мати високий рівень лактатної ємності. Про яку репрезентативність результатів тесту можна говорити в цьому випадку? Адже крім морально-вольових якостей реципієнта є і маса інших чинників: суб’єктивізм експериментатора, зовнішні умови проведення експерименту тощо.

Тест Кеча, призначений для визначення лактатної анаеробної потужності, також передбачає виконання реципієнтом максимально можливого навантаження на спеціальному велоергометрі Monark, тільки упродовж 120-і секунд. Упродовж даного періоду часу спеціальним комп’ютером фіксується загальна величина виконаної роботи (А, ккал).

Значення відносної лактатної анаеробної потужності (вЛАКп, Вт/кг) розраховується з такою формулою: вЛАКп = А / 2 · МТ

де вЛАКп – величина відносної лактатної анаеробної потужності, Вт/кг; А – величина максимальної роботи за 120 сек., ккал (1 ккал/хв» 69,6 Вт); МТ – маса тіла, кг; 2 – годину виконання 120-і секундного навантаження, хв.

Оцінку рівня лактатної анаеробної потужності проводять залежно від наступних даних:

У нетренованих людей значення вЛАКп в нормі складає 7,5-9,5 Вт/кг.

У спортсменів значення вЛАКп в нормі складає 11,5-12,5 Вт/кг.

Недоліками даного способу є: необхідність спеціально модифікованого велоергометра Monark з мікропроцесором, ручне регулювання навантаження безпосередньо у процесі виконання тесту, виконання фізичного навантаження до знемоги, необхідність спеціальної методичної підготовки персоналу для проведення даного тесту, оцінка рівня лактатної анаеробної потужності без реєстрації функціональних показників, без урахування довжини тіла, статі і віку реципієнта.

Окрім цього, в 120-і секундному тесті Кеча неможливо визначити величину лактатної ємності, що істотно знижує практичну значущість даного тесту.

З достатньо великого переліку запропонованих тестів для визначення лактатної анаеробної потужності, можна привести також 60-секундний стрибковий тест, який був розроблений і запропонований для практичного використання Боско із співавторами.

В ході виконання даного тесту реципієнт здійснюює вертикальні стрибки вгору, а спеціальний електронний прилад “ергоджамп” виміряє час контакту з платформою відштовхування і час у польоті. Неодмінною умовою тесту є те, що реципієнт повинен стрибати безперервно з максимальним зусиллям, зігнувши ноги майже на 90° і поклавши руки на стегна, щоб скоротити до мінімуму бічне і горизонтальне переміщення.

Величина відносної лактатної анаеробної потужності за стрибковим тестом Боско розраховується згідно з такою формулою:

 

 

де вЛАКп – значення відносної лактатної анаеробної потужності, Вт/кг; 9,8 – прискорення вільного падіння, м·с^-2; Тf – сума загального часу у польоті для всіх стрибків, с; N – кількість стрибків за 60 сек.

Неважко помітити, що виконання стрибкового тесту Боско пов’язано з такими труднощами, як необхідність наявності спеціального приладу “енергоджамп”, стрибки до знемоги, труднощі під час виконання конкретного стрибка тощо. Крім цього, як і під час використання практично всіх вже наведених тестів, за методикою Боско неможливо визначити таку важливу складову функціональної підготовленості спортсменів, як рівень його лактатної анаеробної ємності.

Отже, аналіз змісту й інформативності зазначених методичних підходів до оцінки лактатної анаеробної продуктивності організму свідчить про те, що їх загальним недоліком є необхідність наявності достатньо дорогого обладнання, застосування у процесі виконання тестів максимально можливих фізичних навантажень, а також їх яскраво виражена однобічність – визначення тільки величини лактатної анаеробної потужності, але не ємності даного елемента загальної функціональної підготовленості спортсменів.

Зі всіх нині відомих методичних підходів до визначення лактатної анаеробної ємності, які не вимагають максимальних фізичних навантажень, забору крові та її подальшого біохімічного аналізу, визнаною є методика оцінки ЛАКє, запропонована С.А. Душаніним.

Цей спосіб полягає в реєстрації у реципієнта, у стані відносного спокою, диференціальної електрокардіограми в грудному відведенні V₂, визначенні амплітуд зубців R і S і математичному розрахунку інтегрального показника – величини лактатної анаеробної ємності (ЛАКє, %). Формула для розрахунку величини ЛАКє виглядає так:

ЛАКє (%) = R × 100 / (R + S)

де ЛАКє – значення лактатної анаеробної ємності, %; R – амплітуда зубця R на диференціальній ЕКГ у відведенні V₂ (мм); S – амплітуда зубця S на диференціальній ЕКГ (мм) у відведенні V₂.

Численні дослідження С.А. Душаніна на спортсменах різної спеціалізації і кваліфікації, а також нетренованих людях дозволили встановити, що в нормі у останніх величина ЛАКє складає до 30%, а у спортсменів від 30-35% і вище.

Разом із тим, і методика С.А. Душаніна не позбавлена деяких, достатньо принципових недоліків, а саме: відсутність даних щодо лактатної анаеробної потужності організму, необхідність наявності спеціально модифікованих електрокардіографів і спеціальної методичної підготовки персоналу для реєстрації диференціальної ЕКГ.

Відсутність комплексного підходу до оцінки лактатної анаеробної продуктивності організму, що характеризує рівень розвитку швидкісно-силових якостей того або іншого спортсмена і має важливе значення для оптимального виконання різних видів фізичних вправ, зумовило необхідність розробки новітніх методів оцінки даного функціонального параметру.

На основі багаторічних експериментальних досліджень функціонального стану і функціональної підготовленості спортсменів різної спеціалізації і кваліфікації, нами було запропоновано власну методику визначення величин лактатної анаеробної потужності і ємності, що базується на добре відомому субмаксимальному тесті PWC₁₇₀. Означена методика не вимагає застосування граничних навантажень і дорогих та трудомістких біохімічних досліджень.

Відповідно до розробленою нами методики відносну величину лактатної анаеробної потужності (вЛАКп, Вт/кг) пропонується визначати за такою формулою:

де вЛАКп – значення відносної лактатної анаеробної потужності, Вт/кг; N₁ – потужність першого навантаження в тесті PWC₁₇₀ (визначається залежно від маси тіла реципієнта), Вт; N₂ – потужність повторного навантаження в тесті PWC₁₇₀, Вт; ЧСС₁ – частота серцевих скорочень після першого навантаження, уд/хв; ЧСС₂ – частота серцевих скорочень після повторного навантаження, уд/хв; 160 – частота серцевих скорочень при лактатному анаеробному механізмі енергозабезпечення м’язової діяльності, уд/хв; К₁=1,87; К₂=1,56; К₃=0,69 Вт/м; К₄=0,011 Вт/кг і К₅=0,0035 Вт/роки – коефіцієнти рівняння множинної регресії; ДТ – довжина тіла реципієнта, м; В – вік реципієнта, роки; МТ – маса тіла реципієнта, кг.

Величину лактатної анаеробної ємності (ЛАКє, %) було запропоновано оцінювати за формулою, отриманою в результаті проведення кореляційного аналізу між значеннями вЛАКп, розрахованими по нашій методиці і величинами ЛАКє, зареєстрованими за допомогою методу експрес-діагности С.А. Душаніна. В загальному виді ця формула виглядає так:

ЛАКє = вЛАКп · 9,8

де ЛАКє – значення лактатної анаеробної ємності, %; вЛАКп – відносна величина лактатної анаеробної потужності, Вт/кг; 9,8 – коефіцієнт кореляції.

Окрім наведених формул нами було розроблено спеціальні шкали оцінки значень вЛАКп і ЛАКє залежно від статі, віку і ступеня тренованості реципієнтів.

Практична апробація запропонованої нами методики оцінки рівня лактатної анаеробної продуктивності організму дозволила констатувати її високу інформативність і можливість практичного використання в системі медико-біологічного контролю під час занять фізичною культурою і спортом.