Жанрово-типологічна структура системи РБП.

Особливості РБП “малих форм” та “новітніх жанрів”

 

Важливим показником існування системи РБП є її чітка жанрово-типологічна структура. Складові частини цієї системи називають по-різному: жанри або типи РБП. Ці назви застосовуються, як правило, до одних і тих самих різновидів РБП.

Вважаємо, що поняття “жанр” слід застосовувати там і тоді, коли йдеться про відмінності у внутрішній формі БП (тобто: у структурі, відборі виразних засобів, обсязі матеріалів). Жанри РБП загалом є ті самі, що застосовуються в будь-яких БП. Тобто це можуть бути: окреме бібліографічне повідомлення; бібліографічний список; бібліографічний покажчик; бібліографічний огляд; бібліографічна бесіда; бібліографічний бюлетень; бібліографічний часопис (журнал або газета); бібліографічний відділ у часописі (журналі чи газеті); допоміжний покажчик до видання.

Поняття “тип БП” краще застосовувати для визначення таких різновидів БП, які створюються на пересіченні жанрових різновидів РБП із цільовим та читацьким призначенням. Тому жанрово-типологічна структура системи РБП визначається переліком жанрів РБП, які застосовуються для виконання того чи іншого цільового та читацького призначення (див. табл. 4.2 “Жанрово-типологічна структура системи РБП”).

Діючи в системі РБП, кожний жанр БП здобуває нові риси залежно від конкретного цільового та читацького призначення посібника. Формуються різновиди того чи іншого жанру, які відрізняються внутрішньою структурою, обсягом, засобами бібліографічної характеристики.

Наприклад, найбільш розповсюджений жанр РБП — бібліографічний список — застосовується, в основному, в підсистемі “на допомогу загальній самоосвіті”, у декількох різновидах.

“Закладка до книги” — так зветься бібліографічний список невеликого обсягу (від 3—5 до 10 назв книг або статей), який створюється на підставі якоїсь першої, заголовної книги. “Закладки” адресовано, як правило, малопідготовленим читачам. Їх цільове призначення — стимулювати читацький інтерес, закріпити його, допомогти глибше осмислити зміст твору. “Закладки” розрізняють за типовими назвами: “З чого почати?” або “Що читати далі?”.

У списках “З чого почати?” рекомендують перші книги для читання з того чи іншого питання. Такі списки містять 3—5 назв видань, у яких даються основні відомості з теми у доступному для початківця викладі. Вступна замітка дає характеристику теми. Анотації до кожної книги показують її специфіку, щоби допомогти читачу вибрати ту чи іншу книгу.

Списки “Що читати далі?” ґрунтуються на тому, що читач вже прочитав якусь цікаву книжку. У нього може виникнути інтерес взагалі до теми. Тому в такому списку рекомендують книги або статті, які продовжують, розширюють або коментують зміст початкової книги (“заголовної”). У списку вказують видання з різних питань у логічній послідовності, з анотаціями, у яких можуть бути викладені цікаві факти, епізоди з рекомендованих книг.

План читання — це список книг для послідовного читання (не більше 5—7 назв) з якої-небудь проблеми. Такий список складається бібліотекарем на замовлення читача, коли той хоче почати систематичне читання; або складається заздалегідь для певної групи читачів.

Пам’ятка — це короткий список літератури, присвяченої якій-небудь пам’ятній даті, частіше за все — ювілею видатного діяча чи письменника. У структурі пам’ятки значне місце відводиться вступній статті про подію або про діяча, про його твори. У персональній пам’ятці список складається з двох частин: основні видання творів діяча та література про нього.

Крім згаданих різновидів бібліографічних списків, у РБ застосовується і звичайний бібліографічний список, який може бути анотованим чи неанотованим. Про його призначення та критерії відбору літератури бажано повідомити читачів у короткій передмові. Перелік літератури бажано поділити на дві частини: для початкового ознайомлення з темою і для її поглибленого вивчення.

Бесіда про книги за цільовим і читацьким призначенням подібна до плану читання. У ній також подається перелік творів друку в логічній послідовності, яка може бути послідовністю читання. Відмінність полягає в тому, що в бесіді ведеться зв’язна розповідь про книги, а не даються окремі бібліографічні записи.

Бібліографічний огляд — це узагальнена характеристика кількох творів, які об’єднуються за темою, жанром, належністю одному чи групі авторів тощо. Бібліографічний огляд за викладом подібний до статті; конкретні дані про документи вказують у примітках або після огляду.

Іноді “бібліографічним оглядом” називають бесіду про книги, тобто послідовну зв’язну характеристику декількох книг.

Всі охарактеризовані вище жанри РБП у зв’язку із своїм малим обсягом отримали загальну назву “малих форм” РБП. Малі форми РБП можуть створюватися як у типографському вигляді, так і в рукописному, що дуже зручно для невеликих бібліотек. За допомогою малих форм бібліотеки оперативно відкликаються на найактуальніші питання, що цікавлять читачів.

Бібліографічний покажчик — це загальна назва для будь-яких РБП, що відрізняються від бібліографічного списку більшим обсягом і складною структурою (вони складаються з декількох розділів, підрозділів, рубрик; містять допоміжні покажчики). Рекомендаційні бібліографічні покажчики, як правило, являють собою найвагомішу і найбільш цінну частину рекомендаційної бібліографічної продукції, тому що вони дають можливість детально і різнобічно розкрити тему або літературу з певної галузі знань. Вони мають системний характер (складаються в певну систему чи посідають у системі РБП чільне місце). Кращі рекомендаційні бібліографічні покажчики надовго зберігають своє популяризаторське і довідкове значення, і часто потребують лише продовження за рахунок відображення нової літератури.

До таких покажчиків можна віднести, наприклад, видання Національної парламентської бібліотеки України “Художня література. Критика. Літературознавство. Мовознавство”, розпочате у 1970 р. і продовжуване до нашого часу з періодичністю раз у два роки чи щорічно. Довгий час цей покажчик охоплював тільки художню літературу і літературознавство, а в 90-ті роки додався розділ “Мовознавство”. Покажчик має сталу структуру, добре розроблену досконалу методику анотування. Крім основного тексту, що складається з анотованих описів творів письменників і літературознавчих та мовознавчих праць, у цьому посібнику читачів може зацікавити допоміжний тематичний покажчик художньої літератури, що дає можливість підібрати твори художньої літератури з певної теми.

Особливе місце в системі РБП посідають бібліограіфічні посібники, жанр яких визначаеться як “коло читання”. В 60—70-і роки Державна бібліотека СРСР імені В. І. Леніна видала декілька посібників у серії “Коло читання молоді”. Кожний посібник серії включав кілька списків чи бесід про книги, планів читання з різних питань, що об’єднувалися комплексною темою, наприклад: “Моє покликання”; “Контури майбутнього”; “Людина і машина”; “Зустрічі з Прекрасним” і т.п. Такі посібники давали можливість читачу середнього рівня підготовки, який тільки-но починає систематичне читання, розширити свій кругозір, знайти цікаву літературу з різних напрямів і галузей знань.

“Коло читання” — це невизначене точно поняття. Його застосовували не тільки для вказаних вище посібників для молоді з середнім рівнем підготовленості. Так може бути названий посібник для будь-якої конкретної групи читачів, у якому враховується підготовленість даної категорії читачів, її цілі читання, вказується різнобічна література з різних галузей знань.

Назва жанру “рекомендаційний бібліографічний покажчик” наприкінці 80-х років зазнала критики. Було запропоновано запровадити “новітні жанри” РБП: бібліографічний довідник, бібліографічний путівник, бібліографічну антологію, бібліографічну енциклопедію.

У деяких випадках це дійсно була тільки зміна назви. Але почала складатися тенденція розширення змісту “новітніх жанрів” РБП за рахунок цікавої “первинної”, тобто науково-популярної інформації, яка включається в тексти анотацій, оглядів, вступних заміток до розділів і т.д. “Новітні жанри” — це синтетичні жанри, що поєднують “вторинно-документальну”, суто бібліографічну, інформацію з “первинною” популярною інформацією.

Створення бібліографічних посібників таких жанрів — це складна творча робота, яку можуть виконувати лише дійсно талановиті автори. Підготовку таких посібників не можна “поставити на потік”. Кожний вдалий посібник такого роду — це явище не тільки в бібліографічній, але й в довідковій або науково-популярній літературі. Прикладом може бути “популярна бібліографічна енциклопедія” А. М. Горбунова “Панорама веков” (М., 1991), присвячена зарубіжній художній літературі.

Національна парламентська бібліотека України теж підготувала “популярну бібліографічну енциклопедію” “Україна: минуле і сучасність” (автор-складач Галина Іванівна Гамалій; відповідальний редактор Валентина Олексіївна Кононенко. — К., 1999. — 191 с.). Це видання відрізняється значним обсягом і складною структурою, яка дозволяє всебічно висвітлити тему посібника. Відображаються різні види творів друку (книги, брошури, журнальні статті) і різні типи літератури (науково-популярна, науково-дослідна, навчальна, довідкова, публікації історичних джерел, правові і політичні першоджерела тощо). Виклад матеріалу подібний до бесіди: включає вступне слово, логічні переходи від характеристики однієї групи документів до іншої. Авторський текст посібника — це науково-популярна бесіда, яка містить багато фактичного матеріалу, з посиланнями на літературу, яка більш докладно розповідає про згадувані події. Такий посібник являє собою більш високий ступінь узагальнення матеріалу, ніж звичайний анотований рекомендаційний бібліографічний покажчик.

Але і жанр “бібліографічного покажчика” теж може бути використаний по-новому. Наприклад, кращим бібліографічним посібником України 1995-го року був визнаний “популярний бібліографічний покажчик” Державної бібліотеки України для юнацтва “50 кращих романів світу” (автор-складач Т. П. Шульга. — К., 1995. — 56 с.). Цей покажчик відзначається незвичною внутрішньою формою: виклад матеріалу подається у вигляді бесіди з читачем. Як приклад, назвемо його розділи: «Розділ 1. Молодь: шлях у XXI століття, або 24 листи, призначені Вам особисто. Розділ 2. Вершини світового письменства, або старовинний спосіб розвеселитися, коли Вам сумно і засумувати, якщо занадто весело». А у другому розділі такі підрозділи: “Якщо Ви втратили почуття гумору”, “Якщо Ви вважаєте, що по-справжньому добрих людей на світі більше не існує … ”, “Якщо рідні чи друзі закидають Вам, що Ви дивитесь на світ крізь “рожеві окуляри”” і т.п. Такий посібник не тільки радить, які книжки читати, він сам є книжкою-співрозмовником, з яким цікаво спілкуватися.

Державна бібліотека України для юнацтва запропонувала читачам і такий новий жанр бібліографічного посібника, як “бібліографічний покажчик-дайджест” — “Ціннісні орієнтації молоді” (складач Є. Ф. Демида. — К., 1996. — 23 с.). Його оригінальність у тому, що, крім звичайних анотацій до окремих публікацій, у деяких бібліографічних записах подається стислий виклад основних положень статті, кількісні показники соціологічних досліджень, інші фактичні дані. Читач може або безпосередньо використовувати ці матеріали, або звернутися до першоджерел.

Інший “новітній жанр” у бібліографічній продукції Дежавної бібліотеки України для юнацтва — “бібліографічні розвідки”. Так позначений жанр доволі цікавого бібліографічного посібника “Улюблені книги українських письменників” (автор-складач Т. П. Шульга. — К., 1996. — 51 с.). Автор розповідає про книги, що їх читали видатні представники українського народу: Г. Сковорода, І. Котляревський, М. Гоголь, П. Куліш, Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка, М. Вовчок. Які твори філософської, художньої, історичної літератури зацікавили цих письменників, де і що вони писали про ці твори; чим цікаві згадувані книжки для нашого сучасника — ці питання автор досліджує і рекомендує читачам сучасні видання цих творів. Таким чином у посібнику поєднуються наукові розвідки обраної теми і рекомендація літератури.

Одним з нових напрямів рекомендаційного бібліографування є створення електронних рекомендаційних бібліографічних покажчиків (ЕРП), тобто автоматизованих інформаційно-пошукових систем (чи “баз даних”), що знайомлять користувачів із кращою літературою, допомагають у пошуку творів, які відповідають інтересам читачів. Прикладом може бути робота Державної бібліотеки України для дітей над ЕРП під назвою “Лікс-ізборник”. Перший випуск цього покажчика (1996 р.) має назву “Людина і природа” і відображає як науково-популярну, так і художню літературу даної тематики, а також біографічні відомості про письменників, їхні портрети, відомості про художників, що ілюстрували твори.

Отже, “новітні жанри” РБП народжуються в творчості бібліографів-упорядників бібліографічних посібників завдяки їхньої зацікавленості, всебічної підготовленості, таланту і натхненню.

Разом з тим нова назва іноді ще не означає по-справжньому нового жанру. Наприклад, “коментований покажчик літератури для молоді” Державної бібліотеки України для юнацтва “Пізнай свій народ і в ньому себе. Письменники і поети українського зарубіжжя” (автор-складач Шульга Т. П. — К., 1993. — 25 с.) являє собою популярні біографічні довідки про письменників з переліком літератури (їх творів і публікацій про них). Отже, текст посібника значною мірою складається з біографічних довідок (“коментарів” до творчості письменника), а переліки рекомендованої літератури сприймаються як додатковий матеріал. Це звичайний біобібліографічний посібник рекомендаційного призначення. Аналогічні за формою матеріали друкуються і в добре відомих “Календарях знаменних і пам’ятних дат”, хоча вони і відрізняються читацьким призначенням (календарі, як правило, призначаються організаторам читання — бібліотечним працівникам, учителям) і способом групування матеріалу (за хронологією подій). Можливо, запропонована назва жанру є доречною, тому що відповідної назви раніше просто не існувало, хоча форма викладу матеріалу була відома по календарям чи біобібліографічним пам’яткам.

Рекомендаційна бібліографічна інформація для підготовлених читачів може подаватися у формі критико-бібліографічного журналу, який належить до науково-популярних книгознавчих видань. В історії бібліографії відомо багато таких видань, які створювалися високоосвіченими, обізнаними в науці і бібліографії людьми — авторами, редакторами, видавцями. Наприклад, в українській бібліографії одним з перших періодичних бібліографічних видань був критико-бібліографічний часопис “Книгар”, що видавався у Києві видавництвом “Час” з вересня 1917 р. по березень 1920 р., в останні два роки під редакцією відомого літературознавця і поета Миколи Зерова.

Дуже оперативною і масовою формою подання рекомендаційної БІ є бібліографічний відділ у газеті загального громадсько-політичного змісту або в науково-популярному журналі.

Критико-бібліографічні журнали і бібліографічні відділи в газетах і журналах ми умовно відносимо до “жанрів РБП”. У дійсності в кожному з таких РБП застосовуються різні жанри бібліографічних повідомлень, від окремих рецензій, заміток або анотацій до бібліографічних оглядів, списків та покажчиків літератури.

У підсистемі РБП “на допомогу вихованню і пропаганді знань” також склалися певні жанри РБП, розраховані на спеціалістів у галузі виховання та пропаганди знань.

“Методико-бібліографічні матеріали” (або “методично-бібліографічні матеріали” чи “збірники методико-бібліографічних матеріалів”, “методичні рекомендації”) містять бібліографічні списки, розробки книжкових виставок, бібліографічних оглядів, тематичних вечорів і т.п. матеріали, розраховані на бібліотекарів. Крім суто бібліографічної інформації такі матеріали містять методичні поради для бібліотекарів, як застосовувати ці матеріали в практичній діяльності. Останнім часом зміст методико-бібліографічних матеріалів дещо змінився за рахунок ширшого подання “первинної” інформації: текстів літературних творів, сценаріїв тематичних вечорів тощо. Це пояснюється потребою споживачів (бібліотекарів, учителів) не тільки в бібліографічній, а й саме в первинній інформації, оскільки видань з актуальних тем дуже мало, вони не завжди доходять до кожної масової бібліотеки чи школи, і їх можуть певною мірою замінити методико-бібліографічні матеріали.

Жанр “календаря знаменних і пам’ятних дат” розрахований на пропагандистів знань, у тому числі бібліотекарів. Це — періодичне видання (щомісячник, щоквартальник або щорічник, залежно від можливостей видавця і потреб читачів). Календар інформує про майбутні знаменні і пам’ятні дати, подає коротку інформацію про них та перелік літератури, а також документів інших видів: ілюстрацій, грамзаписів, діафільмів, кінофільмів, у яких відображена та чи інша подія.

“Типовий каталог бібліотеки” — це покажчик літератури, яка повинна бути в бібліотеці певного типу (сільській, районній, дитячій). Він адресований бібліотекарям, на допомогу комплектуванню бібліотеки, але може використовуватися і читачами як друкований каталог бібліотеки, або для знайомства з певним колом літератури, що існує з тої чи іншої галузі знань.

“Бібліографічна модель ядра фонду масової бібліотеки” — це бібліографічний посібник, дуже подібний до “типового каталогу”. Відмінність його в тому, що “бібліографічна модель” адресована будь-якій масовій (публічній) бібліотеці незалежно від її типу, і вона відображає тільки таку літературу, що забезпечує загальноосвітнє читання.

Значну допомогу бібліотекарям у використанні літератури надавали анотовані друковані картки на нові видання, які випускалися центрами каталогізації і включалися в систематичний та алфавітний каталоги.

Своєрідним РБП на допомогу пропагандистам є бібліографічний відділ у спеціальному періодичному виданні для бібліотекарів або в журналах для вчителів.

У підсистемі РБП “на допомогу професійній самоосвіті” також склалися певні жанри РБП, розраховані на відповідні категорії читачів.

Зокрема, для тих, хто оволодіває професією, адресовано покажчики типу “програма читання”. Вони створюються на основі програм професійно-технічного навчання і передбачають послідовне оволодіння знаннями, потрібними на різних етапах навчання.

На допомогу підвищенню кваліфікації, а також працівникам з творчими здібностями — раціоналізаторам, новаторам виробництва — адресовано бібліографічні покажчики новинок у галузі виробничої літератури.

Найбільш масовими розповсюджувачами БІ на допомогу професійній самоосвіті є бібліографічні відділи у виробничих журналах, у яких публікують рецензії, анотації, короткі списки рекомендованої літератури.

Охарактеризована жанрово-типологічна структура системи РБП не може вважатися остаточною, непохитною. Творчий підхід до бібліографування дозволяє створювати нові жанри чи змінювати цільове та читацьке призначення вже відомих типів РБП.

Наприклад, так звані “малі форми РБП” (закладки, пам’ятки, бесіди про книги, плани читання тощо) традиційно вважалися засобом бібліографічного забезпечення інформаційних потреб малопідготовлених читачів, які не мають навичок культури читання та стійких інтересів. Але досвід показав, що їх можна з успіхом використовувати і для бібліотекарів, учителів, спеціалістів у галузі культури або для широкого кола читачів.

Жанрово-типологічна структура системи РБП щільно пов’язана також із змістово-тематичним наповненням бібліографічних посібників, тобто із змістовою структурою системи РБП.