Проблеми визначення видавничо-книготорговельної бібліографії

 

Видавничо-книготорговельна бібліографія — це бібліографія, призначенням якої є сприяння видавничій та книготорговельній діяльності. Таке визначення дав державний стандарт 7.0—77, і воно відповідає реальності, але не показує, чи є видавничо-книготорговельна бібліографія видом, який виділяється за суспільним призначенням (тобто поряд із державною, науково-допоміжною, рекомендаційною) або видом, який виділяється за організаційно-відомчою ознакою (поряд з бібліотечною, науково-інформаційною та масово-інформаційною бібліографією). Теоретична розробка цієї проблеми ще не дає можливості точно відповісти на це питання.

Є пропозиції виділяти окремо видавничу та книготорговельну бібліографію за організаційно-відомчою ознакою, тобто за ознакою колективного суб’єкта діяльності, і розглядати їх як сукупність усіх різновидів діяльності (практичної, наукової, організаційної, педагогічної), які забезпечують функціонування бібліографічної інформації (БІ) у таких соціальних інститутах, як видавництво та книжкова торгівля. Наприклад, такими є погляди Олега Павловича Коршунова, Наталії Георгіївни Каменської, Маргарити Георгіївни Вохришевої. При такому підході в характеристиці видавничо-книготорговельної бібліографії треба говорити про особливості бібліографічної діяльності у видавництвах та книготорговельних організаціях, на відміну від бібліографічної діяльності бібліотек, книжкових палат, науково-інформаційних центрів, засобів масової інформації. Такий підхід цілком можливий, він використовується в багатьох працях, зокрема в підручниках і навчальних посібниках, розрахованих на підготовку працівників книжкової торгівлі (наприклад, Володимира Осиповича Осипова і Наталії Георгіївни Каменської).

Але можливий ще й інший підхід до визначення видавничо-книготорговельної бібліографії, який виходить з особливостей бібліографічної продукції, що створюється з метою сприяння надходженню книг від видавництв до читачів, тобто з метою розповсюдження видань, сприяння книгообігу в суспільстві.

Як відомо, серед видів бібліографічних посібників (БП), що виділяються за суспільним призначенням, відокремлюються видавничі та книготорговельні. Видавничі БП інформують про книжкову продукцію видавництв з метою її розповсюдження в суспільстві, замовлення з боку книготорговельних організацій, передплати майбутніми споживачами інформації. Книготорговельні БП інформують про видання, які надійшли до книгарень, з метою їх продажу покупцям. Деякі книготорговельні БП виконують суто службове призначення: допомагають продавцям організувати продаж видань; інформують про найбільш цінні букіністичні видання; інформують про видання, які можуть бути продані оптовим покупцям — майбутнім книготорговцям і т.п. Узагальнюючи, можна сказати, що як видавничі, так і книготорговельні БП мають за кінцеву мету інформування споживачів інформації про продукцію видавництв, для того, щоб сприяти її розповсюдженню.

Отже, видавничі та книготорговельні БП мають спільну кінцеву мету та багато спільних рис. В організаційному відношенні створення видавничих та книготорговельних бібліографічних посібників може бути відокремленим одне від одного, але може бути й об’єднаним. Тому вважаємо можливим розглядати видавничо-книготорговельну бібліографію як вид, що виділяється за ознакою суспільного призначення, тобто як діяльність, спрямовану на створення видавничих і книготорговельних БП з метою сприяння книгообігу, розповсюдженню книги в суспільстві.

Такий підхід також не новий. Діяльність, спрямована на створення видавничих і книготорговельних БП, відокремлювалася теоретиками бібліографії як особливий вид бібліографії під назвою "масово-інформаційна" або "масова інформаційна" бібліографія (наприклад, у підручниках: Библиография. Общий курс / под ред. М. А. Брискмана и А. Д. Эйхенгольца. — М,, 1969. — С. 62—63, 345—353; Библиография. Общий курс / под ред. О. П. Коршунова. — М., 1981. — С. 278—283). Але ця назва зазнала критики. Було сказано, що недоцільно називати будь-який окремий вид бібліографії "інформаційною", тому що бібліографія взагалі є галуззю інформаційної діяльності. Сказати "інформаційна бібліографія" — це те ж саме, що сказати "інформаційна інформаційна діяльність". "Інформаційна діяльність" не може бути "інформаційною" або "неінформаційною", тому треба шукати інші терміни для позначення її видів.

Недоцільно також один із видів бібліографії називати "масовою". У такому разі можна подумати, що всі інші види бібліографії — немасові, між тим як деякі з них (наприклад, рекомендаційна) теж розраховані на дуже широке коло читачів.

Дуже слушною була пропозиція Абрама Ілліча Барсука називати цей вид бібліографії рекламно-ознайомлювальною або асортиментною. Суспільне призначення цього виду — сприяти продажу та придбанню видань, які підготовлені до випуску у видавництвах або є в наявності в книгарнях, бібліотеках та інших службах книгорозповсюдження. Різновидами цього виду, на думку А. І. Барсука, є книготорговельна та бібліотечно-каталожна бібліографія.

На жаль, ця пропозиція не знайшла підтримки у фахівців, тому її автор у наступних своїх працях не наполягав на назві "асортиментна бібліографія", а використовував традиційний термін "видавничо-книготорговельна бібліографія", який позначає найбільший підрозділ асортиментної бібліографії, що реально функціонує і має організаційну оформленість.

Видавничо-книготорговельна бібліографія інформує про продукцію певних видавництв та асортимент книжкової торгівлі з метою обслуговування будь-якого (не визначеного конкретно) споживача інформації. Вона дуже подібна до державної (облікової) бібліографії, яка інформує про видавничу продукцію певної країни. Відмінність в тому, що видавничо-книготорговельна бібліографія здійснюється безпосередньо видавництвом або книготорговельною установою, а державна — державним бібліографічним агентством (Книжковою палатою або відділом Національної бібліотеки). Але ця відмінність несуттєва. В деяких країнах видавничо-книготорговельні фірми готують і видають БП, які по суті є державними (обліковими). І навпаки, іноді державні бібліографічні служби (книжкова палата, національна бібліотека) видають БП, які за своїм призначенням є видавничими.

Існують й інші відміни видавничо-книготорговельної бібліографії від державної (облікової). По-перше, це обмеженість першої продукцією певного видавництва (чи видавництв) або асортиментом певної книгарні. По-друге, рекламний характер видавничо-книготорговельної бібліографічної інформації, її спрямованість на пропаганду діяльності конкретного видавництва чи книгарні. По-третє, спрямованість бібліографічної діяльності на допомогу продажу книг, а не на науково обґрунтований бібліографічний облік.

Все це обумовлює особливості видавничо-книготорговельної бібліографічної продукції. Вона, з одного боку, дуже повна, ретельна, оперативна в інформуванні про всі видання, які мають вийти у видавництвах або вже вийшли. З іншого боку, вона дуже ненадійна (деякі видання, відображені у перспективних видавничих БП, можуть не вийти), не подає усіх можливих відомостей про документи, якщо в них не зацікавлені видавництва (наприклад, про обсяг видання, тобто кількість сторінок). Усі ці особливості втілюються у видавничо-книготорговельних БП.

 

Система посібників