Принципи організації рекомендаційної бібліографії.

Основні центри створення РБП.

Поняття системи РБП

 

Як підсумок історичного розвитку РБ склалося певне розмежування обов’язків проміж різних бібліотечно-бібліографічних установ, тобто визначилися принципи організації РБ в Україні.

Це такі принципи: централізація та децентралізація, координація та кооперування.

Централізація означає: єдине (централізоване) керування розвитком РБ в країні; зведене перспективне планування створення РБП; визначення центрів рекомендаційної бібліографічної діяльності з певних галузей знань; нагляд з боку центрів за досконалістю та єдністю методичних рішень у РБП, за виконанням планів, за розмежуванням тематики і типів РБП тощо. Централізація виявляється також у колективному розв’язанні теоретичних та методичних питань, в обговоренні дискусійних проблем і затвердженні певних рішень, створенні управлінських документів (положень та інструкцій). Централізація у підготовці РБП впливає на встановлення керівних центрів: територіальних (загальнодержавні чи обласні бібліотеки) і галузевих (зі суспільних наук; літературознавства і художньої літератури; техніки та промисловості; сільського господарства тощо).

Децентралізація виявляється у відносній самостійності рекомендаційної бібліографічної діяльності різних установ, що базується на врахуванні потреб читачів конкретної бібліотеки та її можливостей.

Принципи централізації і децентралізації пов’язані з принципами координації і кооперування. Координація — це розмежування, розподіл обов’язків між різними бібліотеками. Кооперування — це об’єднання діяльності різних бібліотек, їх співпраця у справі створення РБП або в наукових дослідженнях у галузі РБ на основі попереднього розмежування, тобто — координації.

Організаційним і методичним центром РБ в Україні є Національна парламентська бібліотека України (НПБУ), колишня Державна республіканська бібліотека УРСР (ДРБ), потім Державна бібліотека України (ДБУ). Вона здійснювала перспективне зведене планування підготовки та видання РБП і підводила підсумки виконання плану, узагальнювала досвід видання РБП, надавала допомогу бібліотекам у використанні РБП, провадила наради, науково-практичні конференції і семінари з питань РБ, організовувала наукові дослідження в галузі РБ, видавала методичні поради, готувала статті з питань РБ. На жаль, ці завдання виконувалися бібліотекою не завжди в повному обсязі.

НПБУ є також найбільшим в Україні центром створення РБП. Згідно з домовленістю щодо координації діяльності бібліотек України в галузі РБ, за НПБУ закріплено галузі суспільствознавства та сільського господарства (остання — у співробітництві, тобто кооперуванні, з Центральною науковою сільськогосподарською бібліотекою Української Академії аграрних наук (ЦНСГБ УААН). Крім того, НПБУ традиційно виконувала значну роботу в галузі бібліографії художньої літератури і літературознавства та бібліографії мистецтва. Ця бібліотека виступила також організатором створення універсальної ланки системи РБП, яка може складатися з декількох галузевих частин, і сама підготувала й видала ті частини, що відповідають її галузевій спеціалізації.

Серед РБП, що готуються і видаються НПБУ, слід назвати, перш за все, “Календар знаменних і пам’ятних дат”: періодичне видання, що оперативно інформує бібліотекарів та вихователів, пропагандистів знань про найвизначніші дати календаря, вказує літературу про видатні події.

НПБУ зробила значний внесок у підготовку універсальної бібліографічної моделі ядра фонду масової бібліотеки. Така модель має відбивати видання, які необхідні будь-якій бібліотеці. НПБУ підготувала та видала “Бібліографічну модель ядра фонду української художньої літератури” (1989) та “Бібліографічну модель ядра фонду ЦБС з питань українського мовознавства, літературознавства та мистецтва” (1990). В 1994 році виданий покажчик “Народна творчість та етнографія. Фольклор України: бібліографічна модель ядра фонду ЦБС”, у 1995 році — “Історія України: список літератури на допомогу формуванню ядра фонду масової бібліотеки”, у 1997 році — “Народна освіта. Педагогічна наука України: бібліогр. модель ядра фонду ЦБС”, у 1999 — “Мистецтво. Мистецтвознавство України: бібліогр. модель ядра фонду ЦБС”. З 1990 по 1999 рр. видано також шість випусків “типового каталогу для ЦБС” “Українська художня література”.

Складовими частинами універсальної ланки системи РБП є поточні галузеві рекомендаційні бібліографічні покажчики — щорічники або дворічники, які видає НПБУ: “Художня література. Критика. Літературознавство. Мовознавство” (з 1970 р.), “Політична книга України” (1987—1990 рр.), “Мистецтво”(за 1990—1997 рр.); один раз вийшов покажчик “Сільськогосподарська книга України” (за 1988 р.).

НПБУ оперативно відкликається на найактуальніші питання сучасності в тематичних РБП: “Економіка України: проблеми і перспективи”, серії “Культура і побут народу України”, “Повернуті імена” та ін.

Координація діяльності бібліотек України в галузі РБ передбачає такий розподіл обов’язків відповідно до галузей знань: Одеська державна наукова бібліотека імені О. М. Горького є центром рекомендаційної бібліографії природознавства; Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка — бібліографії техніки та промисловості; Державна історична бібліотека України є координаційним та методичним центром краєзнавчої бібліографії. Державна науково-технічна бібліотека України (ДНТБ України) зробила значний внесок в рекомендаційну технічну бібліографію; Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека Української Академії аграрних наук (ЦНСГБ УААН) — у сільськогосподарську. У галузі рекомендаційної бібліографії для дітей та юнацтва працюють Державна бібліотека України для дітей та Державна бібліотека України для юнацтва.

Велике значення для РБ має діяльність обласних універсальних наукових бібліотек (ОУНБ), які готують РБП краєзнавчого змісту, а також тематичні і персональні РБП з окремих актуальних питань. Певний внесок у систему РБП роблять обласні юнацькі та дитячі бібліотеки.

Розглядаючи організаційні питання РБ, слід зазначити, що до недавніх часів координаційним та науково-методичним центром РБ всесоюзного рівня була колишня Державна бібліотека СРСР імені В. І.Леніна (зараз Російська державна бібліотека). Тому багато питань розглядалося на всесоюзному рівні; всесоюзними центрами створювалося багато РБП, які були розраховані на всі бібліотеки. Одним з найважливіших питань організації РБ є створення системи РБП. Бібліотеки України тільки доповнювали всесоюзну систему РБП, відображаючи республіканські видання або питання, актуальні для республіки чи області.

В умовах незалежної самостійної України постає питання розробки та створення системи РБП, яка б відповідала завданням сучасного етапу розвитку суспільства. РБП повинні створюватися не стихійно, хаотично, без узгодження з іншими установами, що займаються РБ, а планово, системно. Це допоможе уникнути дублювання праці, зосередити зусилля на найбільш важливих напрямах та, кінець кінцем, усім разом досягти значних здобутків.

Поняття системи РБП передбачає вирішення кількох питань. На першому місці серед них — координація діяльності, спрямованої на створення РБП, тобто визначення територіальних і галузевих координаційних та методичних центрів і обов’язків різних бібліотек. Крім цього, поняття системи РБП передбачає визначення та організацію певних структур усередині цієї системи: структури системи РБП за цільовим та читацьким призначенням; змістової структури системи РБП; жанрово-типологічної структури системи РБП. Розглянемо ці питання окремо.